Оксана Палійчук на "Суті речей": Маємо на Буковині 42 переможці всеукраїнських олімпіад. І це рекорд!

Друкопис програми „Суть речей” на радіо Станція 103.2 ФМ від 14 травня 2015 року.

 Тема: Освіта в Чернівецькій області. Підсумки навчального року

 Запрошена гостя: Оксана Палійчук, директор департаменту освіти і науки чернівецької ОДА

 Ведуча: Людмила Григорчук

 Ведуча: Вже за два тижні завершується навчальний рік і знову підбиваємо підсумки. Дивимося, що вдалося, а де ще треба попрацювати. Які  найбільші досягнення та здобутки цього року?

 Оксана Палійчук: Підсумки ми ще остаточні підіб’ємо, бо чекаємо результатів по всій області ЗНО. Це наша основна реформа в цьому році, на підсумки якої ми з нетерпінням чекаємо. Але є в нас успіхи дітей, педагогів кращих, які вклали у них свою душу. Що я маю на увазі. Перш за все, це всеукраїнські олімпіади. В цьому році я дуже задоволена і дуже вдячна всій громадськості педагогічній і батьківській громадськості, які неодноразово приходили на прийом і радили, як удосконалити процедуру роботи з обдарованими дітьми, зокрема, що стосується  олімпіад. Я щиро дякую викладачам першого ліцею, я щиро дякую нашим науковцям Чернівецького національного університету.  Світлі їхні ідеї, світлі їхні голови підказали, що треба змінити, удосконалити положення, щоб більша кількість дітей могли себе показати не лише на районному та обласному рівні, але й на всеукраїнському.  Бо є така практика, що певні психологічні моменти не дають себе проявити якнайкраще на районному етапі і вона займає 2 чи 3-є місце, і от коли ми внесли зміни в положення і зняли ту квоту, що лише перше місце з одного класу від району може їхати, а можуть представляти район і друге, і третє місце, всі переможці можуть бути представлені, і ми побачили дуже гарні результати. Що ми побачили, що діти, які займали в районі навіть треті місця, в області займали перші місця в окремих випадках. І ці діти, їдучи представляти нашу область на всеукраїнську олімпіаду, так само стали переможцями. Тому таке нововведення, така невеличка реформа, дала свої результати позитивні.

 Ведуча: Тут ви поборолися з бюрократією.

 Оксана Палійчук: Так, поборолися, просто це дозволяло положення, але треба було на це звернути увагу, а то звикли в минулі роки, що лиш перші місця їдуть і все. Маємо на 4 переможці більше, ніж минулого року. Того року мали 38 переможців, тепер маємо 42 переможці, але на яких предметах я хочу звернути увагу, це передусім предмети природничі і математика зокрема. Протягом 8 років ми не мали на Буковині, в області жодного переможця на державному рівні, а тепер маємо 2. Це треті місця, але ми все одно ними дуже і дуже гордимося. Ми дуже задоволені, що маємо з хімії переможця, адже ми завжди були на останніх місцях з цього предмету, що відтягало нас загалом в рейтингу. Ми маємо дуже гарні результати з географії. Щира заслуга  за віддану працю, жертовну, віддану, змінити цю ситуацію викладачів університету, які і підготували завдання якісно для третього етапу, і які працювали над підготовкою дітей. 6 дітей їхало представляти область  на всеукраїнський рівень і всі 6 стали переможями.  Тобто вся команда стала переможцями. Дуже  гарні результати. Тобто ми маємо дуже гарні ще результати з іноземних мов, двоє, троє переможців. З німецької, з англійської, з французької мови. Наша спільна праця, спільна ідея заради дітей, себе виправдала. Чим ми дуже і дуже задоволені.

 Ведуча: Що спонукало до таких змін? І з хімії ми маємо переможця, і географія приємно здивувала. Як вдалося добитися таких результатів? Знаю, що з дітками працювали працівники університету, і якщо не помиляюся, безкоштовно.

 Оксана Палійчук: Тут треба говорити, що у всіх процедурах є людський фактор, тут завжди це треба враховувати, люди є різні. Науковці є різні,  педагоги є різні. І, на жаль, була така тенденція у минулі роки, коли не завжди чесно відбиралися діти з рівня району, з рівня області, я не буду говорити конкретно, бо це все треба доводити, такі гучні заяви потребують доказів, але до мене підходили представники різних  навчальних закладів, середніх навчальних закладів освіти і вони про це зазначали, що  нечесно, не прозоро. Цього року ми намагалися по-максимуму все зробити прозоро, наскільки це вдалося, адже досконалість меж немає, будемо працювати далі. І хочу  при нагоді сказати, що мені відрадно, що вже після проведення олімпіад до мене підходили науковці, вчителі, які казали, що, знаєте, Оксана Михайлівна, а ще варто було так зробити, і так зробити, тобто повний мішок ідей для спільної праці розв’язаний і ми знову маємо над чим працювати. Бажання є, і на громадських засадах, найголовніше, люди працюють, працівники університету за свій власний кошт навіть до районного етапу олімпіад, у суботу, у свій вихідний, виїжджали, і працювали з дітьми. Дуже спрацювало керівництво університету, щира вдячність ректору, проректорам, щиро дякую деканам усім, що вони так  організували, так стимулювали, так заохотили, що ця наша спільна справа дала такі результати. Що це дало. Що вони напряму спілкувалися з педагогами, що вони приблизили ту науку до практики, показали, як воно діє на українському рівні і найголовніше, побачити тих зірочок, на яких вони кинули оком, а ми знаємо, що з реформою вищої освіти, кожен виш буде боротися за свого студента і такі діти під пильним оком, вони можуть мати чудовий результат.

 Слухач. Жан. Михайло Бауер заклав будівництво школи в Усть-Путилі. Як зараз іде будівництво: Як зараз працюєте з дітьми, які мають фізичні обмеження і чи працюють у нас університети для літніх людей?

 Оксана Палійчук: Щодо новобудов, які  незавершені. Звичайно, з тією ситуацією в державі, ми розуміємо, що ці будівництва не завершені, вони припинені і на продовження робіт грошей нема. Але вони закладені в програму будівництва та реконструкції, тобто дана школа Усть-Путильська, Путильського району, вона включена в цю програму. Тільки буде фінансування, у нас є ряд таких шкіл. Це ще школа в Кельменецькому районі, село Мошанець, це в селі Тернавка Герцаївського району, в селі Йорданешти, Герцаївського району. Це реконструкція солдатської їдальні під дошкільний навчальний заклад у місті Сторожинець, добудова школи в селі Горішні Ширівці, Заставнівського району. Це ті об’єкти, які включені в програму будівництва та реконструкції і тільки буде фінансування, ми зможемо відновити роботу.

 Ведуча: Цього року ви не розраховуєте продовжити там роботи?

 Оксана Палійчук: Не має такої можливості поки що. Тільки буде фінансування певне, тоді робочі  групи будуть дивитися, де є найбільша проблема, в якій школі. Ми розуміємо, що ми на порозі адміністративно-територіальної реформи, ми розуміємо, що карта області буде перекроєна, карта районів буде перекроєна, йде просвітницька робота щодо об’єднання громад, ми не знаємо, як ці громади об’єднаються, тоді ми будемо бачити, які корективи треба буде внести і в навчальні заклади.

 Ведуча: Скільки цього року освіта отримала грошей з державного бюджету?

 Оксана Палійчук: Наш обласний бюджет, це заклади обласного підпорядкування, це 252 мільйони, загалом дефіцит, не вистачає нам коштів, в зв’язку з подорожчання електроенергії. Ми маємо 33 мільйони, які ми ще потребуємо. Найбільш проблемні райони, це Кельменецький, зокрема, через малочисельні школи, коли один учень дуже дорого обходяться державі. Якщо в багаточисельній школі, наприклад, в місті Чернівці, один учень обходиться 5-6 тисяч гривень, то в такій мало чисельній – 21-22 тисячі на рік. Отаку ми маємо складну ситуацію. Тому ми зараз думаємо, як її спільно вирішити. Надіслані листи і в міністерство, і в департаменти, працюємо над тим і сподіваємося, що ці кошти будуть, бо є такі райони, де ми самі впоратися не можемо. Ви знаєте, що наші вчителі вартують більшого пошанівку і вищих доплат, але у зв’язку з ситуацією в окремих районах знизили надбавки за престижність. Законодавство нам записує до 20%, не 20, але в кращі часи вчитель, звичайно, заслуговує і до 50%, отримували 20. І звикаєш до доброго швидко, а перейти до складного – важко. Коли грамотно керівництво району чи школи пояснює, що відповідно до законодавства, відповідно до зарплати вираховується. Коли дозволяє – 20, а коли не дозволяє – 15. Ми не маємо ділити вчителів, а в кожному районі  по різному доплачують, або ми маємо мати чіткі критерії, за яких ми доплачуємо вчителям, підходити до цього диференційовано, про це ми також писали в міністерство освіти і науки, або мають бути виділені додаткові кошти, щоб ми всіх вчителів відзначили.

Щодо дітей з обмеженими фізичними можливостями, то в цьому плані робота ведеться, щоправда ми маємо лише перші просвітницькі етапи, громадськість сприймає, є певні випадки, коли батьківську  громадськість треба переконати, довести, що кожна дитина, кожна дитина народжена Богом для того, щоб вона отримала ті освітні послуги, які вона заслуговує і держава повинна їх надати, згідно Конституції і нема дитини гіршої чи кращої. Але то є різні ситуації, буває, що батькам важко звикати, зрозуміти, що разом з здоровими дітками навчається  дитина, якій медико - психологічна консультація надала висновок, що вона може  відвідувати уроки в звичайній школі, це якщо іде мова про інклюзивну освіту. Як правило, при нормальному підході до ситуації, при роз’яснювальній роботі колективу, то проблем немає. У нас 146 діток навчаються на інклюзивній формі навчання. Тобто всі бажання батьків, де було бажання таке і де був висновок кваліфікованих фахівців, що така дитина може навчатися з здоровими дітками, то на всі запити ми всі відповіли позитивно. Щоправда, тут є ще фінансові затрати. Бо в класі, де є така дитина, має бути вчитель-асистент, який має допомагати вчителю працювати. В класі одному  має бути не більше трьох діток таких і то, з одною нозологією, тому, дотаційний коштів нам треба буде. Бо поки що нема таких ситуацій, щоб ми комусь відмовили, якщо далі в цьому плані розвиватиметься освіта, то тут буде економічна площина, на яку треба буде зважати.

Про університети для літніх людей. Законодавство нам дозволяє здобувати освіту в будь-який вік, в будь-який час, але зараз така процедура можлива тільки при здачі ЗНО, тому навіть якщо людина літнього віку, то вона підпадає під ті  умови, як і всі інші абітурієнти, тому готується і здає ЗНО.

 Ведуча: Повертаючись до нашої попередньої розмови про переможців всеукраїнського етапу олімпіад, цікаво, чи вчителям таких діток будуть якісь нагороди, премії?

 Оксана Палійчук: У нас є перша гімназія рекордсмен, у нас четверта гімназія рекордсмен, у нас перший, третій ліцей. Це рекордсмени на карті міста. Якщо брати райони, то у нас показали гарні результати Вижницький район, Глибоцький район, то вони здивували. Тобто якщо ми говоримо про фізико-математичний ліцей міста, то треба сказати, що два призових місця з фізики і математики, маємо дітей з Вижниці. Тобто бачимо, що діти з району не поступаються дітям з міста, якщо є кваліфіковані педагоги. Що стосується вчителів, то, звичайно, заохочення їм по своїй природі навіть дякую, досягнення їхньої дитини -  це найбільший здобуток. Тому якщо ми, органи виконавчої влади зробимо чесні, прозорі відбори на такі олімпіади, то це найбільш винагорода, яку вони отримають. Але, звичайно, стимулювання, у вигляді грамоти, подяки і при можливості , якщо дозволяє фонд заробітної плати, то преміювання, от такі надбавки є стимулюючі. Ми будемо це робити, бо вони  цього заслуговують і щира їм вдячність.

 Ведуча: Все таки, за результатами перемог на олімпіадах обласного та всеукраїнського рівня можна зробити висновок, що сильнішими учнями є діти, які навчаються в обласному центрі. Як підняти рівень успішності сільських учнів і чому така різниця?

 Оксана Палійчук: Тут закономірно, так в усі часи. Кадровий потенціал найкращий зосереджений де? Звичайно, тут. Тут конкурс на кожне місце робоче вищий. І в мене були такі випадки, коли спілкуєшся з двома філологами, є можливість влаштувати десь на декретне місце, то я так само кажу,  от у вас однакові дипломи, давайте поспілкуємося. Навіть при самі розмові, коли ти це робиш відкрито, що ми наголошуємо, то самі вчителі бачать, хто краще орієнтується, хто сильніший. Тому, в першу чергу кадровий потенціал, а по-друге, можливості набагато більші і батьківські  можливості. От ви правильно задаєте питання, як у багаточисельному класі міста, де 30-34 дітей, навіть у окремих гімназіях міста у нас по 42 дітей в класі, ми маємо такі результати і в звичайній школі сільській, де по 8-12 дітей, ми тих результатів не маємо, тобто це ще свідчить раз, що нам треба розумно підходити до планування, до оптимізації нашої шкільної мережі, до розпланування кадрів, бо кожна дитина, сільська чи міська, заслуговує однакового рівня якісного доступу до  освіти. В нас неправильно громадяни розуміють, розуміють доступ до освіти, це те, що в кожному населеному пункті має бути школа, ну неможливо це, жодна країна такого немає. Ми рухаємо в Європу, що показує світовий досвід, маленька громада просто ту школу не зможе потягнути, утримати і навіть ті вчителі , що там працюють, оскільки там учнів мало, то і навантаження невеличке. Чи може вчитель з 0.25 ставки прожити? В такому випадку  такі вчителі читають 2-3 предмети. Про яку якість тут можна говорити? А інші просто не приїдуть. Бо це треба добратися в те село. Я знаю по Герцаївському районі. Коли керівник освіти каже, що треба в 3-х селах одночасно фізика, приходять фізики, але ніхто з Чернівців не хоче їхати та й заробітки не такі великі, щоб до тих сіл добиратися. І знову економічна площина і що получається. Ми повинні в малочисельній школі витрачати на дитину по 22 тисячі гривень і не мати того результату, коли в перенасиченому класі, навіть, де порушені всі санітарні норми, тут колізія законодавча, бо ми батькові не маємо права відмовити, якщо він хоче віддати дитину в певну школу, то тут існує така колізія. А тут у багато чисельному класі ми витрачаємо 5 тисяч і дає хороший результат.

 Слухач. Антон. Ті учні, які є учасники олімпіад, яка мотиваційна програма у них? Можливо є премії якісь?

 Оксана Палійчук: Перш за все такі учні отримують стипендії, такі стипендії невеличкі, але вони вже є тим заохоченням, це 200 гривень в місяць, вона оплачується з місцевих бюджетів. І за спортивні заслуги, і за інтелектуальні. В даному випадку ми говоримо про олімпіади, то безперечно, для дитини навіть ці 200 гривень, адже справа не в сумі, а справа у факті, то це надзвичайно стимулює, але далі ми маємо працювати, щоб це не було лишень 200 гривень, бо ми розуміємо, що при нинішніх цінах 200 гривень це дуже мало. Ми направляли  такі пропозиції, щоб зберегти пільгу для тих дітей, які перемогли в всеукраїнських олімпіадах, щоб вони мали певну кількість балів при вступі. Лишилася зараз лише 10 балів, то ми просимо, щоб цю пільгу зберегли в навіть збільшили кількість балів. Такі стимулювання вони є важливими. Тепер треба працювати над тим, щоб це більшими були.  Діти так само звільняються від здачі ДПА, якщо вони навчаються  в 9-му або 11-му класі.

 Ведуча: Як таких дітей зберегти для України? Щоб такі унікальні діти вчилися в українських вишах?

 Оксана Палійчук: Це питання багатоаспектне, тут так не пообіцяєш щось. Ми маємо мати якісну освіту, щоб учень сам хотів залишатися тут і здобувати освіту. Ми маємо працювати над програмами обміну. Економіка має добре працювати, тут широкий спектр, щоб людина мала тут роботу і починається все з патріотичного виховання. Щоб найкраща наша еліта інтелектуальна залишалася в Україні.

 Ведуча: Наша шкільна освіта дає можливість вчитися за кордоном?

 Оксана Палійчук: Так, звичайно, всі наші діти, навіть якщо вони тут були на середньому рівні. То в Америці, в Канаді,  в країнах Європи, вони гарно себе проявляють, вони швидко опановують програму, вони гарно працюють наші діти кмітливі, в нас гарний людський ресурс.

 Ведуча: Наші школярі та студенти постійно беруть участь в різних проектах, які дозволяють здобувати освіту за кордоном?

 Оксана Палійчук: Є така програма обімну майбутніх лідерів Флекс. Це програма для учнів загальноосвітніх шкіл 10 країн співдружності СНД. Фінансується урядом Сполучених штатів. Програма надає учням стипендії, які дають їм можливість подорожувати Сполученими Штатами, навчатися і проживати там протягом одного року. Відбір  починається з вересня і проходить через три етапи. Навіть сьогодні троє учні наші  з 7 гімназії нашої, вони знаходяться в Києві і вони вже проходять третій етап, вони вже вирішують, в яких сім’ях вони будуть проживати. Сполучені Штати надають їм  можливість вибору і вони визначаються. За 5 років, зокрема в 7 гімназії, 10 діток по обміну навчалися, жили в Америці. З гімназії №1 Стрілецький Андрій навчався, тобто є, з 22 школи наша учениці навчалися. Можливості є.

 Ведуча: Міські школи називаєте, тому що англійської мови вивчення важливе?

 Оксана Палійчук: Так, саме іноземна мова. Цей відбір в три етапи якраз іде оцінка, чи може дитина опанувати ці програми. Там конкурс. 

 Ведуча: Вони втрачають рік навчання в нашій школі. Це не впливає на їхні результати ЗНО?

 Оксана Палійчук: Вони реєструються на ЗНО, діти успішно всі здавали, все встигали і здавали на високі бали.

 Ведуча: Я вітаю вас з однією 200-бальницею з української мови та літератури.

 Оксана Палійчук: Це дуже приємна для нас новина. Це дівчинка – випускниця Новоселицької гімназії, Шевчук Оксана Іванівна. Протягом двох останніх років жоден учень в Чернівецькій області не отримував 200 балів з цього предмету, тому ще з цієї позиції дуже приємна новина. Що стосується інших результатів, то ми ще їх не маємо. Але відділи освіти в районах вже отримають всі результати з ДПА і ЗНО і зможуть зробити такий моніторинг, щоб бачити як склали дітки цей іспит.

 Ведуча:  Загалом важкий був цей іспит? Що кажуть вчителі і учні?

 Оксана Палійчук: Були певні моменти, які потребували певних корективів. Сам факт,  що складали ЗНО 24 квітня, програма була не вичитана. Важко було і вчителям, треба було ущільнюватися, щоб усе вичитати. Діти і з репетиторами навчалися. Але це є різниця, що здавали в червні, а тепер в квітні. Ще час. Раніше був лише один рівень, а тепер два: базовий і поглиблений, то час відведений на базовий рівень скорочений на півгодини, а це важливо, бо вчителі, які перевіряли роботи, кажуть, що твір був обірваний на комі, що не встигли дописати, не вистачило часу. Багато ніби і встигли. Тут не можна сказати зле це чи добре. Це також урок для дітей. Це вміння розподілити свій час, розпланувати, чітко розпланувати. Ось це – для базового рівня, це - для тестів, це – для твору. Якщо я його напишу на чернетці, значить я маю розрахувати це. Це самоорганізація. Це тест не лише на мову. Але й на самоорганізацію. Я вважаю, що це тест важливий, процедура  ЗНО – однозначно себе виправдало, це, однозначно, одна з найкращих форм. Я маю на увазі процедуру загалом, яка дозволяє кожній дитині, відповідно до її здібностей, нахилів, здобутків, вступити своїми силами. Це вже плюс. А що стосується самої процедури, то ж її можна удосконалювати до безкінечності. Ми все це узагальнимо, і міністерство узагальнить. Все, що треба буде поправити, безперечно буде поправлятися.  Зміст завдань – так, багато було питань. Ви знаєте, над змістом ще треба працювати, я думаю, що висновки зроблені і наступного року ми будемо мати набагато якісніший підхід. Тут досконалість меж немає. Головне, щоб діти не постраждали і я думаю ті компромісні рішення, які були прийняті, по тих питаннях суперечливих з 29 по 33-є, які будуть оцінюватися в один бал, я думаю, що це правильно.

 Ведуча: Як процес децентралізації вплине на освітянську галузь? Сільські голови лякають скороченням кількості шкіл. Які школи справді підлягають реструктуризації?

 Оксана Палійчук: Перш за все ми повинні сказати, що оптимізацію ми зобов’язані робити. Якщо ми вважаємо себе господарями і ми не лише кажемо, що прорубуємо вікно в Європу, дивимося у вікно, треба ще щось робити. Подивіться в Європу на країни, які мають десь таку площу як ми, чи мають вони ще стільки навчальних закладів? Однозначно, ні, бо треба мати відповідне фінансування, а європейці добре вміють рахувати і знають розрахувати кошти для того, щоб забезпечити  якість, не витрачати бездумно, а забезпечити якість. Тому це питання номер 1. Якщо говорити покроково, то найперше має пройти ця адміністративно-територіальна реформа. Поки ми не будемо бачити, як буде виглядати наша область, як наша карта буде покроєна, поділена, ми не можемо говорити і про мережу навчальних закладів. Це абсолютно неграмотно. Навіть якщо говорити про оптимізацію, то тут треба дуже грамотний підхід у кожній окремій ситуації. Тут не йде мова про те, що якась частина шкіл взагалі закриється, що люди лишаться без роботи, про це мови йти не може. Тут  треба зупинитися на стратегії розвитку освіти України в 2015- 2025 роки. Цей проект пройшов дуже широке і серйозне обговорення. Департамент освіти і науки по всіх ланках попрацював, фахівці дошкільної освіти, середньої, профтехосвіти, на всіх ланках вивчали, обговорювали, надсилали свої пропозиції, щоб ці пропозиції були враховані, сподіваємося, що так і буде. Стратегія поки ще не затверджена. Йде процес узагальнення цих рекомендацій. Що ми там маємо. В стратегії чітко зазначено, що в кожному населеному пункті, не залежно від кількості населення, буде працювати початкова школа це важливо і це правильно. Бо поки ми маємо рівень наших доріг, а це маленьку дитину 6-річну – везти, мучити  - це є злочин. Ми мусимо дати можливість доставити цю дитину без проблем, щоб їй було тепло і легко. На часі ще прийняття закону про освіту. Абсолютно тішить  політика міністерства в тому, що обговорюють дуже ретельно всі ці закони і дослухаються думки на місцях. Не може зразу бути такого досконалого документу і це приємно, що над ним так серйозно працюють. Якщо буде існувати в кожному селі початкова школа, то на часі існування НВК. Тобто майбутнє – за НВК, бо дошкільні групки, скільки треба, класи початкової школи, скільки потрібно. Тому ми не кажемо, що все знищиться, але якщо ми говоримо, що є такі села, які навіть межі не мають, що лиш знак і між школами 3-4 кілометри, а що це таке 3-4 кілометри? І ми маємо такі величезні заклади, які колись колгоспи наші будували, такі величезні, їх треба обслуговувати. Кількості учнів потрібної ми не маємо, а щоб установа функціонувала, то там має бути певна кількість працівників. Технічних працівників, зокрема, щоб там все це прибирати, ну, ви розумієте, на опалення кошти потрібні. Чому ми викидаємо ці гроші на вітер, коли ми могли би цих діточок, які знаходяться в діаметрі 5 кілометрів розмістити в одну школах, при умові, звичайно, що ми їх привеземо, буде працювати шкільний автобус, який буде рейсувати і ми ті кошти самі в себе зекономимо і вкладемо в щось інше. В харчування. Матеріально-технічну базу підсилимо. Почнемо комп’ютери купувати, тобто треба самим в себе вчитися і підходити з розумом до речей. Біда, що у нас спекуляції і на жаль, серед вчителів. Бо десь людина переживає про своє робоче місце. Але якщо мова буде йти про реорганізацію, то людині має бути запропоноване місце, і не якось там будь-яке, а розумно підійти до цього. Звичайно, будуть якісь і втрати, десь в навантаженні, бо не можна все зробити без втрат, це все індивідуально. Якщо ми патріоти – то ми  мусимо це робити. Ми говоримо з вчителями: «Йде автобус, везе дитину, дитина їде і ви під’їдете. А чого я маю їхати, якщо я можу дорогу перейти і все». Дуже часто спекулюють на цьому. І дуже часто перед виборами. І говорять давню, заїжджену тезу, що поки в селі існує школа, то поки існує село. Неправда. Чому молодь виїжджає за кордон, а школа є. Чому забирають своїх дітей і виїжджають? Школа ж лишається і близько школа і школа непогана. Та тому, що немає роботи, немає заробітку. Наші батьки мобільні, ви прекрасно знаєте, я проживаю в Лужанах і ми маємо тепер прекрасну нову школу, скільки дітей з Лужан їдуть вчитися десь. Бо шукають вчителя свого. Їдуть за вчителем. Тому наші батьки мають автомобіль і везуть в інший населений пункт, в Чернівці, в район, за кордон. Тому ця теза, яка існує, вона не працює. Тому давайте не спекулювати, давайте розумно. І немає хорошого результату, без пожертви, тобто десь треба себе в чомусь прищемити, щоб виграти більше.

 Ведуча: Як працюють зараз шкільні автобуси? Чи вистачає коштів на бензин? Чи потрібно десь збільшити кількість транспорту?

 Оксана Палійчук: Взагалі, якщо говорити про 2014 рік, то у нас парк шкільних автобусів нараховував 133 одиниці. Це 100% охоплення потреби, але у зв’язку з ситуацією на сході, яку ми маємо, було вилучено 33 автобуси для обслуговування військових, зараз 9 автобусів повернули, їх не треба було, не використовували. Треба було десь перекроювали рейси, десь трохи райони думали, як ущільнити перевезення. Але впоралися. Хоч люди не завжди були задоволені. Але знову ж таки, тому що звикли до добра. Ніхто вже не пам’ятає, як 10 років тому ходили пішки з хутора на хутір 7 кілометрів. Але старалися вирішувати всі проблеми. В освітній субвенції  гроші на пальне для шкільних автобусів передбачені. В основному забезпечення є, такої проблеми немає. Ламався – так. Взимку особливо.

 Ведуча: Багато говорять зараз про підручники. Чи справді доведеться з наступного року батькам їх купувати?

 Оксана Палійчук: Якщо говорити про підручники, це ще один з варіантів підтвердження громадської форми ведення освіти, децентралізація, розбюрократизація. Коли міністерство надало можливість кожній школі обирати самостійно, маючи логін свій і пароль, навіть я не могла проконтролювати це, обирати свій підручник. Це стосувалося тих класів, які переходили на нові підручники. Це 4 клас і 7-й. добре це чи зле, треба сказати, що наші люди ще не готові до цього. Десь відповідально бачу цю ситуацію і заявляю – не готові. Дуже часто це підкріплено здоровою логікою.  Чому, якщо ми 3 роки працювали з один підручником, чи буде виправдано, що 4-й клас ми почнемо читати щось інше. Вчитель звик. Він уже знає хід уроку, я тут його розумію, це виправдано. До того ж програма одна. Але дозволено цю програму трохи змінювати, послідовність міняти. В різних підручниках програма по-різному  викладається, а вчитель має право, враховуючи особливість класу, контингент учнів, міняти програму, перекроювати її для себе. Дуже часто вчителі кажуть, що те, що я робила з минулорічним випуском, з тим 7-м класом, тепер я не можу зробити. Тому тут вчитель майстер, він має право 25% змін вносити. Не має щось викидати, але структурувати може. Якщо повернутися до теми підручників, то ми маємо законом захищені пільгові групи, які будуть всі забезпечені підручниками. Надійшов вчора лише лист, що ніякого рішення на рівні міністерства, щодо збору коштів у батьків для закупівлі підручників, не приймалося, тому поки що на цій темі знову ж таки спекулюють. Ніякого законодавчого рішення щодо купівлі підручників не приймалося. Тому сподіваємося, що міністерство успішно вирішить цю проблему і всі дітки матимуть підручники.

 Ведуча: Але не факт, що до літа щось не зміниться і підручники таки доведеться купувати?

 Оксана Палійчук: Якщо прийдеться, то тоді якусь свою лепту будемо вкладати. Сподіваємося, що все буде гаразд.

 Слухач. Антон. Як звертають увагу на дітей вундеркіндів?

 Оксана Палійчук: Наші найкращі діти потребують особливої уваги. Вони мають заохочення у вигляді стипендії, а щодо роботи з ними, то, звичайно, має бути посилена увага педагогічного колективу до них. Зараз ми маємо дуже гарну ситуацію з забезпеченням психологічної служби. Бо перш за все психолог має виявити обдарованих дітей. В нас на рівні України, ми по забезпеченості психологічної служби на третьому місці. Тому в нас тут непогана ситуація. Звичайно, психолог, щоб він добре працював, йому треба і кабінета відповідного, і матеріалів. Тут ми похвалитися так ще не можемо, в нас в дошкільних навчальних закладах також ще є проблеми, на 40 % ми лиш забезпечені психологічною службою, а все починається там, коли дитина починає розмовляти, коли вік чомучки, тоді  діти такі яскраво починають проявлятися, тому цю ланку ми маємо ще забезпечити, але знову ж таки з фінансуванням не все вдається. Психологічна служба, яка проводить  діагностику, вона має виявити цю обдарованість, яка буває дуже різною. Я маю на увазі, що в дитини може не бути таланту до певного предмету, але вміння аналізувати – чудові. В нас треба так цю службу підтягнути – щоб вони могли виявити таких дітей. Ще треба з батьками працювати, бо без батьків ми цього зробити не можемо. Тут дуже багато роботи, і вчителі, і класний керівник мають працювати задля цієї дитини. Адже дитина може бути дуже здібна, але меланхолійна, невпевнена, тут треба збиратися і вирішувати як працювати з цією дитиною, допомогти їй розвиватися. Дуже багато роботи в цьому напрямку, проблема велика і це лише вершина айсбергу, їх треба не лише виявляти, але й запропонувати певну програму для розвитку, працювати з цією дитиною на кожному уроці. Це ж не може бути лише один захід, це має бути бажання педагога і спільна робота багатьох ланок. Диференціація – це є, багато зроблено в цьому плані, але неможливий індивідуальний підхід без диференціації. Якщо у нас в класі 30 учнів, чи 35 і всі вони різні, то як можна без диференційованого підходу працювати з цими дітьми. Тому тут, звичайно, завдання і курсів підвищення кваліфікації для інституту післядипломної освіти, щоб навчити вчителя працювати в таких умовах диференційовано, навчити схотіти це зробити. Тут у нас і рівень громадянської освіти, і рівень наших кадрів. І педагогічна освіта, бо ви ж розумієте, що платна форма, коли вступає той, хто хоче і в цій площині у нас проблема. Але робота у нас іде. Вчителі самі це розуміють. І міністерство намагаються допомогти. В самій програмі є дворівневість. Є звичайний рівень, і ще поглиблений, якщо вчитель бачить, що клас встигає, він може давати додаткові завдання і, умовно кажучи, наприклад у першому класі вже вчити табличку множення. Тут уже робота кожного вчителя, це має і керівництво школи працювати.

 Ведуча: Такі предмети як фізкультура, християнська етика, основи здоров’я? Наступного року не буде змін щодо кількості годин викладання? В зв’язку з ситуацією в країні, як розвиватимуться уроки військової підготовки?

 Оксана Палійчук: В цьому плані – це першочергові завдання наші. Бо ситуація в країні сама показала, як треба працювати. Зараз день науки, і я хотіла б згадати слова Ейнштейна: «Якщо ми не будемо годувати науку, то ми будемо годувати чужу армію». Так і ми, необдумано знищили, реформували все, що було у нас в школах для військової підготовки, то тепер ми бачимо, що це біда наша. Зараз в профільних закладах військово-спортивного напрямку, ми маємо 2 години на тиждень військової підготовки, в інших закладах – 1.5 години захисту вітчизни. Майже у всіх закладах облашовані кабінети, але звичайно вони такі примітивні, бо грошей немає на все. Ми маємо відновити тири. Маємо закупити муляжі, маємо заповнити ці кабінети, бо нічого не залишилося, робота ведеться. Багато зроблено за цей рік. Що стосується християнської етики – то поки ми не піднімемо рівень моралі, то ми нічого не матимемо, поки не запрацює кожен вчитель і учень над собою, то не зміниться нічого. Поки ми не зрозуміємо, що навіть на уроці фізики не лише формула та важлива, але й так як діти між собою спілкуються. Вчителі деколи не думають, що вони пропонують методи роботи для удосконалення знань, але не для удосконалення виховання. Бо сильний лідер закрикує слабкого, який відчуває себе меншовартісний і закривається, не хоче більше працювати. Що важливіше для мене, як для матері, щоб моя дитина формули знала, чи щоб моя дитина формули любові засвоїла? Щоб в неї навіть не виникало питання, щоб уникати мобілізації, а далі все в руках Божих. Це все дуже важливо, навіть на уроці фізики треба робити на це акцент, через формули, на уроці історії, через факти історії, Україна вже це проходила не раз, але це не моралізування, всі не завжди це правильно розуміють, це не натаскування, як це деколи розуміють, це просто інноваційні впливи на душу. Вчителі самі мають бути прикладом, як той прапороносець. Тут дуже складна площина. Ми зробили гарну просвітницьку роботу. Перше - це вдячність сина матері, навіть якщо він десь не допрацював. Це порядність, розуміння того, що він живе для доброго. Навіть якщо він у матеріалі не допрацював, він у житті – допрацює. А якщо він  у чеснотах не допрацює, то хай він буде генієм якогось предмету, то ми потім будемо його боятися, то цей геній таке щось придумає, що ми всі потім матимемо Майдани, і будемо його соромитися.

Я всіх хочу привітати працівників освіти з днем науки, це такий день професійний, але він нам нагадує роль освіти в суспільстві. Ми маємо гарні здобутки. Наш  національний університет, згідно  бази даних Скопус, займає 5 місце в рейтингу вищих навчальних закладів України, у нас 5 викладачів університету входять до золотої сотні викладачів. Це здобутки, так само медичний університет, третє місце в рейтингу займає. Ми маємо грані здобутки і за це ми вдячні нашим освітянам. І я їх всіх вітаю з цим. Злагоди щастя і мирного неба над головою.

 Інформаційний партнер програми „Суть речей” на радіо Станція 103.2 ФМ  www.buknews.com.ua