Студентка філфаку Києво-Могилянської академії з Глибокої Катерина Дудка разом з друзями об'їздили автостопом всю Європу

Подорожувати, не витрачаючи великих коштів

Відсутність великого бюджету на подорож — не проблема. Для вдалих мандрів достатньо мати бажання, хороший настрій, складений маршрут і наплічник з усім необхідним.

Про те, що подорожувати автостопом цікаво глибочанка, студентка філологічного факультету Києво-Могилянської академії Катерина Дудка зрозуміла ще минулоріч, відвідавши з друзями Остапом з Івано-Франківська та Христиною з Варшави Словаччину, Австрію і Угорщину.

Цього року з Остапом, який теж навчається у Києво-Могилянській академії, здійснили справжній круїз, який розпочали з відвідин дивовижно красивої країни Польщі, в якій збереглась велика кількість замків, середньовічних міст.

Далі було ще цікавіше: місто у східній частині Німеччини, столиці федеративної землі Саксонії Дрезден. Славиться Дрезденським замком-резиденцією, оперою Земпера, палацовим комплексом Цвінґера. У Німеччині вдалось заночувати у місцевого вчителя, у якого мешкає біженець з Афганістану. Біженець пригостив гостей африканською кухнею, а саме смаженою картоплею, перемішаною з рисом і підливою з кольоровою капустою.

Опісля мандрівники хотіли заїхати в Амстердам, та випадково потрапили в Бельгію. Тож, довелось повертатись. Оскільки у Голландії автостоп не поширений — їздили поїздами, щоб не втрачати час.

 Відвідавши також Роттердам, Маастріхт — рушили до французького міста із мега-смачною кухнею і не менш цікавою історією Ліону. Дорогою потрапили до невеликого містечка Нансі, де зупинились у хлопця індуса, який показав гостям вечірнє світлове шоу на будинку мерії та пригостив індійською кухнею.

У Ліоні Катерина з Остапом зупинились у подруги Ліди. Помітили, що у Франції проїзди автобусом значно дешевші, ніж поїздом. Також припустили, що саме звідти перебирається до Києва традиція муралі. Яскраві масштабні малюнки (портрети, пейзажі, абстракції) все частіше починають з’являтися на сірих будинках нашої столиці.

З Ліону поспішили до другого за величиною міста Італії Мілану, щоб встигнути на хрестини маляти двоюрідної сестри Катерини. Наступного дня подолали ще 40 км. заради однієї з визначних пам’яток півночі Італії — озера Комо, що знаходиться в однойменному місті. І, звісно, не змогли не поїхати до чарівної Флоренції, яку поетично називають музеєм під відкритим небом.

Такі поїздки цінні, адже дають можливість побачити життя людей різних країн, спілкуватись, ділитись планами. До прикладу, хлопець Саша у Хорватському містечку Шішан розповів, що продає помідори, зробив безкоштовний кемпінг для всіх охочих, перший на півдні Хорватії організував притулок для тварин, мріє збудувати великий будинок. Одночасно з українцями у нього зупинились гості з Нової Зеландії, Німеччини, Франції, Аргентини, Австрії, Польщі, Литви.

Далі дорога повела на Загреб, Будапешт і додому.

Із собою в подорож Катерина та Остап взяли три палки ковбаси, кілька пачок халви, банку бринзи, кілограмову шоколадку і пачку арахісу. У країнах намагались куштувати місцеву кухню, з чого зробили висновки: у чехів дуже жирна їжа, пиво найкраще у Бельгії, вино — у Італії, німці снідають мало, італійці полюбляють ситні обіди.

Подорожуючи автостопом, автівки зупиняли пальцем, запитували людей куди їдуть або малювали табличку. Траплялись люди, які не могли підвезти, але хотіли допомогти мандрівникам. Так, один чоловік пригостив Катю ролом з тунцем, інший вручив пляшку води і пачку печива, побажавши: „Good luck!”. Катерина каже:

— Я помітила, що більшість людей дуже добрі, навіть якщо у них нічого не просити. Від усіх людей можна очікувати допомоги, але не варто цим багато користуватися.

Наступного року любителі незабутніх подорожей планують відвідати Марокко або Казахстан. Все залежить від ситуації в світі.

Лариса Дущак.