Суть речей: «Держава – це ми. Ми повинні зрозуміти – нам ніхто нічого не винен» Олег Горбатюк про децентралізацію

Друкопис програми «Суть Речей» від 11 лютого 2016 року

 Тема: адміністративно-територіальна реформа. Децентралізація в дії.

 Ведуча: Людмила Григорчук

 Запрошені гості: Ігор Баб’юк, директор регіонального Офісу реформ та Олег Горбатюк, голова об’єднаної Рукшинської громади

 Людмила Григорчук: - Що змінилося за тих пів року відколи ми з вами не говорили? Ми тоді підсумовували, що маємо 10 об’єднаних громад, а зараз, я так розумію, ви рухаєтесь вперед і вперед. Розкажіть, чим можете похвалитися?

 Ігор Баб’юк: - Ну насправді є дійсно 10 об’єднаних громад, які включили перспективний план цих громад, виведені на прямі міжбюджетні відносини. Фактично, кожна громада отримує фінансування  не за рішенням обласного чи районного бюджету (з 1 січня), напряму фактично вони отримали окрему стрічку в державному бюджеті і відповідно, вони отримують не тільки власні доходи, а в тому числі державні субвенції, тобто базову дотацію, це те, що їм не вистачає і плюс державні субвенції: освітню, медичну, навіть я скажу, держава трішки перестаралася, дала навіть субвенцію на вторинну медичну допомогу і деякі громади, так як Рукшинська, вони не можуть освоїти, у них нема власних лікарень і їм потрібно цю субвенцію віддавати в район. Я думаю, що громади в частині фінансування і повноважень, вони задоволені, все ж таки отримали те, що хотіли. В частині законодавчого обґрунтування в деяких процесів, то там є багато запитань. Тим більше у нас утворені були об’єднані громади, але процес реорганізації був загальмований, бо не було внесено змін до законодавства щодо реорганізації і тому їм прийшлося чекати буквально до останніх днів грудня для того, щоб був прийнятий новий закон, який спрощував реорганізацію громад в єдину громаду. Також є багато проблем, які пов’язані з кадровими питаннями, з питаннями реорганізації юридичних осіб, де були засновниками ці старі сільські ради, які треба теж перереєструвати і утворити. Тобто, я думаю, Олег Васильович сьогодні розкаже про ті проблеми, з якими зустрічається. Ми прекрасно розуміємо, що не все законодавство підлаштоване під об’єднання громад. Але тим не менш рух іде. Посильною допомогою Офіс реформ і громадські організації долучаються і допомагають, є юристи в Офісі реформ, двоє, які супроводжують об’єднанні громади і принаймні, на скільки це можливо, ми просуваємося вперед.

 Людмила Григорчук: - Минулого року  дуже переживали, що Новий рік покаже чи будуть люди хотіти доєднуватися до тих десяти, що спробували.

 Ігор Баб’юк: - Ну я вам скажу зараз в нас іде другий етап. Ми фактично їздимо по районах далі і агітуємо далі продовжувати процес об’єднання, наприклад позавчора в мене була зустріч в Сторожинецькому районі, сьогодні –  у Вижницькому і ви знаєте, звичайно, ставлення неоднозначне. Дуже багато питань, дуже багато страхів, ви розумієте прекрасно, що коли об’єднується районний центр  і, наприклад, одне або два села навколо районного центра і всі бояться, щоб не було домінування з боку адміністративного центра і я тоді говорю, що потрібно об’єднуватися значно ширше, щоб якщо, наприклад беремо Глибоцьку об’єднану громаду ми розуміємо що в Глибоці 10 тис населення, в Михайлівці, яка об’єдналася з ними – до 3 тис, то звичайно що Глибоцька селищна рада вони там домінують представники тих, хто проживають в Глибоці. Коли об’єднуються більше населених пунктів, наприклад в Рукшині чи Мамализі, то ніхто не може закинути Олегу Васильовичу, що в нього домінує Рукшин, тому що по населенню, по депутатському складі я не думаю, що в нього там більше, навіть менше на 3 депутата, і відповідно, ви прекрасно розумієте, щоб прийняти зважене рішення він радиться з депутатами, тому що якщо він зробить неправильне рішення, то далі може бути інше: перше – це блокування рішень, які виносить сільський голова, а відповідно потім може навіть бути висловлена недовіра і тому ці абсолютні принципи демократії працюють, це мистецтво переконання, мистецтво показати як повинно працювати на ефективність, на кінцевий результат, я думаю, це дуже класний позитив для об’єднаних громад.

 Людмила Григорчук: - Ви не побоялися спробувати себе минулого року і коло себе об’єднати громаду, хоч не всі були впевненні, що в січні ви отримаєте те, що хотіли і те що вам обіцяли. Як зараз бачите, все вдалося  те, що хотіли,  ризик виправданий?

 Олег Горбатюк: В мене складніша ситуація. Я не об’єднував громаду. В нас попередній голова, який був головою Рукшинської сільської ради з іншими головами проробляли цю роботу і фактично про об’єднання, відповідно до перспективного плану, прийняли рішення об’єдналися як планувалося 5 сільських рад так і  об’єдналися там у питання організації роботи було поставлено кількома людьми воно було зроблене, а я просто вибираючи, коли почалися вибори, десь вибираючи свій майбутній шлях, я подумав, що це дуже гарна перспектива для того, щоб насправді щось змінити у цьому суспільстві, тому що люди не готові до змін, для того щоб зробити ці зміни треба з людьми працювати, пояснювати, переконувати і треба мати певні риси характеру, щоб це зробити і зробити це відкрито, зробити це чесно по відношенню до громадян і навколишніх населених пунктів, про що я говорю постійно, коли говорю з депутатами. 

 Людмила Григорчук: - Вам складно довіру втримувати, чи все таки люди йдуть за вами, допомагають вам?

 Олег Горбатюк:  Є частина людей, які хочуть допомагати, є частина людей, які вичікують, але в основному надіються і коли я говорю з людьми постійно, є цей момент, що ми за вас голосували, ми надіємося, що ви щось зміните. Я тепер докладаю максиму зусиль, щоб не підірвати довіру людей, які повірили ці реформи.

 Людмила Григорчук: - Над чим зараз саме працюєте?

 Олег Горбатюк: Над усім. Дуже складний процес, надзвичайно складний процес. Ми приїхали тільки сьогодні з Києва, нарада у Верховній Раді була у вівторок ми зустрічалися з головою Верховної Ради, з віце-прем’єром, цілий ряд міністрів був, саме по питаннях децентралізації. Було запрошено 49 із 159 громад, в тому числі від Чернівецької області було 3 громади: Великокочурівська, яка також об’єдналася відповідно до перспективного плану, Мамалигівська громада, яка також за чисельністю одна з найбільший і Рукшин, який також об’єднаний відповідно до перспективного плану. Ми були в числі цих 49 громад, які були запрошені, ми мали можливість виступити, розказати про свої проблеми. Також кілька громад мали можливість виступити. Ми озвучуємо ті проблеми, які в нас є. Поки ми бачимо з боку влади, що нас ніби чують. Потрібно кілька місяців, щоб зрозуміти чи на нас почули, бо чути і почути – це різні речі. Поки що чують. Виникають дуже часто питання, які ніхто не міг передбачити. Більше 400 законів, які безпосередньо стосуються нашої життєдіяльності. Опрацювати весь цей величезний масив документів, внести скрізь зміни і щоб вони один з одним співпадали, це надзвичайно величезна титанічна робота, просто не вистачає ні фахівців, ні кількості фахівців у Києві і часу, тому звичайно є проблеми, але це життя.

 Слухач: Скажіть, будь ласка, що вам відомо про ситуацію, де мав безпосередню учать на днях голова обладміністрації в громаді, яка по документах об’єдналася з Путильскою? Жителі села Мареничі не задоволені, значна частина вийшла на протести і відкрито про це говорила, що без їх згоди, без зборів їх приєднали до Путильскої громади. Як вирішився цей конфлікт? Це перше питання. Як ви вирішуєте проблеми з медичним забезпеченням? Чи відчули жителі вашої громади покращення медичного обслуговування

 Ігор Баб’юк: - З приводу конфлікту, який існує в Мареничах. Насправді не більша частина населення там вийшло, я скажу вам більше, в мене складається враження, що там виникає якась маніпуляція, тому що незрозуміло. Ось дивіться, інформація про об’єднання не виникла сьогодні, я більше того скажу, до жовтня місяця було рішення обласної ради, більше того було рішення ЦВК, яке можна було запросто оскаржити. Я так думаю, Мареничі, які були проти, мали тоді постати і сказати: «Ви знаєте, з нами ніхто не радився, це все неправильно». Зараз що відбулося. Уже відбулося сформування громад, вона отримала відповідне фінансування з державного бюджету, відповідно щодо субвенцій різного напрямку, і зараз в законі про добровільно об’єднані територіальні громади написано, що громада може вийти з об’єднання громад, але, на жаль, не прописано процедуру. Тому я взагалі я не знаю, чому піднялося це питання ось так одразу і тому що громада навіть рік ще не проіснувала. Вона існує в бюджетному році місяць фактично. Який результат вони хотіли бачити, тому абсолютно мені здається штучним конфліктом, який кимось нав’язується і поширюється, тому людям потрібно заспокоїтися і хоча б рік пожити в громаді, подивитися в чому є погіршення і так далі. Там є певні, більш персоналізовані вимоги до голови об’єднаної громади і до старости. Зараз на більшості зустрічей присутні голова райдержадміністрації, депутати районної ради, тобто я не можу сказати на скільки вони справедливі чи несправедливі ці вимоги. Я знаю, що вони зробили звернення до прокурати, нехай прокуратура робить оцінку, звичайно вони зробили звернення на голову обласної адміністрації, а на Офіс реформ звернень не було. Більше того, голова об’єднаних громад говорить, що його навіть на збори не запросили, які ініціювали в Мареничах.

Щодо конституції внесення змін ви бачите що відбувається в Україні на рівні Кабінеті Міністрів, Верховної Ради, я думаю, що при такій політичній кризі, Конституція не буде змінена в цьому році. Я маю великий сумнів. Це трішки пригальмує процес децентралізації саме щодо центральних органах влади і регіональних. А щодо об’єднаних громад, то на них це не вплине. Є питання децентралізації фінансів, воно вже діє, є питання щодо об’єднання громад і на сьогоднішній день дійсно об’єднані громади в своїй юридичній формі не називаються об’єднаними громадами. В них Рукшинська сільська рада і всі бланки Рукшинська сільська рада, а не об’єднана  громада, не визначено поняття об’єднаних громад це правда і логічно, що коли відбудеться об’єднання всіх громад тоді не потрібно буде, тому що всі буде територіальні громади, які будуть об’єднувати декілька сіл. В цьому процесі немає проблем з Конституцією, є, коли ми говоримо про перерозподіл влад и щодо виконавчої і представницької влади, тобто коли ми говоримо про те, що обласні районні адміністрації будуть ліквідовані, замість них будуть префекти, які будуть контролювати діяльність органів місцевого самоврядування. Чи це буде централізована чи децентралізована влада, об’єднанні громади - це все одно ті громади, які отримують повний перелік своїх повноважень і свого фінансування. Це головне що поки в цій реформі є.

Щодо медичного забезпечення, пан Олег може сказати з приводу цього. Вони отримують дійсно кошти на пряму і єдине я доповню, що насправді не треба порівнювати амбулаторію із лікарнею в районі – це абсолютно різні речі.

 Олег Горбатюк:  Що стосується нашого медичного забезпечення, то державна субвенція повністю покрила нам всі соціальні захищенні статті. В нас є можливість потреба людей, які до нас звертаються, в додатковому лікарі – педіатрі, терапевт у нас один є, нам хочуть ще додаткового педіатра. Ми розглядаємо це питання. У нас не передбачено коштів на сьогоднішній день саме по медичній субвенції на якийсь значний розвиток, але реально отримувати, після підрахунку субвенції, ми маємо оплатити соціально захищені статті , енергоносії і більше того, ми маємо не дуже велику суму, але достатньо пристойну, на закупівлю медичного обладнання. Більше того, якщо в цьому напрямку говорити сьогодні на скільки покращилось уже – ніяк не покращилося, тому що тільки місяць у нас пройшов, ми отримуємо помісячно видатки і якихось реальних справ ми ще не мали часу зробити. Але про перспективу я скажу: на сьогодні ми подали дві наші заявки на участь у конкурсі на утеплення, заміну вікон і зовнішній ремонт 2 амбулаторій – с. Рашків і с. Рукшин, які ми маємо надію здійсняться за гроші, які будуть даватися за Кіоцьким протоколом на енергозберігаючі технології. Я вчора, якраз був в Міністерстві і у нас прийняли цей документ і все нормально у цьому плані. Ми чекаємо фінансування. Плюс інше, те, що я зустрічався з представниками кількох фондів, які готові при належному оформленні документів, в тому, що ми маємо їх переконати, що нам це необхідно, фінансувати нам закупівлю нового обладнання, яке нам необхідне для надання медичних послуг. Просто якщо сидіти і чекати, що тобі має дати держава – сиди і чекай. Як народна мудрість каже, чи учень запитав учителя: «Скільки чекати на зміни, на реформи?» Вчитель відповів: «Якщо чекати, то дуже довго».

 Ігор Баб’юк: - Це приблизно як я сьогодні говорив у Вижницькому районі, що розумієте із 10 громад в 7 сільські голови, які були в адміністративних центрах. Ці люди могли спокійно нічого не міняти, їм було і так комфортно, але вони вирішили все ж таки щось поміняти і попробувати. Вони взяли таку головну біль як об’єднання громад, а це питання реорганізації, питання когось скоротити, когось взяти на роботу, певні зміни і так далі. Я вже не говорю про те, що вони отримали додаткові функції по розпорядженню коштів і субвенції і ви прекрасно розумієте, що цим людям треба, як кажуть, кланятися, тому що вони дійсно взяли і стали першопрохідцями. Вони стикнулися з такими проблемами, але вони по ходу вирішуються і слава Богу.

 Слухач:  Змінилася ваша заробітна плата? Чи не бачити ви проблему в тому, щоб рівномірно були представлені всі громади, щоб інтереси кожної з громад були представлені певною кількістю депутатів?

 Олег Горбатюк:  Я не бачу ніяких таємниць в цьому. Оскільки я раніше не працював в державній сфері, я працював науковцем, викладачем, у мене найнижчий ранг і на сьогодні я отримую 2500 з копійками гривень. Зарплата мінімальна. Питання зарплати буде вирішуватися на законодавчому рівні для того, щоб можна було підняти зарплату відповідно до наших надходжень. Я це прекрасно розумію. Я не йшов працювати за зарплату, а тому, що я хочу змін в моїй країні. Я не бізнесмен, але на сьогоднішній день вже кілька місяців я сам фінансую свої витрати на дорогу, на машину, приходиться 3-4 рази бути в обласному центрі, це 50-55 км від Чернівців, тому що постійно відбуваються наради, зустрічі. Ми повинні домовитися як працювати, вирішити якісь питання які юридично ще складні але нам потрібні консультації. І ці постійні робочі зустрічі з Офісом реформ, і я катаюся. Поки моя сім’я мені це все терпить.

 Людмила Григорчук:  Ви навчаєте дітей, служили в АТО, і продовжуєте жертвувати сім’єю, достатком для того, щоб знову цій державі допомогти.

 Олег Горбатюк:  Держава – це ми. Напевно, такий в мене характер. Я вважаю, що так повинно бути. Фактично політику держави формує іноді менше 10 % людей. Якщо у нас ця критична маса активних, ми зробимо ту державу, якою ми хочемо її бачити. Якщо ми будемо чекати, що нам хтось дасть, нам ніхто нічого не дасть. Ми повинні зрозуміти – нам ніхто нічого не винен.

 Ігор Баб’юк:  Я хочу просто підтримати Олега. Сьогодні у Вижниці дуже часто виступаючі говорили «хай вони зроблять то», «і то» і я їм тоді сказав: «Ви знаєте, ми можемо чекати реформ, законів, можемо чекати десятки років. Якщо ми вважаємо, що держава – це вони – уряд, Верховна Рада, то змін ми будемо чекати дуже довго. Ми повинні працювати на позитиві, починати із себе. Тому давайте допоможемо державі зробити цю реформу».

 Людмила Григорчук:  Чи багато таких людей як Олег?

 Ігор Баб’юк:  Насправді, не дуже багато, але багато таких, які розуміють, що це невідворотній процес і ми повинні пройти, він складний процес, будь-яка реформа викликає конфлікти, суперечки, незадоволення, знову ж таки в тій же Польщі, той же Бальцерович – це ім’я, яке було у всіх на устах, сварливе, згадували постійно в поганому змісті, але ми бачимо, чого досягнула Польща, вона зараз є регіональним лідером. Я переконаний в тому, що серед більшості громадян України з’являться от такі лідери, як Олег, інші лідери об’єднаних громад, які хочуть дійсно зробити все, щоб принести позитив, змінити цю країну. Фактично реформа - це зміна країни, зміна форми управління, а вона завжди відбувається дуже важко, тому що хтось страждає, когось скорочують, декого навпаки беруть на роботу, тому що треба професіоналів.

По депутатам. Ви розумієте в нас закон про вибори є такий, який є. Мені він теж десь не подобається, але на сьогоднішній день одну статтю, щодо представництва в раді вона йде від кількості виборців. Тобто не може бути населений пункт, де є 100 виборців і населений пункт, де 1500 виборців мати одну кількість депутатів. Тут має бути представництво все ж таки від кількості виборців, воно визначено в законі і я думаю, що воно справедливе. Саме тому я говорю про те, що об’єднання дає ефект тоді, коли адміністративний центр і навколишні села мають приблизно хоча б однакову кількість депутатів, а може навіть адміністративний центр має меншу кількість, тоді спрацьовує ефект синергії, коли сільському голові потрібно домовлятися, приймати зважені рішення, думати не лише про адміністративний центр, а й про ті села, які об’єдналися, можливо навіть більше звертати на них уваги, бо їм треба показати ефект об’єднання.

 Людмила Григорчук: Пане Олеже, всі переживають, що буде з освітою, комунальними підприємствами, як будуть пожежі гасити. Як ви з цим працюєте?

 Олег Горбатюк: Освіта – це у нас проблема. Із 6 шкіл 4 малокомплектні. У нас більше 1 млн.600 тис. недофінансування з освітньої субвенції. Якщо у нас є початкова школа, де 6 учнів чи доцільно її тримати – абсолютно ні. Там вже не в тому проблема, що я буду поганим, що я її закрию, ні. Батьки вирішили долю цієї школи. 1 і 2 клас нема взагалі учнів. Батьки не бачать перспективи в цій школі. Якщо поруч є сучасна школа, де тепло, де харчують дітей нормально, де є позашкільна освіта, де якісні знання дітям дають, де діти виграють олімпіади на рівні держави, а не тільки району чи області, є хороші спеціалісти, вчителі, і тому, звичайно, це вибір батьків, тому що це перспектива цих дітей, їхня конкуренція у житті після того, як вони отримають нормальну середню базову освіту. Це село Орестівка. Є у нас інші 3 школи, які недоукомплектовані. Також там треба буде працювати з людьми і перше, що я планую зробити – відремонтувати дороги, щоб забезпечити якісні підзвіз дітей, тому що це Дністровський каньйон, це пригородок, це Гордівці, Орестівка, узбережжя, далі Рашків іде, куди підвозять дітей, Кручі, це іноді зигзагами дороги ідуть, і в зимовий період, коли ожеледиця, бувають випадки, цього року, що рейсові автобуси з’їхали на узбіччя, яр, водостік і для того, щоб забезпечити нормальний підвіз дітей до школи, безпеку їхню, потрібно зробити ремонт. Цього літа я збираюся цим займатися. Потім, другий етап, закупівля двох автобусів, відповідно для того, щоб я зміг підвозити цих дітей і третій, напевно найскладніший, переконати людей, що їхні діти мають навчатися в кращій школі. Але ми будемо над цим працювати і я обіцяв, у мене там хлопці атошники є, які живуть в цих селах, і єдине, що вони розуміють, перспективу, тобто це адекватні люди, і я їм пообіцяв, що «друзі, без рішення громади, я вас силою не заставлю, але я вас буду переконувати і ви будете мені допомагати». Спільне бачення ми з людьми знаходимо. Без рішення громади нічого не буде, а я маю їх переконати і показати, що це краще.

Фактично, у нас трохи є проблема з пожежною командою, але ми поки що платимо субвенцію на район, маємо забезпечення звідти, а за цей рік ми мусимо вирішити це питання, купити пожежну машину. Попередньо скажу, що в мене вже є домовленість і у нас є наші підприємці, конкретна людина, яка сказала: «Олег Васильович, не переживайте, я куплю машину». Тобто далі стоїть питання організації комунального підприємства, пожежної бригади і місця, де вона буде стояти.

Комунальні служби. Фактично в нас є комунальні підприємства – це всі бюджетні установи, дитячі садки, 5 ФАПів, 2 амбулаторії, школи, але в нас немає ніякого комунального підприємства. Ми зараз працюємо над його створенням, є плани закупити техніку для роботи по дорозі, це грейдери, снігоочисна техніка, яка буде працювати для того щоб можна було спланувати дорогу.

 Людмила Григорчук: Гроші на це звідки думаєте брати?

 Олег Горбатюк:  Фактично на сьогоднішній день, повернувшись з Києва, отримав заявку про те, що наша громада отримає плюс 5 млн. гривень саме на комунальні підприємства, на розвиток, на ремонт доріг, на закупку шкільних автобусів. Ми не просто хочемо купити за свої гроші, ми готові фінансувати 50 %, а 50 % дасть держава. Тобто ми маємо звідки. Ми не будемо пускати на ремонт адмінбудівлі, ми будемо шукати інші кошти на адмінбудівлю, а цю першу дотацію ми пустимо для того, щоб покращити рівень життя мешканців громади, щоб вони побачили, що це плюс.

 Людмила Григорчук:  У вас проблеми з адміністративною будівлею?

 Олег Горбатюк: В нас просто відсутня адмінбудівля. В нас будинок 19 століття, менше 100 кв.м., я в кабінеті разом працюю з фінансистом і заступником. Говорити про ЦНАП, який на сьогоднішній день вимагає від нас реформа, ми просто не говоримо. Я тоді ще скажу інше, коли в нас у вівторок була зустріч у Верховній Раді з головою Верховної Ради, був віце-прем’єр-міністр Зубко, міністр фінансів, економіки, депутати, я просто, маючи виступ, я передав усі пропозиції, напрацьовані спільно з Офісом реформ, 10-ма об’єднаними громадами, ми передали наші пропозиції у письмовій формі і я чітко заявив про те, що я чекаю на підтримку реконструкції адмінбудівлі для того, щоб в нас була адміністративна будівля, ЦНАП, щоб в нас були всі інші служби де розмітити, бо вже стоїть питання по міграційній службі, по реєстратору і ряд інших служб, які ми мали б мати у себе. І я сказав, якщо ви нам не допоможете, то в цьому напрямку реформа рухатися не буде, а гроші, які в нас є, я буду витрачати на покращення життя громади. Тобто, ви почали реформу, будьте добрі, тримайте далі і беріть на себе відповідальність. Ми беремо відповідальність в іншому – донести до людей якість послуг.

 Людмила Григорчук:  Багато таких проблем в інших об’єднаних громадах, дуже життєвих?

 Ігор Баб’юк:  По-перше, я хочу звернути увагу, в нашій області найменші громади. Якщо брати Хмельницьку обл, то там громади по 30, по 25 тис. населення. В Хмельницькій обл. є такий Дунаєвський район – там об’єдналося близько 50 населених пунктів – 30 тис. населення. А найменша громада там об’єднала 5 населених пунктів – Гуменецька громада. Вона перевиконує бюджет і на сьогоднішній день має реверс дотацій, тобто вона повертає ще гроші, тому що в них велике переконання бюджету. А в нас невеличкі громади, ми беремо Путильску – 2,5 тис – повірте, в неї такі ж проблеми як і у Олега Васильовича, але вона ще й менше, тобто там фінансування ще менше. Але в нас є перспектива розвитку, куди ще об’єднуватися. Так само, якщо ми говоримо про Глибоцьку громаду, звичайно хотілося, щоб вона об’єдналася не тільки з одним селом, а ще з 5-6 сіл навколо себе і це показало б результативність. Багато громад, ви знаєте, особливо тих, що знаходяться на центральних дорогах, мають заправки, магазини, сплати податків – є самодостатніми, вони кажуть: «Нам цього досить, ми не хочемо розвиватися». Я б це назвав трошки егоїзм, тому що, слухайте, ми повинні працювати не тільки на розвиток власної громади, а й допомагати іншим. І більше того, ефект Рукшинської громади. Там же насправді бідні села. Олег Васильович знає, що це не є села, які знаходяться на центральних дорогах, тобто вони не мають таких великих заправок, але вони об’єдналися і ми побачили ефект синергії. Вони об’єднали бюджети, крім того ім. ще додали, ще дають додаткові преференції. Більше того, певний період держава готова підтримати фінансово. Я не знаю цих обіцянок, що буде виконано, що ні, але я переконаний в тому, що ці 159 громад, які є в Україні, щонайменше 1-2 їх будуть підтримувати цей інкубаційний період фінансово. Вони виграли в цьому відношенні. Бо далі громади, які будуть об’єднуватися, я думаю, що буде теж фінансова підтримка, але не на тому рівні.

 Людмила Григорчук:  У Хотина нібито забирають центр і їх всіх розпорошують і змушують бути з кимось разом, на других ролях. Що там сталось?

 Ігор Баб’юк: Я вам скажу причину конфлікту, адже з Хотина почали забирати певні структури. Але не тільки з Хотина, бо і в інших районах таке відбувається. Наприклад, прокуратура і національна поліція створюють міжрайонні відділи. Це питання менеджменту управління. Структури створюють в Кельменцях для того, щоб координувати свої відділки в Хотині, Кельменцях і Сокирянах. Це і прокуратура, і національна поліція. З позиції менеджменту я абсолютно це підтримую, повірте, мені, як споживачу, буде все рівно, де буде районна поліція знаходитися чи міжрайонна. Я до них не звертаюся, я звертаюся безпосередньо у відділ. Вся реформа спрямована на те, щоб у Рукшині була своя поліція, своя пожежна і відповідно своя медична допомога. Заради цього реформа робилася. Мені, як споживачу, цікаво, щоб ці служби були ближче до мене і надавали якісні послуги. Є і інша проблема. В Кельменці перевели статуправління, а в Новоселицю перевели Фонд соціального страхування по безробіттю. І тут ситуація полягає в тому, що в статуправління щороку здають звітність річну юридичні особи, в тому числі сільські ради. Їхати в Кельменці для звітності – це є незручності. І щомісяця здають бухгалтерію в Фонд соціального страхування, звіт по соціальному страхування відповідно по безробіттю і т.д., бюджетні установи і т.д.. Їхати в Новоселицю також незручно. Тут є 2 виходи: або має бути електронна система звітування, щоб не їхати нікуди, або має бути представник в кожній громаді, і в тому числі Рукшині. Що таке ЦНАП – це Центр надання адміністративних послуг. В Олега Васильовича не повинна боліти голова, куди здавати звіти в Новоселицю чи в Кельменцях, він приходить в ЦНАП, здає звіт, а ЦНАП вже відповідно переправляє чи в електронний спосіб, чи напряму передає у відповідну структуру. Щодо ліквідації районів. Зараз про це ніхто взагалі не говорить. До тих пір, поки не відбулось повністю об’єднання громад, говорити про ліквідацію районів – це безглуздо. Чому? Тому що районні бюджети, районні ради ще фінансують, вони мають власні повноваження, вони фінансують відповідні сільські ради. Чи буде оптимізація районів за результатами реформ? Я не можу сказати, в який спосіб, але буде. Я відразу про це попереджую, я про це говорив завжди, тому що рівень району абсолютно міняються функції. Фактично функція району вже не буде мати ні освіти, ні медицини, ні соціального захисту, ні культури. На рівні району залишиться освіта спеціалізована, тобто технікум; районний рівень транспорту і комунікації; інфраструктура району, певні будинки, які належать спільно громаді; вторинна медицина, так звана госпітальна або лікарська медицина, де будуть надавати кваліфіковані послуги на рівні операцій, на рівні роботи з людьми, які, так скажемо, важко хворі, реанімації і все решта. Розумієте. Тобто ми прекрасно розуміємо, що такої кількості районів непотрібно, 4 функції лише лишаються і ту вже мова йде про те, що вони вирішують абсолютно інші питання.

 Людмила Григорчук: То що з Хотином тепер буде, пояснили?

 Ігор Баб’юк:  Головна, найбільша проблема, яка бісить і мене, що спочатку робляться дії, а потім в догонку хтось, навіть не представники центральних структур, а народні депутати чи представники регіональної влади, вони пробують щось пояснити. Розумієте, оптимізуються органи влади, на які регіональна влада, тобто обласна адміністрація або районна не мають вплив. Тобто представники цих центральних органів влади мали провести роз’яснювальну роботу, вони мали приїхати і пояснити. Вони мали організувати громадські слухання і все людям пояснити і вони би почули від людей претензії: нам треба вести звіт в Новоселицю або в Кельменці, давайте вирішимо, в який спосіб нам це робити. Для мене в основі цієї реформи є громада, в першу чергу, тому що там будуть надаватися основні послуги, акумулюватися основні кошти і тому, як кажуть, питання району в майбутньому нівелюється взагалі.

 Людмила Григорчук:  Скільки часу вам потрібно для того, щоб громаду утримувала сама себе?

 Олег Горбатюк: Ми як раз над цим працюємо. Я поставив задачу фінансистам, я поставив чітку задачу – перше, що ми маємо зробити – це порахувати, скільки нам потрібно для того, щоб забезпечити всі соціальні виплати самостійно без надбавок, без нічого, тобто мінімум. Ми повинні поставити цю планку мінімум і знати хочемо чи не хочемо. У нас є 2 роки, щоб  ми підняли бюджет до цього рівня і ми будемо знати, щоб не сталося, піде від нас державна підтримка, але всі соціальні сфери у нас захищені. Але звичайно, що ми ставимо перед собою мету – максимум. У нас не було і поки що немає стратегічного плану, в нас не було зроблено повністю, не проведений аналітичний зріз того, що ми маємо і з  чого ми можемо заробляти і тому зараз ми активно над цим працюємо. Зараз йде просто аналітична робота по цьому. Цієї робити не видно і багато хто може дорікати, що вони аж 3 місяці працюють, але ще мало що зробили, а інші скажуть, що взагалі нічого не зробили. Це річ у тому, що тут просто потрібен час, щоб нормально це зробити.

 Ігор Баб’юк:  Я би сказав, що у них зараз такий інкубаційний період, у них час становлення зараз, фактично. Якщо говорити по стратегії розвитку, по стратегічному плану, звичайно потрібно робити детальний аналіз. Якщо ось так на скидку, от як я бачу, вони знаходяться біля Дністра. Гріх не використовувати ось ці природні явища і т.п..

 Олег Горбатюк: Це наш плюс і мінус. В нас іде через Дністровське водосховище накопичення мулу. Нас сьогоднішній день береги у 4 селах накопичення мулу 8-10 м. Відповідно пропадає вода у криницях, страждає сільське господарство, тільки кілька місць, які можна використати для туристичної індустрії. Тому що підходу до води, для забезпечення якісного і нормального відпочинку в нас немає.

 Ігор Баб’юк:  Значить ви повинні просто вивчити програму від замулення, це раз, по-друге, програми по підготовці берегів – це додаткові кошти, але це один із напрямків.

 Олег Горбатюк: Це перспективна роботи, це не може вирішитися, ми прекрасно розуміємо, не за рік, не за два. Ми направили листи в міністерство, працюємо з екологами. В цьому напрямку у нас ведеться робота.

 Ігор Баб’юк: Другий напрямок, яким славиться вся Бесарабщина – це яблука, ягоди, садівництво. З цього живуть більшість людей. Найбільше овочесховище в Україні – у нас, в Сокирянському районі

 Олег Горбатюк: У нас 4 овочесховища у селі

 Ігор Баб’юк: Далі – ці ж самі кар’єри видобувні. Це треба аналізувати, розробляти, залучати інвестиції.

 Питання з Фейсбуку. Хто, які люди виграють від об'єднання громад?  Які найбільші вигоди і перешкоди ОТГ? Вже помітили

 Олег Горбатюк: Багато питань можна робити самим, а не ходити і просити. Все у наших руках. Це плюс. А мінуси: я намагаюся налагодити роботу з старостами, але є люди, які не розуміють, бо він учора був головою сільської ради, а сьогодні він уже не має впливу, не може що кому видавати, а робити він не хоче. Я намагаюся їх стимулювати, переконувати, а якщо ні – то будемо прощатися, оголошувати вибори і все.

 Ігор Баб’юк: Є ще один позитив, багатьом людям прийдеться пояснювати їхню роль і роль громади взагалі в об’єднаній громаді.

 Олег Горбатюк: Це найважче.

 Ігор Баб’юк: Виграють від об’єднання багато хто. Тому що, коли послуга наближається, не треба буде їхати в район, а ближче до центру громади. Коли можна буде послугу отримати через старосту або через ЦНАП. Більше того, не потрібно буде говорити, коли виникне проблема в комунальній галузі, що це проблема когось десь в області чи в районі. А тут треба буде вирішувати, гроші всі на місці, треба просто правильно все розподілити.

 Людмила Григорчук: Чи є населені пункти, які зараз готові об’єднатися?

 Ігор Баб’юк: Ми працюємо над цим. На сьогоднішній день є висновок по двох громадах. Це Гвіздовецька громада в Сокирянах і громада, яка відповідає перспективному плану, це Боянівська громада. Вони чекають лише старту об’єднання. Ведуться переговори з Сторожинцем. Бо навколо Сторожинця 10 сільських рад погодилися об’єднатися. Але дивно, що ще не зробили план, висновок, не готуються до виборів. Є позитивне розуміння і у Вашківцях, Вижниця також хоче. Це складний процес. Людей треба переконувати, бо це люди об’єднуються. Офісу реформ не вистачає сили приїхати в кожну громаду. 

Інформаційний партнер програми «Суть Речей» www.buknews.com.ua