Суть речей: Національний парк не буде займатися туризмом, якщо можна вивозити ліс. Нащо вкладати, якщо можна заробляти? Грошей нема і туризму не буде

Суть речей: Національний парк не буде займатися туризмом, якщо можна вивозити  ліс. Нащо вкладати, якщо можна заробляти? Все впирається в гроші. Грошей нема і туризму не буде.

 Друкопис програми „Суть речей” на радіо Станція 103.2 ФМ від 30 квітня 2015 року.

 Тема: Туристичний сезон - 2015

 Запрошені гості: Павло Колядинський, директор чернівецького екскурсійного бюро та Ярослав Когутяк, директор Департаменту екології та туризму чернівецької ОДА.

 Ведуча: Людмила Григорчук

 Ведуча: Перше питання до Павла Колядинського. Завтра 1 травня, 4 вихідні, з них туристи якісно можуть почати свій відпочинок. Розкажіть про цьогорічні сюрпризи туристичного сезону 2015, зважаючи на ситуацію в країні

 Павло Колядинський: Хочу почати з того, що на наступні три дні у нашій практиці немає жодного вільного екскурсовода. Розкуплені всі квитки на всі потяги, додаткові в тому числі. Немає жодних місць в готелях вільних. Буде аншлаг, багато гостей з України. Такого напевне ще не було. В першу чергу тому, що переключилися фірми туристичні з Одеси, наприклад, вони переключилися з Криму на відпочинок внутрішній, на західну Україну. Це Закарпаття, Львівщина і Чернівецька область зокрема. Люди також економлять гроші, бо євро виросло і намагаються більше відпочивати на Україні. І також патріотизм виріс, люди більше їдуть відпочивати Україною. Хочуть бачити Львів, Закарпаття, Чернівці, там, де говорять українською, черпають український дух. Чернівці зараз позиціонується як друге місто після Львова по популярності на Західній Україні. Ми так по досвіду бачимо. Об’єктивно, по архітектурній спадщині, по тому, що місто може запропонувати, західну Україну беремо, Київ, Одесу не беремо.

 Ведуча: Ми Львову не поступаємося?

 Павло Колядинський: Звичайно, поступаємося. Центр Львова – це спадщина ЮНЕСКО, там більше населення, по розвитку туристичної галузі, по структурі, сполученню краще, в Чернівці набагато важче доїхати, чим до Львова, але Чернівці мають свій шарм.

 Ведуча: Пане Ярославе, область готова прийняти масштабну кількість туристів?

 Ярослав Когутяк: Насправді ми вже активно почали туристичний сезон. Минулого четверга ми провели науково-практичну конференцію в КНТЕІ по розвитку туризму. Там, де теоретики і практики могли поділитися досвідом, багато було практиків, які безпосередньо працюють в туристичному напрямку. І, звичайно, я впевнений, що така подія буде мати великий резонанс і серед тих людей, які причетні до туристичного бізнесу і це несе певний позитивний вплив щодо туризму на тих людей, які приїжджають в нашу область, щоб познайомитися з усім тим, що ми можемо їм запропонувати. Ще минулого тижня відбувся туристичний ярмарок, було багато людей, які займаються туризмом. І вони могли показати себе, речі, які вони пропонують. За відгуками, якщо відслідковувати Букінфо, то поряд з критикою, було і багато позитивних відгуків і це нас радує.

 Слухач. Жан. Львів і Чернівці відомі саме по обласних центрах, а Закарпаття і Івано-Франківськ більш відомий тим, що туристи їдуть по сільських районах. Варто серед туристів пропагувати більш сільський туризм. Та ж Біла Криниця. Чому ми відстаємо Путильщиною, Вижниччиною в плані гірського туризму від Верховини?

 Ярослав Когутяк: Так ми відстаємо в плані обласного туризму. Область має набагато більший потенціал, ніж ми його використовуємо. Наприклад 3 національних парки, які могли б давати дуже широкий спектр послуг туристичного спрямування. Ми маємо 2 національних парки чисто гірських і один - розташований на Дністрі. Абсолютно наша перлина Дністер і Дністровське водосховище не використовується, на жаль, поки що в туризмі, а можливості є великі: це і сільський туризм, і етнічний, і зелений, і риболовний, проведення екологічних стежок, багатий потенціал власне природний, який національні парки могли би представити.

 Ведуча: Чому досі цього не зробили?

 Ярослав Когутяк: Найдавніший парк – Вижницький, вони вже працюють, робота проводиться, час від часу використовують кошти, які надавалися інвестиційні, по програмах, вони налагодили і екологічні стежки, у них дуже цікава експозиція 4 пори року. Там дійсно є що подивитися. Два наші парки національні Черемоський і Дністровський, вони щойно створені, вони ще молоді, у них перспектив багато, але у зв’язку з важким фінансовим становищем, не має можливості їх розвивати.

 Ведуча: Скільки треба коштів, щоб довести їх до пуття? Це треба постійні капіталовкладення, чи одноразову велику суму, а потім лише підтримувати ці парки?

 Ярослав Когутяк: Свого часу  Вижницький національний природній парк отримав велику одну суму і вони змогли побудувати і свою інфраструктуру, і створити ряд рекреаційних об’єктів, які вони зараз можуть експлуатувати успішно. На даний час відкрито проект спільний Україна - Молдова,  пізніше ще буде відкритий проект Україна – Румунія. І національні парки, і громадські організації, і державні установи і влада, вони мають можливість взяти участь у цих програмах, виграти певні кошти і використовувати за цільовим призначенням. На даний час це сума 3,3 мільйона Євро. Суми по програмах будуть невеликі 200-300 тисяч Євро, але для організацій, це хороший шанс виграти їх, використовувати, розвиватися. Зараз по програмах гарні пропозиції є для Дністровського водосховища, там задіяні і громадські організації, і працівники Департаменту екології, і національного природнього парку Хотинський. Дуже цікава програма, яка стосується налагодження риболовного туризму на Дністровському водосховищі, дуже цікава програма для нашого молодшого покоління, такий напрямок як школа риболовної майстерності. Є люди, які трошки розбираються в цьому, які працюють, і я думаю, що все таки Дністровське водосховище займе те становище, яке воно має займати. Це дійсно перлина Буковини, і якщо говорити про Румунію, то в Румунії є озеро відоме у всьому світі Радута, де організовано риболовний туризм, воно дуже популярне серед рибалок. Туди приїжджають і українські рибалки, і з північних країн, навіть Фінляндія, Швеція. Дуже воно популярне. Я думаю, що наше водосховище в порівнянні з Редутою, стане конкурентоспроможним. І якщо ми говоримо про можливості, згадували про Івано-Франківщину, у них дійсно дуже потужно використаний потенціал національних парків. Їх дуже креативна ідея з садибою Святого Миколая, ті люди, які там були, можуть оцінити, настільки дійсно креативна ідея, і як вона дійсно користується популярністю серед дітей. Та ж ситуація, ми можемо на Дністрі, можемо створити день Нептуна. Є така ідея, провести фестиваль ухи.

 Слухач. Іон. Я думаю, що з Нептуном не так спрацює, як з Миколаєм, тут у порівняння не йде. У нас багатонаціональний край. Чому ми не розкручуємо область у плані маршрутів культових споруд? І щодо Хотина, треба, щоб туди направляли туристів.

 Павло Колядинський: Справді, у нас в області, є 15 монастирів. Ми серед культових споруд на першому місці серед усіх областей. З іншого боку, якщо по місту, то туристів втомлює, якщо вся екскурсія складається з відвідування церков. Є такий маршрут «Храми міста», то ясно, що оглядова екскурсія охоплює всі центральні храми Чернівців, це цікаво, але це специфічна публіка. Звичайно, у нас є екскурсія Банчени - Біла Криниця. Це абсолютно різні культові споруди, різні люди по-різному на них дивляться. Тут треба враховувати міжконфесійні, релігійні, міжнаціональні, політичні погляди. Але ці маршрути популярні. Треба тільки враховувати той жахливий стан дороги, а точніше взагалі її відсутність на Білу Криницю. Якщо їде нормальний автобус, в якого фільтр, де кондиціонер працює, то такі автобуси не їдуть, бо після однієї поїздки треба міняти фільтр в автобусі. Туди їдуть автобуси середнього класу, але об’єкт дійсно цікавий. Ще говорили про Дністровське водосховище, то там цікаво, але далеченько і я згідний, що День Нептуна, то тут дійсно не дуже підходить. Франківщина не лише туризм, але й духовність піднімає резиденцією Святого Миколая. Крім резиденції, вони ще придумали Карпатський трамвайчик, також в 2000 році вони відкрили музей Писанки. І фактично Коломия за декілька років перетворилася з нічого в туристичний центр. Крім того, що там міська садиба чи якісь культурні об’єкти, то там має бути якийсь музей чи атракція, цікава, щоб була ціль для туризму. У нас ці цілі не створюються. Є Хотинська фортеця, це потужний об’єкт, Банчени – це потужний об’єкт, Біла Криниця, у Берегометі, Вижницький парк, але поїхати в Зеленів, там ці поїдені міллю опудала, це трошки соромно туди возити. Також катастрофа – це дорога від Вижниці до Косова. От ми робимо тур шопінг по-гуцульськи. От ми їдемо в Косів, там купа майстрів, але там є дорога, хто знає, там висить шина, віночок і написано «Смерть дорозі». Це вже франківська сторона, але катастрофа. Не можна брати лише нашу область і все. Немає жодного маршруту, який замикається лише на нашій області.

 Ярослав Когутяк: Щодо Нептуна, то я просто навів приклад, як ми можемо використати ті потуги, які є у нас, франківчани знайшли спосіб, щоб озвучити і освітити, ми також шукаємо креативні ідеї. В нас є потужний потенціал креативних людей, які можуть щось цікаве придумати. Не чиновники повинні протискати ідеї вперед, а ми дуже великі надії покладаємо на громадські організації, молодіжні, організації екологічного спрямування, щоб вони могли реалізувати себе і, зрештою, свято, садиба Святого Миколая, то це творіння людських рук і голів, і я думаю, що ми також можемо створити може не таке за масштабністю, але щось подібне, потужності у нас вистачає.

 Ведуча: Але яка б  не була красива садиба, то якщо там немає дороги, то туди ніхто не поїде. Тому не лише від громадських організацій, певно, все залежить. Громадські активісти не будуть будувати дорогу.

 Ярослав Когутяк: Насправді це важка, клопітка робота і державна машина, звичайно, має працювати на всю потугу, іншого виходу у нас нема. Зараз Україна взагалі стоїть на роздоріжжі, коли ми опинилася в ситуації, або ми щось робимо, не стоїмо на місці і щось маємо, або  і далі живемо радянським чи пострадянським життям і залишаємо для наших поколінь все те, що ми самі не могли зробити.

 Ведуча: Держава знає, що в нас такі погані дороги? Що  робилося для того, або цю ситуацію змінити?

 Ярослав Когутяк: Ну, дороги, це не стільки завдання туризму, для цього є інші державні структури і, повірте, всі знають про стан доріг і особлива увага приділяється тим напрямкам, які відіграють певну роль для розвитку туризму, бо всі розуміють, що область не є достатньо потужною в промисловому відношенні. Аграрна діяльність і туристична – це ті напрямки, з яких ми дійсно можемо жити і втрачати цілий клас, цілий напрямок лише тільки через те, що у нас немає дороги – це неправильно.

 Ведуча: Може вертолітні тоді майданчики придумати, доставляти туристів гелікоптером?

 Ярослав Когутяк: Ні, я думаю, що державна машина працює, є колектив людей, чиновників, який потрошки змінюється, який розуміє, що нам потрібно, які відійшли від тої схеми радянської, які розуміють, що нам треба працювати по-іншому. Важко працювати, коли на туризм на область на цей рік виділили лише 200 тисяч гривень. Погодьтесь, це дуже мало.

На що їх використаєте?

 Ярослав Когутяк: У нас є план, у нас все розписано, але дуже багато обмежень, дуже багато заходів ми не можемо проводити в зв’язку з тим, що нормативні документи державні створюють певні обмеження. В зв’язку з економією коштів нам не дозволяють використовувати їх на певні заходи.

 Ведуча: Що не вдасться цьогоріч через цю економію зробити з запланованого?

 Ярослав Когутяк: Наприклад, у нас є серйозні обмеження на використання коштів на конференції різноманітні, хоча ми їх проводили, але ми використовуємо кошти лише на ті статті, які передбачені бюджетом. Ми дуже багато коштів використовуємо на рекламну продукцію, щоб донести до людей про ті об’єкти, з якими ми працюємо. 200 тисяч дуже мало для всього цього. Тому ми вирішили, що ми будемо брати участь у всіх проектах, які будуть, щоб ми могли виграти кошти для туристичної галузі.

 Павло Колядинський: Я абсолютно згідний, що треба шукати кошти, які треба використати на заходи. От нещодавно приїжджала депутат, яка курує у Верховній Раді питання туризму, то вона сказала, що держава на туризм виділили 25 мільйонів гривень, це така сама стаття, як розвиток спорту в сільській місцевості. Політика в державі така, що раз в державі війна, то туризм не треба розвивати, вона наводила приклади Ізраїлю, Колумбїї, де також війна, але видатки та промоції на туризм не зменшилися, на туристичних виставках – навпаки зростає. Я ще хочу сказати, щоб наш діалог до чогось корисного дійшов, що у мене в офісі є карта Буковини, тому що на неї дають  гроші по Європейських грантах, а карту Чернівецької області  я не можу показати, в мене нема. Добре, що Рекламне агентство «АСС» розробило рекламний туристичний планшет, де карта міста, яку я можу безкоштовно дати людині, а от карту області дати, щоб показати людині, як доїхати до Хотина чи до Білої Криниці, немає. Ну, може Рекламне агентство випустить, але звичайно, от таке щось можна би було зробити, це невеликі кошти, а щоб воно було в туристичних фірмах.

Ярослав Когутяк: Якраз зараз працює програма «Безпечний туризм в горах Буковини» і там якраз передбачено видавництво карт, передбачено два велосипедних і водний маршрути, пішохідний. Ми зараз займаємося виготовленням цих карт, думаю, за місяць-два, ми можемо показати результат і залучити людей до нових туристичних пропозицій.

 Ведуча: Цього року від чого довелося відмовитися через війну?

 Павло Колядинський: Зменшився потік туристів іноземних. Канадці, діаспора не приїжджає, скасувала візити, приїжджають лише індивідуальні туристи. Ця путінська дезінформація працює по всьому світу, люди ж не дуже розбираються, де там війна на Донбасі, чи де. Вони не хочуть їхати  в Україну, бо в нас конфлікт. Тому наша державна політика має роз’яснювати, що лише на 7% території у нас війна,  а на решту - треба приїжджати.

 Ведуча: Приїжджають до нас зараз і туристи зі сходу України і напевно у нас зараз ще одне завдання з’явилося, не лише показати наші туристичні цікавинки, але й показати, що ми нормальні люди, що ми живемо нормально.

 Павло Колядинський: Та вони і знають, що ми  нормальні люди, це ми лише думали, що вони думають, що ми ненормальні люди. Вони приїжджають і абсолютно адекватно все оцінюють. Зараз більше туристів стало зі сходу. І з Одеси, і з Запоріжжя.

Ярослав Когутяк: Насправді та активна і свідома частина людей, вони дуже активно включилися до громадського життя нашого і вони вносять різноманітності і у наш світогляд, і я думаю, що вони внесуть симбіоз в наше життя, і я думаю,що вони внесуть дуже цікаві зміни у наше життя.

 Ведуча: Чернівчани також цього року схочуть відпочити і через фінансові проблеми не зможуть поїхати за кордон і не всі поїдуть в Крим чи Одесу. Що можна запропонувати людям, яку альтернативу в Чернівецькій області?

 Павло Колядинський: У нас можна поїхати відпочити в сільських садибах, біля села Виженка, Мигово, Берегомет, можна поїхати на Дністер, Дорошівці, Дністрівка, там є яхти, на яких можна кататися. Можна поїхати в Буковинську Трою, дуже гарний центр  в селі Реваківці, покататися на конях, подивитися зоопарк. Але це на вихідні, один день, а тиждень нудно буде сидіти в селі і не знати чим зайнятися, як на мене. Ми радимо сільські садиби. От ще хочу сказати, що коли я їхав знайомитися з сільськими садибами з чиновником з Вижницької адміністрації, ми разом сіли в машину і поїхали дивитися. Коли приїжджаєш на Мигово, то у них половина садиб – якби нічийні. Немає їх в списках, як туристичні бази не значаться, це такий собі тіньовий бізнес. Звичайно, ні про яку якість тут говорити не можна, ні про рекламу. Вони є, але чи люди їдуть туди, чи ні, ніхто не знає. По списку таких садиб там 20, а насправді 40-45. Оце проблема. І наш сільський туризм дуже відстає від Косівщини, Верховинщини. Якось не вміють чомусь. Навіть я відпочивав, не скажу де, загалом, місце красиве, але сервіс такий, аби як. Думають, що можна знести старі меблі в ту квартиру, радянські, і все, а люди платять і немало. І санвузол так сяк працює. І смаку нема щось зробити. У Франківщину приїжджаєш – то там вже інакше.

 Ведуча: Пане Ярославе, чому так?

 Ярослав Когутяк: Ми просто ще не навчилися, те що в такому стані є наші туристичні садиби, це говорить, що ми лише знаходимося на початковому етапі, лише становляться на ноги. Це чиновницька братія, я і себе відношу до них, вони не створювали можливості, вони жили ще старими мірками і не могли оцінити той потенціал, який ми маємо і не змогли людям запропонувати ідеї для реалізації. Ви ж розумієте, відкати, побори і зрештою ті речі, які вивели людей на Майдан, вони загнали більшість нашого бізнесу у тінь, в тому числі і туристичну галузь, яка мусила виживати на тому, що їй залишалося від того державного сегменту і маємо те, що маємо, але насправді потенціал дуже великий і дуже великі надії покладаємо на гірські регіони і абсолютно не розвинений туристичний бізнес на Дністрі. Але ж згадували, що в Крим не поїдуть люди, на море за кордон, в Болгарію, Туреччину не поїдуть, бо дорого. Я думаю, що більшість наших рибалок будуть все таки віддавати перевагу поїздкам на Дністер, і наше завдання  в тому, що ми маємо запропонувати їм те, що вони хочуть. І щодо якості тих послуг будуть певні вимоги, але поки що їх немає, ми лише їх розвиваємо.

 Ведуча: А де вже розвинули? Де вже видно результати?

 Ярослав Когутяк: Є Берново, Варановита, Дністівка, є цікавий об’єкт в нижній частині водосховища. Там є декілька об’єктів, там дуже цікаво, досить високий рівень зацікавленості.

 Ведуча: Правильно, але рибалка із задоволенням переночує одну-дві ночі в наметі, але родина з двома дітьми хоче бачити сервіс відповідний. Мінімум умов хоча б. Соромно, що ми досі не можемо про це подбати.

 Ярослав Когутяк: Ми працюємо над цим. Це справа часу. Вони виживають  з тим, що мають, люди йдуть в туристичний бізнес, вони розуміють, що створюють певну альтернативу, але регіон цікавий, перспективний, ми маємо що показати. Я думаю, що все буде добре.

 Павло Колядинський: Ми маємо Мигово, зимою їдуть потужно відпочивати люди, Сонячна долина, Козацький хутір, Ковчег, Хутір Тихий, дуже потужний, гарний, хороші відгуки.  Але люди кажуть: «Ми поїхали в Хутір Тихий в Сергії, все дуже сподобалося, але більше не поїдемо. Бо дороги немає». Ми можемо говорити багато, але з епохи Януковича нічого в розвитку туризму не помінялося. Тоді грошей не давали і зараз не дають.  Національний парк не буде займатися туризмом, якщо можна вивозити ліс, просто все питання впирається в гроші. Грошей нема, туризму не буде. Все, нащо вкладати, якщо можна заробляти. Тому все, що з’являється нове, то з’являється з приватної ініціативи.  Але приватні інвестори не будуть відкривати музеї і не будуть ремонтувати дороги. Держава не повинна відкривати готелі і ресторани, це зроблять люди, але поки нема дороги, і поки вони не будуть створювати музеї, і берегти архітектурну спадщину, наприклад, в центрі Чернівців, нічого не буде, це порожні балачки.

 Ведуча: З чого починати?  Держава чекає на ідеї приватного сектора, а бізнесмени – на державу?

 Ярослав Когутяк: Тут іншого виходу нема. Державі треба дати можливість розвиватися в цьому напрямку. Туризм, звичайно, допоможе, але пізніше, коли отримає якийсь поштовх. Правильно говорить Павло, якщо немає доріг, то ніхто туди не поїде. А розвиток інфраструктури – це завдання держави.

 Ведуча: Що ми можемо зараз зробити? Ми не втрачаємо занадто багато часу?

 Ярослав Когутяк: Ми і так втратили занадто багато часу, коли чекали, що буде краще. Я думаю, що справа кожного посадовця і справа кожного громадянина боротися за свій кусочок і добиватися того, що в його силах.

 Павло Колядинський: Добре, що люди мають почуття гумору, от, назвали дорогу, «Смерть машині». Я кажу, що ось тут пройшов метеоритний дощ, побило дорогу. Люди ха-ха, але в дорозі замість однієї години провели дві, що казати, маємо, те, що маємо. Ми живемо в Чернівцях, ми не можемо пропонувати тури якогось іншого міста, ми повинні розкручуватися тут, виходимо з тієї ситуації, що є. Але хочу підкреслити, що в державній політиці про туризм – одні балачки. Якщо ви хочете мати туризм, то виділяйте на департаменти чи управління гроші, або розподіляйте. Продали ліс – передайте на туризм, а то ми жебраємо у європейських країн, фондів. Робимо карту Буковини, а карти Чернівецької області немає.

 Ведуча: Як щодо спортивного туризму? Веломаршрутів?

 Ярослав Когутяк: Зараз ми розробляємо маршрути і велосипедні, і водні, насправді рафтинг - це такий напрямок, який отримує все більшого поширення. Він дуже поширений на Франківщині. У нас є Черемош, прикордонна річка, ми можемо використовувати її однаково. Будемо проводити конкурс, провели тендерну процедуру по закупівлях, отримаємо декілька човнів і будемо налагоджувати такий маршрут. Це в рамках програми  «Безпечний туризм горами Буковини». Тут буде два велосипедних маршрути, думаю, що буде цікаво.

 Павло Колядинський: Це дуже популярно, зараз люди ще люблять корпоративний туризм. Фірма, наприклад, приїжджає на сплав. 50 чоловік на сплав, і це так колектив об’єднало, або пішли на підземні Чернівці, або пішли там в гори, або веломаршрут. Спортивний туризм стає все популярніший.

 Ведуча: До речі, з тих нових маршрутів, як, наприклад, Підземні Чернівці. Вони популярні?

 Павло Колядинський: Підземні  Чернівці – дуже популярні. Хоча я того не розумію, але популярні. Екстремальний маршрут, я сам не був на цій екскурсії, ми продаємо його. Вже пройшли цей маршрут десь 100 чоловік. Всім цікаво. Мені цікавіші, наприклад, тематичні екскурсії, як наприклад, вілли Чернівців, євреї Чернівців, архітектурні Чернівці, але комусь хочеться підземних Чернівців – будь ласка.

 Ярослав Когутяк: Взагалі спелеотуризм – це цілий напрямок в Чернівцях і у нас є багато спеціалістів висококласних, які можуть надавати якісні послуги. Наприклад, з облаштуванням у нас є фірма Троглодит, професійні спелеологи, у нас є одна з найбільших печер у Україні, але у нас є проблеми з облаштуванням входу. Я говорю про печеру Попелюшку. Ця печера дуже цікава, дуже оригінальна, одна з частин нашої програми, вона розрахована на те, що ми будемо влаштовувати спелеотуризм. Там вхід існує на території Молдови і нам потрібно зробити вхід на українській стороні, щоб ми не через Молдову, а від себе влаштовували екскурсії. Це технічні моменти, які потребують коштів, але є категорія людей, які готові вкладати гроші.

 Ведуча: Останнім часом  у Чернівцях побільшало значно фестивалів, вони допомагають розвитку туризму?

 Ярослав Когутяк: Насправді фестивалі і ярмарки – це можливість для людей, які пропонують свої послуги в туристичній галузі заявити про себе, запропонувати людям свої послуги, познайомити з своїм товаром. Для тих людей – це подія, яка буде мати певний відбиток в подальшому житті. Дуже багато людей долучаються до туризму саме на таких акціях,у них виникають певні ідеї, люди шукають можливості для реалізації ще не зайнятих ніш. Я думаю, що це дуже потрібно.

 Павло Колядинський: На жаль, цього року не відбувся фестиваль Маланок і на жаль не відбудеться Вихід на Полонину. Не відомо чого, ніяк не пояснюють. Я казав, що переконання таке, що якщо у нас війна, то туризм нікому не потрібний, не треба туризм розвивати  взагалі, ще дехто каже, що буде заявлений фестиваль,а потім буде оголошений день жалоби і тоді фестиваль не відбудеться.  Але з іншого боку Кам’янець-Подільський проводить фестивалі, Львів проводить, то мені дивно, чому цього року Вихід на Полонину не проводиться. Я думаю, що хтось з управління культури забули за це, не приділили потрібну увагу, а потім просто так викрутилися. Але ліс стоїть вагонами з тої Путили, ось це цікавіша галузь. Люди дзвонили, питали, чи буде Вихід на Полонину, бо ми би хотіли приїхати на Вихід на Полону, а ми кажемо, що ні, не буде, значить не приїдемо.  Може буде хоч Петрівський ярмарок, це місто проводить, не знаю, буде чи ні цього року. Ну, проводиться фестиваль Обнова-Фест, гарний також фестиваль, але він більш локального значення. А якихось  унікальних фестивалів у нас не проводиться, я думаю, що треба більше.

 Ведуча: Ви не знаєте, пане Ярославе, чому не проводиться фестиваль Вихід на Полонину?

 Ярослав Когутяк: Я, на жаль, не знаю, але мені також дуже шкода. Маланка  - це такий захід, який привертав увагу до нас велике коло людей, це було цікаво, креативно. Можливо, дійсно через те, що на сході йде війна, все інше відійшло на другий план, але їх потрібно розвивати, як і вихід на Полонину, це наші традицій свята, які дуже треба розвивати, дійсно шкода, що в цьому році ми не маємо таких свят, але надіємося, що в наступному році, все буде в нормальному руслі і ми відновимо свята і надамо їм нового змісту, нового наповнення.

 Ведуча: Пане Ярославе, якщо говорити про сполучення з Чернівцями. Як в цьому плані ми працюємо, щоб до нас було легше приїхати?

 Ярослав Когутяк: Дуже велика проблема. Дуже багато маршрутів припинено, але зараз існує проект сполучення через Молдову, потягом, він уже існував раніше. Є людина, яка просуває цю ідею, і настільки я знаю, ця ідея буде втілена, бо  багато хто хоче допомогти в цьому плані.

 Павло Колядинський: По поїздам. Зараз плацкартний білет до Чернівців з Києва коштує десь 270 гривень, до Кам’янця-Подільського – 160. Тому між нами відстань 90 кілометрів, але  потік туристів до Кам’янця-Подільського стає більшим, а до Чернівців – меншим. Не зрозуміло, що дав цей потяг через Молдову, скоротив час, але підняв ціну. Є поняття екскурсант, а є поняття турист. Турист – це той, що ночує в місті і залишає в місті набагато більше грошей. А виходить, що туристи їдуть в Кам’янець, а з Кам’янця до Чернівців їдуть як екскурсанти, платять тут за екскурсію, а на ніч повертаються до Кам’янця-Подільського з-за того, що доїхати до Чернівців – дорожче. Люди, звичайно, рахують гроші. В цьому є проблема. Ми тут як глухий кут. Більше сполучення йде через Львів, через Київ. Це те саме, що я дивуюся, чому карта Буковини є, а Чернівецької області - немає, бо хто приїде в Чернівці, а звідси поїде в Сучаву? Ніхто, бо віза потрібна. Цікавить нам на перспективу це все, але не зараз, бо віза нам закриває дорогу до кордону, тому ми ізольовані тут, в глухому куті. А Львів відкритий, на транзиті до Європи, Закарпаття – великий потік, а ми такі собі далеко від усіх.

 Ведуча: Що може нам допомогти, пане Ярославе?

 Ярослав Когутяк: Стосовно ціни на квитки, ми не можемо виправити це, вплинути. Ми можемо придумати якісь такі речі, щоб не зважаючи ні на що, їхали до нас. Автомобільні маршрути у нас дуже складні і не кожен турист ризикне здійснювати маршрут зі Льва сюди, щоб подивитися Чернівці. Відрізок дороги між Франківськом і Коломиєю дуже в поганому стані. Я розумію це і сподіваюся, що з часом щось зміниться.

 Павло Колядинський: Хотів би всіх закликати більше подорожувати Україною, навіть одноденними турами, є люди, які роблять для себе кожен десь якесь відкриття. От нещодавно люди відкрили для себе і тепер набагато частіше їдуть саме в Лужанську церкву. Ми проїжджали раніше, а тепер люди шоковані, що у нас є такі цікаві об’єкти. І ми будемо відкривати туди маршрут,будемо возити туди людей. Треба поклонитися всім тим власникам ресторанів і кафе, готелів, талановитим екскурсоводам, які кожен день працюють з туристами і звичайно намагаються, щоб у них залишилося якнайкращі спогади про Україну і Чернівці. І ще хочу сказати, що ми часто туристам говоримо, що дивіться, прем’єр-міністр з Чернівців, Яценюк, Бурбак з Чернівців, а туристи кажуть, що вони напевне не забувають про Чернівці, допомагають, а я їм кажу, ну, поїдете, побачите, як покращують. Хотів би, щоб держава на ділі, а не на словах, щось робила. Щоб виділили ті гроші, мільйонів 10 на туризм. Сказали, що ремонтуйте – тут, тут дорогу і зробіть музей у Вижниці. Ось це результат, а то тільки розмови.  Але не зважаючи ні на що, потік туристів у Чернівці зростає і будемо сподіватися на краще.

 Ярослав Когутяк: Я хотів би сказати, що у нас дуже багато перспектив для розвитку. Цілий напрямок, цілий пласт – це релігійний. Залишається  зелений туризм, етнічний туризм, спортивний туризм. Дуже багато людей в селах займаються такими справами, що вони були б цікавими туристам, навіть риболовний. Перспектив у нас дуже багато, просто треба це все розвивати, а чиновникам, я вже говорив, треба робити для людей умови, не заважати, щоб вони могли нормально реалізовувати свої ідеї. Повірте, у нас люди достатньо креативні і підприємливі, щоб творити щось своє, своїми руками, своєю головою.