"Сільва" будапештського театру оперети підкорила Чернівці

У залі музично-драматичного театру ім. О. Кобилянської під час виступу будапештського театру оперети, який приїхав до Чернівців з оперетою "Сільва" Імре Кальмана, не було жодного вільного місця. Щасливими глядачі почувалися ще до того, як піднялася завіса, адже отримали запрошення, які розподіляли через Управління культури ОДА. Заявок надійшло близько двох тисяч, а місць у театрі – усього 700.

«Цей день у столиці Буковини сміливо можна назвати великим музичним святом, позаяк мимоволі порівнюємо візит угорських артистів із приїздом свого часу до Чернівців великого Ференца Ліста», - зазначив голова обласної державної адміністрації Михайло Папієв перед початком вистави. Він додав, що Будапештський театр повернув незаперечно музичному місту Чернівцям мистецтво оперети. У залі зібралось все місто, як це було завжди у Чернівцях, коли приїздили великі артисти. Генеральний консул Угорщини пан Йожеф Бачкаї, який відкрив виставу, висловив сподівання, що цим святом оперети започаткована нова сторінка співпраці між Чернівецькою областю та Угорщиною, - повідомляє citi.cv.ua.

Вистава перевершила усі сподівання: високий професійний рівень артистів, бездоганні і продумані до найменших дрібниць костюми та декорації. Легкість та елегантність, з якими співали, танцювали, цілувалися, увесь час пили шампанське та підстрибували артисти, вражала. Над сценою встановили спеціальний монітор, де синхронно (майже синхронно) йшов переклад з угорської мови. Дійство було настільки чудовим, що смішні помилки "гуглівського" перекладу лише додавали настрою.

Приємною несподіванко стало те, що артисти час від часу переходили на українську мову("Скажи щось гарячіше", "Праска", "Тепер зрозуміло, чому вона увесь час вживає шампанське").

Приємно вразив чернівецький глядач. Ще до початку виступу – коли дефілював у напрочуд елегантних сукнях (за виключенням декількох дам у чорних сукнях фасону "чохол", чорних туфлях і ще чорніших колготах) та вишуканих костюмах. Коли ж кореспондент "МБ" підійшов до пана, який виглядав найчарівніше, ним виявився консул Генерального консульства Угорщини у м.Ужгород Ендре Саліпскі. Розповів, що артисти щасливі приїхати в Україну, що їм дуже подобається український глядач. "Але ваші дороги…", - додав. Сказав, що водії автобусів та машин, які везли артистів та реквізит, "билі в обморокє".

Артистів після виступу довго не відпускали зі сцени, кричали "браво", дарували розкішні квіти. Подарували навіть пляшку шампанського (артисти ж під час виступу "потягували" лише з порожніх фужерів).

Оперета тривала три години, що стало нелегким випробуванням для деяких глядачів, не розбещених частими вечірніми перфомансами: вони аплодували і надзвичайно тішилися, але крадькома позіхали. З суто чернівецьким гумором глядачка, яка сиділа в партері, сказала своїй подрузі: "Вже 10 година. Скоро маршрутки не ходитимуть. Даю їм (артистам) 10 хвилин, щоби визначилися вже з тим коханням". Артисти "справилися" за 10 хвилин. Проте глядачка до виходу не побігла: стояла разом з усіма і голосно кричала "браво".

Джерело: molbuk.ua

Будапешт у Чернівцях, або як «Сільва» зібрала всю свиту Чернівецької ОДА
Блоґ: Єлена Малиновська

Отак би щотижня ходили в театр! Чоловіки у костюмах від Стелли і Вороніна, дами у нарядах з дорогих турецьких і дуже дорогих міланських магазинів, з квітами і посмішками… Такими я довго пам’ятатиму чернівецьку еліту, яка прямувала на оперету «Сільва», Будапештського театру. Це була окрема постановка. І скажу чесно, дуже вдала і приємна. Спочатку думала мені мерещиться від таких знайомих облич. Але коли посадовці чемно віталися з знайомими, зрозуміла – свята правда.

Ось так, культурна спрага привела на оперету майже всіх посадовців Чернівецької ОДА. Більшість з них розмістилися у ложах, по ліву і праву руку губернатора. І тут можна подумати над культом авторитету. Це ж Михайло Папієв проводив зустріч з генеральним консулом Угорщини, де сторони й домовилися за «Сільву». Неодноразово адміністрація наголошувала на цій знаковій події. Тож, справою честі було долучитися до мистецтва. Не оминули подію і міські посадовці на чолі з Віталієм Михайлішиним. Схоже «ратушівці» не дуже полюбляють театр. Бо в порівнянні з ОДА, їх там майже не було.

Але знали б ви (а може й знаєте) як чиновникам пасує театр і оксамитові стільці. Я десь колись бачила їх на виставах у нашому театрі. Але в такій дружній, сімейній атмосфері вперше. Спочатку їхні погляди нагадували вічно думаючих чинів. Та коли оперета закружляла, затанцювала, заспівала – побачила звичайних людей, яким так бракує в житті свята.

Для тих, хто не бачив «Сільву» скажу, що вистава йшла угорською мовою, але над сценою було електронне табло з перекладом. Це світова практика. Також, деякі театральні групи можуть роздавати спеціальні навушники, де можна вибрати відповідну мову і поринути у дійство з головою.

І хоча наш глядач не дуже балуваний, але на прикладі цієї постанови можна було відчути європейський рівень майстерності. Чудова режисура, гра, декорації, костюми, аристократична зовнішність, дикція і грація. Особливе щастя мені подарувала музика. Оркестр був із тих, який не тільки грає, а ще й відчуває.

На щастя в шаленому ритмі, ми теж відчули радість і проблематику оперети. Сподіваємося, в такому ж складі (а ще краще у більшому) побачимося і на наших рідних виставах.

Трохи історії:

Прем'єра оперети «Сільва» відбулася у 1915 році у м. Відень. Ця вистава тривала щовечора, 533 рази поспіль. Опісля її показували у кількох країнах Європи: у Швеції, Фінляндії, Польщі, Росії та в Італії. У Будапешті прем'єра відбулася у листопаді 1916 року, а вже через рік і американський глядач мав можливість аплодувати Королеві чардашу у Нью-йоркському Бродвеї. Твір описує безнадійну любов. Герцог Едвін обожнює Сільву, зірку пештського «Орфею», але його аристократична сім'я заперечує морганатичні стосунки. Його батьки роблять все можливе задля того, щоб аби син повернувся у Відень, і одружився на контессі Стассі. Для того, щоб відірвати закохану пару один від одного, батьки молодого сприяють в підписанні угоди шансонетці Верецкі Сільвії у Нью-Йорку.

Але закохані також мають своїх помічників: милий, жартівливий граф Боні, головний офіціант Орфею, Мішель та його брат-близнюк, Альфонс, головний камердинер сім'ї Ліпперт-Велерсхейм, а також дядько Феррі, друг Боні з Орфею. Переважно дядько Феррі смикає за ниточки: в інтересах щастя закоханих Він готовий викрити навіть своє колишнє кохання, матір Едвіна, яка заперечує відносини між своїм сином та Сільвою, але про яку стане відомо, що вона у свій час також виступала в «Орфеї»...

Теперішня вистава Будапештського оперного театру — так як і серія успішних вистав після прем'єри у 1915р. — після угорської столиці об'їздила весь світ. Глядачі Токіо, Риму, в Мюнхену та Амстердаму аплодували стоячи, а в Зальбурзі, Празі та Бухаресті публіку підкорила історія Сільви та Едвіна, поставлена у копродукції, режисером якої був також режисер КЕRО®.

Джерело: ВКурсі.ком