Святослав Кондратів: "Музику для скрипки я пишу сам"

Скрипаль Святослав Кондратів, який  16 років вчився грати на скрипці, їде до Чернівців з авторськими скрипковими творами з елементами джазу, фольку, року і навіть танго

Музикант вже не раз бував у Чернівцях, коли виступав тут у складі гурту. Зараз розпочинає сольний проект "Світ очима скрипаля", і цієї осені вперше представить його у всіх містах Західної України. У Чернівцях концерт скрипаля  відбудеться 27 вересня у залі Чернівецької філармонії.

Святослав Кондратів родом зі Львова, але вже давно живе у Києві. Нещодавно він один день провів у нашому місту, і ми записали інтерв’ю. Святослав каже, що у таком стилі, як грає він, поки що ніхто не виступає в Україні.

- Чернівці стануть другим містом, де відбудеться мій сольний проект, - розповідає Святослав Кондратів.- 26 вересня стартуємо із Хмельницького і плануємо об’їхати всю Західну Україну. Як соліст я завжди виступав у різних проектах, але ніколи - у своїх власних. Чому цей мій сольний проект мені цікавий? Бо я сам пишу музику. Всі композиції - мої, авторські. Глядачі не почують якісь там кавер-версії на відомі хіти. Я сам писав музику, і тепер хочу винести її на суд слухачів.

- Рішення виступати сольно продиктовано ідеєю розкритися чи вже затісно у колективі?

- Так,стало затісно, і я почав писати музику для скрипки. Я її пізно почав писати. Але якось раніше справді не писалося. А найкращий варіант для музиканта, це коли ти сам пишеш музику і сам же граєш.

- Що від туру очікуєте? Навряд чи ви на ньому багато заробите… Чи це просто тур-знайомство?

- Як будь-який музикант, який займається творчістю, я хочу доносити свою музику публіці – це насамперед. Тобто, щоб заробляти музикою, не обов’ язково робити тури чи концерти. Тут йдеться про творчу реалізацію і ти хочеш доносити музику саме у такий спосіб – концертами, і тур для цього найкраща можливість. Тому що однією програмою охоплюєш різні міста, і всюди реакція різна, таким чином, ти бачиш, що людям подобається, і це дає імпульс далі розвиватися. Якщо цього не буде, ти не знатимеш, як далі рухатися. У концерті прозвучить майже 20 авторських композицій. Вони написані протягом півтора року. - Глядачі звикли: якщо скрипка, то або класика, або сучасні хіти… - Я руйнівник міфів. В мене буде те, що у всьому світі зараз називається pop-violin (поп- вайлін), тобто сучасна скрипка. Це популярний стиль у світі, але в Україні тільки зароджується. Не знаю, хто до мене цим займався. Чому він складний? Тому що там треба грати насамперед авторську музику. Просто перегравати хіти – це не зовсім творчіть.

- Є скрипалі-взірці для Вас ?

- Найперше, звісно, Девід Гаретт. Він так само з академічною музичною освітою – без цього важко. А від класичної освіти відштовхуючись, він популяризує цей стиль - поп- вайлін. Трішки раніше ми знали Ванесу Мей, вона починала композиції мікшувати, і працювала в стилі нео-класика, це доволі вузький жанр – переробка класичної музики. Власне, без знання класичних скрипкових основ неможливо. Щодо себе, у мене великий досвід гри, граю на скрипці із 6 років. На скрипці не можна грати мало. Не можна навчитися гри на скрипці за 5 років, навіть за 10. Стандарта схема у всьому світі – 15 років, особисто я вчився 16 років. Мій концерт охоплює, так би мовити, багато смаків. І тих, хто любить джаз і фольк. І тих, кому до вподоби рок-музика. Кого зачаровують латиноамериканські мотиви, почує танго. У кожному моєму творі є якісь акценти на це. У світі зараз всі напрямки мікшується, рідко зустрінеш чисті. Так, є джазові скрипалі, вони приїжджали в Україну. Але джаз – це не стільки складний жанр, скільки знайти на нього слухача важко. У всьому світі це складна тема. Золота ера джазу відійшла. Зараз навіть джазмени стараються мікшувати різні стилі, щоб втримати рівновагу. У чистому вигляді стилі гублять свою привабливість, бо це все вже було колись.

- Які саме композиції звучатимуть у Вашому концерті?

- Енергійні та повільні, кожна має свою назву. Загалом програма готується так, щоб вона була цікавою, бо монотонно слухати скрипку півтори години не можливо. Я приїжджаю із бендом – чотири музиканти (барабани, бас-гітара, електрогітари і клавші). Ми співаємо всі також. Бенд дозволяє наближати скрипку до популярної музики.

- Про що Ваші композиції?

- Якщо читач загляне до інтернету, і у пошуку задасть моє прізвище, то віднайде десять авторських відео, знятих у різних куточках планети. Наприклад, композиція “Fjord” знімалася у Норвегії. Твір “Дорога в дюнах” писалася до кліпу, який знімався у Сахарі. Така музична географія, і це захоплює людей. А послухавши ці твори, кожен сам оцінить, про що вони. - Ви львів’янин, який переїхав до Києва… - Так, після навчання у Львівській консерваторії поїхав до столиці, де жив мій батько. Мені захотілося вирватися зі Львова – це природнє бажання. І це був такий час, що зі всього мого курсу у консерваторії, половина музикантів поїхала закордон. Зараз я вирішив почати свій сольний проект саме із Західної України, вона мені близька.

- Щоби сольно працювати, треба пройти певну школу, мати досвід, так же ж?

- Працювати сольно після консерваторії – це не реально. Тим більше, серед усіх випускників консерваторій, сольну кар’єру навіть за деякий час роблять одиниці. Це насамперед важко психологічно. Ти не можеш розслабитися. Навантаження, стреси – не дуже багато людей хочуть розкриватися у такий спосіб. Простіше сісти в оркестр на задній ряд і сидіти до пенсії. Але це теж нормально. Не всі будуть солістами, і не всі - оркестрантами. Але якщо є велике бажання працювати сольно, і певні моменти, які тобі це дозволяють, то все можливе. Навіть у нашій країні і навіть у такий час.

- Грати на скрипці – це емоційна віддача…

- Я виступав на дні міста Тернополя, мав програму на 25 хвилин. Я був весь мокрий... Поп-вайлін – це такий напрям, коли ти повинен дуже енергетично вести свій концерт. Не можна як в класиці - стати стаціонарно. Але цей стиль, який у нас незаслужено закинутий, він на Заході чому такий популярний? У ньому важко втриматися, конкуренція, і дуже велика має бути віддача на сцені. Мало гарно грати.

- Як відновлюються такі скрипалі після концертів? І чи можливо, скажемо так, довго протягнути у такому стилі?.

- Однозначно - неможливо. Після кількох концертів ти тижнів два не береш скрипку до рук…У професіоналів фізична форма досягається швидко. Але концерти – це дуже велекий стрес. Емоційно ти – порожній після виступу, і це найважче. Тому багато є випадків, коли завершують сольну діяльність саме через виснаження. Але сподіваюся, що я ще трішки пограю.

- Звісно, ви очікуєте повний зал. Але коли мало людей, це впливає на Вас?

- Звичайно. Важко віддаватися, коли половина залу. Насолода для артиста – повний зал, бо це говорить, що він цікавий публіці. І справа не у грошах.

- У Чернівцях Ви, очевидно, вже маєте друзів. Роздали їм квитки на концерт?

- Одним друзям ми пропонували квитки, вони кажуть, ні, ми перші маєм купити. Ціни на квитки – досить доступні: 120-250 грн. Найкращі меценати – це публіка, яка вкладає кошти. Навіть заможнім людям, які хочуть нам допомогти, ми кажемо: купіть квитки, а ми знайдемо людей, яким роздамо. Це найкраще меценацтво.

Наталія ФЕЩУК

Фото автора

Газета “Чернівці” за 21 вересня.