"Проблема обчислення театральних сезонів - світоглядна і може бути вирішена тільки з врахуванням особливих історичних обставин Буковини", - журналіст, історик Юрій Чорней

У переддень нового театрального сезону і відзначення 115-річниці від часу спорудження будівлі міського театру у Чернівцях публікуємо думки з приводу порядку обчислення театральних сезонів. 

- Особисто мене цікавить людський вимір, а не тільки історичний чи політичний аспект цієї проблеми. Адже подекуди доводиться також зважати на життєву драму різних людей, творчість яких була перервана на злеті духовних можливостей, часто не з їхньої власної волі, а розтоптана історичними реаліями часу, в який їм випало жити і творити, - каже Юрій Чорней. - У тому числі через зміну державної приналежності Чернівців і міського театру. Спочатку у 1918 році, а відтак в 1940-му. Кожен  із цих майже двох десятків буковинських акторів-патріотів - С. Терлецький, Н.Василів, І. Дудич, Х.Кудринський, В.Дячук, Є.Унгурян, Г.Колянко, А.Довганчук, І.Шевчукевич, диригент О.Микитюк, М.Павловська, Л.Романовський, А.Дудич, М.Унгурян,  а також не названих тут інших акторів - румунів, німців, євреїв тощо, яких спочатку чужа влада позбавила права на працю, а потім комуністи позбавили навіть права на пам'ять, заслуговують не тільки на людську увагу, а й відображення у такій формальній речі, як нумерація театральних сезонів. Особисто для мене жодні формальні цифри не можуть бути важливішими за справу чийогось людського життя. 

- Для початку давно пора визнати, що змішана театральна трупа 1940/1941 року не була суто харківською, а вже зовсім іншою за своїм якісним персональним складом. Тому починати рахувати сезони можна з часу існування обох частин трупи - 1918 року, коли виникла її буковинська українська частина, або 1931 року, коли постала харківська. Це вже потім, після 1944 року, коли у радянської імперії відпала потреба загравати з місцевим населенням приєднаної території,  буковинську лінію просто викреслили і залишили одну - харківську. Якщо ми такі патріоти, що нас коробить від старого герба Чернівців, тоді чого не допускаємо до театру акторів-оунівців? Якщо бути послідовним, то до кінця. Якщо тільки тризуб, тоді в усьому, в тому числі у питанні театральних сезонів. А не так, як було вигідно радянській владі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Шлях Чернівецького українського театру від волонтерів Буковинського проводу ОУН до Ленінського комсомолу

- Такий вибір не можна виправдати тим, буцім буковинці не були професіоналами, а тільки аматорами. Як вони могли бути професійними українськими акторами, якщо жили у державі, де від 1929 року будь-яка театральна постановка потребувала дозволу Міністерства культів і мистецтв Румунії? Без відповідного посвідчення сценічна діяльність театральних труп не допускалася. Для нагляду за змістом вистав театральних труп національних меншин створили спеціальну комісію, до складу якої увійшов директор Національного театру, з пріоритетним правом схвалювати до постановки чи відхиляти заплановану до показу виставу.

- Українським служителям Мельпомени не раз доводилося зупиняти дійство на вимогу жандармів, знімати вишивані червоним сорочки, червоні стрічки і навіть червоні чоботи. «Карась», «Андрій», «козаки» з опери «Запорожець за Дунаєм» виступали на сцені в штанях на випуск, англійських сорочках і в черевиках «джімі»… Депутату від Сторожинецького повіту В.Залозецькому навіть довелося оголошувати відповідний запит на засіданні Палати депутатів 31 березня 1934 року у Бухаресті до міністра внутрішніх справ. Депутат тоді виступив проти дій представників місцевої влади, які забороняли вистави з причини використання акторами українського національного одягу, який прирівняли до уніформи (!!!).

- 1940 року, щойно буковинських акторів взяли на роботу в театр, вони отримали точно такий самий професійний юридичний статус, як харківські колеги. Навіть якщо хтось скаже, що це було зроблено з натяжкою, формально і тому подібне, але це доконаний факт. Це було політичне рішення імперії, яка таким чином загравала з місцевим населенням. І якщо ми рахуємо харківський театральний слід нової трупи від 1931 року, тоді чому не беремо слід буковинців від 1918 року? У буковинців були власні театральні сезони і до 1931, і до 1940 року. Нехай навіть зі значними перервами, через переслідування румунської влади. Щонайменше з 1918 року.

- Потрапивши на роботу до змішаної буковинсько-харківської трупи буковинці так само додали свою історію у загальну скарбницю сезонів. Навіть якщо рахувати сезони за запропонованою схемою - безперервного існування театральної трупи, що в умовах ХХ століття не завжди можливо, головно через те, що трупи зникали не тільки з творчих чи економічних, а й з політичних причин, то сезони буковинської частини трупи, навіть з формальної точки зору, теж мали би відображатися у нумерації. Бодай так.

 - Усі розмови про буковинських акторів-аматорів не просто дрімучий совок, а імперська зверхність. Якщо хочете, співи з голосу Кагановича і Жданова. Відкрию вам велику таємницю, що для навколишніх імперій, які зжерли Україну, увесь склад, усі члени Центральної ради і Генерального секретаріату УНР теж були суцільними політичними аматорами, і підпілля ОУН-УПА теж військові аматори в очах професійних катів-енкаведистів, бо без власної держави не могли бути професійною армією. Жоден борець за незалежність не мав права на персональну пенсію в Україні, яку їм збудували Кравчук з Фокіним, бо за визначенням своїх ворогів і їхніх нащадків були аматорами. Зате всі професіонали, хто їх катував, мали. І в культурі те саме. Годі захищати харківські нісенітниці, викиньте совок з голови. З такою позицією виходить, що ніякої імперії не існувало, а УРСР справді була українською державою, а не колонією. Їм і театри професійні створювали, а дурні хохли самі не знають, чого хочуть.

- Попри це, ніхто  радянських акторів не чіпає, заідеологізованістю не докоряє, на відміну від агресивного заперечення ролі українських патріотів у розвитку театрального мистецтва краю. Але не можна одну частину - харківську - змішаної буковинсько-харківської трупи оголошувати професіоналами, а другу - буковинську - ні. І брати за основу для відліку сезонів історичну лінію нібито професійної частини. Тільки на тій підставі, що  харківська частина трупи давно перебувала на утриманні фейкової держави УРСР, а буковинська мусила заробляти сама на себе. Так, як це робили актори шекспірівського "Глобусу", чи "театру корифеїв", що жили на кошти меценатів, а не чужої держави. Тоді вже справедливішим виглядає інший підхід. Змішану трупу вважати абсолютно новою і рахувати сезони  від 1940 року, відкинувши обидва періоди - буковинський і харківський. Інакше виходить несправедливо. Про людський вимір такого "рахування" я казав вище.

- Якщо бути до кінця європейцем і гуманістом, то поваги і уваги вимагає робота усіх акторів,  як ЛЮДЕЙ, незалежно від держав, в яких вони жили  і творили. Рахувати сезони за запропонованою нині схемою - безперервності існування трупи - не завжди справедливо. Зважаючи на згадані політичні обставини, досягнути чистоти експерименту, практично неможливо. Тому рішення про нумерацію сезонів може бути обґрунтоване не суто історичними аргументами, що було би ідеально, а політично-історичними. Проблема обчислення театральних сезонів - світоглядна і може бути вирішена тільки з врахуванням особливих історичних обставин, в яких довелося жити і працювати акторам на території нинішньої Чернівецької області. Так, як це часто є навіть в нашому парламенті, де деякі важливі рішення не завжди є суто юридичними, а трапляється політично-правовими. І від цього вони не перестають бути законними та обов'язковими для виконання. Очевидно, що для Чернівців найлегше почати рахувати театральні сезони від 1905 року, коли було споруджено нову будівлю міського театру.  

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Броніслав Тутельман: Історія чернівецького театру – складова частина історії міста у всі періоди його існування