Справа про «400 мільйонів Бурбаків»

«Яценюк заробив на війні перший мільярд!», «Ринжук має такі статки, що в Чернівцях за ті гроші можна ставити золоті тротуари!», «Бурбаки винні місту 400 мільйонів» – що не день, то політики і довколаполітичні персонажі створюють для суспільства нові «резонансні» заяви.

Часто це не має за собою підтверджень і доказів.

Скажімо, заяву телеведучого і волонтера Олексія Мочанова про «Яценюка-мільярдера» українці понад рік «смакували». 

 

Натомість у жовтні 2016 року Мочанов спростував свій наклеп на екс-посадовця і заявив, що готовий вибачитись перед Яценюком за ці слова.

Місцеві політики і політикани, схоже, теж так працюють. 

«Ці гроші мають працювати не на родину Бурбака»

Після свого повернення з-за кордону до Чернівців скандальний депутат-втікач Ростислав Білик насамперед заявив, що його переслідує нардеп Максим Бурбак. Бо «рідномістянин» начебто був єдиним обранцем минулого скликання міськради, який клопотав про повернення в міську скарбницю 400 мільйонів гривень, які заборгувало підприємство «Інвест-Альянс», яке начебто належить Бурбаку.

«Я був єдиним депутатом, який писав про всі порушення щодо діяльності ринку «Добробут» і фірми «Інвест-Альянс». Стосовно будівництва автостанції, викупу землі, приватизації прибережної смуги біля річки… За цей рік ніхто не повертався до питання «Добробуту». Це вартість для кожного мешканця міста у 400 мільйонів гривень», – сказав він на одному з місцевих телеканалів.

На брифінгу 23 листопада лідер «Рідного міста» Василь Продан доповнив заяву свого колеги, додавши, що фракція вимагатиме у «Добробуту» повернути згадані 400 мільйонів. 

«Ці гроші мають працювати не тільки на родину Бурбака і «Народний фронт», а на громаду міста», – сказав Білик.

«У Білика калькулятор є?»

У керівництві ринку «Добробут» правдивість скандальних заяв «Рідного міста» заперечують. Керівник «Інвест-Альянсу» Михайло ПРОЗОРОВСЬКИЙ сказав, що депутати Продан і Білик свідомо вводять в оману чернівчан.

– Допустимо, ми повинні були у 2008 році сплатити місту 400 мільйонів, бо це нібито 10% , – каже він. – Отже, у комплексі це мало би бути чотири мільярди гривень. У когось із тих, хто робив цю заяву, мозок є? Вони хоч колись калькулятор вмикали? Допустимо, в комплексі є 15 тисяч квадратних метрів. Чотири мільярди спробуємо розділити на 15 тисяч квадратних метрів. Виходить, що один квадратний метр коштує 266 тисяч 666 гривень! Візьмемо до уваги теперішній курс валюти, а не такий, що був у 2008 році, то квадратний метр в нас коштує майже 10 тисяч доларів. Грубо кажучи, це відбувалося, коли долар коштував 8 гривень. Уявіть, що тоді один «квадрат» мав би коштувати понад 33 тисячі доларів.

– Тут вся Україна випрошує у світу один мільярд, а ви думаєте, що наше підприємство заробило чотири мільярди? Білик же викладав економіку в університеті. Він економіст. Хай подумає, що він говорить! У нього є калькулятор на телефоні, чи йому його подарувати? У мене є сумніви у його професійних якостях, і, мабуть, недаремно його вигнали з університету, – додав Прозоровський.

Думка

Ігор БУРКУТ, політолог:

«Тут тривають розбірки суто бізнесові. Одні бізнесмени наїжджають на інших і, користуючись тією ненавистю, яка нині існує в народі до багатіїв, які награбували за 25 років незалежності, вони намагаються цю народну ненависть спрямувати не на себе, а на своїх опонентів. Тут справа не в тому, що це якась особлива пропаганда. Це типові суперечки, схожі на ті, як живуть між собою сусіди, коли один на іншого говорить: «Та що! Ви хіба не знаєте, що він то все потихеньку краде, і накрадене десь там сховане!». Люди навіть не відповідають за свої слова. Я розумію, якщо би депутат вийшов на незаконні оборудки, то він мав би щонайменше заявити про зловживання в прокуратуру і суд. А такі балачки про те, що «хтось», «щось», «десь» – це, м’яко кажучи, безвідповідальність. На жаль, в Україні не вихована досі елементарна відповідальність політиків за свої слова. Якби були традиції відстоювання свого доброго імені перед судом, то, гадаю, такого би не було. Перш ніж когось у чомусь звинуватити, потрібно знайти достатні аргументи, і не стільки займатися балачками у ЗМІ, скільки через суд доводити. Проте, у нас справедливого суду немає. Ще Августин Блаженний у V столітті говорив, що, якщо немає справедливого суду, то режим – бандитський. На жаль, доки не буде справжньої легітимності капіталів, доти будуть такі балачки. Легітимність капіталів – це відкритість. Перший крок до цього ми зробили – е-декларації. Але Захід нам говорить: «Де судові процеси над тими, хто накрав?». Коли підуть такі процеси, тоді нарешті почне формуватися не пропаганда, а аргументовані звинувачення».

Микола КОБИЛЮК

http://42.cv.ua/