СБУ зібрало свідчення заручників, що пройшли через катівні терористів на Донбасі: "У катуваннях українських полонених брали безпосередню участь громадяни РФ"

СВІДЧЕННЯ

УКРАЇНСЬКИХ ГРОМАДЯН, ЯКІ БУЛИ ЗАРУЧНИКАМИ РОСІЙСЬКИХ ТЕРОРИСТИЧНИХ УГРУПОВАНЬ НА ТЕРИТОРІЇ ОРДЛО,

ПРО ЗБРОЙНУ АГРЕСІЮ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

ПРОТИ УКРАЇНИ

Вінницька область

1. Володимир Б. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 12 діб)

«…У полон потрапив під час виходу з м. Іловайськ. Російські війська (Псковська та Костромська дивізії повітряно-десантних військ, Курська танкова бригада) атакували українські військові підрозділи. Був затяжний бій, нашу техніку майже повністю знищили, ми мали значні втрати серед особового складу (до 90%). Узявши в полон українських бійців, російські військові передали їх бойовикам ДНР…».

2. Ігор Н. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 17 діб)

«…У полон потрапив під час бойових дій біля села Дзеркальне Донецької області. Захопили нас військовослужбовці ЗС РФ. Про це я дізнався з розмов із російськими солдатами під час полону. Російські вояки повідомили, що офіційно вони начебто на військових навчаннях у Ростовській області, а насправді воюють в Україні. Крім цього, у цих військових було озброєння, якого немає у ЗС України (наприклад, російські танки)…».

3. Віктор П. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 119 діб)

«…У полон потрапив під час бойових дій поблизу Іловайська. Нас оточили та затримали військовослужбовці збройних сил РФ…».

4. Михайло С. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 12 діб)

«…У полоні нас допитував представник ГУР ГШ ЗС РФ, якого впізнав один з українських полонених (навчалися разом у військовому ВНЗ)…».

5. Михайло Ф. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 11 діб)

«…Серед тих, хто катував та психологічно тиснув на полонених, були представники російських збройних сил (носили російську військову форму та мали помітний російський акцент)…».

6. Олександр Ю. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 24 доби)

«…Тортури та катування полонених здійснювали як бойовики ЛНР, так і військовослужбовці Псковської повітряно-десантноїдивізії ЗС РФ, а також представники російської військової розвідки. Особливо жорстокими були російські вояки чеченської національності…».

Кіровоградська область

7. Олександр М. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 4 доби)

«…У полон мене захопили військовослужбовці десантно-повітряних військ ЗС РФ, також "кадирівці" (найманці чеченської національності з-поміж громадян РФ)…».

8. Ярослав П. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 148 діб)

«…Допити та катування полонених проводили представники спецслужб РФ. Я чітко усвідомлював це (російська військова форма та знаки розрізнення, специфічний акцент)…».

Херсонська область

9. Володимир Б. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 34 доби)

«…Проти нас воювали військовослужбовці Псковської та Костромської дивізії повітряно-десантних військ РФ…».

10. Геннадій М. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 125 діб)

«…У полон потрапив під час бойових дій. Наш підрозділ оточили та атакували кадрові підрозділи ЗС РФ – десантники із Пскова. Згодом мене та інших бійців, які залишилися живими в тому бою, передали бойовикам ДНР…».

11. Дмитро П. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 5 діб)

«…У полон потрапив під час бойових дій біля сел. Новогригорівка (позиція "Коп’є"). Полонили нас військовослужбовці РФ…».

12. Антон У. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 4 доби)

«…У полоні допитували співробітники ФСБ РФ, які звинувачували мене в тому, що я "зрадник Батьківщини"…».

Чернівецька область

13. Ярослав Г. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 15 діб)

«…У катуваннях українських полонених брали безпосередню участь громадяни РФ. У перший день полону українських захисників Донецького аеропорту допитували військовослужбовці в російській формі з виразним російським акцентом (потім бойовики повідомили, що ці люди є співробітниками російських спецслужб). Один з бойовиків, на прізвисько "Алмаз", який з мене знущався, як я пізніше дізнався, був громадянином РФ з Уралу. Також активну участь у моєму побитті взяв російський журналіст Сергій Жук…».

Запорізька область

14. Віталій Г. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 51 добу)

«…У полон мене та моїх товаришів захопили кадрові військовослужбовці ВС РФ поблизу с. Новоіванівка Амвросіївського району Донецької області. Російські солдати та офіцери не приховували свого походження та цілком усвідомлювали, що воюють на території України…».

Хмельницька область

15. Андрій К. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 125 діб)

«…У полон потрапив під час виходу нашого підрозділу з м. Іловайськ т.зв. "зеленим коридором". Зауважимо, що "зелений коридор" для безпечного відходу українських військ було попередньо узгоджено з російсько-терористичними угрупованнями, але вони зухвало порушили досягнуті домовленості: під час виходу накрили нас масованим артилерійським вогнем, після чого пішли в наступ. Захопив мене та моїх товаришів загін ЗС РФ (як з’ясувалося пізніше в полоні під час розмов з російськими військовослужбовцями, це були десантники з російського м. Псков і танкісти російської військової частини, постійно дислокованої в Московській області). Командував цим загоном офіцер ЗС РФ із позивним "Лис". Наступного дня росіяни передали полонених українських бійців бойовикам ДНР…».

Миколаївська область

16. Володимир Д. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 133 доби)

«…Серед наших охоронців були громадяни РФ (позивні "Морпех" та "Русий"). Вони розповідали, як живуть у Росії, а також про те, що отримують винагороду за участь у бойових діях в Україні в розмірі 15 тисяч російських рублів щомісяця…».

Херсонська область

17. Олександр Б. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 70 діб)

«…Полонених постійно залякували погрозами фізичного катування – відрізати вухо, вставити голки під нігті тощо. Зазначені погрози дуже подобалися військовослужбовцям РФ, які, не ховаючись, носили російську військову форму та розмовляли зі специфічним акцентом. Крім цього, полонених постійно били. Особливо жорстоко катували представники російських спецслужб (ГРУ або ФСБ) з позивними "017" та "Купол". Згадані особи навіть хизувалися своєю безкарністю через російське громадянство…».

Донецька область

18. Віктор Д. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 125 діб)

«…Під час бойових дій біля м. Іловайськ мене та ще 110 військовослужбовців нашого підрозділу взяли в полон військовослужбовці регулярних військ Російської Федерації. Керувала російськими військовими особа, на прізвисько "Лис". Під час бою ми знищили 4 російських танки Т-72, 2 БМП та 1 БРДМ, узяли в полон 9 росіян (десантники та екіпаж одного з підбитих нами танків), які розповіли, що вони є військовослужбовцями ЗС РФ та начебто, за словами їхніх командирів, їхали для навчання в Ростовську область, але фактично були направлені воювати в Україну…».

19. Сергій Л. (волонтер, заручником був 154 доби)

«…У знущаннях із заручників, що були цивільними особами, а також із полонених українських військовослужбовців брали участь громадяни РФ, зокрема бойовик із позивним "Монгол" – мешканець Забайкалля…».

Дніпропетровська область

20. Олег Б. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 15 діб)

«…Розмовляючи з бойовиками НЗФ "Восток, що утримували мене в полоні, я переконався в тому що, вони здебільшого є громадянами РФ (з їхніх зізнань, а також зі специфічних фразеологічних зворотів та акценту)…».

21. Сергій Б. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 125 діб)

«…У полон потравив під час бойових дій біля м. Іловайськ. Мене та ще приблизно 40 українських військовослужбовців захопили кадрові військові збройних сил Росії. Нас допитували представники спецслужб РФ, до того ж вели відеофіксацію процесу допиту…».

22. Костянтин Д. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 23 доби)

«…Полонили мене під м. Осикове Донецької області, де наш підрозділ потрапив у засідку спецназу ЗС РФ…».

23. Олександр М. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 378 діб)

«…У полон мене захопили та утримували перші три місяці представники російського НЗФ, т.зв. "козаки" – здебільшого громадяни РФ (хизувалися своїми паспортами). До них приїжджали групи російських військових (специфічна російська форма, поведінка та акцент). Козаки розповідали, що командують ними кадрові офіцери ЗС РФ, під час бойових дій вони узгоджують усі свої дії з регулярними військовими підрозділами збройних сил РФ, які надають потрібну підтримку…».

24. Володимир П. (військовослужбовецьЗСУ, у полоні перебував 140 діб)

«…У полоні мене допитували офіцери ЗС Російської Федерації…».

Сумська область

25. Володимир Г. (військовослужбовецьЗСУ, у полоні перебував 20 діб)

«…У полон був захоплений під час відступу нашого підрозділу після масованого артилерійського обстрілу та наступу російських ЗС під м. Амвросіївка…».

26. Руслан З. (військовослужбовецьЗСУ, у полоні перебував 10 діб)

«…Під час відходу з м. Іловайськ заздалегідь узгодженим "зеленим" коридором українські війська потрапили під масований артилерійський вогонь, потім розпочався наступ регулярних російських підрозділів. Після тривалого бою наш підрозділ здійснив спробу прориву з оточення, але частину бійців захопили кадрові російські вояки…».

27. В’ячеслав Т. (військовослужбовець ДПСУ, у полоні перебував 123 доби)

«…У полон мене взяли військовослужбовці ЗС РФ біля сел. Ольгинське Донецької області після оточення російськими десантниками, які висунули ультиматум, що у разі продовження збройного опору наш підрозділ буде знищений…».

Рівненська область

28. Ігор Л. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 4 доби)

«…Узявши в полон, військовослужбовці ЗС РФ мне та інших полонених вивезли в кузові вантажного автомобіля "Урал" (з реєстраційними знаками та військовою атрибутикою ЗС РФ) на територію митного поста в м. Донецьк Ростовської області Росії. Там представники ФСБ РФ допитали кожного полоненого, до того ж у них вже була вся базова інформація про мене та моїх близьких родичів за місцем мого проживання, якої я їм раніше не надавав. Під час допиту через побиття та психологічний тиск співробітники ФСБ пропонували мені набути громадянства РФ або здійснювати негласне співробітництво на користь Росії. Змушували після повернення з полону згуртувати радикально налаштованих громадян Рівненській області та організувати акції непокори уряду України. Слід зазначити, щоспівробітники ФСБ за допомогою жорстокого побиття змусили підписати мене та інших полонених чисті аркуші паперу, які надалі, на мою думку, можуть бути використані на шкоду Україні…».

29-30. Юрій І. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 31 добу) та Олександр М. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 23 доби)

«…У полоні нас допитував офіцер головного розвідувального управління ЗС РФ (російська уніформа, шеврони з емблемами ЗС РФ та ГРУ, виразний акцент громадян РФ)…».

31. Леонід Р. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 31 добу)

«…У полон мене захопили російські військовослужбовці під час виконання бойового завдання біля Савур-могили" (потрапили в засідку). Росіяни передали нас місцевим терористам т.зв. ДНР. У м. Донецьк мене допитували офіцери ГРУ ГШ ЗС РФ (російська військова форма, шеврони, на яких зображений кажан на фоні земної кулі та надписами зверху і знизу: "Военная разведка, Россия". Крім цього. вони мали виразний акцент мешканців м. Москва, РФ). Один із цих російських офіцерів під час допиту приставив мені до голови пістолет АПС і заявив, що вб’є мене, якщо я не розповім усю правду про дислокацію українських ЗС. Потім він дістав ніж, піднісши його до мого обличчя, погрожував вирізати мені ліво око…».

32. Олександр С. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 43 доби)

«…У полоні допити українських бійців проводив кадровий офіцер ЗС РФ (можливо, був співробітником російських спецслужб) з позивним "Сова"…».

33. Олександр Т. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 191 добу)

«…У допитах із жорстоким катуванням полонених брали участь військовослужбовці РФ (мали відповідні російські розпізнавальні знаки на військовій формі)…».

СВІДЧЕННЯ

УКРАЇНСЬКИХ ГРОМАДЯН, ЯКІ БУЛИ ЗАРУЧНИКАМИ РОСІЙСЬКИХ ТЕРОРИСТИЧНИХ УГРУПОВАНЬ НА ТЕРИТОРІЇ ОРДЛО,

ПРО НЕЛЮДСЬКІ УМОВИ УТРИМАННЯ заручників

Вінницька область

1. Володимир Б. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 12 діб)

«…Мене та моїх побратимів утримували в підвалі на базі т.зв. "Донецьких козаків". Під час полону ми були позбавлені будь-яких прав, зокрема й на юридичний захист. У підвалі не було жодних умов для утримання людей: не було місць для сну, прийняття їжі. Навколо – тільки голі стіни та бетонна підлога (разом зі мною у підвалі утримувалося біля 30 полонених)…».

2. Дмитро В. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 6 діб)

«…Мене тримали в колишній кімнаті для зберігання зброї в казармі однієї з військових частин у м. Донецьк. Необхідні санітарні умови для утримання там людей були відсутні, спали на підлозі, там же їли. Годували з розрахунку на добу – 0,5 миски каші на 2-х полонених, 6 літрів води на всіх (зі мною утримувалася ще 31 особа). Медична допомога була мінімальною – "зеленка" або йод для поранених…».

3. Вадим Г. (співробітник МВС, у полоні перебував 80 діб)

«…Утримувався в підвалі колишньої адмінбудівлі Донецької обласної ДАІ. Спали та сиділи на бетонній підлозі. Наші поранені бійці фактично були позбавлені права на лікування, медичної допомоги не надавали…».

4. Дмитро К. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 7 діб)

«…У полоні утримувався в якомусь підвалі в м. Донецьк (привезли та згодом вивезли на обмін з пакетом на голові). Умови полону були вкрай тяжкими, годували 1 раз на добу, у туалет виводили тільки за наявності такого бажання в більшості полонених. Усіх полонених систематично били та психологічно залякували…».

5. Володимир Л. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 129 діб)

«…Умови утримання в полоні були нелюдські, мене та ще 107 осіб тримали в підвалі будівлі колишнього Управління СБУ в м. Донецьк. Навіть елементарних санітарно-гігієнічних умов не було. Поранені та хворі полонені були фактично кинуті напризволяще…».

6. Ігор Н. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 17 діб)

«…Тримали мене та інших полонених у м. Сніжне Донецької області в камерах колишнього райвідділу МВС. Разом зі мною в камері перебувало 7 полонених. Умов для відпочинку (ліжка, стільці) не було, спали й сиділи на бетонній підлозі. Найбільше страждали наші поранені бійці, які у полоні залишилися без лікування…».

7. Олег О. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 32 доби)

«…Мене тримали в бетонному гаражі. Необхідних умов для проживання або тривалого знаходження там людей не було. Їжі катастрофічно не вистачало, полонені були постійно голодними. З медичного забезпечення видавали лише бинти та "зеленку", жодного лікування поранених або хворих полонених не проводилося. Полонені були позбавлені прав на будь-які засоби гігієни чи білизну…».

8. Віктор П. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 119 діб)

«…Утримувався в підвалі приміщення колишнього Донецького УСБУ, згодом перевезли до тюремної камери колишнього Іловайського залізничного відділу міліції. Українських полонених мордували голодом, постійно били та знущалися з них. Бойовики неодноразово зазначали, що в полоненого тільки один шлях покращити умови утримання – бути розстріляним…».

9. Олександр Ю. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 24 доби)

«…Тримали в підвалі будівлі т.зв. "штабу розвідки ЛНР". З харчів давали лише півбуханки хліба на добу та 1 літр води, медичні працівники до полонених навіть не заходили. Голод, бруд, тортури, психологічне знущання робили полон справжнім пеклом…».

Кіровоградська область

10-11. Микола Н. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 44 доби) та Андрій О. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 124 доби)

«…У полоні утримувалися в приміщенні бомбосховища колишнього управління СБУ в Донецькій області. Харчування було нерегулярним, здебільшого 1 раз на добу (перлова або ячнєва каша, шматок хліба), але бойовики спеціально домішували до каші дизельне пальне. На 100 осіб полонених видали десять тарілок та десять ложок. Прогулянок для полонених не організовували, весь час тримали в приміщенні підвалу. Відсутність мінімально необхідної кількості питної води, медичної допомоги, надзвичайна скупченість полонених, а також відсутність елементарних санітарно-гігієнічних умов (на підлозі підвалу, де ми спали, постійно була вода з каналізації)…».

12. Сергій Т. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 52 доби)

«…Бойовики утримували мене та інших полонених у автомобільному гаражі на своїй базі (ресторанно-готельний комплекс "Торнадо", м. Перевальськ Луганської області). Будь-які санітарні умови були відсутні, нас тримали голодними. Періодично били, особливо жорстоко поводилися з бійцями добровольчих батальйонів України. Постійно погрожували розстрілом. Митися полонених не виводили, унаслідок чого полонені страждали від паразитів (воші)…».

Херсонська область

13. Володимир Б. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 34 доби)

«…Поранених бійців тримали окремо від інших полонених, але це були клітки для тварин на вулиці. Їх взагалі не лікували та не надавали потрібної медичної допомоги, їхні страждання були страшними…».

14-16. Олексій К. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 182 доби), Андрій З. та Василь К. (військовослужбовці Національної гвардії України, у полоні перебували 125 діб)

«…Нас утримували в підвальному приміщенні колишнього Донецького УСБУ. Ми були позбавлені права на будь-який правовий захист. Їжі для полонених не вистачало, ми фактично голодували (чашка каші та шматок хліба). Медичну допомогу хворим полоненим не надавали, санітарно-гігієнічні умови для нашого утримання були фактично відсутні, навколо – бруд та суцільна антисанітарія, хоч власними силами ми намагалися якось покращити побутові умови. Бойовики рідко заходили до нашого приміщення через побоювання інфекції…».

17. Василь К. (цивільний, у заручниках перебував 17 діб)

«…Перші 4 доби полону нам взагалі не давали їжу та воду, справляти природні потреби не дозволяли. Згодом почали годувати, але порції було мізерні, полонених фактично морили голодом. Це був жах, я не хочу більше згадувати ті страшні дні…».

18-21. Василь К. та Генадій М. (військовослужбовці Національної гвардії України, у полоні перебували 125 діб), Олександр К. та Руслан К. (військовослужбовці Національної гвардії України, у полоні перебували 70 діб)

«…Харчування полонених було вкрай незадовільним: годували один раз на добу по 100 гр. рідини, схожої на суп (часто це були відходи від їжі бойовиків). У туалет також водили тільки 1 раз на добу, час відвідування 1 хв., поранені українські бійці залишалися без медичної допомоги майже весь час полону, у камері ізолятору площею 5-6 м² (розрахована на 5 осіб) утримувалися понад 30-35 українських полонених…».

22. Олександр Л. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 125 діб)

«…Спочатку разом з іншими полоненими був ув’язнений в ізоляторі тимчасового тримання на території колишнього райвідділу міліції у м. Сніжне, згодом був переведений до автомобільних боксів. Умови були просто жахливі, нас майже не кормили, воду давали тільки за нашими чисельними проханнями, але не завжди. Керували охороною українських полонених військовослужбовці ЗС РФ…».

23. Ігор П. (цивільний, у заручниках перебував 51 добу)

«…Утримувався в підвалі телецентру. У цьому приміщенні були відсутні мінімально необхідні для людини умови для тривалого перебування: спали на підлозі, навколо бруд, у душ жодного разу не виводили, питної води взагалі не було».

24. Денис С. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 28 діб)

«…Санітарні умови утримання були незадовільні: бруд, скупченість полонених, відсутність медичної допомоги, вкрай обмежене харчування. Утримували в якомусь підвалі, який взагалі був не пристосований для перебування там людей. Був свідком, як до полонених приїхали представники якоїсь міжнародної організації. Один з них навіть розмовляв з нами, але бойовики-охоронці заздалегідь попередили, що в разі будь-яких скарг усіх полонених розстріляють. Все це унеможливлювало розповісти правду про тортури та нелюдські умови утримання…».

25. Антон У. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 4 доби)

«…Утримували полонених у підвалі (напевно, це була якась спортшкола). У приміщенні, яке може вмістити максимум 10-12 осіб, перебували 56 полонених українських бійців. Необхідних санітарних умов не було, годували дуже погано, медичну допомогу надавали вибірково на розгляд самих бойовиків. До нас приїжджали представники ОБСЄ (розмовляли російською мовою), але контакт з полоненими відбувався під пильним наглядом бойовиків. На жаль, жодної допомоги ми не дочекалися, умови полону не покращали, хоча вони повинні були зрозуміти, у яких жахливих умовах утримують українських полонених…». 

Чернівецька область

26. Ярослав Г. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 15 діб)

«…У полон потрапив під час захисту нового терміналу Донецького аеропорту. Полонених відразу жорстоко побили та відвезли до підвалу (архівна кімната) будівлі колишнього управління СБУ в Донецької області. Умови утримання були вкрай поганими, спали на полицях без матраців та білизни, туалету не було, усі природні потреби справляли в пластикові бутлі (знаходилися поруч)…».

Запорізька область

27-28. Євген Г. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 52 доби) та Віталій Г. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 51 добу)

«…У полоні утримувався в автомобільних боксах на території колишнього міськвідділу міліції в м. Сніжне Донецької області (російські військовослужбовці передали бойовикам ДНР через добу після полону). Усіх полонених залучили до роботи з розбору завалів у місті й розвантаження боєприпасів, які надходили до терористів з РФ. Працювали як вдень, так і вночі. Тих з нас, хто виявляв найменші ознаки незадоволення, жорстоко били…».

Хмельницька область

29. Андрій К. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 120 діб)

«…У полоні я та мої бойові побратими утримувалися у м. Донецьк у будівлі колишнього управління СБУ. Через два місяці мене та ще 70 полонених вивезли до підвалу в м. Іловайськ. Умови в обох місцях були вкрай погані, місця особистої гігієні відсутні, дуже погане харчування (1 раз на добу, чашка зіпсованої каші), не було місць для відпочинку, спали на підлозі без ліжок та матраців. Я та деякі інші полонені потребували медичної допомоги (були поранені або захворіли від нелюдських умов утримання), але нам її ніхто не надавав, незважаючи на прохання полонених».

30. Едуард К. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 5 діб)

«…У полоні мене утримували в підвалі колишньої Академії внутрішніх військ у м. Донецьк. Ті часи згадую з жахом, умови нашого утримання не відповідали жодним санітарним нормам. Годували 1 раз на добу, але часто бували випадки, коли полонених залишали взагалі без їжі. Спали на бетонній підлозі…».

Миколаївська область

31. Олександр П. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 5 діб)

«…У полоні мене та інших українських бійців утримували в підвалі будівлі на території Луганського зоопарку (неодноразово чули ревіння ведмедя та лева поблизу). Полонених розмістили у двох приміщеннях: у першому площею до 20 м² перебували 35 осіб, в іншому – 50 полонених на 30 м². Спали на підлозі (ліжок та матраців взагалі не було). Полон був суцільною низкою знущань та тортур…».

Херсонська область

32. Олександр Б. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 70 діб)

«…У полоні мене утримували в м. Сніжне на території колишнього міськвідділу міліції. У камері, яка була розрахована на 5 осіб, бойовики ДНР тримали 25 українських полонених. Згодом нас перевели до автомобільного боксу, але і там були відсутні будь-які умови: спали на бетонній підлозі, дах протікав, тому під час дощу часто спали у воді. Полонені були позбавлені навіть елементарних санітарно-гігієнічних умов, у душ (1 раз на місяць) водили тільки тих, хто примусово працював на шахті "Зоря" (розбір устаткування на металобрухт). Годували двічі на день, але порції (кружка каші та півшматка хліба) не вистачало, полонені голодували, хоча це була т.зв. «посилена порція» для тих з нас, кого залучали на роботи…».

Донецька область

33. Віктор Д. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 119 діб)

«…Мене та інших побратимів відвезли на територію колишнього управління СБУ в Донецькій області. Відразу у всіх полонених забрали військовий одяг, взамін видали якесь лахміття. Підвал був переповнений полоненими, місця вкрай не вистачало, на прогулянки жодного разу не виводили, кваліфікованої медичної допомоги не надавали. Годували кашею, у яку бойовики спеціально додавали скло, дрібні камені…».

34. Олексій Д. (цивільний, у заручниках перебував 33 доби)

«…У полоні мене тримали в м. Горлівка в підвалі колишнього міського відділу МВС, який захопили терористи. Там була повна антисанітарія, природні потреби я був змушений справляти у пластикову пляшку. Незважаючи на моє поранення під час захоплення, кваліфіковану медичну допомогу мені не надавали, перші дні полону бойовики нас навіть не годували…».

35. Володимир В. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 11 діб)

«…Мене викрали терористи ДНР під час одержання поштового відправлення (весна 2014 року), утримували в підвалі якоїсь адміністративної будівлі. Уся моя провина полягала в тому, що я був військовослужбовцем ЗС України та, на думку терористів, міг надати їм інформацію військового характеру. За 11 днів полону годували мене всього 3 рази, у підвалі жодних умов для утримання людей не було (були відсутні ліжка, стільці, столи, туалет)…».

36. Сергій Л. (волонтер, у заручниках перебував 154 доби)

«…Мене затримали невідомі люди з георгіївськими стрічками, які заявили, що я сидітиму в "ямі" до кінця війни. Утримували в підвальному приміщенні колишнього УСБУ в Донецькій області. Умови були жахливі. У камері 4 м² перебувало 10 заручників, потреби справляли в пластикову пляшку. У камері разом зі мною перебували жінки, люди з вогнепальними пораненнями, яким жодної медичної допомоги не надавали. Годували хлібом і водою, їжу видавали через віконце в залізних дверях. Усього в підвалі було близько 9 камер, у яких перебували лише цивільні. Полонених українських бійців утримували окремо. Бойовики ДНР періодично били заручників. Так, унаслідок побиття начальником «Ибушки» (так називали будівлю УСБУ в Донецькій області самі бойовики) з позивним «Шахтер» помер один із заручників…».

37. Сергій П. (цивільний, заручником був 19 діб)

«…Бойовики ДНР тримали мене в різних місцях: у підвалах розважального комплексу "Царская охота" та колишній Донецькій обласній державтоінспекції. Крім цього, вночі вивезли й кинули зв’язаним до шанця поблизу м. Авдіївка, де я пролежав кілька днів. Усі ці місця не були пристосовані та в них не було елементарних санітарних умов для перебування бранців. Харчування не відповідало загальноприйнятим людським нормам – 1 раз на добу якісь недоїдки…».

Дніпропетровська область

38-39. Сергій Б. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 125 діб), Костянтин Д. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 23 доби)

«…Тримали полонених у приміщенні архіву колишньої будівлі Донецького УСБУ. Протягом майже 4-х місяців лікування поранених не проводилося, елементарну медичну допомогу надав наш полонений військовий медик. Тільки в грудні 2014 року на полонених завели медичні картки та зробили формальний медогляд. Годували 2 рази на добу завареною крупою (близько 150 г) та один шматочок хліба. Перший душ я прийняв через три місяці утримання в полоні. В архіві полонені спали на голих металевих 5-ти ярусних стелажах…».

40. Ігор К. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 4 доби)

«…У полон потрапив під час бойових дій під м. Дебальцеве Донецької області. Хоч було оголошено про двостороннє перемир’я, проте терористи не дотримувалися його. Тримали нас в одному із приміщень колишнього дитячого Будинку творчості в м. Луганськ. Усі полонені (43 українських бійці) були зачинені в кімнаті 4 на 6 метрів, з меблів – тільки один письмовий стіл, на якому стояла 20-літрова пластикова пляшка з питною водою. Спали на підлозі, митися нам не дозволяли, умивалися з кухля. Годували так, щоб лише не здохли від голоду. Поранених не лікували. Ми самотужки намагалися хоч якось полегшити їм страждання…».

41. Олександр М. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 378 діб)

«…Перші три місяці мене утримували в якомусь підвалі в "російських козаків", медичну допомогу не надавали, на подвір’я для прогулянок не виводили. Потім перевели до приміщення архіву колишнього УСБУ в Донецькій області, але там умови тримання були ще гірші…».

42. Руслан М. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 9 діб)

«…У полоні, куди я потрапив після декількох важких боїв з підрозділами ЗС РФ біля м. Дебальцеве, нас утримували в адмінбудівлі на території Луганського зоопарку. Жодних необхідних умов для тримання полонених не було (ані туалету, ані ліжок, ані стільців). Годували хлібом і водою, охороняли нас російські найманці з козачого НЗФ, які постійно били полонених українських військовослужбовців…».

43. Володимир М. (військовослужбовецьЗСУ, у полоні перебував 5 діб)

«…Мене тримали у т.зв. "комендатурі ЛНР" у м. Луганськ, полонених (приблизно 100 осіб) поділили на дві групи й посадили в підвальні приміщення (їхній розмір – 6 на 6 метрів). Ніяких умов для утримування людей у підвалі не було. Спали на підлозі по черзі (не вистачало місця), там же ходили в туалет (пластикові пляшки), годували нас через день якимись відходами…».

44-45. Василь М. та Владислав М. (військовослужбовці ЗСУ, у полоні перебували 21 добу)

«…Протягом перших восьми днів тримали поблизу м. Старобешево в "ямі". Майже не годували, природні потреби змушений був справляти там же. Потім перевезли до приміщення колишнього УСБУ в Донецькій області (кімната архіву), але умови утримання там були не набагато кращі…».

46. Олександр П. (військовослужбовецьЗСУ, у полоні перебував 37 діб)

«…Мене утримували в підвалі, елементарних умов для тривалого проживання там людини не було, годувати часто "забували", адже бойовики ДНР зі складу охоронців часто пиячили. Але в такі дні вони завжди "пам’ятали" побити мене…».

47. Сергій С. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 15 діб)

«…Мене та ще 9 полонених тримали в підвалі якогось будинку в м. Донецьк. Незважаючи на тяжке поранення (прострілені в полоні ноги), жодного лікування я не отримував. Навпаки бойовики постійно залякували – обіцяли "добить, чтобы не мучился"…».

48. Віталій Ф. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 120 діб)

«…У полоні перші 1,5 місяця утримували в підвалі якоїсь будівлі в м. Донецьк, потім перевезли в підвал у м. Іловайськ. Спали на ящиках з-під боєприпасів, ковдр не було загалом. Полонених морили голодом, адже годували супом з додаванням дизельного пального та шматком хліба на добу. В Іловайську полонених змусили збирати тіла загиблих військовослужбовців ЗСУ на мінному полі…».

Сумська область

49. Володимир Г. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 20 діб)

«…Тримали в м. Сніжне Донецької області (колишній ізолятор міліції). Разом зі мною там перебувало понад 300 заручників та полонених. Ніякого права на юридичний захист не надавалося, бойовики визначали наш статус як "укропи". Умови утримання були жорстокі: більшість людей тримали надворі, поранені перебували в камерах, але їх не лікували (первинну медичну допомогу надавали полонені українські військові медики). Годували, як рабів, – раз на день порцією каші та шматком хліба. Постійно змушували працювати: розмінування території (викопували міни в районі Савур-могили), облаштування бойових позицій бойовиків (риття шанців, будівництво бліндажів тощо)…».

50. Артем Г. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 32 доби)

«…У полон потрапив під час варварського підриву бойовиками ДНР залишків будівлі нового терміналу Донецького аеропорту, серед українських захисників якого був я. У полоні мене тримали в підвалі колишнього Донецького СБУ. Спали на бетонній підлозі, годували "щоб не здохли" (декілька ложок каші та шматок хліба), питної води для полонених дуже не вистачало. З наших поранених просто знущалися, бойовики із задоволенням спостерігали за їхніми стражданнями…».

51. Руслан З. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 10 діб)

«…Утримували мене та інших полонених у колишній кімнаті для зберігання зброї на території однієї з військових частин у м. Донецьк. У цьому приміщенні, розмір якого – 4 на 4 метри, тримали до 30 осіб. Полонених змушували розбирати завали будинків, які постраждали від артилерійських обстрілів, збирати боєкомплекти з розбитої військової техніки ЗСУ. Все це робили з великим ризиком для життя без спеціального спорядження (всюди були нерозірвані снаряди та міни)…».

52. Максим К. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 32 доби)

«…У полон потрапив після запеклих боїв у Донецькому аеропорту, коли бойовики НЗФ "Спарта" по-варварськи підірвали залишки нового терміналу. Незважаючи на отримане важке поранення, був ув’язнений у підвалі будівлі колишнього УСБУ в Донецькій області, де потрібну лікарську допомогу мені не надавали. Крім цього, тяжке поранення не зупиняло бойовиків від знущань та психологічного тиску…».

53. Євген М. (військовослужбовецьЗСУ, у полоні перебував 4 доби)

«…У полон потрапив під час захисту від терористів м. Дебальцеве Донецької області. Утримували нас у м. Луганськ у підвалі якоїсь адміністративної будівлі по 50 полонених у кімнаті. Це приміщення не було пристосованим для проживання людей. Спали на підлозі, яка частково була застелена старими матрацами. Харчування здійснювалося 1 раз на добу – декілька сухарів та 1 літр води. Деякі важкопоранені українські бійці через брак лікарської допомоги померли в підвалі…».

54. В’ячеслав Т. (військовослужбовець ДПСУ, у полоні перебував 123 доби)

«…У полоні мене тримали в м. Сніжне Донецької області в підвалі колишнього міського відділу міліції. Я та інші українські військовополонені були позбавлені права на будь-який юридичний захист, а також на належну медичну допомогу пораненим і хворим. Тримали в автомобільних боксах, які не були пристосовані для нашого перебування…».

Рівненська область

55. Ігор Л. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 4 доби)

«…У полоні нас тримали у складському приміщенні митного поста в м. Донецьк Ростовської області РФ. Спали на бетонній підлозі, годували всього двічі за чотири доби залишками їжі від російських солдат…».

56. Петро Є. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 400 діб)

«…Утримували в приміщенні архіву колишнього Управління СБУ в Донецькій області. Харчування важко було назвати їжею, адже в кашу бойовики спеціально додавали дизельне пальне, часто готували з протухлих продуктів. Спали, як птахи, на 5-ти ярусних стелажах без матраців та білизни. Елементарних санітарних умов для задоволення природних людських потреб не було…».

57. Леонід Р. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 31 добу)

«…У полоні мене утримували в підвалі адмінбудівлі колишнього УСБУ в Донецькій області. Там була повна антисанітарія, текла каналізація. Годували 1 раз на добу, здебільшого запареною пшеничною кашею. Їжу видавали на звичайних картонках, без ложок чи виделок. Спали на дерев’яних піддонах, які використовують для перевезення цегли. Бойовики ніякої допомоги пораненим українським бійцям не надавали. Це підручними засобами робив наш український полонений медик Андрій Ю., який урятував життя багатьом бійцям…».

58. Олександр С. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 43 доби)

«…Утримували в полоні в підвалі Луганської митниці. Полонені спали на підлозі, було дуже холодно. Годували нерегулярно, ми голодували. Охоронці зі складу бойовиків ЛНР постійно знущалися та били полонених…».

59. Олександр Т. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 191 добу)

«…У полоні утримували мене в підвалі якоїсь адміністративної будівлі в м. Горлівка Донецької області. Санітарно-гігієнічні умови були жахливими. Бойовики-охоронці не дозволяли полоненим ходити до туалету по декілька днів. Годували їжею, яка за своїм зовнішнім виглядом та запахом була повністю непридатна для споживання. Належної медичної допомоги мені ніхто не надавав, на поранених українських полонених бойовики не звертали ніякої уваги…».

СВІДЧЕННЯ

УКРАЇНСЬКИХ ГРОМАДЯН, ЯКІ БУЛИ ЗАРУЧНИКАМИ РОСІЙСЬКИХ ТЕРОРИСТИЧНИХ УГРУПОВАНЬ НА ТЕРИТОРІЇ ОРДЛО,

ПРО ФІЗИЧНЕ НАСИЛЛЯ ТА КАТУВАНННЯ

Вінницька область

1. Володимир Б. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 12 діб)

«…Полонених систематично допитували, при цьому здійснювали фізичний і психологічний тиск, після побиття повертали до підвалу. Постійно погрожували розстрілом, лякали…».

2. Дмитро В. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 6 діб)

«…Полонених катували та били. Мені особисто бойовики НЗФ "Оплот" зламали нижню щелепу (спеціально вдарили прикладом автомата), вибили з суглоба праву ногу в колінному та тазостегновому суглобах, розбили голову з потиличного боку…».

3. Дмитро К. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 7 діб)

«…На допитах полонених жорстоко били. Мені зламали декілька ребер під час побиття металевою арматурою, потім змусили віджиматися від підлоги, незважаючи на те, що я мав тяжке поранення в голову (влучив уламок гранати під час бойових дій за Донецький аеропорт)…».

4. Володимир Л. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 129 діб)

«…Мене та інших полонених регулярно били гумовими кийками, особливо жорстокими були охоронці колишні зеки. Систематично знущалися, залякували та погрожували вбивством…».

5. Ігор Н. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 17 діб)

«…З полонених постійно знущалися, виводили на допит та били, стріляли в нас з травматичної зброї. Мене особисто декілька разів жорстоко катували бойовики ДНР на прізвиська "Кент" та "Крутой". Російські найманці часто перебували під наркотичним впливом, у такі моменти особливо агресивно били полонених…».

6. Віктор П. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 119 діб)

«…Побиття полонених було звичайною справою. До підвалу серед ночі забігали бойовики (близько 10 осіб) та били усіх без винятку. Також під час допиту кожного били ногами, прикладами зброї, гумовими кийками по ногах, по спині та животу…».

7. Олександр П. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 21 добу)

«…Бойовики ДНР мордували голодом полонених…».

8. Михайло С. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 12 діб)

«…До полонених систематично застосовували заходи фізичного тиску (побиття). Катували українських бійців бойовики-охоронці на прізвиська "Ліс", "Майба", "Дорн", "Семёрка", "Сэм" та інші. Окремим полоненим прострілили ноги, також нас примушували з’їсти свої українські військові шеврони…».

9. Михайло Ф. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 11 діб)

«…Тортури застосовували постійно, полонених били та з них знущалися. Крім цього, декілька українських бійців, з якими я разом утримувався, були розстріляні терористами…».

10. Олександр Ю. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 24 доби)

«…Полонених били кожного дня, мені особисто зламали ребра, декілька пальців рук, а також встромили ніж у ногу нижче коліна. Інколи, коли в полонених не залишалося сил працювати (примусово вивозили на роботи – розбирати зруйновані будівлі), бойовики використовували електрошокер…».

Кіровоградська область

11. Олександр Д. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 77 діб)

«…Полонених били руками і ногами, прикладами автоматичної зброї та дерев’яними палицями. Серед бойовиків-садистів був громадянин РФ з характерним позивним "Маньяк"…».

12. Віталій К. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 53 доби)

«…Стосовно полонених бойовики НЗФ постійно застосовували фізичну силу (тортури) та психологічний тиск…».

13. Олександр М. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 4 доби)

«…Катували мене "кадирівці" – російські найманці з Кавказу. Били по голові гранатометом РПГ-25, наносили удари ногами по обличчю та по нирках. Погрожували, що знають, де живуть мої рідні в Україні та можуть їх вбити. Вони також дзвонили на мобільний телефон дружини та погрожували її. У полонених по-садистському вирізали окремі ділянки шкіри, де були нанесені татуювання з національною українською символікою або патріотичним змістом. Все це знімали на відео та викладали в Ютуб. Коли моя дружина побачила, як знущаються з мене та інших полонених, вона тяжко захворіла…».

14. Микола Н. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 44 доби)

«…Били полонених щоденно, як у підвалі, де тримали, так і під час допитів. Били палицями, при цьому змушували тримати руки піднятими вгору. Унаслідок тортур багато полонених зазнали серйозних травм (зламані руки, ноги, ребра, пробиті голови, навіть переломи хребта – у Дмитра К.). Катували бойовики на прізвиська "Адреналін", "Батон", "Молчун", "Пелікан" та інші…».

15. Андрій О. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 124 доби)

«…Полонених постійно катували. Допити, на яких нещадно били, тривали по декілька годин, після яких хлопці по 2-3 тижні лежали на підлозі та не могли ходити. Неодноразово нас виводили на розстріл, який імітували…».

16. Ярослав П. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 148 діб)

«…Під час допитів полонених били руками й ногами. Після допиту я особисто пролежав 3 доби з сильним болем голови та грудної клітини. Особливо жорстоко поводилися з полоненими танкістами та артилеристами…».

Херсонська область

17. Володимир Б. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 34 доби)

«…Полоненим систематично завдавали тілесних ушкоджень. Постійно психологічно тиснули, намагалися залучити до лав терористів…».

18. Андрій З. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 125 діб)

«…Мене неодноразово фізично били та постійно примушували перейти до НЗФ…».

19. Василь К. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 125 діб)

«…Фізичний та психологічний тиск був постійним. Під час знущань застосовували стрілецьку зброю, били в груді. Серед катів були громадяни РФ з числа так званих кубанських козаків…».

20. Василь К. (цивільний, у заручниках перебував 17 діб)

«…У полоні не можна було навіть слова сказати без ризику для життя. Мене та інших заручників систематично били кийками, трубами, підвішували до стелі за шию, катували електричним струмом. Знущалися з полонених здебільшого терористи з числа громадян РФ…».

21. Олександр Л. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 125 діб)

«…Катували полонених під час проведення допитів, робили це жахливо та по-садистському…».

22. Геннадій М. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 125 діб)

«…До полонених систематично застосовували фізичні тортури, а також постійно психологічно тиснули. Особливо жорстоко це робили бойовики в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння. Ми були там як раби…».

23. Ігор П. (цивільний, у заручниках перебував 52 доби)

«…Заручників та полонених ставили на коліна, били по голові ногами, стріляли поблизу голови та ніг, плювали в обличчя. Постійно погрожували тортурами та смертю. Ці катування та психологічне знущання здійснювали як бойовики з числа місцевих мешканців Донбасу, так і громадяни РФ з числа найманців терористів…».

24. Тимофій С. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 125 діб)

«…Бойовики ДНР систематично били полонених як під час допитів, так і заради власного задоволення. Так, одного разу мене та мого товариша Руслана К. просто вивели з підвалу та жорстоко побили троє бойовиків, які щойно повернулися з бойових позицій (били автоматами, унаслідок чого мені вибили зуби). Над українськими полоненими часто знущалися т.зв. "донські козаки", які розмовляли з яскраво вираженим російським акцентом. Серед катів можу пригадати бойовиків на прізвиська "Зомбі", "Давид" та "Заєць"…».

25. Денис С. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 28 діб)

«…Полонених систематично били, особисто у мене під час тортур відбили печінку. Особливо жорстоко катували бійців добровольчих батальйонів, їх фактично забивали до смерті…».

26. Антон У. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 4 доби)

«…Під час допитів українських бійців жорстоко били».

Чернівецька область

27. Ярослав Г. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 15 діб)

«…Мене постійно били – металевими трубами, табуретками, зброєю, ногами та руками. Моєму товаришу Олександру М. з Львівської області під час тортур, використовуючи праску, обпекли руки, а Артема Г. з м. Суми примушували застрелити іншого військовополоненого (за відмову це зробити бойовики прикладом зброї зламали Артемові руку). Ігоря Б. з м. Київ за те, що він був кулеметником, залізними трубами били до втрати свідомості, а далі терорист на прізвисько "Моторола" витягнув пістолет і вбив Ігоря пострілом у голову…».

Запорізька область

28. Євген Г. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 52 доби)

«…У полон я потрапив після бою з угрупуванням терористів ДНР (несподівано напали на наш блокпост). Мене вивезли на територію фермерського господарства, де кинули в підвал. Бойовики жорстоко били (як там, так і в інших місцях мого утримання: у м. Сніжне та в м. Донецьк), унаслідок чого я отримав травму хребта…».

29. Віталій Г. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 51 добу)

«…Бойовики постійно застосовували до полонених фізичну силу. Крім того, я був свідком, як одного з полонених після того, як побили, прикували кайданками до згорілого автомобіля й заборонили годувати й давати йому воду. Попередили, що будь-хто з нас, хто дасть йому їжі або води, опиниться на місці цього полоненого. Через 11 днів ця людина померла в страшних муках. Серед бойовиків вирізнялися російські військовослужбовці,які не приховували цього. Так, одним з командирів терористів був російський офіцер на прізвисько "011"…».

Хмельницька область

30. Сергій Б. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 239 діб)

«…Упродовж усього часу перебування в полоні мене постійно били – руками, ногами, дерев’яною битою, прикладами автоматів, гумовими кийками, а під час допитів – усім, що потрапляло бойовикам у руки...».

31. Андрій К. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 125 діб)

«…З першого дня перебування в полоні мене та інших українських бійців щоденно катували, бойовики заходили в підвал та без слів били нас руками, ногами, прикладами автоматів та дерев’яними кийками. Особливо жорстокі тортури здійснювалися щодо українських добровольців. Під час допитів мене били також представники Збройних сил РФ, які поводили себе зухвало не тільки з українськими полоненими, але й з бойовиками НЗФ ДНР…».

32. Едуард К. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 5 діб)

«…У полоні мене систематично били по всіх ділянках тіла як руками та ногами, так і зброєю. Катували не тільки місцеві бойовики, особливо жорстокими були російські найманці з Чечні – так звані "кадирівці". Останні постійно погрожували відрізати нам голови, хапали полонених та приставляли ножі до шиї. Також здійснювали для залякування постріли зі стрілецької зброї біля ніг полонених…».

Миколаївська область

33. Володимир Д. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 133 доби)

«…Знущання та побиття тривало весь період полону. Протягом перших двох тижнів били кожного дня, потім – під час допитів або коли охоронці-бойовики сильно напивалися горілки. Унаслідок побоїв я лишився зубів…».

34. Андрій Є. (цивільний, у заручниках перебував 17 діб)

«…Під час полону мене тричі виводили на допит до співробітника т. зв. МГБ ДНР на прізвисько "Зомбі". Допит завжди супроводжувало побиття – били ногами, руками, гумовими кийками…».

35. Олександр П. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 5 діб)

«…Тортури почалися з перших хвилин полону. Нас відразу жорстоко побили прикладами стрілецької зброї. Крім цього, під час обшуку бойовики знайшли в мене аркуш паперу із записом мобільного телефону знайомого, але терористи вирішили, що я коректувальник артилерійського вогню. Мене били ногами, зброєю, кийками. Згодом бойовики почали знімати з полонених теплий одяг (бушлати, шапки, взуття). Фактично ми залишилися голими та були змушені пішки йти під охороною до місця збору всіх полонених. Побиття відбувалося майже кожного дня, особливо сильно били під час допитів – на одного полоненого відразу накидалися декілька бойовиків, які били кулаками в обличчя та голову. Під час таких допитів я втрачав свідомість…».

Херсонська область

36. Олександр Б. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 70 діб)

«…Полонених примушували працювати – розбирати завали будівель, розвантажувати російські ешелони з боєприпасами, різати обладнання шахт на металобрухт, здійснювати поховання загиблих бійців українських ЗС. Під час робіт бойовики систематично били полонених "за відсутність ініціативи". Так, я був свідком, як одному з полонених ударом прикладу карабіна СКС в обличчя розтрощили щелепу та вибили зуби. Подібні побиття полонених були нормою…».

Донецька область

37. Віктор Д. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 125 діб)

«…Коли нас привезли в м. Донецьк у підвал, то примушували проходити через прапор України, який бойовики поклали на землю. Тих, хто відмовлявся це робити, били прикладами автоматів по голові, спині. Під час допитів полонених били, примушували стояти на колінах. Постійно залякували розстрілом та нанесенням тяжких тілесних ушкоджень, погрожували ножем. Змушували віджиматися від полу, присідати до втрати свідомості, після чого били гумовим кийком по спині…».

38. Олексій Д. (цивільний, у заручниках перебував 33 доби)

«…Під час затримання бойовики ДНР поранили мене зі стрілецької зброї, але в лікарні терористи не дали змоги лікарям провести необхідну операцію, з відділення реанімації міської лікарні мене відразу відвезли до підвалу. Полонених систематично били, як військових, так і заручників з числа цивільних осіб. Разом зі мною у підвалі тримали ще 15 осіб, їх жорстоко побили за те, що вони начебто розповсюджували проукраїнські листівки. Але на справді ці люди розносили рекламну продукцію в приватні будинки м. Горлівка…».

39. Володимир В. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 11 діб)

«…Били неодноразово залізним кийком по тулубу, руках і ногах (отримав перелом променевої кістки лівої ноги й численні гематоми). Фізичні тортури застосовували не лише до мене, а й до інших військовослужбовців української армії…».

40. Роман Г. (цивільний, у заручниках перебував 6 днів)

«…Полонених українських бійців та заручників з числа цивільних осіб постійно били…».

41. Сергій Л. (волонтер, у заручниках перебував 154 доби)

«...Мене неодноразово били представники так званої ДНР: розбили голову, ножем проткнули щоку, зламали 5 пальців на двох руках, а також кілька ребер. Через те, що медичну допомогу мені не надали, рана на голові загноїлася, а пальці рук до цього часу повністю не згинаються. Також мене прив’язували до дерев’яного хреста й кидали в озеро, потім витягували подихати повітрям і знову топили. Бойовики ДНР підсаджували до нас «псевдозаручників» зі своїх людей, ми це знали, тому боялися говорити між собою навіть у камері…».

42. Олексій П. (співробітник МВС України, у полоні перебував 2 дні)

«…Мене затримали на блокпосту так званої ДНР невідомі особи в масках і військовій формі з автоматами. Бойовики побили й відвезли мене в багажнику мого авто в м. Горлівка, де кинули в підвал будівлі колишнього УБОЗ. Допитував Безлер на прізвисько «Бес», пізніше – представники т.зв. "КГБ ДНР". Під час допитів мене жорстоко побили (залишилися гематоми). Як з’ясувалося, уся моя провина була лише в тому, що я був співробітником МВС…».

43. Сергій П. (цивільний, у заручниках перебував 19 діб)

«…Після незаконного затримання мене систематично били (прикладами автоматів, руками й ногами), при цьому мої руки були зв’язаними. Били щодня протягом усього періоду, коли я був заручником, зламали три ребра справа. Коли мене перевозили з одного місця незаконного утримання в інше, мене помістили в багажник автомобіля DAEWOO LANOS. Там лежали запасні колеса до машини, тому я фізично не вміщувався. Бойовики били мене прикладами по голові, ногах, у живіт, намагаючись "утрамбувати" мене в багажник. Крім мене, бойовики жорстоко били й інших заручників – Володимира К. та Антона Т….».

Дніпропетровська область

44. Олег Б. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 15 діб)

«…У полоні нас періодично били. На моїх очах бойовики розстріляли кількох полонених офіцерів і солдатів Збройних сил України – моїх товаришів по службі: старшого лейтенанта Андрія К., військовослужбовців Романа С., Альберта С., Сергія С. Один з бойовиків під час допиту просто прострелив з автомата мою ліву ногу (стегно)…».

45. Сергій Б. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 125 діб)

«…Під час транспортування до м. Донецька після нашого захоплення у полон, на кожному блокпосту т.зв. ДНР до автобусу заходили бойовики та здійснювали масове побиття полонених. Полонених били кожного дня ногами, зброєю, гумовими кийками. Особливо жорстоко поводилися з українськими артилеристами…».

46. Костянтин Д. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 23 доби)

«…Тортури відбувалися кожного дня. Бойовики заводили у приміщення двох-трьох полонених, там їх оточували терористи. Бойовики вмикали на комп’ютері відеозаписи зруйнованих міст Донецької області та починали жорстоко бити полонених. По-садистському катували терористи на прізвиська "Рулет" та "Варвар", найбільші тортури відбувалися над українськими артилеристами…».

47. Юрій Л. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 272 доби)

«…Перед захопленням у полон я був тяжко поранений (контузія, численні скалкові поранення голови, ніг, рук, тулуба), але незважаючи на це, бойовики систематично жорстоко били мене. Були зламані чотири ребра, у мене був струс головного мозку, зламали ніс…».

48. Олександр М. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 12 діб)

«…Били щодня ногами, руками, кийками, зброєю, спеціальним батогом. Побиття здійснювали без причин, заради задоволення бойовиків. На моїх очах російські "козаки" добили поранених українських полонених. Найбільш жорстокими були бойовиків на прізвиська "Боцман", "Міліціонер", "Щука" і "Тесак" – російські найманці, "Музикант", "Давид", "Зайцев". Також я був свідком, як бойовики вирізали на спині українському полоненому Оресту П. нацистську свастику…».

49. Дмитро М. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 120 діб)

«…У полоні мене неодноразово жорстоко били бойовики ДНР у масках, нанесли рани на голові, сильно забили ліву руку…».

50. Володимир М. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 5 діб)

«…Мене жорстоко били зразу після взяття в полон, били в голову та живіт, сильно пошкодили око, залишилися численні гематоми на тілі…».

51. Василь М. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 21 добу)

«…Били щодня, інколи – двічі на добу. Унаслідок побиття в полоні мені вибили зуби, зламали 7 ребер...».

52. Володимир П. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 133 доби)

«…У полоні до мене застосовували як заходи фізичного впливу (неодноразове побиття), так і психологічного тиску (загрози вбивством, двічі імітували розстріл)…».

53. Олександр П. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 37 діб)

«…Полонених не тільки систематично били, але й катували. Одного разу мене вивели на двір, бойовик на прізвисько "Батя" (найманець з РФ) першим пострілом з автомату імітував мій розстріл (зробив постріл біля вуха в стіну), другім пострілом влучив в мою ліву ногу (перебив стегнову кістку)…».

54. Сергій С. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 15 діб)

«…У полон потрапив після нападу проросійських терористів на наш блокпост. Бій тривав приблизно три години, але через численну перевагу та наявність в бойовиків танків нас захопили у полон. Розлючені через свої втрати бойовики відразу розстріляли 3-х неозброєних українських полонених, мені особисто прострілили ноги – праву гомілку та ліве стегно (стріляла дівчина-бойовик, приблизно 25 років). У полоні кваліфікованого лікування своїх поранень я не отримував, мені лише зашили рани (у подальшому весь полон тримали в підвалі, де рани загноїлися). Після звільнення з полону я тривалий час лікувався, зокрема й за кордоном, але повною мірою функції опорно-рухового апарату не відновив…».

55. Віталій Ф. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 120 діб)

«…Полонених систематично били ногами, зброєю, палицями. Унаслідок тортур мене зламали щелепу, також стріляли в мене з травматичної зброї. Крім цього, нас морили голодом – за час полону я втратив 16 кг ваги».

56. Олександр Ш. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 144 доби)

«…Мене та інших полонених систематично били бейсбольною битою та катували електричним струмом, попередньо зв’язавши руки й ноги…».

Сумська область

57. Володимир Г. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 20 діб)

«…Полонених постійно били. Кожного вечора нас по черзі водили на так звану "екскурсію" – бойовики відпрацьовували на полонених прийоми рукопашного бою (удари в голову, корпус, по ногам). Крім цього, кожний допит супроводжувався побиттям…».

58. Артем Г. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 32 доби)

«…Побиття полонених було задоволенням для бойовиків. Били по черзі кожного в підвалі, потім по одному змушували сісти на стілець, а хтось з бойовиків наносив удар лопатою по спині, унаслідок чого полоненим ламали ребра й вони втрачали свідомість. Після того, як лопата зламалася, нас почали бити металевою трубою, при цьому викрикували: "Ты же киборг, терпи!". Також був свідком, як полонених катували праскою. Крім цього, деякі бойовики спеціально заводили в підвал до полонених своїх подруг, які наносили українським бійцям удари в пах. Одного з полонених забили до смерті за те, що в його кишені знайшли прапорець червоно-чорного кольору. Керувала тортурами особа на прізвисько "Москва"…».

59. В’ячеслав Т. (військовослужбовець ДПСУ, у полоні перебував 123 доби)

«…У полоні до мене та інших полонених неодноразово застосовували заходи фізичного впливу. Били заради власного задоволення бойовиків. По-садистському катували бійців добровольчих батальйонів. Був свідком, як у тортурах брала участь особа, яка називала себе священиком УПЦ МП (прибув разом з найманцями з РФ – "донськими козаками"). Цей "батюшка" особисто ударом хреста розбив голову одному з українських полонених…».

Рівненська область

60. Ігор Л. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 4 доби)

«…Після захоплення нас у полон та вивезення на територію РФ російські військовослужбовці зі складу осіб чеченської національності жорстоко побили мене та інших полонених: били прикладами автоматів по голові та ножами різали по шиї, імітуючи відрізання голови. Унаслідок російських тортур я став інвалідом 2-ої групи. Також під час допитів, коли мої відповіді на запитання не задовольняли співробітника ФСБ РФ, за його вказівкою, у приміщення заходили невідомі особи в чорній формі та балаклавах і по-садистському били…».

61. Петро Є. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 400 діб)

«…Мене систематично били як на допитах, так і заради власної втіхи бойовиків. Унаслідок тортур я отримав закриту черепно-мозкову травму, був зламаний ніс та залишилися чисельні гематоми на тілі…».

62-63. Юрій І. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 31 добу) та Олександр М. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 23 доби)

«…Нас неодноразово катували та били. У полоні були свідками, як бойовики здійснили груповий розстріл українських військовополонених…».

64. Леонід Р. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 31 добу)

«…Під час перебування в полоні нас постійно били гумовими кийками, ногами та кулаками. Били без будь-якої причини, коли їм заманеться, особливо жорстоко били, коли охоронці перебували в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння. Найжорстокішими були бойовики, які щойно повернулися з "окопів". Серед бойовиків-садистів я пам’ятаю начальника зміни охорони на прізвисько "Адреналін" та охоронців на прізвиська "Бурий", "Скіф", "Варвар", "Рулет", "Дєд"…».

65. Олександр С. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 43 доби)

«…Мене та інших полонених били по голові прикладами автоматів, ногами й кулаками. Побиття було постійним. Мені відомо, що одному з українських військовослужбовців відрізали кисть руки за те, що на ній було татуювання Малого гербу України (тризубу)…».

66. Олександр Т. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 191 добу)

«…Під час допиту мої руки та ноги обмотували клейкою стрічкою, потім почалося побиття та катування електричним струмом. Побої були систематичними, били прикладами автоматів, ногами, гумовими кийками. Особливо жорстокі катування проводили терористи на прізвиська "Віртуоз" та "Тайсон" (має татуювання на правій та лівій руках). На спині Ореста П., який також був полоненим, бойовики вирізали нацистську свастику...».

СВІДЧЕННЯ

УКРАЇНСЬКИХ ГРОМАДЯН, ЯКІ БУЛИ ЗАРУЧНИКАМИ РОСІЙСЬКИХ ТЕРОРИСТИЧНИХ УГРУПОВАНЬ НА ТЕРИТОРІЇ ОРДЛО,

ПРО МОРАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНЕ ЗНУЩАННЯ

Вінницька область

1. Дмитро В. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 6 діб)

«…Постійно принижували та залякували. Один з бойовиків (колишній співробітник УСБУ в Донецькій області, на прізвисько "Варяг") особисто тричі виводив мене та інших полонених на розстріл, ставив біля стіни та стріляв з автомата над головою. Унаслідок тортур у полоні я втратив 50% працездатності…».

2. Вадим Г. (співробітник МВС, у полоні перебував 80 діб)

«…Бойовики по черзі били та психологічно тиснули на полонених, погрожуючи…».

3. Дмитро К. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 7 діб)

«…На полонених психологічно тиснули, залякували, змушували перейти на бік терористів…».

4. Михайло К. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 16 діб)

«…Бойовики НЗФ постійно залякували розстрілом, побиттям, тортурам, а також активно використовували проросійську пропаганду: "Скоро прийдем в Киев, всех укропов там "замочим"…».

5-8. Володимир Л. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 129 діб), Ігор Н. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 17 діб), Олег О. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 32 доби) та Віктор П. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 119 діб)

«…З боку терористів на полонених постійно чинився психологічний тиск (принижували гідність, ображали, погрожували вбивством, залякували). Ми знали, що будь-якої миті терористи можуть нас убити просто заради власного задоволення або під впливом наркотичного чи алкогольного сп’яніння…».

9. Олександр П. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 21 добу)

«…Полоненим постійно погрожували та лякали. Бойовики шантажували, що мають усі відомості про близьких та рідних заручників на підконтрольній Україні території: «а наши люди там есть, поэтому достаним вас и там…».

10. Михайло С. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 12 діб)

«…На полонених чинили постійний морально-психологічний тиск. Нас залякували, погрожували розстрілом, принижували, називали "фашистами, які прийшли воювати на чужу землю". Але відчувалося, що погрожували бойовики через страху за власне життя, адже знають: їм обов’язково доведеться відповідати за власні злочини проти людськості…».

11. Михайло Ф. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 11 діб)

«…До мене російські військовослужбовці й бойовики ДНР постійно застосовували фізичне побиття та різноманітні форми психологічного тиску, а саме: залякування, погрози фізичної розправи, приниження честі та гідності людини. Росіяни ненавиділи не тільки українських полонених, але й відверто знущалися з донецьких сепаратистів: «Нам есть куда возвращаться, нас Россия ждёт, а вы-то куда, как крысы, побежите? В России своих алкашей и наркоманов хватает…».

12. Олександр Ю. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 24 доби)

«…Постійно залякували та примушували перейти на бік терористів. Водночас російські військовослужбовці казали, що під час бойових дій із ЗСУ вони втратили багатьох своїх солдат і офіцерів, але ми, українські бійці, на відміну від луганських і донецьких сепаратистів, не ховаємося за чужі спини; «украинские солдаты умеют достойно воевать и достойно умирать…»

Кіровоградська область

13-17. Олександр Д. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 77 діб), Олег К. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 53 доби), Віталій К. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 53 доби), Микола Н. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 44 доби) та Ярослав П. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 148 діб

«…Був постійний психологічний тиск, залякували, застосовуючи зброю, полонених постійно жорстоко били…».

18. Андрій О. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 124 доби)

«…На полонених постійно психологічно тиснули, погрожували розстрілом. Примушували добровільно йти попереду терористів ДНР на штурм Донецького аеропорту ("живим щитом"), у разі відмови – обіцяли стратити. Скаржилися, що їхні «донецкие» бійці масово відмовляються атакувати аеропорт, тому російські військові за спиною бойовиків встановили «заградительные отряды», які стріляють у спину найбільш боягузливим сепаратистам…».

Херсонська область

19. Євген Г. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 70 діб)

«…Полонених намагалися змусити стати до лав російських терористів. Для цього постійно залякували та погрожували, зокрема й моїй сім’ї. У разі моєї згоди обіцяли плати втричі більше, ніж бойовикам ДНР-ЛНР, адже останні «умеют только пьянствовать за спинами россиян, и всю грязную роботу за идеалы «Новороссии» приходится выполнять чеченам, бурятам и калмыкам…».

20-21. Олексій К. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 182 доби), Василь К. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 125 діб)

«…Нас постійно залякували, принижували людську гідність. Усі тортури і знущання були спрямовані на те, щоб зламати нас, змусити стати такими ж нелюдами, як російські сепаратисти. Бойовики-охоронці дуже побоювалися, що їх направлять на передові позиції для участі в боях зі ЗСУ («там же могут убить»). Ми знали, що керівники бойовиків обіцяли охоронцям не залучати до бойових дій, якщо замість них до лав терористів стануть полонені. Тому вони всіляко (через побиття та умовляння) намагалися переконати полонених переходити до НЗФ…».

22-25. Віталій К., Руслан К. та Олександр К. (військовослужбовці Національної гвардії України, у полоні перебували 70 діб), Олександр Л. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 125 діб)

«…Полонених постійно залякували, погрожували вбити. Це робили як бойовики-мешканці Донбасу, так і російські найманці. Серед тих, хто катував українських полонених, був громадянин РФ, на ім’я Сергій, мешканець Забайкалля. Водночас терористи дуже боялися, що полонені дізнаються про відомості, які зможуть допомогти ідентифікувати особи бойовиків. Вони знають, що їх все одно будуть судити за катування і розстріли заручників…».

26-27. Геннадій М. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 125 діб) та Андрій Н. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 81 добу)

«…На полонених здійснювали потужний психологічний тиск як місцеві бойовики, так і найманці з РФ (постійні образи, приниження, порушення прав людини). Все це із фізичним побиттям полонених та катуваннями. Так, одному з полонених відрізали частину вуха. Деякі терористи хизувалися, що так вони робили під час війни в Чечні, але водночас було видно, що бойовики дуже бояться російських військовослужбовців чеченської національності…».

28. Дмитро П. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 5 діб)

«…До полонених постійно застосовували психологічний тиск (погрожували фізичними тортурами, залякували розстрілом). З українських бійців знущалися як місцеві бойовики, так і військовослужбовці ЗС РФ та наволоч із т.зв. російських донських козаків».

29-30. Ігор П. (цивільний, у заручниках перебував 51 добу) та Василь К. (цивільний, у заручниках перебував 17 діб)

«…Щодня з нас усіляко знущалися, вимагали, щоб наші рідні збирали викуп за визволення нас із заручників…».

31-32. Тимофій С. та Антон Ц. (військовослужбовці Національної гвардії України, у полоні перебували 125 діб)

«…Постійно знущалися, намагалися морально-психологічним тиском змусити українських бійців зрадити Батьківщині. Бойовики, що поверталися з бойових дій, одразу розпочинали пиячити, після чого били полонених або вели «виховні бесіди», у яких також скаржилися, що Донбас Росії не потрібен, а його мешканці – лише «гарматне м'ясо» для російських ЗС…».

33. Денис С. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 28 діб)

«…Знущалися щодня, намагалися тортурами та морально-психологічним тиском змусити українських бійців перейти на бік ворога до НЗФ ДНР-ЛНР».

34. Антон У. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 4 доби)

«…Постійно чинили морально-психологічний тиск».

Чернівецька область

35. Ярослав Г. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 15 діб)

«…Із полонених постійно знущалися, імітували розстріл. Серед катів були особи з кримінальним минулим, зокрема й ті, що відбували покарання за ґвалтування дітей (з таких осіб сформовану одну зі змін бойовиків-охоронців)…».

Запорізька область

36-37. Євген Г. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 52 доби) та Віталій Г. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 51 добу)

«…Полонених постійно залякували, погрожували вбити. Декілька разів виводили на подвір’я, де імітували розстріл…».

Хмельницька область

38. Сергій Б. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 239 діб)

«…Психологічно тиснули, погрожували не тільки мені, але й моїм близьким через соціальні мережі. Постійно залякували вбивством. Бойовики змагалися між собою, хто швидше заб’є полоненого до втрати свідомості або хто з терористів придумає кращу нецензурну лайку щодо нас…».

39. Андрій К. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 120 діб)

«…Щодня з полонених усіляко знущалися, постійно погрожували вбивством, неодноразово виводили на "розстріл" для психологічного тиску. Водночас бойовики між собою обговорювали, що у разі повернення Донбасу в Україну їх буде судити Гаазькій трибунал за тортури й катування, тому потрібно заздалегідь шукати шляхи виїзду в Росію. Скаржилися, що російські прикордонники не дозволяють їм в’їзд до РФ…».

40. Едуард К. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 5 діб)

«…Психологічно тиснули щоденно, били, принижували нецензурними образами…».

Миколаївська область

41. Володимир Д. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 133 доби)

«…Мене та інших полонених щодня залякували смертю, погрожували катуванням, усіляко принижували мою гідність. Часто ці погрози дійсно перетворювалися на жорстоке побиття. Бойовики заявляли, що полонених треба розстріляти, адже після свого звільнення вони обов’язково розкажуть про тортури й катування. Найбільше російських терористів дратувало, що ніхто з українських полонених не перейшов на їхній бік…».

42. Олександр П. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 5 діб)

«…У полоні я був свідком суперечки між бойовиками, чи необхідно нас одразу розстріляти або залишити в живих, допоки за мене не заплатять грошовий викуп…».

Херсонська область

43. Олександр Б. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 70 діб)

«…На полонених постійно тиснули, змушували перейти на бік терористів. Систематично лунали погрози розправи над нашими рідними та близькими. У полоні нас вивозили для збирання і поховання залишків загиблих під час бойових дій українських бійців. Коли ми знаходили тіла вбитих російських терористів (упізнавали за шевронами «Новороссия», т.зв. «георгіївськими» стрічками та іншою атрибутикою), бойовики наказували нам також скидати цих загиблих у загальну яму («им уже всё равно, тем более так воняют»)…».

Донецька область

44. Віктор Д. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 119 діб)

«…У полоні нас відвідували російські журналісти, які проводили відеозйомку та задавали провокаційні запитання: "почему вы сюда приехали, зачем вы расстреливаете мирных житлей, почему вы не свергните хунту" та інші, водночас принижували нас та називали тільки "бандеровцы, убийцы, скоты, каратели". Щодня полоненим погрожували вбивством, здійснювали "холості" постріли з автомата або стріляли над головами полонених та заручників…».

45. Олексій Д. (цивільний, заручником був 33 доби)

«…Із заручників та полонених постійно знущалися, погрожували вбити. Надівали на голову мішок, затикали рот, зв’язували руки та виводили на подвір’я, де імітувався розстріл. Полонених і заручників ставили на коліна, залякували зброєю, підходили до нас та погрожували зарізати або витягти око столовою ложкою…».

46. Сергій Л. (волонтер, заручником був 154 доби)

«…Заручників постійно залякували, погрожували вбити. Бойовики неодноразово телефонували моїй мамі та пропонували звільнити мене за викуп. Зараз я постійно бачу уві сні пережите жахіття, мені сниться, як мене б’ють…».

Дніпропетровська область

47. Олег Б. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 15 діб)

«…Нам постійно погрожували, всіляко ображали, заборонили говорити українською мовою – усе спілкування повинно було бути тільки російською (у разі порушення цієї вимоги били)…».

48. Сергій Б. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 125 діб)

«…Полонені були постійним об’єктом знущання бойовиків. Нас усіляко залякували, погрожували розстрілом, принижували. Спеціально виводили на двір (полонених офіцерів ЗСУ), де саджали поруч з неприв’язаною службовою собакою (вівчаркою), яку бойовики спеціально натравлювали на полоненого. Крім цього, змушували співати гімн колишнього СРСР (є відео в Ютубі)…».

49. Костянтин Д. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 23 доби)

«…З полонених постійно знущалися, принижували їхню честь і гідність. Також їх роздягали і ставили на коліна, наставляли зброю, водночас знімали відео та фотографували. У бойовиків були цілі альбоми зі світлинами катувань полонених. Вони хизувалися, що катування заручників терористами в Сирії чі Іраці є «детским лепетом» порівняно зі знущаннями російських бойовиків в Україні…».

50. Ігор К. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 4 доби)

«…Полонених щодня залякували смертю. Бойовики зі зброєю в руках заходили до нас і погрожували розстріляти всіх. Крім того, бойовики НЗФ "Восток" телефонували на мобільні нашим дружинам та батькам, повідомляючи про наш розстріл…».

51. Юрій Л. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 272 доби)

«…У полоні декілька разів імітували мій розстріл, постійно залякували та погрожували стратою. Крім цього, мене та інших полонених час від часу возили в багажнику автомобіля по блокпостах терористів ЛНР (робила це особа, на ім’я Юрій), де бойовики з мене знущалися, били, гасили недопалки…».

52. Олександр М. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 378 діб)

«…Постійно залякували стратою, принижували. Погрожували, що обов’язково знайдуть та покарають наших близьких, адже на підконтрольній Україні території в російських терористів "есть свои люди"».

53. Дмитро М. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 120 діб)

«…Постійно залякували та погрожували вбити, принижували гідність…».

54-56. Руслан М. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 9 діб) та Василь М. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 21 добу) та Сергій С. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 15 діб)

«…На полонених постійно психологічно тиснули, залякували, умовляннями та фізичним тиском змушували стати на бік терористів…».

57. Віталій Ф. (військовослужбовець Національної гвардії України, у полоні перебував 120 діб)

«…Морально-психологічний тиск був постійним. Полоненим погрожували стратою за "напад на ДНР". Крім цього, бойовики вимагали 30.000 гривень за моє визволення з полону».

58. Олександр Ш. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 144 доби)

«…У полоні до мене водночас із тортурами постійно застосовували заходи психологічного впливу – бойовики т.зв. ДНР погрожували вбивством (перезаряджали зброю та цілилися в мене). Одного разу пролунали справжні постріли над моєю головою. Також бойовики за гроші дозволяли деяким місцевим мешканцям катувати українських полонених…».

Сумська область

59-61. Артем Г. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 32 доби), Володимир Г. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 20 діб) та Руслан З. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 10 діб)

«…На полонених постійно тиснули, нас принижували та залякували. У полонених стріляли із травматичної зброї, водночас роблячи постріли з автоматів над головами людей. Також, полоненим віддавали накази вбивати один одного, після відмови це зробити жорстоко били. Крім цього, погрожували бойовими гранатами, розстрілом, спеціально виводили на вулицю, щоб місцеві мешканці кидали в нас каміння та сміття. Знущаючись, полонених змушували спати у власних фекаліях. Найбільший психологічний тиск чинили бойовики з НЗФ "Оплот" та російські найманці з Кавказу. Останніх ненавиділи місцеві бойовики, адже російські кавказці займалися мародерством, викраданням цивільних осіб та ґвалтуванням жінок. У розмовах із полоненими бойовики ДНР скаржилися, що ці росіяни завжди залишаються безкарними за командою вищого керівництва ЗС РФ…».

62. Максим К. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 32 доби)

«…Через брак необхідної лікарської допомоги часто в полоні був непритомний. Але це не заважало бойовикам знущатися та психологічно тиснути на мене…».

63. В’ячеслав Т. (військовослужбовець ДПСУ, у полоні перебував 123 доби)

«…З полонених постійно знущалися, нецензурно лаяли, погрожували розстрілом. Змушували примусово працювати на бойовиків. Я та деякі інші полонені прибирали помешкання терористів із т.зв. підрозділу НЗФ "Спарта". Майже в кожній кімнаті бойовиків на підлозі валялися шприци після наркотичних ін’єкцій, безліч пляшок від алкоголю. Під час цих робіт полонених били всі бойовики, хто бажав "отримати розвагу". Цей підрозділ сформовано здебільшого з колишніх засуджених за тяжкі злочини (вбивства, ґвалтування, викрадання людей тощо)».

Рівненська область

64. Ігор Л. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 4 доби)

«…На полонених постійно тиснули, змушували ставати до лав терористів або погодитися на роботу за високу винагороду інструкторами бойовиків. Також приставляли зброю до скроні полонених, щоб ми надавали потрібні відповіді під час примусового інтерв’ю для журналістів російських ЗМІ ("Россия 24" та "LifeNews"). До того ж під час відеозйомок військовослужбовці ЗС РФ перебували позаду журналістів та контролювали наші відповіді…».

65. Петро Є. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 400 діб)

«…Полонених постійно принижували, залякували розстрілом, змушували виконувати брудні роботи (прибирання туалетів, очищення каналізації тощо); при цьому били за "відсутність ініціативи"…».

66-67. Юрій І. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 31 добу) та Олександр М. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 23 доби)

«…Протягом усього полону до нас вживали заходів психологічного знущання та приниження людської гідності. Під загрозою страти брали участь у "марші полонених", якій був організований російськими терористами в м. Донецьк 24 серпня 2014 року. Українських полонених, зокрема й важкопоранених, провели вулицями під озброєним конвоєм бойовиків ДНР з вівчарками».

68. Леонід Р. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 31 добу)

«…Побиття полонених щоразу супроводжував психологічний тиск. Нас змушували перейти на бік сепаратистів або працювати на користь російських спецслужб. Найбільш масштабним психологічним катуванням був т. зв. "парад українських військовополонених", що проводили бойовики ДНР 24.08.2014 року в м. Донецьк. Це було знущання з людської гідності полонених».

69-70. Олександр С. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 43 доби) та Олександр Т. (військовослужбовець ЗСУ, у полоні перебував 191 добу)

«…Полонених усіляко принижували, залякували. До нас зверталися винятково з образами, з яких найбільш "пристойними" були "бандеровец", "фашист", "нацик", "укроп". Примушували стати на бік терористів, морили голодом, усіляко принижували їхню честь і гідність. Заради розваги бойовики виводили полонених на вулицю та пропонували місцевим мешканцям познущатися з них. Також нас неодноразово вивозили в м. Донецьк, де ми підмітали вулиці, косили траву для "облагородження" міста перед різними святами. Під час цих робіт били, щоб бранці швидше працювали…».