Служать хлопці строкову: уродженець с. Йорданешти Василь Бурла несе строкову службу у Кривому Розі у підрозділі національної гвардії

Міцні руки штовхають і гирю, і зброю солдата тримають

Підло й нахабно розв’язана путінським режимом жорстока війна на сході України висунула на перший план висвітлення у засобах масової інформації подій, учасників боротьби за цілісність і незалежність нашої держави. То є логічним і цілком зрозумілим. Але цього разу мова піде про воїна, який із жовтня минулого року несе строкову службу у Кривому Розі у підрозділі національної гвардії. Ім’я йому — Василь Бурла, він уродженець с. Йорданешти.

Чесно кажучи, був приємно подивований, що попервах у розмові з батьком Василя — Іллею Тодоровичем, дізнався: син сам і рішуче виявив бажання піти в армію, а не ухилятись від неї.

— Саме так, — підтвердив згодом у короткій телефонній розмові Василь.

— І не пожалкував? — перепитав хлопця.

— Аж ніяк, ці кілька місяців підтвердили правильність мого рішення, власне, і громадянської позиції. Службу вже освоїв, все йде нормально, — чітко відкарбував мій співрозмовник.

І тут зроблю невеликий відступ від армійських буднів. Василь Бурла — юнак із сільським гартом, звичним до праці, бо вже у 16 років допомагав батькові поратись на стині, доглядати за вівцями і швидко навчився навіть їх доїти. Словом, руки стали твердими, міцними. А вже відтак, коли навчався у Глибоцькому професійному ліцеї завдяки тренеру Дмитру Мігаю всерйоз захопився гирьовим спортом, був і чемпіоном району у своїй ваговій категорії.

— В армії вдається зараз далі займатись гирями, — знову запитав Василя.

— Оце щойно прийшов із спортзалу, думаю, швидко ввійду у форму. Можливо, зміню вагову категорію, бо годують нас добре, за ці кілька місяців 5 кілограмів додав до своїх попередніх 70, — відповів солдат.

Ось такі-то армійські справи у нашого земляка. Хоча ще одна деталь, котру навів Василь: кожної неділі разом із товаришами та командиром ходять до православної церкви, моляться за себе і мир в Україні.

Дай-то, Боже, аби все склалось добре і в хлопця, і в рідній державі.

Василь Гейніш.

Р.S. Автор висловлює вдячність Георгію Лютику — сільському голові Йорданешт за сприяння у підготовці цього матеріалу.