Руслан Мельник: 7 років після Майдану. Час бути прагматичними

Після Майдану минуло 7 років. Цей час приніс більше розчарувань ніж перемог, але я, Руслан Мельник, виступаю проти того твердження, що Майдан,  окрім набридлих всім політиків-вождів та невиконаних обіцянок – нічого більше не приніс буковинцям.

Кожен буковинець, байдуже, як він ставився до політиків того часу – однозначно, бажав змін.  Результат очікувань людей, на практиці виявився далеким від отриманої реальності. Помаранчеву і біло-голубу команди, які  всі ці сім років знаходилися при владі, об’єднує лише негатив – відсутність  реформ, нової якості влади, небажання самоочищення, але найголовніше, не змінилася сама «система» та ставлення  до людей.

Сьогодні для буковинців, як для учасників, так і для противників Майдану, існує спокуса – перекреслити цю подію у своїй пам'яті.

Зустрічаючись з людьми на своєму окрузі, я бачу велику розчарованість. Одні люди розчаровані політиками, яких вони "привели" до влади в 2005 році, інші – отримали підтвердження своєї правоти: мовляв, не за тих ви, хлопці, стояли та мерзли. І це також правда! Але правда є і у іншому.

За 7 років після Майдану ми – активні громадяни, так і не створили реальних механізмів впливу на владу. В силу різних причин, ми воліли уникати прямого контакту з владою та, зачасту, «поринали» у власні фантазії про неї, її «великих та могутніх вождів», які звісно, щоденно думають та дбають про тих хто їх підтримував. А потім, на протязі 7 років, ми всі разом розплачувалися за це,  дуже жорстоким розчаруванням.

Я добре пам’ятаю час Майдану. Тоді існували дві категорії активних учасників тих подій – мрійники і прагматики. В 2004 ми всі були мрійниками. Тоді всі, хто не був байдужим до своєї Батьківщини,  не застряг у побуті, не виїхав за кордон –  вийшли на Майдан. Ми  Вірили.

Були і інші. Прагматики. Вони знали смак влади і великих грошей, знали чого хотіли. Нам, ідейним, не було місця в їхніх іграх – ну так, хіба що для масовки з прапорами . Я особисто, їх не звинувачую, їхнім діям дала оцінку історія, при чому фантастично швидко.

Мене більше цікавить інше - чому «борці за ідею»  програли «борцям за власні інтереси»? Думаю, тут є дві головні причини. По-перше, у «борців за ідею» був величезний стримуючий фактор. Він називається мораль і совість. По-друге, -  інтерес можна набути або втратити. Ідею ж втратити неможливо. Тому боротьба за власні інтереси є не тільки агресивнішою, а часто і послідовнішою. Саме тому, на мою думку, тоді перемогли прагматики.

Після Майдану минуло  7 років. Сьогодні, в період криз, кожен буковинець повинен взяти на озброєння найкорисніший урок Майдану. Треба стати прагматиками. Варто перенести свої кровні інтереси у практичну площину, конкретні вимоги до влади (незалежно від того «помаранчева» вона, «біло-голуба» чи ще якась). Спільний інтерес – допоможе акумулювати всі наявні ресурси. Для того, щоб Майдан не забули, він має давати практичні рецепти, які б допомагали буковинцям.

1) Головний урок на сьогодні – оминути ті граблі, на які в сотий раз наступаємо. Боротьба за власні інтереси громадян, настільки важлива сьогодні, що треба відсторонити  від цього процесу  політиків (для яких збагачення – головна мета). У них свої інтереси, у нас свої.

2) Жодна революція, автоматично не приносить «світле майбутнє». Для досягнення бажаного результату необхідне системне бачення та кропітка робота. Цілі повинні бути максимально конкретні та зрозумілі. Лише тоді можливі маленькі перемоги на великому шляху.

3) Ті, кому належить влада, не поважали, не поважають і не будуть поважати думку рядових буковинців, якщо вони її не будуть відстоювати всіма можливими силами та методами.

4) Перед обличчям кризи – виживають активні групи людей, що здатні до самоорганізації. Кожна проблема, в незалежності від її масштабу, може бути вирішена за рахунок активності небайдужих громадян, які не збираються миритися з існуючим станом речей. Чорнобильці, афганці, підприємці, колишні військовослужбовці, профспілки – ось конкретні приклади таких активних груп. В майбутньому цих груп стане більше, а коло «власних корисливих інтересів» ширшим.

5) Після Майдану оновилося коло осіб з моральним і, головне,  інтелектуальним правом формувати суспільну думку. Зміна поколінь, яка відбулася практично  в 2004, повинна закінчитися формально в 2012.

6) Революції виникають коли не працюють механізми демократії. Кожен режим, який забуває це правило, приречений на потрясіння і внутрішні конфлікти. Історія повинна вчити, а українська влада повинна її пам’ятати, як ніхто інший.

7) Майдан навчив не вірити лозунгам. Якщо хтось обіцяє "податкові канікули для малого та середнього бізнесу" – то виникає логічне питання, чи існує взагалі у цієї людини чіткий план таких реформ ? Чи це просто черговий обман для отримання політичних девідентів.  Слова не підтверджені справами і вчинками, не вартують нині нічого.

Я, Руслан Мельник,  впевнений, що Майдан, як  український національний феномен ще не закінчено. Час емоцій пройшов – настав час прагматизму. Прагматичні громадяни повернуть Батьківщині надію та побудують справжню демократичну країну, де ніхто не буде відчувати себе ображеним.

Руслан Мельник  позафракційний депутат Чернівецької обласної ради  позафракційний депутат Чернівецької обласної ради