"Суть речей": Питання обрання секретаря і виконкому до кінця зими вирішаться обов’язково

Друкопис програми «Суть речей» від 4 лютого 2016 року.

 Ведуча: Людмила Григорчук.

 Запрошені гості: депутати міської ради Юлія Сафтенко ( громадський рух «Народний контроль») та Аліна Олевич (Об’єднання «Самопоміч»)

 Людмила Григорчук: Юлю, ви, окрім того, що депутат міської ради, ще й керівник комісії по регламенту і законності роботи депутатів. Розкажіть, чому так довго і важко працювалося депутатам над регламентом?

 Юлія Сафтенко: Я доповню назву комісії, окрім регламенту і законності, ще й діяльність, етика та запобігання корупції. Це найдовша назва з 6 постійних комісій. Направду, я хочу роз’яснити містянам, чому власне, в нас було кілька пленарних засідань, чому так довго билися над головним документом, Біблією, як позаочі її охрестили наші депутати. Вся справа в тому, що в Україні діє дуже гарний закон про доступ до публічної інформації, який захищає і діє в інтересах громади. Ми хотіли і я думаю, що ми спромоглися працювати над регламентом і направду зробити його відкритим, гласним, прозорим. Скажу більше, до робочої групи входили не лише представники фракції міської ради, але й громадськість. Ми живемо в час демократії і кожен мав право свого голосу, кожен мав право вносити свої корективи. Звичайно, громадськість, яка є абсолютно незаангажованою, вона нас захищала, відверто скажу, що регламент просмоктаний вщент законом про доступ до публічної інформації. Але є одна норма, що документ, перш ніж його затверджувати, він має бути опублікований і має пройти 20 днів. Ми стали заручниками цієї норми. Ми мусили її витримати, тому друга сесія мала 7 пленарних засідань. Скажу більше, працювала не лише робоча група, але й постійні комісії і одна з постійних комісій, довго вона працювала, але в них виявилося найбільше зауважень. В принципі, це добре, бо багато юристів, фахових людей, всі хочуть удосконалити наш регламент. Але часу було дуже мало. Вони подали на 28 січня, за одну добу треба було внести 12 друкованих листків і знову ж таки сталася колізія, тому що юридичне управління зробило вкраплення. Регламент, над яким працювала робоча група, був спаплюжений. На сайт вийшов альтернативний регламент. Тому я, як голова робочої групи, наполягала, щоб за основу був прийнятий регламент, отой першочерговий документ, який був опублікований на сайті міської ради, це призвело до того, що впродовж 6-7 годин депутати проходилися по кожній статті, по кожному зауваженні. Тому у вівторок пленарне засідання затягнулося до пів десятої вечора.

 Слухач. Івар. Щодо етики, що в цьому напрямку робиться? Адже трапляються випадки використання депутатами сленгу і порушують права і свободи депутатів. Представнику Самопомочі не дозволяли виходити із зали по нужді. Може варто звернутися до національної поліції, щоб вони стояли на сторожі спокою і порядку в сесійній залі?

 Юлія Сафтенко: На превеликий жаль, стаття, яка якраз відповідала за те, щоб депутати несли відповідальність, вона була не проголосована. 110 стаття. Фактично, цим самим, хоча я наполягала на тому, що ми повинні принаймні перед громадою не впасти, і просила залишити цю статтю, але ця стаття вилучена. Ця стаття передбачає стягнення, зауваження, передбачає, що робити, якщо депутат порушує етику спілкування. Тому у кожного має бути якесь власне обличчя, власна совість. Але цього замало.

 Людмила Григорчук: Аліно, якраз про тебе йшла мова.

 Аліна Олевич: Так я є тою жінкою, яку не випускали. Але хочу сказати, які кроки ми робимо в етиці. Регламент передбачений не лише для нас, але й для людей присутніх в залі. Там так само є правила етики. Ми передбачили, що всі виступи депутатів ведуться українською мовою, це немало важливо в нинішній час. Крім того ми передбачили, що доступ до сесійної зали, в комісії, має кожен. Кожен чернівчанин може бути присутній і при розгляді питань, на дорадчих радах, на комісіях. Ми, як журналісти, я і Юля, турбуємося про те, щоб міська рада була відкритою для всіх. Більше того, ми передбачили також, що у випадку того, якщо кількість усіх  не може вміститися фізично у сесійні залі, то вони можуть бути в 105 кабінеті, де проходить трансляція. Також розглядали питання гучномовців на вулиці, коли якісь мітинги проходять, щоб люди були в курсі того, що відбувається в залі. Передбачений механізм, що якщо депутати не відвідують засідання чи комісії, через деяких час цю інформацію треба виставляти на сайті міської раді, щоб всі бачили, хто як працював. З приводу депутатів, ми виключили санкції про депутатів. Але я розумію позицію своїх колег. Ми не на зарплаті, як думають більшість чернівчан. Ми на громадських засадах працюємо. Що можна зробити, зачитати на сесії, що він погано себе поводить, і ми у цій ситуації будемо суддями. Але в нашому регламенті передбачено те, що у випадку того, якщо один з депутатів звертається з заявою, що він був ображений кимось, чи його неправомірно образили, він має право звернутися до нас і ми як комісія розглядаємо у себе на комісії і даємо висновок.

 Юлія Сафтенко: Я в одному моменті з колегою не згідна. Да, ми на громадських засадах, ми не чиновники, але мотиватор маж бути на депутатів і якийсь механізм, тому що ми бачимо, що деколи депутати не дотримуються етики. До прикладу, можна позбавити слова, вивести, зрештою, з зали, я думаю, якщо би вони діяли, то депутат переш ніж висловитися нецензурно чи перебити колегу, то він би подумав, що це буде публічно і його можуть вивести з сесійної зали і непогано було б, якби діяла та стаття, бо все таки на нас дивляться люди і нам довіряли, нас обирали і так, на нашу комісію покладено контроль за цим усім, але фактично ми в цьому вже обмежені. І я хочу сказати, що гарна пропозиція, щоб запрошувати на кожну сесію представників поліції, але на жаль не має у міській раді муніципальної поліції, не має людей, які б стежили за порядком і часто, коли стаються неадекватні вигуки чи поведінка присутніх, то тими оборонниками стають працівниці міської ради. Жінки. Не можна прописати якийсь механізм тільки тому, що у нас є закон про доступ до публічної інформації, ми не маємо права вирішувати адекватний чи не адекватний, реєструвати, у нас відкриті двері для всіх бажаючих.

 Людмила Григорчук: Ви готові займатися ще й вихованням своїх колег?

 Юлія Сафтенко: Боже збав виховувати, ми всі самодостатні, досвідчені, але часто, коли проходять пленарні засідання, деколи не вистачає якогось моменту, механізму, який би зупиняв того депутату. І 100% не застосувалися би ці стягнення, але депутат думав би наперед, чи застосують і його б це зупиняло.

 Аліна Олевич: Я скажу відверто, ми робимо зауваження, регламент відповідно – це правила етики і розповсюджуються і на нас, і на головуючого і на всіх присутніх. Щодо поліції, то моя думка, що це згладить ситуацію, це навпаки будуть конфлікти правоохоронців і громадських активістів. Хотілося б все ж таки просити тих людей, які приходять в залу, думати про те, що ми працюємо там, ми несемо відповідальність за рішення, які приймаємо, важко працювати під аплодисменти, вигуки «Ганьба». Повірте, зараз у нинішнього складі міської ради є потенціал, ми нові люди, ми такі самі звичайні чернівчани, як і  більшість, які прийшли зі своїх галузей, щоб щось вдосконалити, змінити. Працювати на розвиток міста. Крім того, я хотіла сказати, що в регламенті ми передбачили, що всі рішення, які ми приймаємо за 20 днів вони мають можливість дати свої пропозиції, зауваження і озвучити їх під час засідання. Ми даємо слово кожному. Ми готові вислухати і допомогти.

 Юлія Сафтенко: З приводу регламенту, ми можемо багато говорити, але є одна стаття, якою я направду пишаюся. Від цієї статті однозначно виграють чернівчани. Здається, 75 стаття в регламенті. Вона депутатів змушує прийняти одне рішення з трьох. Раніше цього не було. За проект рішенням або ухвалити, або відмовити або відправити на доопрацювання. Це велика перемога, бо ми, депутати цього скликання, коли прийшли, на нас завалилися питання, які колись застрягли, за них не проголосували, а ми повинні були то вивчати і розбирати ситуації. Фактично робити роботу депутатів попереднього скликання. Відтепер цього не буде. Депутатам доведеться вибрати одне з трьох варіантів.

 Іоан Нафтаназович. Слухач. Чи голосували ви за те, щоб звернутися до міністра освіти щодо ліквідації БДФЕУ. І чи вивчаєте ви роботу секретаря міської ради, щоб, якщо вас оберуть секретарем, щоб ви впоралися.

 Аліна Олевич: Щодо БДФЕУ, то перед засіданням сесії, засідала гуманітарна комісія, яка відповідає за освіту, там були представники студентства, молоді і викладачі. Що випливає. Закон передбачає обов’язкове погодження реорганізації освітніх закладів з місцевими радами. А у нас ні з обласною радою, ні з міською ніхто не узгоджував. Крім того, студенти і викладачі кажуть, що їм про таке рішення стало відомо з інтернету, що також є нонсенсом. Розпорядження опубліковане у 20 числах січня і нам розповідали, що також попереднім числом. Там з документами ще не все зрозуміло. Фракція Самопоміч голосувала з звернення до кабінету Міністрів, до Міністерства освіти, до Президента, щоб скасувати дане розпорядження. Я є випускником ЧНУ, мені мало би боліти за університет, тим паче, у нашій фракції є представник, який працює в ЧНУ, але тут треба говорити про справедливість, таким чином не повинні відбуватися реформи. Студенти мають право на вибір, вони обирали вуз, і ще вони пояснювали, що ті, хто закінчує 4 курс і вступатиме на 5-й, вони платитимуть зовсім іншу ціну. І таке рішення, коли приймали, то чи подумали вони, що буде з викладачами, з приміщеннями. Це повинно було обговорюватися. Так, фракція Самопоміч підтримала це рішення.

 Юлія Сафтенко: Насамперед, я хочу сказати, що ситуація непроста, було дуже багато емоцій. Сьогодні лідер громадського руху «Народний контроль» Дмитро Добродомов, він не стоїть осторонь цієї ситуації, щодо приєднання БДФЕУ до ЧНУ, він так само цікавиться доцільністю такого рішення. Народний депутат відправив депутатський запит до прем’єр-міністра та міністра освіти для пояснення необхідності такої реорганізації та повідомити, чи узгоджувалося це рішення уряду з керівництвом університету. Що відбулося на сесії з приводу голосування Народного Контролю. Ви знаєте, ми так само підтримаємо студентів і дуже їх розуміємо, бо не можна обмежувати права, спочатку треба йти до людей і говорити, слухати батьків, викладачів, але хочу сказати, що Народний Контроль не проголосував за звернення, які пропонували Бешлей і Чесанов, це політичне звернення, яке право ми маємо направляти міського голову та Прядка до Києва, ми за це не проголосували, але ми проголосували за студентів. І хто дуже сильно цікавиться, то є поіменне голосування. На сайті міської ради можна побачити і розставити всі крапки над і. В мене є педагогічна освіта, я закінчили педагогічне училище, там також сталася реорганізація, його приєднали до ЧНУ, не дуже легко це робилося, але це було безапеляційно, не обговорювалося, але студенти тільки тішилися. Це перше. Я теж закінчила ЧНУ, теж цим пишаюся, але не секрет, що в Україні понад 2 роки триває оптимізація вишів, не секрет, що ми хочемо досягти найкращих результатів і я скажу так, що по великому рахунку, треба створювати робочу групу, робити дослідження, і розуміти, наскільки є ефективним даний навчальний заклад, яка доля його випускників, взяти мапу вишів, адже ми зацікавлені підняти рівень престижу наших вищих навчальних закладів.

 Людмила Григорчук: В Чернівецькій області більше не оптимізуються ніякі виші?

 Аліна Олевич: В Чернівцях немає, в Україні є ще такі випадки. Ми чули думку Прядка, він розповідає, що приєднують навчальні заклади, але це не так болісно, як відбувається в Чернівцях, це не з такою кількістю студентів, не з такою кількістю викладачів, цей вуз самодостатній. Я навіть не говорю про політичний контекст, хто і для чого це робить. Тут також може бути доля правди.

 Юлія Сафтенко: Права студентів треба захищати, але не можна спекулювати на цьому, і якщо вже на те пішло, то давайте не будемо забувати 2 грудня 2013 року, 6 депутатів з того ж «Рідного міста» писали донос на студентів. Не знати, чим би це закінчилося, але студентам загрожувало 8 років ув’язнення. Мені болить такі спекуляцій. Права студентів мають бути захищені, але на цьому спекулювати не можна. Використовувати політичну площину.

 Людмила Григорчук: Що далі можете ще робити? Як далі розвиватимуться події?

 Аліна Олевич: Ми відслідковуємо ситуацію, спілкуватимемося з студентами. Всі мають наші телефони, і на сайті міської ради є наші контактні телефони. Ми доступні, до нас можна звернутися, ми допоможемо. Не таким чином повинна відбуватися ця реорганізація. Потрібно було це обговорити. Вивчити, довести до відома і сам БДЕФУ і роз’яснити, як воно повинно бути. На сесії представник міністерства говорив, що викладацький склад не зміниться, але це дасть можливість зекономити кошти. Яким чином? Якщо кількість викладачів не змінюється, то яким чином будемо економити кошти?

 Юлія Сафтенко: Беззаперечно, жоден з депутатів не стоятиме осторонь і не буде байдужим і діятимемо згідно законодавства.

 Аліна Олевич: Щодо секретарства. Я майже не дивлюся телевізор, тільки те й роблю, що читаю закони, як працювати з людьми. Це теж важливо. Ми не лише приймаємо рішення, але й спілкуємося з людьми, а люди бувають різні. Але я скажу, що кожен зробив свій вибір і беручи на себе цю відповідальність був готовий, що треба вчитися. Ми може не настільки досвідчені. Ми, можливо, не розбираємося в усіх політичних питаннях, ми прийшли робити добре для Чернівців. А не займатися популізмом. Відповідно, зараз все ж таки доводиться вчитися, читати. Не кожен з нас комунальник, а досить багато питань з комунальної сфери. Наприклад, коли ми голосували за кредит по тепломережі, то ми з колегами поїхали по котельнях, глянути, розібратися, як то є насправді. Багато документів доводиться вивчати перед комісіями, перед сесіями, це може бути і 11 і 12 година ночі, але ми повинні свою роботу виконувати достойно

 Людмила Григорчук: То секретарем хочеш бути?

 Аліна Олевич: Секретарем хоче бути кожен, але це відповідальність, людина має бути досвідчена. Секретар – це робота з депутатами, об’єднання депутатів, це все одно робота, яка потребує багато зусиль. Амбіції, мені здається, є у кожної партії, найближчим часом, я сподіваюся, домовимося. Бо ця людина представлятиме нас. Тому хочеться, щоб це була достойна людина.

 Юлія Сафтенко: Я хочу пожартувати: працюючи в комісіях, вивчаючи закони, обговорюючи регламент, то ми вже говорили з колегами, то нам ще ліжка позавозили, дати зарплату, то ми вже готові працювати. Багато часу йде на таку роботу, на роботу з документами, законами, а їх можна тлумачити по-різному. Шпарини можна знаходити дуже вміло. Тут треба мати досвід, і юридичні знання. Це все непросто, для мене це все нове, цікаве. Направду, про секретаря я хочу сказати, що точно я цій людині не заздрю. Бо це мега відповідальність, а по-друге, я не хочу бути секретарем, бо це треба бути гарним господарником, треба петрати в комунальній галузі, треба швидко приймати рішення, треба мати досвід за плечима. Тому ця людина повинна бути не тільки ерудованою, розумною, але й мати досвід. Тому, в принципі, я думаю, що незабаром Чернівці матимуть секретаря достойного, який представлятиме депутатський корпус і чернівецьку громаду.

 Аліна Олевич: Якщо закони ми так краєм вуха чули, то зараз там при любій можливості ми дуже дотошно вивчаємо всі статті. Це життя наше.

 Людмила Григорчук: Все таки щодо секретаря, зараз обговорюєте кандидатури? Фракції про щось домовляються?

 Юлія Сафтенко: Зараз настав штиль, тому що ті події, якими була насичена остання сесія, то вони стали на першу позицію. І питання секретаря поки що знівельовано. Чернівці та область пережили дуже багато подій і фактично, вони стали топовими, тому поки що так. Регламент прийняли, роботу постійних комісій також прийняли. Я з цим вітаю всіх. Якраз лишається ще закрити два головних питання. Обрання секретаря і виконкому чернівецької міської ради.

 Аліна Олевич: Секретар – це документообіг, це співпраця з депутатами. Повинно бути консолідоване рішення, спільне рішення, зокрема, наша фракція говорить, що незважаючи, хто буде секретарем, ми б хотіли бачити його у себе на фракціях, поговорити з ним, перед тим як він буде збирати за себе підписи. Щоб побачити, чи готова ця людина до цієї роботи.

 Людмила Григорчук: Ваша фракція пропонуватиме кандидата?

 Аліна Олевич: У нас є достойні люди, але ми це питання поки що не обговорювали. Все ж таки, великі фракції будуть вирішувати між собою, але не виключаю таку можливість, що маленькі фракції знайдуть спільне рішення, якщо постане так питання.

 Юлія Сафтенко: Достойними людьми може похизуватися кожна фракція, але буде справедливо, якщо потенційний секретар поговорить з кожною фракцією, не зважаючи, чи маленька вона, чи велика. І саме це наблизить нас до того, чи буде обраний секретар, чи ні. Бо на голосування впливає навіть один голос. Тому треба рахуватися, я розумію, що великі фракції пишаються цим, хочуть десь поспекулювати на цьому, але колеги, давайте поважати один одного і я не знаю, хто буде наступний претендент на цю посаду, але якщо врахується ця пропозиція прийти в кожну фракцію, поговорив, узгодив, то ми спростимо систему.

 Аліна Олевич: І хотілося б, щоб питання секретаря не було заполітизоване. Зараз іде намагання з боку міського голови і з боку депутатів. Місто працює без секретаря, якихось там значних незручностей, чи робота застопорилася, бо немає секретаря, не можна так. Є заступники, є міський голова, але я сподіваюся, що найближчим часом домовимося.

 Юлія Сафтенко: Я думаю, що ми йшли зі своїми гаслами, виборці дивляться на нас і хочуть, щоб ми продуктивно працювали. Бо важко побачити справжню причину. Я погоджуюся, що місто працює, але воно може працювати ефективніше, то давайте це зробимо. Оберемо секретаря, затвердимо виконком. Бо Чернівці – останнє місто в Україні, де ці питання не закриті. І просто це прикро.

 Людмила Григорчук: З вашої фракції буде претендент?

 Юлія Сафтенко: Враховуючи ті перипетії, то ми ще це не обговорювали.

 Аліна Олевич: Згідно закону міський голова мав подати кандидатуру секретаря протягом певного часу, а він подав 31 числа, в останній день. Це теж затягнуло час. Зараз уже депутати шукають якесь спільне рішення.

 Юлія Сафтенко: Головне, щоб у цих організаційних питаннях обминали політичне підґрунтя, щоб була консолідація Ми багато про це говоримо, але не завжди консолідація виходить.

 Людмила Григорчук: Чому так багато часу на це треба? Кожна фракція каже, що секретар не такий і важливий, але борються за цю посаду в той же час. І щодо виконкому, довго мучимо кожного члена.

 Юлія Сафтенко: Це втручається полика. Вона втручається в організаційні моменти.

 Аліна Олевич: Щодо секретаря, я буду чесною, не так просто зібрати 21 підпис, щоб висунути. Наразі це десь є тою причиною, що не домовилися.

 Юлія Сафтенко: Про підписи вперше чую. Не знаю, чи збирають підписи. Біда в тім, що, коли нам вигідно, ми згадуємо закони, а коли нам не вигідно, то ми закриваємо очі і робимо те, що робимо. Наприклад по виконкому, я вважаю, що теж сталася патова ситуація, тому що потенційні члени виконкому пройшли обговорення. 10 днів, здається було, не 20 днів. Чому лише декілька членів комісій ставили питання. Чому в сесійній залі, коли була можливість заслухати, подивитися і проголосувати, подобається – говори, не подобається – то так і буде. А знову публічний осад, як можна пояснити, чому не голосуєш за атівця чи волонтерку. Є закон про доступ про публічну інформацію, от колега говорила про не витриманий 20 денний термін. А сьогодні ми приймали звернення до вищої ради юстиції, а хіба ми витримали 20-денний термін? Тобто виходять деякі спекулювання. І з людської точки зору, можна було вислухати тих людей, які претендують на те, щоб називатися членами виконкому. Вони стояли годинами під кабінетами, вони були в сесійній залі і ніхто не хотів їх навіть слухати. Більше того, коли вибори відбуваються, кажуть, люди, прийдіть, а коли депутати в сесійній залі не натискає кнопку за, утримався чи проти, а просто не голосує, то фактично він так само несвідомий, так виходить.

 Аліна Олевич: Щодо виконавчого комітету, сьогоднішнє звернення, яке ми прийняли, то за нашим регламентом передбачено, що звернення можна приймати з голосу, в нас це включено. Це не порушення закону. Щодо виконкому, то я хочу нагадати, що прерогативою висувати кількісний і персональний склад комітету, то це належить міському голові. Так само мер міг висунути кандидатури виконкому вже досить давно, але зроблено лише зараз. Міський голова пропонує 13 членів виконавчого комітету, депутати прийняли рішення, щоб це було 18 членів. Такий же кількісний склад є в Луцьку, там так само громадськість зверталася до депутатів, до міської ради, щоб включити більше кількість людей. Мер накладає на це рішення вето і аргументує, що 18 членів виконкому – це дуже багато. Згодом каже, ні, я все ж таки подумав, буде 19 членів. Я не зрозуміла, для чого це робилося. Що це за гра така. Щодо персонального складу виконавчого комітету. Чому ми не голосували за виконавчий комітет. Перше, це все ж таки, що поки що не прийнято структуро виконавчих органів, міська рада ще не визначила, чи буде два заступника у міського голови, чи три, як змінити кількість заступників. Друге – це 20 днів має бути від оприлюднення. Я хочу, щоб ми розпочинали свою роботу чесно і прозоро, як я і обіцяла своїм виборцям. Крім того, наша комісія засідала в середу, 20 січня, саме в цей день, рішення про персональний склад виконавчого комітету було опубліковане на сайті. За 5 хвилин роздаються біографії кандидатів і ми дізнаємося, що вже є персональний склад. Фізичної можливості для себе ознайомитися з інформацією в мене не було. Юля каже, що незручно було за когось не голосувати, я думаю, що це буде і в майбутньому. Коли ми вже голосуватимемо за кандидатів, все одно не проголосуємо за всіх, я впевнена точно. Останнє – наша фракція прийняла рішення, що ми не голосуємо за виконавчий комітет в цілому і ми не голосуємо за персональний. Ми не голосували ні за кого.

 Юлія Сафтенко: Я думаю, що всі депутати давали обіцянки працювати чесно і намагаються це робити, а друге, дуже хочеться, щоб депутати були чесними перед собою, бо, якщо з 18 потенційних членів виконкому затвердили хоча б 5-х, то чернівецькій громаді можна було б сміливо дивитися в обличчя і вони б нас зрозуміли, а так, треба хоча б було вислухати. Вони були на постійних комісіях, їм задавали питання і була погоджувальна рада, де було прийнято, що ми за персональний склад виконкому, а на сесії вийшло все навпаки.

 Аліна Олевич: Попередній виконавчий комітет працює, рішення приймається, як заявляється, що ми мучимо людей, так це не проблема депутатів і не провина депутатів, міський голова, оргвідділ вносили цих людей, треба було подивитися, що ми діємо не за законом. Давайте на кінець лютого перенесемо і зауважень  не буде. Попередніх обговорень з фракціями і депутатами не було. Про це говорила і Батьківщина, Олександр Пуршага виставив на Фейсбуці. Не було чіткого і правильного обговорення.

 Юлія Сафтенко: Якщо колеги хотіли діяти саме так, то хай би на погоджувальній раді озвучили би це. А коли ти чуєш кулуарно, що хтось говорить представникам громадськості, що можете йти, бо питання виконкому не приймитиметься, бо вже так вирішили десь, то це дивує. Кожен депутат має працювати чесно.

 Аліна Олевич: Ми в нинішньому регламенті заклали гарну штуку, 20 днів має бути опубліковане і 10 днів, щоб членів виконкому можна було обговорити з громадськістю. До того ж їхні біографії мають бути оприлюднені, щоб кожен чернівчанин знав, кого там обирають. Міський голова включив громадських активістів у виконком, а у нас є сотні громадських організацій. Та чи інша організація має право, щоб бути представлена у виконкомі. Є питання, які висуваються від громадських організацій. Я хочу бачити протокол засідань цих громадських організацій, що саме вони висувають тих людей.

 Юлія Сафтенко: Я думаю, що питання ці, обрання секретаря і виконкому, ми мусимо до кінця зими вирішити.

 Сергій Осачук. Слухач. Вітаю молодих депутатів, але прошу не боятися слова політика, оскільки вони є представниками політичних партій, а будь-яка політична партія ставить собі за мету здобуття влади. Не бійтеся цього слова, адже ви пішли управляти містом. Які у вас прогнози, яким буде місто хоча б через 2 роки, коли закінчиться ваша каденція, або через 5-10 років.

 Юлія Сафтенко: Слово політика, вона не лякає, більше лякає словосполучення політичне спекулювання, тому я, як депутат міської ради ішла, щоб щось змінювати, коли йшла з гаслом , що змусимо владу працювати чесно, то це гасло абсолютно не змінилося. Якби цієї політики і політичних спекулювань, маніпуляцій, то конструктивної роботи було б  більше і ефективнішою, і чернівецька громада тоді б не питалася: Чому? А що завадило? А говорила б: Клас! Молодці! Як я бачу Чернівці, то я, як оптимістка, то хочу бачити Чернівці мирним містом, де була б повага, толерантність, де б ефективно працював громадський транспорт, де були б задоволені пенсіонери, де б не було проблем з пільговими рейсами. Хочеться, щоб Чернівці з такою архітектурою, з такими звичками, традиціями, неймовірними, хочеться, щоб ми могли вирішувати господарські проблеми оперативно, конструктивно і ми ж це робимо для того, щоб наші діти були щасливими

 Аліна Олевич: Кожен з нас ішов в політику, щоб щось змінювати. Це банальні речі, але це те, що ми відчуваємо, для чого ми працюємо. Не все так просто, іноді ми стикаємося з тим, що втілювати в життя те, що хочеться не завжди легко, але доводиться іти на компроміси, вести переговори. Я хочу бачити місто без кредитів, щоб водоканал, тепломережа, не було проблем з аеропортом. Щоб була розвинена інфраструктура, хочеться, щоб ми працювали над розвитком міста, щоб ми залучали гранти, розвивали об’єкти освіти, енергозбереження, тепломережа, як я вже зазначала, туризм. Щоб кожен чернівчанин радів, що він живе в цьому місті.

 Людмила Григорчук: Насамкінець розкажуть, про зміни щодо електронних петицій, які ви маєте тепер розглядати на сесії міської ради.

 Аліна Олевич: В статуті міста прописано, що електронні петиції мають розглядатися на сесії. Ми прийняли рішення, що ті, які відносяться до компетенції міської ради, ми розглядаємо, а ті, які відносяться до департаменту, то вони звітують або доповідають на якій стадії та чи інша петиція. Це дає можливість ініціатору прийти в сесійну залу, і якщо його не влаштовує відповідь на петицію, він може виступити і ми можемо його почути і допомогти якось. Крім того, іноді петиції розглядають без ініціатора, якому приходить лише відписка, і все. Ми можливо не погоджуватимемося з якимось рішення чиновників і зможемо повпливати на рішення.

 Юлія Сафтенко: Електронні петиції – це третє тисячоліття. Це той механізм, який дозволяє чернівчанам почути їх. Почути про їхню проблему. Мене тільки одне насторожує, я хвилююся, щоби потім не вийшло, що ми прийняли, що на кожній сесії розглядатимемо або вислуховуватимемо звіт і якщо побачимо, що якось воно, щоб не загнало депутатів в глухий кут, щоб городяни не дорікали в тому, що депутати не справилися з роботою. То я хочу запевнити, що депутати проголосували про це, щоб навпаки, приблизитися до людей. Ми хочемо почути про їхні проблеми. Якщо набирає петиція 250 голосів, то вона автоматично розглядатиметься. Це нове і воно все непросте. Як воно на практиці все покаже – побачимо. Спробуємо ефективніше допомагати людям.

 Аліна Олевич: Петиція – це 250 чернівчан. Вони мають право, щоб їх як мінімум вислухали.

Інформаційний партнер програми "Суть речей" www.buknews.com.ua