Спалах на темному екрані пам’яті (нічний BukNews)

Образок

За вікном невеликої кухні було сиро і непривітно. Моросив осінній дощ, із поодиноких листків винограднику, що раз за разом здригались, спадали каплі-сльози. Від цього всього йому ставало ще більш сумно і гірко на душі. Вкотре випита філіжанка міцної кави не збадьорювала, не відганяла думки цілковитої самотності, що наче залізні лещата стискала вже немолоду голову.

Він потягнувся до маленького радіоприймача і натиснув на кнопку. Із нього за мить полились звуки давно знайомої мелодії. Мимоволі заплющив очі. На темному екрані пам’яті раптом засяяло сонце, клекотіла бурхлива гірська річка і над нею постав стрункий силует молодої дівчини. Від такої уявної картини Іван аж здригнувся, відтак розплющив очі і чомусь боязко клацнув вимикачем приймача. Поглянув знову у вікно, де і далі дріботів дощ, плакала осінь, а з нею зронив Іван непрохану і гарячу сльозу…

Василь Гейніш.