Руслан Мельник: Життя в «темних часах»

Чи могла б адміністративна реформа, проведення якої анонсує сьогоднішня влада, позитивно вплинути на життя більшості громадян України? Теоретично, так…

Вперше ставши  депутатом обласної ради, я -  Руслан Мельник,  щиро бажаю, щоб задекларовані правлячою командою реформи були реалізовані на практиці. Незважаючи навіть на те, що не є прихильником чинної влади. Адже за існуючої в країні адміністративної системи - жити важко усім. Звісно, якщо ти не її «активна складова частина» або не граєш за її «специфічними» правилами. Очевидно, що якісно змінити невтішний стан справ могла б саме грунтовна адміністративна реформа.

Моделюючи позитивний образ майбутнього, уявімо собі, що адміністративна реформа в нашій країні вже відбулася. А позитивні зміни, внаслідок її успішного проведення, громадяни відчули в реальному житті.

         Хоч і гіпотетично, але спробуймо порівняти це уявне бачення з існуючим нині станом речей.

1) Ліквідація  структур-посередників.

Ключовою подією, яка є символом успішного проведення адміністративної реформи, стала поетапна ліквідація обласних рад і системи державних адміністрацій.  У «темні часи» (до адміністративної реформи) надто далекими від потреб пересічних громадян були ці структури. На власний розсуд вони розпоряджалися землею, майном, всіма наявними у громади коштами та ресурсами. Система державних адміністрацій утримувалася за рахунок платників податків, але фактично працювала на інтерес невеликої групи людей.

Ліквідувавши цю несправедливість, було вивільнено значну частину коштів та, найголовніше, повернуто довіру до інститутів влади.

         Після проведення реформи, основне навантаження  впало на  місцеві ради, які є найближчими до людей. Це - районні ради, сільські ради, міські ради у містах без районного поділу та районні у містах ради. Після поетапної ліквідації системи державних адміністрацій,  виконавчі комітети цих рад, отримавши якісно нові повноваження та матеріальне забезпечення, почали працювати на свої громади набагато ефективніше, ніж  система державних адміністрацій. Адже останні, переважно симулювали роботу і дбали про збереження пануючої в країні системи.

2) Розподіл повноважень.

         Основою ефективності та дієвості виконавчих комітетів місцевих рад,  після успішного проведення адміністративної реформи, став справедливий розподіл повноважень між органами місцевого самоврядування.

         У «темні часи», наприклад, Великокучурівська сільська рада могла вирішити справи місцевої громади села тільки в межах тих повноважень, які не охоплені досить значними повноваженнями обласних і районних рад та державних адміністрацій. Це спричиняло затягування вирішення найнагальніших питань громади, значну бюрократичну тяганину, створювало передумови для «містечкової корупції».

         Успішна адміністративна реформа, що ліквідувала структури-посередники, віддала територіальним громадам можливість в повній мірі вирішувати питання власної юрисдикції.

         3) «Сумісники».

         Ще одним результатом адмінреформи стала заборона суміщення  депутатства у місцевих радах і виконання посадових  повноважень однією й тією ж особою. Те, що сприяло узурпації влади в одних руках (безконтрольності і безвідповідальності місцевих еліт)  навічно відійшло у минуле.

Суміщення повноважень більше не створювало широких можливостей для корупції ( як в темні «дореформені» часи) коли депутат-сумісник не був незалежним і неупередженим представником інтересів місцевої громади.

Всі недоліки в діяльності тодішніх адміністрацій утаємничувалися та свідомо приховувалися  від місцевої громади. Місцевий депутат-сумісник не був зацікавлений справедливо критикувати, контролювати і притягати до відповідальності за неналежну роботу чи допущені правопорушення очільників адміністрації. Тому часто бувало і так, що депутат-сумісник «був  задіяний» у якомусь бізнесі, тоді у нього виникала упередженість і особиста зацікавленість  при прийнятті  рішень не на користь громади, а на благо власному бізнесу.

У «темні часи» депутатами місцевих рад  в більшості випадків ставали начальники управлінь чи заступники голів місцевих адміністрацій, різного роду бізнесмени. За цих умов, будь-які кошти, які заробляла місцева громада або виділяли центральні органи влади для потреб місцевої громади, «розводилися» такими депутатами-сумісниками. Маючи спільні бізнесові чи чиновницькі інтереси такі "слуги народу"  швидко формували більшість у місцевих радах, незалежно від власної партійної приналежності. А відтак безконтрольно( точніше під своїм власним контролем)  творили різні справи.

 Громади, в яких «заправляли» такі депутати-сумісники, були на довгі роки позбавлені будь-яких перспектив розвитку, незалежно від наявності на території цієї громади природних, фінансових, майнових, людських або інших ресурсів.

Як класно, що адміністративна реформа, це питання вирішила…

4) Кого захищає місцеве самоврядування: людину чи територію?

         Адміністративна реформа змістила пріоритети місцевого самоврядування – тепер першочергове значення надається людині, а  не території, на якій ця людина живе. Таке ставлення до людини  сприяє її самореалізації, а не прикріплює її, як кріпака, до певної території. У «темні часи» місцеві адміністрації залежали не від ставлення до них громадян, а навпаки – громадяни залежали і потерпали від некомпетентної діяльності та зловживань місцевих чиновників. За цих обставин на місцях утворилася величезна прірва між громадянами і владою, між місцевими мешканцями і чиновниками. Цю «прірву» громадяни долали "за допомогою" хабарництва, кланових і родинних зв’язків з місцевими чиновниками або завдяки "побажанням друзів згори".

Реформа привела до того, що місцева влада стала повноважним представником місцевих мешканців, а не певної території. Зокрема, мешканець може знаходитись і поза межами території своєї громади, проте, в разі виникнення в нього проблем на допомогу цьому мешканцю може прийти виконавчий орган місцевого самоврядування, що представляє його інтереси, як члена громади. Наприклад, у справі оформлення необхідних особистих документів або захисту його законних прав і свобод.

Цим кроком була подолана байдужість громадян до місцевої політики. Увага громадськості та засобів масової інформації, що раніше цілковито була прикута до уявних проблем: «мови», «НАТО», «схід-захід», «боротьби опозиції та влади» - перейшла до пошуків вирішення нагальних проблем місцевих громад, стратегічного планування, обговорення справді важливих  місцевих питань.

Адміністративна реформа завершила внутрішню війну – спав градус політичної напруги, спільні проблеми та боротьба проти них об’єднували людей. Стало зрозумілим, що час пошуку ворогів «серед своїх» закінчився.

5) Участь громадян.

Адміністративна реформа забезпечила умови для повноправної участі мешканців місцевої громади у місцевій політиці.

Як частина адміністративної реформи, відбулося запровадження  на місцевому рівні мажоритарної виборчої системи, що відкрило дорогу великій кількості активних людей  проявити громадянську ініціативу.

Для запобігання зловживанням місцевими депутатами був розроблений такий інструмент контролю громади, як  відкликання  виборцями своїх місцевих депутатів. З цього моменту відповідальність отримала прізвище.

Місцева влада, яка була зацікавлена у швидких змінах, все більше зверталася до такого механізму, як проведення референдумів, де спільно з громадою знаходилися компромісні рішення складних питань.

Країна, завдяки вдалій адміністративній реформі, отримала перші паростки справжнього громадянського суспільства та основу для виживання держави в умовах економічних та політичних криз.

P.S.

Дуже здорово, коли реформи «вдаються в теорії». Але для досягнення змін на практиці життєво необхідно, щоб активні громадяни точно знали, які саме зміни вони хочуть отримати і боролися за свою мрію.

         В іншому випадку ми проживемо своє життя в «темних часах» навіть не намагаючись, щось змінити.

         Я, Руслан Мельник, на таке майбутнє не згоден. А Ви?