«Суть речей»: Найважче у депутатській роботі – це пасивність громади

Друкопис програми „Суть речей” на радіо Станція 103.2 ФМ від 10 вересня 2015 року.

 Тема: робота депутатів в обласній раді останню каденцію

 Запрошені гості: депутати обласної ради: Сергій Юлик та Віталій Мельничук

 Ведуча: Людмила Григорчук

 Людмила Григорчук: Пане Сергію, ви пам’ятаєте з якими амбіціями ви почали свою роботу депутат 5 років тому?

 Сергій Юлик: Ви знаєте, відверто говорячи, аж страшно пригадати, тому що практично із наших депутатів, з на той час, Фронту змін, майже нікого не було у обласній раді. І ми начитавшись різної літератури, книжок, вирішили стати депутатами. Дехто казав, що: «О! Там кошти крутяться!». Сьогодні чітко я можу сказати, що там ніякі кошти не крутяться, коштів там просто нема. Дерибану немає, це точно. Багато років тому, коли почалися ті вибори, ми такі чемні, розумні, пішли на ті вибори, а потім побачили, що насправді все це не так.

 Людмила Григорчук: Що саме змінилося?

 Сергій Юлик: Я в минулому правоохоронець, я чув, що є різні політичні сили, але дивися на це якось так, ну є політичні партії, що там може бути між ними, яка там може бути політика. Була там партія КПРС, мощна, а тепер що там може бути? А то все інакше. Я зрозумів потім, що тут дійсно фронт.

 Людмила Григорчук: З ким треба було боротися?

 Сергій Юлик: Тут доречно було б пригадати, як проходили вибори. Виборчий процес. На той час партія Регіонів. Ми йдемо на вибори, наші люди працюють з людьми. І наприклад, одна із виборчих дільниць, де проходив наш кандидат Віорел в Герцаївському районі, при підрахунку голосів побачили якісь махінації. Ми заявили про перерахунок голосів. І тут почалися з’їжджатися машини до Віорела. Ми йому телефонуємо, він каже, що його вже серце болить. Всі переживають, ми його підтримуємо, він каже, що його певно інсульт чи інфаркт вхопить. Ми перший раз на виборах, а тут такі наїзди. Приїжджали і голова обласної ради Гайничеру і багато інших. Папієв, звичайно, сидів у кабінеті і чекав доповіді, як пройшли перемовини. Сильні наїзди на нього були, щоб він відмовився від перерахунку повторного голосів. Наступного дня ми поїхали в Герци подивитися, що там коїться. На другому поверсі великий кабінет, десь метрів 25 квадратних. Чоловік 15 засідають, спілкуються, метушаться. Нас побачили і ще більше метушаться. На вході хлопець з автоматом, правоохоронець. А товариш Кіларов побачив, що там на протокол чистий ставлять підписи, жіночка сидить, руки трусяться, протокол приховала, а потім відкрила той проток, закрила. Я кажу: «Дайте той протокольчик з підписами». Вона не погоджується, я прошу, щоб віддала, а то офіційно вилучимо. Я схопив той листочок, потягнув до себе, він випав і впав під ногу, вона наступила на нього, я таки забрав і показав усім цей чистий протокол з підписами членів виборчої дільниці. І тоді поїхало. Що потім почалося… Різного роду дзвінки і так далі, всі правоохоронні органи були підняті по тривозі. Всі туди виїхали, відправили своїх заступників, всі там були. Потім мені ще сказали, що ту жіночку в лікарню кладуть з струсом мозку і переломом тазобедреного сустава. Мене звинувачували, що її побив. Там було багато людей, як треба було бити, щоб такі ушкодження їй нанести? Але справа була серйозна. Порушувалася кримінальна справа, це все мені по телефону казали. Були певні залякування. Людина з Герцаївського району на пряму телефонувала Президенту і доповіла, що в Герцаївському районі партія Регіонів виграла і все гаразд, Авангард. Ми зрозуміли, що правди добитися буде дуже складно, бо це такий танк, де судова система і правоохоронна працювали тільки на одну партію і позитивного результату нам не вдалося досягнути, але переполох був дуже серйозний.

 Людмила Григорчук: Ви здалися?

 Сергій Юлик: Ми просто не змогли доказати правди.

 Людмила Григорчук: А коли вже були депутатами, то також були такі ситуації, коли хотіли, але не могли нічого змінити через систему?

 Сергій Юлик: Ми як Фронт змін зайшли в обласну раду 22 чоловіка. Партія Регіонів – 46. Тобто вона уже мала більшість голосів і всі питання, які треба було поставити на голосування і треба було проголосувати, то вони все вирішували одноосібно. Вони десь співпрацювали ще з деякими невеликими партіями, які їм допомагали. Дуже складно було повпливати на ті чи інші рішення. Наприклад, такі питання, як звернення громадян, на всіх каденціях обласної ради голосували всі депутати, але коли почалася така політика, потасовка, то наприклад ті звернення людей, які ми озвучували в обласній раді, на них ніхто уваги не звертав і вони не проходили, ніхто не голосував, ми не могли набрати більшість голосів, а втрачали люди. Ми не могли допомогти людям.

 Людмила Григорчук: Пане Віталію, ви також відчували тиск в обласній раді? Ви змогли виконати всі обіцянки, які ви давали людям?

 Віталій Мельничук: Сергій розказував про події 5-річної давності. В нас також була боротьба на мажоритарному округу. Степан Спіжавка таки домігся своєї перемоги, там також були схожі події, але ми добилися перерахунку голосів, буквально 30 голосів ми вберегли і Степан Спіжавка виграв тоді округ. І події, які були в 2010 році – це був перелом через коліно режиму Януковича і партії Регіонів. Це те, що вони робили з своїми підприємцями, з якими ми потім спілкувалися і вони розповідали деякі подробиці тих подій.

 Людмила Григорчук: Відкрито про це говорили?

 Віталій Мельничук: Ні. Але ми дещо на своїй шкірі відчували, як їм було важко.

 Людмила Григорчук: Їх також до чогось змушували?

 Віталій Мельничук: Події, які відбувалися впродовж виборчої кампанії були дуже складні. 4 депутати до обласної ради свободівців пройшли, ми вперше зайшли у обласну раду, ми мали бажання змінювати ситуацію в державі, з точки зору обласної ради, на кращу. Але так само побачили той режим, який самовільно схотів вирішувати питання на рівні всієї держави і рад всіх рівнів. Тому практично необмежені повноваження, які були у Папієва і його заступника, і інших давали можливість проходити на адмінресурсі, на інших речах вольового характеру, дуже багатьох мажоритарників і списочників протягнули.

 Жанар. Слухач: Мене цікавить репліка, ви спілкуєтеся з депутатами різних рад. Щодо перспектив молодих і амбітних політичних сил: Укроп, Наш край. Наскільки вони реально можуть змінити ситуацію на краще в місті і області. Це перше запитання. Друге: щодо співчуття і роботи даного скликання депутатів обласної ради, багато було негативів, але запам’яталося, що саме цього скликання з’явилася ікона в сесійному залі обласної ради. І щодо заяви лідера Народного фронту пана Яценюка, що депутати не будуть офіційно балотуватися на виборах.

 Сергій Юлик: Щодо заяви нашого лідера Арсенія Петровича, нашого земляка, що наша сила не буде учасником виборчих перегонів. Відверто говорячи, воно так, ніби і наша політична сила офіційно не йде на ці вибори, але ми все таки ідемо. Чому і з ким? Можна зрозуміти, що на сьогоднішній день в такий важкий час в країні, коли реально іде війна, ми повинні свої амбіції десь відкласти в сторону і думати тільки про те, як би було краще громадянам України. Велися певні перемовини, зрозуміло, що наприклад, прем’єр-міністр і Президент вони на виборчих перегонах могли би багато чого сказати лишнього, тому що все таки, як би там не було, кожен шукає в своєму опонентові якісь недоліки. Цього не можна було допустити, бо це є одна спільна команда, яка сьогодні керує і хоче вивести нашу Україну з тієї ями, витягнути, в яку вона попала завдяки попередній владі. Були певні перемовини і було прийнято рішення про об’єднання трьох політичних партій, про домовленість іти спільно на ці вибори. Це БПП, Удар і Народний фронт. Ми, не дивлячись ні на що, отримали 25% на цих перемовинах, відверто говорячи, ми не оспарювали, можна було десь говорити, бо Удар – 30%, а БПП – 45%. Але знаючи, що це не можна робити, ми навіть не оспарювали, ми погодилися. І наших 25% будемо учасниками виборів і просто покажемо, що ми, як ми.

 Людмила Григорчук: Тобто 25% з списку будуть ваші представники

 Сергій Юлик: Так. З 42 чоловік в міській раді, то від нас четверта частина – наші. На місці ми ще будемо домовлятися. Бо ставити треба сильних людей, може якась партія не може дати своїх людей, то ми будемо коригувати ці відсотки на місці. Обласна рада 64 чоловіка, звичайно, теж така сама ситуація. Якщо по місту 13 округів до ради, то тут звичайна арифметика. Станом на сьогодні, ця каденція буде 2-х річна, якщо нічого не поміняється, бо у нашій державі може помінятися все, за декілька днів, ми вже це знаємо.

 Людмила Григорчук: Пане Віталію, щодо нових партій, вони можуть бути конкурентами досвідченим партіям.

 Віталій Мельничук: Ті партії, які нещодавно появилися після подій на фронті і загалом, вони мають право на існування і мають потребу доносити свої програмові засади до людей. Хотілося, щоби практикою спілкування і загалом правдивістю своєю вони не перегравали ті величезні вкладення, які в них зроблені. Ми пам’ятаємо, яким чином появлялися ті чи інші політичні сили, хай вони з своєї сторони доводять до виборця свою правоту. Звичайно, політичний процес буде продовжуватися. Ті персоналії, які будуть від політичних сил, будуть іти на вибори, дуже важливо, щоб виборці добре дивилися на кандидатів, де ті кандидати були раніше, чи вони не замішані в скандалах, бо гречкосії раніше йшли, переконували пакунками, різними впливами, і партія Регіонів це робила, це було зроблено і на недавніх виборах, у Чернігові зовсім нещодавно. Хотілося б, щоб люди добре придивлялися до кандидатів.

 Людмила Григорчук: З тих партій, які вже заявили про себе в Чернівцях, є перебіжчики з тих партій, про які ви говорите?

 Віталій Мельничук: Я не буду акцентувати на тих людях, які ви говорите. Так, в деяких політичних силах були представники, зараз вони проявляють себе у інших проектах. Хай люди добре придивляються, чи вони замазалися в режим, чи якимось іншим чином впливали.

 Сергій Юлик: Я підтримаю Віталія, молодь має проявлятися, працювати. Це так, але…Наприклад, прийшла партія Регіонів, пам’ятаєте, всіх через коліно, чужих повиганяли з роботи, своїх поставили на місця, притому чітко своїх, в кому помилилися, поставили іншу особу шкиденько. Коли перезагрузилася влада, при йшли нові, як би там не було, Михайло Гайничеру – на місці. Якщо взяти по області. То нема такого, щоб такі люди залишилися на місці. Ми знаємо, що вони голосували за партію Регіонів. Заступник Маніліч, голосував завжди з партією Регіонів і був повністю їхньою людиною, абсолютно. Тут дивимося «Наш край» - чудесна назва, але вони там у Нашому краю. І вони хочуть іти на вибори з Нашого краю: Маніліч, Гайничеру.

 Віталій Мельничук: Край, в якому добре жити.

 Сергій Юлик: Так, їм добре тоді в краї було жити і зараз непогано. У нас українці – це дуже толерантні і дуже розумні і зважені люди, я думаю, що вони оцінять ситуацію, вони вже знають цих людей. Маніліча скільки хотіли зняти. Я особисто в обласній раді казав, щоб люди з партії Регіонів хоч один би написав заяву про вихід з цієї партії, бо ж воно клеймом залишиться на вашому житті. Хоч один написав? Ні, не написав. До останнього, жоден на написав цю заяву. І вони збереглися по сьогоднішній день. А ті люди, які і не туди, і не сюди. Коли було останнє голосування по Манілічу, прийшли хлопці у формі, активісти, хай там були, прийшли на задню скамєєчку. Може й не можна було, але з тих хлопців багато було в АТО, вони хотіли бачити як проходить процедура. Але стало приводом для тих, хто вагався, не голосувати. Бо на них ніби впливають. І вони раді від цього. Вони знайшли собі виправдання і навіть деякі пішли не голосували.

 Іон. Слухач: Наскільки ви можете прокоментувати заяву голови чернівецької організації УКРОП, Малишевського, що ні один депутат нинішнього складу не має право залишатися в сесійній залі. Щодо жінок в партіях. Там квота 30%. Там є плюс, але й є й мінус, бо важко знайти жінок для маленьких партій.

 Віталій Мельничук: Жінки – це є активна частина суспільства і, звичайно, вони потребують збільшення представництва у радах. Це є потрібна річ. Настільки вони активно представляють політичні партії, то це 25 років незалежності, але ми далекі від європейських стандартів, і цього не є достатньо. Рахую, що на цей час у виборчих процесах значно більше буде жінок, які спробують себе вперше. Що стосується політичних сил, які презентують старі кадри. Можна ще говорити і в політичній силі Наш Край, першим презентував УКРОП на Буковині наш колега Віталій Ткачук, про якого можна говорити по різному. Він був у одній політичній силі, потім позафракційним, але був у тандемі, який працював не завжди з патріотично налаштованими депутатами, тому хотів би, щоб політичні лідери добре придивлялися до кандидатів, які не зовсім асоціюються з тими брендами і з тими програмами. А Гайничеру та Манілічу виборець дасть оцінку.

 Людмила Григорчук: А щодо твердження, що жоден депутат не має йти на вибори?

 Віталій Мельничук: Це емоційний і не зовсім зрілий вияв інформації. Є депутати, як  справді занадто багато негативу набрали впродовж своєї каденції, люди їм можуть поставити перепону, а є ті, які працювали і є ефект. Зокрема про наших свободівців, вони мають про що сказати, про свої рішення, які були зроблені, мають про що звітувати. Я рахую, що це людина, яка оцінила ситуацію по молодечому.

 Сергій Юлик: Спілкуючись з депутатами обласної ради, я зрозумів, що не всі йдуть зараз на вибори. Тобто не так солодко їм працювалося цих 5 років, відверто говорячи. І багато з них, десь хтось в чомусь зневірюється, комусь важко. Бо депутатство має багато негативу через політизованість. Цей емоційний вислів, чи можуть вони йти чи не можуть, це дійсно емоційний, бо є закон, що кожна людна може йти на вибори. Інша справа у оцінці людей на виборчих дільницях. Щодо гендерної політики, це дуже чудово, треба, у нас дуже багато жінок розумних, дипломатичних, зважених, врівноважених, їм треба йти на вибори. Тому жіночки – балотуйтеся. 

 Людмила Григорчук: Щодо позитивних моментів у обласній раді. Слухач згадав ікону у сесійній залі. Це не єдиний момент позитивний за 5 років?

 Віталій Мельничук: Були результативні рішення, які давали користь громаді. Ми піднімали питання захисту учасників АТО. Останній, в липні цього року, вже на закінчення сесії все таки наша ініціатива підтримати збільшення фінансування на соціальний захист, дала результат. Перед тим громада Буковини звернулася до депутатів, і різні політичні сили відгукнулися, щоб статус був змінений на учасника війни. Бо наші більше 400 хлопців служили на Азовському напрямку, потім на Донецькому, потім на Харківському. Люди вже частина поверталися, а держава їх не шанує. Зараз це питання висить у Верховній раді. Можливо воно буде зроблено, це також пройшло через обласну раду. Багато можна що згадати. І більше – після революції Гідності. Бо під час режиму Януковича, технічні питання вони вирішувалися через більшість, але те, як Сергій вже говорив, але запити, які були в більшій кількості від нас, вони різалися практично завжди і не доходили до рішень. Навіть не політичні рішення. Потім загальним рішенням депутатів прийняли, що якщо це запит, то він обов’язково має дійти до свого логічного кінця.

 Людмила Григорчук: А що не вдалося? Ви пам’ятаєте свої обіцянки, з якими ви йшли у обласну раду?

 Віталій Мельничук: Коли фракція Свобода була у обласній раді і хотіла вирішувати питання, які є  у програмових засадах по захисту українців, то важко було це робити, бо це впиралося у бар’єр партії Регіонів. Потім була революція Гідності, яку ми всі пройшли, і ми мали велике бажання очищувати владу і робити вольові рішення, але не сталося як хотілося і деякі питання зразу з квітня–червня місяця можна було ефективно вирішувати на рівні запитів. Багато подяк було від громадян. Потім знову процес затримався і від літа 2014 року до тепер, через бюрократизацію державних органів і значно гірше працюють фахівці, тому дуже важко вирішуються якісь питання. Повертаються до прямих відписок, чи то прокуратура, чи то управління державного казначейства, чи земельні відносини, дуже складно вирішувати питання, які є у депутатів обласної ради.

 Людмила Григорчук: Але ви гордитеся своєю роботою, чи ви розчаровані?

 Віталій Мельничук: Розчарування немає, ми, націоналісти маємо потребу і далі продовжувати нашу роботу, щоб вирішувати поточні проблеми, в загалом змінювати навколо себе життя в кращому напрямку, але дуже великий пасив є людської байдужості. Коли депутатський прийом проводиш і зустрічаєшся з мешканцями, то вони по своїй психології завжди хочуть, щоб всі питання вирішив депутат. Кажеш їм, що є напівполітичні питання і економічні. Деколи треба активніше захищати свої права, ми проконсультуємо, направимо ваші звернення у державні органи, а вони не хочуть, кажуть ви самі це маєте зробити. Громадяни мають бути активнішими у виборюванні своїх прав. Є анонімні звернення важливі. Ми їм кажемо, маєте бути сміливішими. Після Майдану є загиблі люди, а ви елементарне питання не хочете оприлюднити, щоб ми могли його вирішити на рівні держави. Пасивність громади дуже велика і це тривожить. Депутатська робота впирається у цей важіль, який хотів би були кращим.

 Людмила Григорчук: А ваша політична сила, пане Сергію, зробила все, що обіцяла, за цих 5 років?

 Сергій Юлик: Я взагалі хочу сказати. Що таке депутат? Це очі, це голос тих людей, які його вибрали. Люди, які вибрали депутата, вони через нього звертаються до органів влади з тими чи іншими проблемами. Це депутатство взагалі, величезна клопітлива робота, звернення, людина звертається до депутата з якоюсь проблемою, пише заяву, описує, що її хвилює і депутат починає з цим працювати. Це все безкоштовно. Багато моїх знайомих дивувалися, що ми зарплату не отримуємо, а це все на добровільних засадах. Це величезна робота. І починаєш лише з однією тією заявою працювати. Щоб допомогти тій людині. Якщо за всю каденцію, то в мене особисто, десь більше 150 звернень та запитів. Можете собі уявити. Це дійсно величезна робота. І вибрати головне саме, а ніби неголовне – неможливо. Бо для кожної людини її запит найголовніший. І треба цій людині допомогти. А так, взагалі, дуже приємно, що коли щось міняємо в цій країні, перезавантажуєм цю владу, сьогодні децентралізація влади – це дуже важливо. Це добровільне об’єднання громад. Я радий, що ми створили 10 громад ті це є позитив. Бо ці громади будуть наділені величезним правом. Ті, які ще не об’єднані, вони не будуть користуватися всім тим. Вони об’єдналися і у них залишається всі податки у їхніх руках, вони можуть ремонтувати дороги, ремонтувати школи, вони можуть керувати своїми грошима. Вони вперше побачать всі ці кошти. Це дуже важливо. Кожен депутат виклався за ці 5 років по повній. Тим більше, що каденція була дуже складна.

 Віталій Мельничук: Але приходило деколи 50, деколи 70. Далеко не всі. Ті, хто приходили, ті, хто працювали, хто проводили зустрічі, то вони відчули, що таке робота депутатом. Ще є робота в комісіях.

 Сергій Юлик: Навіть ті кошти, які виділяють депутату. Виділяють 3 тисячі гривень, щоб він міг комусь допомогти. Це небагато, це мізерна кількість, але щорічно, якщо кошти не використані, то вони повертаються. І є багато таких депутатів, які не використовують ці кошти, повернули. Та дайте тій людині, скільки хворих, але це треба працювати з бумагами. Тому напевно, так і було.

 Людмила Григорчук: А коли найважче вам було?

 Сергій Юлик: Я колись казав ще при Папієву. Давайте при вході в обласну раду залишимо всі свої партійні квитки, зайдемо сюди і без амбіцій політичних будемо працювати тільки на громаду Буковини. Тоді Папієв сказав, що такого не можна робити. А коли побачив, що йому приходить капець, то він каже, що давайте залишимо партійні квитки. Це Галиць колись озвучив. Тоді вже ні, тоді вже було не до цього. Це був їхній фініш. Але було чомусь і в них навчитися, треба речі називати своїми іменами. Було багато чому навчитися і ми за ці 5 років навчилися.

 Людмила Григорчук: Що ви навчилися пане Віталію від цих керівників?

 Віталій Мельничук: Загалом, представники режиму Януковича страшні речі виробляли, але була дисципліна, яка вирішувала багато що. У нас демократичне суспільство, яка дає великі і широкі права для людей, які мають свою думку, але воно все в горизонтальній площині вариться і ніякої дисципліни людей. І ця децентралізація. Вона потрібна, щоб громада мала силу діяти, але центральна влада однією частиною ніби то й дає діяти, а насправді вона акумульовує зверху. І ті закони не дають можливість тим громадам, які вже 25 жовтня будуть обиратися по-новому, діяти ефективно. Податок, який треба було 100% віддати на громаду, це податок на додану вартість, кабінет міністрів знову ж каже 60% дамо, коли об’єднаєтеся, а як не об’єднаєтеся, будемо зверху діяти. Багато питань є. Буквально офіс реформ, який доносив до місцевих громад потребу децентралізації, сам Ігор Бабюк казав, що багато з того всього важко пояснити, бо немає законодавчого підґрунтя.

 Людмила Григорчук:  Коли вам було важко?

 Віталій Мельничук: Важко тоді, коли спілкуєшся з людьми, хочеш допомогти і бачиш, що прогнозовано рішення якесь може бути, а воно впирається в пасивність людей, то це найважче. Саме ті зустрічі в районах дають такий осадок. Складнощі у вирішенні питань. Люди думають, що депутат може все вирішити, а то є багато чого. І органі державні, і закон, а люди дуже часто не хочуть розуміти.

 Людмила Григорчук: А після подій біля Верховної Ради, де Свобода згадується в негативному плані. Зараз важче стало працювати.

 Віталій Мельничук: Не сказав би, що Свобода чимось себе незручно відчуває. Дійсно, були події, про які говорять в суспільстві. Зараз сприймається неоднозначно, але люди питають, яким чином, загалом, змінюється ця влада. Чому вона не хоче відкрито з людьми спілкуватися про зміни до Конституції, в кулуарний спосіб робиться, чому біля Верховної ради не було правильно все організовано. Чому замість бійців в козирках прийшли бійці в шоломах. Я прекрасно бачив. Майже завершення акції, а тут тиск на людей, провокативні дії з сторони правоохоронців. Це також треба вивчати, а владна вертикаль зараз акцентує саме на подіях тих, хто ініціював протестних акцій. Хай розбирається. Ми вимагаємо якнайдетальнішого розгляду цього питання, але з усіх боків. Щоб ті, хто провокативно діяв з боку правоохоронних органів і хоче відволікти акценти з змін до Конституції, хай також будуть добре дослідженні.

 Сергій Юлик: До виборів залишилося зовсім мало. Я не знаю, як вкластися у цей термін і донести до людей все, що хочемо, але ми будемо з самого ранку до ночі, ніжки в руки будемо доносити до людей все, що хочемо сказати. Люди зрозуміють нас. По відношенню до тих питань, які Віталій говорив, якщо до гранати прикріплюється болти, то зрозуміло, що люди йшли не просто так, а йшли вбивати людей. Це жахливо і тут треба чітко розслідувати цю справу. І винних покарати і осудити. Дуже серйозно підійти до цього питання. Крапку поставить суд. Можна багато говорити, але навіть з тих картинок, можна і помилитися. Жаль, що ми не може зробити до виборів, щоб люди чітко володіли ситуацією. Вони чи не вони зробили. Якщо очорнили Свободу, то люди мають до виборів це знати. Жаль, що не можна це в стислі терміни говорити.

 Віталій Мельничук: Свободівців не можна було звинувачувати. Це неприпустимо в правовій державі. Хай генеральна прокуратура і загалом суспільство визначає, хто винен.

 Сергій Юлик: Я сподівався, що Народний Фронт таки піде на вибори. Ми і десь об’єднувалися і заходили, ми люди команди, у нас є свій кістяк, дух, і так далі. І люди, які не хотіли щось робити – відійшли, потім повернулися. І зараз би хотілося, як Народний Фронт піти на вибори, але нічого, маємо 25%, амбіцій не маємо, бо в даний час так треба.

 Людмила Григорчук: Закон виборчий вже вивчили?

 Сергій Юлик: Він дуже і дуже складний. Казали німецький, казали польський, алое це якась суміш чогось з чимось, тому що, уявіть собі, одна людина може висувати себе на мера, на депутата в міську раду і на обласну раду. Тобто по вертикалі йде. Місто, міська рада і обласна. Уявіть собі, як це може бути. Як воно пройшло, ми не розуміємо. Чи ті партії, які не матимуть людей, перекрити певні округа, вони будуть одну людину давати на два округа, на міський і обласний. Як та людина має працювати і там, і там. Зміни ми не будемо мати, бо нема вже часу.

 Віталій Мельничук: Насамперед, хотілося, щоб люди добре аналізували цих 5 років діяльності і навіть глибше тих політиків, які йдуть до влади, адже через ці реформи, дуже ймовірно, що ради будуть мати значно більше повноважень і вирішуватимуть долю людей. Щоб люди звертали увагу на особистості, на політичні сили, які діяли за останні 10-15 років і відповідально ставилися до свого вибору, щоб не було гречкосіїїв, які постійно будуть збирати свої врожаї на виборчих перегонах, це найгірше, бо продаж свого голосу, коли війна в державі коли загинули люди на Майдані це просто зрада. Це дуже важливо зрозуміти. Думаю що майбутня обласна рада буде значно ефективніша. Є потреба вирішувати питання, щоб не тільки адміністрації лобіювали свої інтереси, і 70% рішень йшло за їх ініціативою, щоб була ініціатива громади через якісних, розумних депутатів.

 Сергій Юлик: Прошу людей фільтрувати всю інформацію, яку їм подають, от наприклад, про те, що Арсеній Петрович воював у Чечні. Самі росіяни сміються з цього. Коли він в університеті вчився і всі його бачив… Багато такого грязного, нехорошого, якого насправді немає. Кажуть, що Яценюк ховає свого сина і не пускає на війну, а у нього дві доньки і ще маленькі. Щоб люди визначилися і якось змогли розібратися де правда і де брехня.

 Людмила Григорчук:  Яку би ви хотіли бачити наступну каденцію?

 Сергій Юлик: 64 депутати в обласній раді – це прекрасно. Хочу, щоб вона обновилася, щоб не було партії Регіонів, щоб їх взагалі не булою але між ними є декілька людей і хороших, порядних, яких просто система змусила зайти. Закатали їх. 

Інформаційний партнер програми „Суть речей” на радіо Станція 103.2 ФМ www.buknews.com.ua