Сергій Душкевич: «Найбільший ворог – байдужість»

Літо закінчується, люди повертаються з відпусток, невтомна спека перестає надокучати, місто знову оживає. Заклопотаність буденними справами відкинула для декого на задній план той факт, що йде війна. І не десь там, а тут, поряд. Можливо, у Західній Україні не стільки відчутна, але тут залишився надійний “тил” солдатів – рідні, близькі, друзі, всі, хто допомагає та підтримує армію.

Яким було це літо для волонтерів, ми поспілкувалися з активним членом та просто меценатом Волонтерського центру «УДАРу» Сергієм Душкевичем.

Довго довелося відвертати увагу та змінювати теми, аби дізнатися, скільки ж поїздок на Схід України зробив чоловік. Спробував відговоритися, мовляв, недостатньо. Однак цифра справді вразила. Мабуть, саме у цій скромності та простоті і ховається справжній патріотизм.

Сергій сидів за комп’ютером. Каже, випадково натрапив на вірш, у якому вся суть нинішньої війни. Зачитує в голос. По шкірі – мурашки від почутого, а що ж відчувала людина, яка написала той текст – і уявити важко.

– Вірш випадково прочитав у групі Ветеранів АТО. Здається, сюжет відомий і, так би мовити, є «класикою жанру». Але перевірив. Знайшов у соцмережах автора, сторінка не фейкова. Поезія авторська, щира, емоційна, а не просто правильно підібрані слова, щоб впливати на свідомість людей. Я коли прочитав вперше – переді мною картинка: фронт, окопи, вибухи снарядів, а тут, у Чернівцях, – вечір, вихідні, танці і співи. І це напевно найгірше – двоякість, – розповідає Сергій.

Чоловік каже, що примусити всіх йти на війну – теж не розумно. Але не може такого бути, що в одній країні є війна і нема. Якось втовкмачити людям у голови, що у нас збройний конфлікт не стихає і треба діяти разом – неможливо. Зараз усі втомлені – роботою, власними проблемами, фінансовими труднощами. Так, це правда, але треба дбати про перспективу. Зараз майбутнє у наших руках. Кожен має це зрозуміти. Щоб щось змінити – треба йти і робити це. Закономірність дуже проста.

Активіст буковинського «УДАРу» був також і на Майдані. Сергій – кадровий офіцер запасу, за першим же викликом пройшов медичну комісію, та коли отримав другу повістку, вже до війська, прийшов до військомату, але там сказали просто чекати. Однак осторонь нинішніх подій він не залишився.

Сергій Душкевич каже, що на питання, чому займається волонтерством, відповісти просто неможливо. Це не вирішується, не складається графік, що сьогодні – волонтер, а завтра у відпустці:

– Є потреба допомоги. Колишні співслужбовці телефонують, кажуть, що не вистачає там чогось. Все. Треба діяти. Дзвінки друзям, ті – своїм, якось уже вироблена ціла мережа, бо знаєш, до кого по що звертатися. Була проблема з доставкою. Разом доклали зусиль – купили бус. Зараз їздимо уже своїм транспортом. Тобто після першої поїздки уже не думаєш, а чого я цим займаюся. Зараз таке життя. Я можу допомогти таким чином. І доки є змога – роблю це.

На жаль, збайдужіння населення відчутне. І найбільше нерозуміння настає тоді, коли вечорами бачиш масу людей у кафе, пабах і ресторанах. Зрозуміло, траур носити ніхто не примушує. Однак висловлення поваги і розуміння до людей, котрі життя віддають за Батьківщину повинно бути.

– Найгірше, коли в очах бачу байдужість. От дивлюся на молодиків, які смачно попивають пиво, веселяться, і одразу уявляю автора тієї поезії. Вони, мабуть, ровесники. А долі як по-різному склалися. Не розумію людей. Бо не потрібно хтозна яких великих звершень, аби навести лад у нашій державі. Так, саме порядок, бо війна йде за те, щоб Україну нарешті залишив наш сусід у спокої і дав жити й розвиватися. Ми боремося за майбутнє. Тому у цій війні потрібен кожен – хтось воює, хтось волонтерством займається, а інші в той час можуть пропагувати українські ідеї за кордоном, розповідаючи, що насправді тут діється. Кожен може зробити свій внесок. Просто не можна бути байдужим, – каже Сергій Душкевич.

Повертаючись зі Сходу України, як говорить волонтер, переосмислюєш життєві цінності. Бо і дорога небезпечна, а ще й під враженнями побаченого ти розумієш і цінуєш набагато більше те, що маєш.

Сергій Душкевич також додає, що зараз для солдат необхідно буде готуватися до холоду, тому актуальними знову будуть тепла форма та взуття:

– Дуже тішить, що є небайдужі люди. Ось ми поставили волонтерський автомобіль, який постійно відкритий. Там є фото з наших поїздок. Люди розглядають все це, бачать, що насправді відбувається. Дехто просто ставить якусь допомогу, інші запитують, що потрібно. Ми говоримо, що в основному харчами, а особливо овочевим набором, міноборони забезпечує. Є постійна нестача засобів гігієни, кави та цигарок. Можна передавати і фрукти, у яких є багато вітамінів. Зараз буде потрібен теплий зимовий одяг. Коли буде наступна поїздка – важко відповісти. Як тільки буде змога – одразу ж вирушимо.

Волонтер розповів трішки і про заборонені теми, про які навіть сім’ям дехто не розповідає. Бо там інша реальність. Там пастки, там небезпека, там можна потрапити в полон. Тому чоловічі розмови стають справді чоловічими – обдуманими, рішучими та дієвими.

Тож, неважливо, яку роботу для держави ви робите. Головне – не бути байдужим. Бо саме це і може стати найбільшою загрозою.

 Прес-служба Чернівецької обласної організації Політичної партії “УДАР Віталія Кличка”

 Наводимо текст поезії

 Прикинь, народ, а там же нет войны!

Там лето! Там народ тусит на пляже.

Мы тут нужны, а там мы не нужны:

Там осторожны к людям в камуфляже.

Там будоражат радостные слухи:

В метро теперь, бл*дь, ловит интернет!

Там все воюют яростно в фейсбуке.

Потом война окончена - обед!

Там хорошо, там не вжимают бошку в плечи,

Там не пугает хрупкость тишины.

Там пиво пьют в кафешках каждый вечер.

В одной стране идёт война и нет войны!

Там мысль заползает, как тарантул:

Не про войну - про отпуск думать летом.

И только волонтёр – уставший ангел

Укроет нас крылом-бронежилетом.

Прикинь, народ, а там же нет войны!

Там девушки воздушны словно феи.

Да, все на москалей раздражены,

Но бакса курс волнует их сильнее.

Мы победим. И это - аксиома:

Я видел, как Бог чуба выстригал.

Все победим: и те, кто были дома,

Кто возвратился, кто навеки пал.

И, думаю, что люди "там-где-нет-войны"

Помогут людям "мы-их-победили".

Чтоб все-все-все-все жители страны

Налили, помянули, закусили.

Напишут скоро их и наши СМИ,

Сияя в заголовков гуталине:

Прикиньте, в Украине нет войны!

Хохлы - красавцы! Слава Украине!

@МаксимКоровниченко