Суть Речей: Перевізники хочуть 4 гривні, міська рада вимагає покращення якості проїзду. Суперечки щодо тарифу на проїзд в маршрутках тривають

Друкопис програми «Суть Речей» від 2 червня 2016 року.

 Гості студії Павліна Храпчинська, директор приватного підприємства "Багіра"

та Юлія Сафтенко, депутат міської ради, член робочої групи, яка працює з перевізниками

 Людмила Григорчук: Пані Павліно, чому саме зараз підняли питання про подорожчання проїзду в маршрутках у Чернівцях?

Павліна Храпчинська: Ми не так трактуємо, що обов’язково зробити його дорожчим. Є пропозиція від перевізників, не піднімати ціну, а дотувати різницю у ціні, будь ласка. Є бюджет, дозволено це робити, дотуйте, закон дозволяє.

Людмила Григорчук: Дотувати?

Павліна Храпчинська: Виходить, що ціна може бути й дешевшою для чернівчан, навіть 2.50, якщо бюджет певний, державний, чи місцевий, бере на себе відшкодування.

Людмила Григорчук: За перевезення пільговиків чи загалом всіх?

Павліна Храпчинська: Загалом всіх можна тариф не піднімати, але тариф має бути економічно обґрунтованим.

Людмила Григорчук: Як ви рахували економічно обґрунтований тариф?

Павліна Храпчинська: Як ми рахували?  Закладена солярка була ще на 3 гривні, коли вона коштувала ще 12,80, вона швидко дорожчала, і перевізники по-різному подавали, навіть 14,50, бо ціна швидко росла. При розрахунках при кожному маршруті, в залежності від довжини маршруту, була різна ціна. Перший раз, коли ми подавали, це був лютий місяць 2015 року, тоді ціна зашкалювала до 5 гривень, але маршрути, які довші, вони більш велику вартість тягнули, коротші – мали меншу вартість, де потік пасажирів більший.

Слухач. У мене питання про маршрутку 10-ку. На зупинках є графік руху, але маршрутки не дотримуються того графіку. Вони їдуть лише тоді, коли працює Калинівський ринок. А з 3-ї години вони вже їдуть через годину.

Павліна Храпчинська: Ні, вони не їдуть через годину. Справа в тому, що 40 і 10 маршрут належать мені, одному перевізнику. 10-й маршрут їде кожних 20 хвилин. 40-й маршрут їде лише до 16 години, тоді 12 хвилин періодичність руху. А потім, коли він з’їжджає, пів четвертої, то інтервал – 20 хвилин. І між 5 і 6-м графіком – 22 хвилини. У зв’язку з економічною ситуацією, графік ми переробили з 8-ми на 6 машин. Ми скоротили машини. Це все законно.

Слухач. Питання щодо вимог перевізників, вони хочуть бути не в програші, але чи вони достатньо роблять, чи є відповідна комісія, яка може перевірити. Якщо вони вимагають, щоб було все економічно обґрунтованим, то щоб маршрутки відповідали стандартам, щоб інваліди мали вільний доступ. І щодо того, чи стежать за тим, щоб під час руху водій не рахував гроші, адже немає кондуктора і це створює небезпеку пасажирам.

Павліна Храпчинська: З задоволенням брали би кондукторів, це додаткові робочі місця, але, на жаль, це треба закладати ціну в тариф  і це збільшить тариф. Адже до кожної маршрутки треба три кондуктора, є зміни, вихідні. Я думаю, що це чернівчанам не зовсім вигідно.

Людмила Григорчук: А ви насправді виконуєте всі ті вимоги, про які говорив наш слухач.

Павліна Храпчинська: Звичайно, ми визнаємо, що з економічною обстановкою в державі, да, не все виконується, це правда, але переді мною є листи-звернення за 15 і 16 рік до голови міської ради, де ми пишемо, що у нас кепська ситуація. Є звернення офіційні, що у нас складна ситуація, і от результат.

Людмила Григорчук: Не було відповіді?

Павліна Храпчинська: Є. звернулися до кабінету міністрів, до Верховної Ради, терміново розглянути щодо відшкодування перевезення пільгової категорії. Лише відписки. Але нічого не зробили з фінансової сторони, і це вже затягнулося на 15 місяців. Ми вже 15 місяців займаємося листуванням між міською радою, економічним і фінансовим відділом.

Людмила Григорчук: Юлю, як ви бачите цю ситуацію?

Юлія Сафтенко: Хочу сказати, що ситуація складається таким чином, що попри те, що я знаю багатьох перевізників ще з журналістської діяльності, скільки ми робили сюжетів, матеріалів проблемних, що я відзняла особисто, попри цю повагу до перевізників, мене обурює їхнє ставлення до того, що ми ведемо бесіду у формі ультиматуму. Це якісь постійні вимоги, це постійні докори. Ми не можемо знайти спільного знаменника. Пані Павліна, думаю, однозначно знає, що якість перевезень у нас жалюгідна в Чернівцях і це не тільки 10-й маршрут, це левова частка маршрутів. Не буду говорити про зовнішній вигляд водіїв, хамовитість, про обілечування, той же російський шансон, це ті проблеми, які можна перелічувати і перелічувати, це буде нескінченна кількість проблем. Я думаю, що  тут треба починати з головного і починати з того, що вже понад 2 роки чи майже два роки, я, можливо, помилюся в цифрах, але переді мною документи і я знаю, що в 12-му році між перевізниками і міською радою був укладений договір-меморандум про те, що перевізники будуть возити малозабезпечених чернівчан з 10 до 15 години безкоштовно за соціальними квитками, попри те, що в законі поняття про соціальний квиток немає. Але у 2014 році за ініціативою перевізників це було скасовано меморандум. І впродовж двох років пільгові категорії населення не перевозяться. Я вважаю, що попри те, що все дорожчає в Україні, нас уже нічим не здивуєш, я розумію, що вартість запчастин, що вартість палива зростає, але я говорила це на першій нараді, одна з тих, як «баба Яга проти», коли я говорила, що не можна підвищувати тарифи, поки не піднімемо хоч трошки якість обслуговування, бо ті інваліди, ті люди з особливими потребами, хто відпрацював по півстоліття, стоять в чергах, відчувають себе жалюгідно, вони не розуміють, що відбувається, їм все-одно які там договори, які перемовини, де списи збиваються, їм головне, щоб їм забезпечили перевезення. То в мене питання до пані Павліни, бо вона представляє перевізників, я чула багато разів від перевізників, що багато емоцій, що хочуть конструктивного діалогу, то чому у травні 2016 року перевізники подають позов до суду і хочуть скасувати умови конкурсу, які були затверджені виконкомом і взагалі, типовий договір, тому що це нічого інакше, як маніпуляція, це нічого інше, як паралізована умова, конкурс провести не можна, щоб інші перевізники на цих маршрутах працювали, яких ці умови задовольняють, а виходить таке блокування, що і не нашим, і не вашим. Тут програють усі, повністю робота паралізована. То як це перевізники хочуть конструктивну роботу, хочуть щоб чернівчани були задоволені, ми всі цього хочемо, ми всі в цьому зацікавлені, маємо працювати як єдиний механізм, але з іншого боку ви самі паралізували всю роботу.

Павліна Храпчинська: Саме умови конкурсу суперечать чинному законодавству. Саме в пункті, що машини, які мають лише до 8 років, мають бути на маршруті. В Чернівцях за останні два роки було куплено 5 автобусів, це в 14 році. І все. В 15 році жодна машина не заїхала. А з тих 5-ти ще й віддали на Закарпаття, бо не могли повернути борг по банкові. 22 маршрут віддали на Закарпаття. Чернівчани втратили «Богдана» нового, бо не могли повернути борг. Чи не вважаєте ви, що саме в цьому пункті, що це монополія ринку, не допущення до участі в конкурсі, якщо транспортні засоби старші 8 років. А перевізник не зміг поновити транспорт у Чернівцях.  У нас всі машини у Чернівцях після 8-ми років. Тільки 5 машин, я називаю підприємства. 3 у мене, в Дзюбака Віталія Романовича і в Миколи Тарасовича, одна чи дві. Чи не вважаєте ви, що сюди хочуть на цей ринок, свідомо завести монополіста, це буде як з світлом, з газом, ми бачимо це, так чи ні?

Людмила Григорчук: Тільки один пункт не підходить перевізникам?

Павліна Храпчинська: Ще є. Пункт про перевезення пільгової категорії без відшкодування з будь-якого джерела. Скажіть будь ласка, яка сфера послуг, я б хотіла знати, надає 70 тисячам населення таку послугу. По три гривні в подарунок кожен день. Людина робить поїздку туди і назад – це 6 гривень, це небагато, але якщо взяти 72 тисячі населення пільгового, то звідки перевізник має взяти і перекрити. Є привабливих 2-3 маршрути в Чернівцях. Це знає мерія, це знають перевізники, всі інші 40 маршрутів не можуть це забезпечити. Це правда і це треба визнати.

Юлія Сафтенко: Пані Павліно, я перепрошую, але не забувайте, що перевізники, це не тільки бізнесмени, це люди, які взяли на себе соціальну відповідальність, вам дали маршрут, їдьте, заробляйте, але ви водночас ви повинні розуміти, що тут є важливий момент, як соціальна складова, ви говорите про монополію, але ви пішли у травні 2016 року до суду, то це не монополія, це блокування,

Павліна Храпчинська: Це ваша особиста думка.

Юлія Сафтенко: Друге. В інших містах України, у Вінниці діє одне комунальне тролейбусне-автобусне управління, яке є власником усіх маршрутів, при чому там теж було таке протистояння перевізників.

Павліна Храпчинська: Не було там такого

Юлія Сафтенко: Було. Але їх врятувало інше, бо Гройсман у свій час подарував 40 чи 50 нових автобусів.

Павліна Храпчинська: І Швейцарія допомогла коштами.

Юлія Сафтенко: І вони змогли організувати так, що перевізники прийняли цю умову, вони домовилися. І уклали відповідні договори. Одне комунальне підприємство відповідає абсолютно за всі перевезення. Можемо говорити про інші міста Україні. В багатьох містах вартість проїзду 4 гривні, але вони на себе взяли соціальну відповідальність і там пільгове перевезення абсолютно необмежене у часі. Тільки у Франківську з 10-ї до 16-ї, здається, у Чернівцях склалося так, що ми говорили про те, що має бути GPS навігатори, має бути обілечування, нема ж кондукторів. Але честь і хвала нашим водіям, вони вже виконують декілька функцій. З них вимагають, вони вже призвичаїлися. Я не можу ставити на всіх тавро. Є водії, які тобі усміхаються, справляються і з дорогою, і обілечуванням,  і здачу дають, і зупиняються правильно, але, на жаль, це одиниці, левова частка водіїв, їм до якісного обслуговування і зовнішнього вигляду, що він якісно надає послуги, їм ще дуже далеко. Це не моя думка, це абсолютно думка чернівчан. І я хочу сказати, що зараз в Києві диференційований тариф. 4, 4.50 і навіть5 гривень. На останній нашій робочій групі, яка відбулася, тривали довжелезні баталії, то начебто погодилися, хоча я особисто проти підняття тарифів, поки перевізник не дадуть кращу якість. Але зійшлися до того, що 4 гривні піднімаємо, а для пільгових категорій – 2 гривні. І саме головне, що обов’язково треба встановити GPS навігатори, щоб ми розуміли, скількох пільговиків з 75 тисяч пільговиків возять перевізники. Перевізники дали тільки економічне обґрунтування лише на 20%, а треба 50%, від цього теж залежить вартість, до середи опрацьовується з обох боків: і юридичне управління міської ради і перевізники, то на вівторок-середу має бути якась цифра і якесь рішення. Але я особисто проти того, щоб спершу підвищувати, а відтак покращувати якість. Але це моя думка.

Павліна Храпчинська: Хочу повернутися до умов конкурсу. Ви ображаєтеся на перевізників, що ми звернулися до суду. Справа в тому, що Законодавство України про автомобільний транспорт каже, що інвестиційні зобов’язання при конкурсах перевізник може брати на себе. Наприклад, якщо я купила 3 машини, щоб у мене була гарантована робота, беру 5-6 мільйонів кредиту, я повинна їх повертати, тому я повинна спочатку пройти конкурс, бо банк спочатку хоче бачити документи, що я маю той маршрут, і тоді я вношу 20% і працюємо з банком. Такий пункт має бути забраний з умов конкурсу. Я працюю вже давно в цьому, 12 років у вантажних перевезеннях, 10 років вже тут. Вперше забрали інвестиційні умови. Тому стала підозра, що може бути введений монополіст. Це було свідомо. Ігор Васильович, який готував цей документ на виконком, Стецевич тоді дав зауваження, що це буде незаконно, якщо ми заберемо цей пункт, але голова міста на це відповів: «Хай судяться!»»

Юлія Сафтенко: Знаєте, пані Павліно, ви кажете, що що начебто ви змушені були подати до суду, але виходить, що через те, що перевізники не готові належно організовувати перевезення і виконувати абсолютно цивілізовані умови, ви готові блокувати, страйкувати, йти до суду. Ви ще кілька днів тому назад погрожували Чернівцям страйком. Це теж суперечить закону.

Павліна Храпчинська: Це не страйк, це вимушена зупинка.

Юлія Сафтенко: Але мене не це обурює найбільше, а відношення і діалог у формі ультиматуму. Якщо людина хоче домовлятися, то людина говорить, а не вимагає, а від перевізників це виглядало як вимога з самої першої робочої групи. Я більше переживаю за людей, як телефонують мені, як депутату кожен день, я думаю, що кожному моєму колезі депутату, і просто в трубку плачуть, бо не розуміють, чого їх не возять. У них купа проблем, вони не мають можливості до поліклінік дістатися, вони просто волають. Якщо перевізників не влаштовують умови перевезення, то будь ласка, пишіть заяву про відмову і прийдуть інші перевізники, але ви зверненням до суду заблокували цей момент, то міська рада не може проводити зараз конкурс.

Павліна Храпчинська: Ви все правильно кажете, але не доказуєте все до кінця. Що до 11 квітня перевізники везли 11 маршрутів пільговиків. Що ви особисто, як депутат міської ради, зробили для того, щоб я як перевізник, не відмовила людям. Я зверталася, листи переді мною. Ми зверталися, що у нас нема фінансів, що ми боргуємо, просимо терміново розібратися, як маємо везти, як маємо відшкодовувати, яке джерело. Ми ходили, лишилося точно так же.

Людмила Григорчук: Скільки часу ви не отримували відшкодування?  

Павліна Храпчинська: У 2015 році  - 3 місяці. Щоб громада розуміла, що відмова у пільговому перевезенню не є вина перевізника. Поки держава мала угоду зі мною, я цю угоду виконувала. Тепер жоден перевізник немає такої угоди. Ми вірили голові міста і зараз довіряємо, сподіваюся, що ми домовимося. Кожна війна завершується миром. І 10 днів ми провезли ще і говорили Олексію Павловичу. Він нам казав, що зарезервовані 20 мільйонів, але де ці гроші? Як пояснити бабці з Рощі, що ми їх не можемо возити. Ми звертаємося до вас, депутати, допомагайте, щоб ми возили цих людей. Але питання не вирішено.

Юлія Сафтенко: Я особисто не пропустила жодної робочої групи. Намагалася знайти, що ж нам робити далі, але на більше в мене повноважень немає. Депутати все таки працюють на громадських засадах і для мене це болюче питання, тому що, я ще раз хочу зазначити, я левову частку своїх журналістських матеріалів присвячувала соціальному факту, перевезення, про порушення, про водіїв – хамів, але не можна всіх ставити під одне тавро. Ви кажете, що ви возили до 11 квітня, а що робити з 14-м роком, коли ви перестали возити пільгові категорії за соціальним квитком. Фактично ви два роки возили, а потім перестали. Значить заробітки у вас стали більшими.

Павліна Храпчинська: У 2012 році, коли був укладений меморандум, була економічна ситуація стабільною на той момент. Коли ми взяли на себе те навантаження, ми везли до тої пори, поки солярка не подорожчала з 9.40 на 12-13 гривень. Як тільки вона здорожчала, то по 13 маршрутах державний бюджет відшкодовував перевезення пільговиків. Якщо б з нами влада говорила про ті соціальні квитки, то тоді ми теж говорили, зараз не хочу говорити в ефірі, але хочу сказати про те, що ми хотіли залишити ці соціальні, але деякі імена не подобалися на посвідченнях і треба було їх прибирати, якби хотіли. Ми стали сьогодні, водії, перевізники заручниками ситуації. Водії-хами? Та у чому? Давайте конкретну інформацію. Хами – це загальний вислів. Хами давно звільнені. Якщо вони були. Я не бачу сьогодні роботи влади. Що зробила влада? Ми з 11 квітня не веземо. Люди нам також дзвонять. Питають, чи може їхати безкоштовно з Калічанки.  

Юлія Сафтенко: Я не є представником влади, я представляю інтереси територіальної громади, але починаючи з 11 квітня, ви ж бачите, перемовини тривають, ми намагаємося залагодити ситуацію. Знаю, що була делеговано з міської ради кілька наших людей у Вінницю, де переймали досвід. Ви це все знаєте. Я б дуже хотіла, щоб ми прийшли до того, щоб у нас теж в Чернівцях теж було єдине комунальне підприємство, з приватниками укладено договір, це все в перспективі, але так було б, напевне, найкраще.

Я не проти, але у Вінниці були приватні підприємці, юридичних структур, як у нас є зараз 11 юридичних структур, у Вінниці не було. Тролейбусне підприємство уклало з кожним хазяїном і водієм договір, він працював і отримував заробітну платню, і платив податки до держави. У нас 11 юридичних структур. Хто збудував бази, мають механіків, мають лікарів, не всі, але фірм 6 точно мають, збудовані ремонтні бази, все-все.  

Юлія Сафтенко: От бачите, як все успішно склалося. З чого починалося, а тепер маєте і автобуси, і бази. Значить є за що. Розвиток дається взнаки. Це говорить про те, що бізнес усе таки процвітав. Я не кажу зараз, але процвітав. Тепер прийшов час брати на себе соціальну відповідальність і думати про людей, десь іти на поступки, про це я говорю. Не можна вести діалог у формі ультиматуму, у формі докорів і погроз, а треба знаходити спільну мову.

Павліна Храпчинська: Є така Антоніна, вона на останній нараді нашій, вона член виконкому, тоді ми домовилися, що з 10-ї до 15-ї возимо за дві гривні, 13 маршрутів відокремлюємо, бо це дачні, ніби все добре. Вона за двері, 5 хвилин нема і каже, ні, ми передумали. Почекайте. Якби перевізник уже й пішов на ці умови, але я кажу вам правду, не всі перевізники на ці умови не йдуть. Калинівський ринок на себе це взяти не може, бо вони працюють до обіду, їде односторонньо. Рано до базару, і з 12-ї години їдуть з базару. Вони не можуть взяти на себе пільгову категорію, а це 100 машин. Вони не зможуть повезти. Все одно треба сідати і розмовляти, але не всі перевізники, навіть віддалені райони, Садгора, Роща, не всі готові.

Слухач. Я хочу знати про маршрутку 10-ку. Я б хотів запропонувати, щоб начальство саме проїхало по маршруту, він не відповідає графіку руху.

Павліна Храпчинська: Шановна громадо, особливо Калічанка, я до вас звертаюся, да, є проблеми, зверталася до міської ради з тим, що ці проблеми треба терміново вирішувати. Пільговиків треба везти, і був спад пасажироперевезення і було здорожчання палива, ми змінили графік і прибрали дві машини. І між 10-м маршрутом пустили 40-й маршрут. Є 20 хвилин розриву. А якщо є пробка, то ще більше, на жаль. 25 хвилин може проходити, 3 хвилини десь додатково. Звертайтеся 095 541 94 43, чекаю всіх, якщо є питання.

Людмила Григорчук: Конкретно, скільки зараз реально обґрунтований тариф, який би дозволив перевізникам якщо не заробляти, а не втрачати.  

Павліна Храпчинська: Це 4 гривні, це як ми подаємо, але це не є оновлення парку. Оскільки зріс долар, то купляти новий транспорт ми не можемо. Машини ламаються, ресори йдуть, по брущатці, трясе, це не подушки європейські, на такі машини 47-48 тисяч даларів треба.  

Юлія Сафтенко: А встановлення GPS навігаторів, є обов’язкова умова, щоб ми розуміли, який пасажиропотік, і обілечування. Хочемо почути від вас конкретно. Ви хочте 4 гривні тариф, щоб не втрачати, але скажіть, що ви можете дати навзаєм, щоб вся громада почула.

Павліна Храпчинська: GPS навігація на 80% машинах стоїть, але вона не прораховує пасажиропотік. І я хочу повідомити, що 17 числа приїжджає чеська фірма, яку ми будемо вимагати від міської ради рахувати пасажирів, ми будемо вимагати. Ця фірма готова класти обладнання і хто їм буде платити. Люди приїжджають і ми не проти, як перевізники.

Людмила Григорчук: Скільки часу вони мають рахувати?

Павліна Храпчинська: Рік, як зимовий період, так і літній, є студенти, є учні, чи немає.  

Людмила Григорчук: 4 гривні, якщо домовитися, отримаєте, а як далі ви будете працювати? Що можете зробити? Купити транспорт не можете?

Павліна Храпчинська: Ні, не можемо транспорт купити, якщо дають нам ще соціальне навантаження, то взагалі не можемо, бо рентабельність до нуля. Ми не потягнемо пільговиків.

Людмила Григорчук: 4 гривні – це лише перекриття ваших затрат

Павліна Храпчинська: Так, і ще може частину пільгової категорії перевізник зможе взяти на себе, якщо не буде стрибка солярки і курсу долара, то вони будуть платити 50% вартості, 2 гривні.

Юлія Сафтенко: Але проблема в тім, що у нас пільговиків 75 тисяч. Як ми будемо їх класифікувати, кого возимо, кого не возимо?  

Павліна Храпчинська: Усіх будемо возити

Юлія Сафтенко: Я думаю, що буде справедливо, щоб ми зробили якесь опитування, громадські слухання провели, щоб це не було, що той когось не любить, та й нарікає, щоб це було справедливо, щоб ми зібрали чернівчан і зробили певні висновки. Діяли у юридичній площині. Щоб від цих перемовин виграли люди, але щоб і перевізники не втрачали, щоб міська рада розуміла, що вона контролює ситуацію і дбає, і депутати зацікавлені в тому, щоб територіальна громада виграла в цьому. А поки що маємо колапс, маємо емоції, а від цього страждають чернівчани.

Павліна Храпчинська: Статистичні дані ви маєте, 75 тисяч, але десь 10% є фальшивих посвідчень, справедливо. Люди відмовляються навіть показувати посвідчення, коли я проводжу перевірку, бо бояться, що я перевірю номер і зрозумію, що воно фальшиве.

Людмила Григорчук: Це мають певні органи цим займатися.

Юлія Сафтенко: Ми не маємо допускати в Україні, після Революції гідності до того, що щось десь купляється, даються хабарі, і дають липові документи. Нам головне зараз врегулювати тариф не зупинити транспорт.

Слухач. Звідки ви взяли цифру 4 гривні і до чого тут пільговики? Як вони впливають на ціну за проїзд? Я розумію, що дороге пальне, але до чого тут місцяни? Звертайтеся в монопольний комітет, до суду, щоб монополісти не встановлювали такі ціни на пальне.

Юлія Сафтенко: Ще економічних обґрунтувань не було. Думаю, що до середи це буде зроблено і тоді будемо розглядати ці ціни. 4 гривні хоче перевізник, бо вони кажуть, що вони працюють у збиток, а якщо тариф підніметься, то перевізники щось навзаєм мають дати людям.   

Павліна Храпчинська: У 14 році, у грудні місяці, за розрахунками методикою розрахунків, заробітна плата вкладалися у 960 гривень, сьогодні заробітна плата 1283 гривні, значить паливо закладалося в розрахунки – 13.70, сьогодні, думаю, громаді це відомо, 18-19 гривень, як на яких заправках, а є вже і 20. І те ж саме навантаження соціальне. 50% може взяти на себе перевізник, але 50% має взяти хтось інший. Не буває послуга безкоштовна. Якщо ми маєте контейнер на базарі і продаєте там штани, я кожен день беру у вас на три гривні штани, а ви маєте звідкись завозити ці штани.

Юлія Сафтенко: Це недоречне порівняння, бо штани може купувати будь-хто, але перевезення, громадське перевезення, це укладено договори з міською владою юридичними особами. Це інше трохи, тут абсолютно не можна порівнювати такі речі. Тут треба говорити про те, щоб люди конкретно зрозуміли чому 4 гривні і що ви навзаєм даєте. Якщо ви обіцяєте зовнішній вигляд водіїв бездоганний, будуть усмішки, обілечування, чисті салони, вимиті вікна, ви повинні говорити, бо, як і кожен перевізник, знайте свої недоліки, недопрацювання.   

Павліна Храпчинська: Чесно уже, відверто, хочу сказати, як ви собі представляєте водія на 10А у білій сорочці, гравійна дорога і він їде? Чорний воротнік, давайте говоримо чесно. Йде дощ, скажіть будь ласка, європейська дорога у нас? Мите місто? У 6 ранку з гаража виїжджає мита машина, може десь і не домили, приїхали пізно, десь не домили, є, визнаємо, але чекайте будь ласка, дороги немиті, доріг нема, тротуарів нема, заноситься за ногами. Якщо пройшов дощик, то я готова з вами прийти у будь-яку маршрутку і ви мені скажете, що перевізники погані, а влада хороша.

Юлія Сафтенко: Але крутезно бути першими, якби всі водії були у білих сорочках. Мене серце тішилося, коли на день вишиванки, були водії у маршрутках - у вишиванках, водії у таксі – у вишиванках. Я розумію, що це дрібнички, але це приємно. Ми недооцінюємо, чи не хочемо звертати увагу на ці дрібниці. Але якщо дрібницю до дрібниці – і вийде те, до чого ми б хотіли доторкнутися. Я була нещодавно в Італії і мене здивувало, що там до секунди рухаються маршрутки, там абсолютно незалежна система обілечування, і там на зупинках електронний годинник. Людина підходить і знає, що через хвилину і 25 секунд приїде маршрутка і так і буде. 1-2 секунди похибки. Мене це здивувало, що, вау, до цього нам треба йти, і ми дійдемо, якщо не буде байдужості і буде бажання.  

Павліна Храпчинська: Якщо не буде обману, якщо буде відкрито все, ми дійдемо до цього, а якщо буде на камеру одне, а на життю – інакше, не буде, повірте. Я того сьогодні тут, на радіо, вперше за 10 років. Я не можу більше терпіти цю несправедливість. Якщо виходять деякі з депутатів і кажуть, що жодного розрахунку нема, не подавали, вони хочуть 5 і 6 гривень. Це неправда. Ми не хочемо ні 5, ні 6 гривень. Будь ласка, зробіть 2.50, готовий перевізник везти, а місто хай відшкодовує. Я готова.

Слухач. Якщо хочете 4 гривні - то мають бути лише сидячі місця.

Павліна Храпчинська: Є режими перевезень і міський режим перевезення – дозволяє стоячі пасажирські місця.

Юлія Сафтенко: В Чернівцях зрозуміло, чого така агресія, бо коли в інших містах було по 2,50, а у Чернівцях було вже по 3 гривні. Я хочу звернутися до перевізників, давайте спілкуватися, давайте залишимо ті ультиматуми, залишимо ту форму спілкування. Чернівчанам, не будьте байдужими, долучайтеся. Я проти підняття тарифу, поки не підніметься якість перевезення. Але якщо це відбудеться, перевізники мають відверто сказати, що вони натомість пропонують. Я хочу, щоб від цих перемовин виграли чернівчани. Щоб виграли ті люди, як і потребують елементарної захищеності. Щоб у пенсійному віці, їх поважали у тій маршрутці, їх перевезли, а не виганяли, треба вихованню належну увагу приділяти. Не нарікати. Якщо перевізників не влаштовують ці умови, то пишіть зайву, відмовляйтесь від маршруту і будуть працювати інші.

Павліна Храпчинська: Я хочу звернутися до громади Чернівців, якщо б влада уклала з нами угоду, то жоден пасажир не мав би жодної суперечки в автобусі. Суперечки створила влада. Я доношу це до громади. Є провина не тільки перевізника, давайте брати відповідальність на себе.

Інформаційний партнер програми Суть Речей на Радіо Станція www.buknews.com.ua