Революція гідності та канали Медведчука

Революція гідності та канали Медведчука

27.11.2019, 15:48

Що про Революцію кажуть ті, кого вона перемогла. Канали Медведчука 18–24 листопада 2019 року.

Олег Сенцов називає Революцію гідності головною подією у своєму житті. Прем’єр Олексій Гончарук стверджує, що Майдан заклав фундамент сьогоднішньої України. 49 % українців вважають Революцію боротьбою за права, 35 % — боротьбою за незалежність, 70 % переконані, що її потрібно вшановувати. Приклад України надихає протестувальників на, щонайменше, трьох континентах.

Єдині, хто до сьогоднішнього дня поливають Революцію гідності брудом (крім очільників Кремля), — це колишні поплічники Віктора Януковича, яких у той час підтримувало 6 % населення. Майдан підтримувало у дев’ять разів більше. Потуги ексрегіоналів можна зрозуміти, адже 38 % українців вважають передумовою протестів узурпацію влади, ще 28 % — погіршення економічної ситуації. Простіше кажучи, люди були не задоволені тим, як сьогоднішня проросійська опозиція керувала країною. Експерти теж погоджуються, що часткова зміна еліт була однією з перемог Майдану. Відповідно, аби втриматися в політиці, ексрегіоналам потрібно дискредитувати рух, який колись їх звідти вигнав. Виставити Революцію помилковою, суперечливою, даремною та, головне, шкідливою. І цим канали Медведчука займалися весь тиждень.

Моніторинг 18–24 листопада ми вирішили перетворити на спецвипуск. Добірку цитат про Революцію від тих, кого вона перемогла.

Анна Герман

Екснародна депутатка від Партії регіонів, радниця Віктор Януковича, голосувала за закони 16 січня 2014 року.

На каналі NewsOne Герман заявила, що головний позитивний урок Революції гідності — «що люди зрозуміли, наскільки це небезпечна й безвідповідальна річ — іти в Революцію. Кидати країну в Революцію». Найбільш негативною стороною Майдану вона назвала «руйнацію держави».

Також Герман стверджувала, що Майдан «налякав Крим і Донбас» і призвів до того, що «люди зробили свій вибір. Одні відійшли до Росії, інші почали обороняти себе проти тієї ідеології, яка їм чужа». Нагадаємо ексрегіоналці, що Крим не робив жодного «вибору», його анексували. І Донбас не обороняв себе від інших частин України — на нього напала Росія. Зазначимо, що експерти, яких опитав фонд «Демократичні ініціативи», вважають, що до втрати територіальної цілісності «призвів не сам Майдан, а реакція Росії на революційні події в Україні і її бажання скористатися тимчасовою слабкістю української держави».

Крім цього, поплічниця Януковича зберегла вірність колишньому начальнику. Наприклад, переконувала, що він не віддавав наказу стріляти по протестувальниках, адже «прожив тяжке життя і знає, що таке смерть». Також Герман цитувала чиїсь думки про те, що Янукович нерішучий і якби «пішов оборонятися» проти Майдану, все було б інакше. Ексрегіоналка ж пам’ятає, що до того, як у протестувальників почали стріляти, їх ще два місяці били? Чи це не «оборона» проти власного народу?

І, як вершина цієї купи абсурду, заява Герман, що Янукович — це людина, яка «пожертвувала власною репутацією, власним авторитетом, власним лідерством, заради того, аби не розпалити в державі громадянської війни на велику шкалу». Тобто Янукович втік, щоб уникнути війни і… запросив в Україні російську армію?!

Андрій Портнов

Заступник глави Адміністрації президента Януковича, ініціатор законів 16 січня, втік з України майже одразу після Януковича.

У своїй власній програмі на «112» Портнов назвав наслідками Майдану мовний та релігійний розколи, а також втрату територій. Насправді, наприклад, під час президентських виборів 2019 року не спостерігалося жодного «мовного розколу». А надання російській мові офіційного статусу першочерговим для влади вважають усього 3 % громадян. Що саме Портнов має на увазі під «релігійним розколом», зрозуміти складно, але ось вам соціологія: 54 % українців підтримують ПЦУ, 11 % — проти.

Натомість у Портнова є інша соціологія — голосування в його телеграм-каналі. 97 % опитаних там підтримали засудження Андрія Парубія як «провокатора масових вбивств на Майдані». По-перше, це примітивне відмазування себе та інших поплічників Януковича від відповідальності. По-друге, — роздування теорій змови та дискримінація протестуючих. По-третє, цікаво, скільки голосів «за» набрало б абсолютне аналогічне опитування про Портнова у телеграмі Андрій Парубія?

Крім цього, Портнов не розумів, чому українці згадують лише загиблих мітингувальників, а не мітингувальників та правоохоронців. Тому що, скільки б Олена Лукаш не кричала в ефірі NewsOne «Слава Беркуту», а інші поплічники Януковича не розповідали про «постраждалих з обох сторін», ексрегіоналам не вдасться розмити провину влади та силовиків. Активісти боролися за свої права, гідність та свободу. «Беркут» — виконував злочинні накази.

І, звісно, Портнов пропонував провести соціологічне опитування, щоби перевірити, чи не змінилося ставлення людей до Революції. Очевидно, натякаючи глядачам, що українці вже не підтримують Майдан. Насправді, такі дослідження проводять щороку і мріями ексрегіоналів там навіть не пахне. Станом на лютий 2019-го, 70 % опитаних вважали, що Революцію гідності потрібно вшановувати.

Ренат Кузьмін

Заступник Генпрокурора та секретаря РНБО часів Януковича, народний депутат від «Опозиційної платформи — За життя». Направляв до суду справи Луценка та Тимошенко. До 5 вересня цього року знаходився у розшуку.

Пам’ятаєте, як кілька тижнів тому ведучий Руслан Коцаба в ефірі NewsOne розповідав про громадянську війну та виправдовував сепаратистів? Згодом Ренат Кузьмін оформив усю цю брехню у депутатське звернення і направив президенту. А тепер ще й озвучив її в ефірі каналу NewsOne. Краще сядьте.

Кузмін назвав Революцію гідності «незаконным антиконституционном захватом власти группой заговорщиков», які пізніше «абсолютно незаконно объявили АТО и послали туда армию». А отже «действия Донбасса по защите от этого беззакония, пусть даже в такой, ну, несуразной форме, как создание ДНР этого, оно может быть расценено как необходимая оборона [...] Защищаясь от вооруженной группы заговорщиков, люди имели право применить оружие, наверное».

Що?! Це не просто тотальне заперечення російської агресії. Не просто звинувачення України в безпричинному нападі на саму себе. Не просто приниження військових-захисників держави до якихось «вооруженных заговорщиков». Не просто поширення брехні про громадянську війну. Це, чорт забирай, пряме виправдання сепаратизму й тероризму. І, можливо, порушення Закону «Про інформацію»«Інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів».

На цьому Кузьмін не зупинився й порівняв Революцію гідності з «восстаннием дончан». Це популярна тема поплічників Януковича, у якій насправді немає жодного змісту. Бо в Україні не було «восстания дончан», була російська агресія. І в будь-якому разі Майдан не захоплював населених пунктів, не проголошував власних квазіутворень, не вимагав приєднання до інших держав.

Також Кузьмін постійно намагався звести Революцію гідності лише до Києва, розповідаючи про «київських змовників» та те, що «в Киеве всю Украину захватили»70 % українців вважають Революцію гідності загальнонаціональним протестом.

І, за останньою модою людей Медведчука, Кузьмін заявив, що «ЛДНР» створили після проголошення АТО та того, як «войска поехали на Донбас». От тільки насправді на Донбасі вже були війська, але не українські. Бійці росіянина Гіркіна захопили Слов’янськ, Краматорськ та кілька менших міст 12 квітня. 7 квітня якісь збори вперше проголосили «ДНР». І тільки 14 квітня розпочалася Антитерористична операція.

Уся ця брехня грає особливими барвами, коли Кузьмін розповідає, як для «розпуску “ЛДНР” та повернення Донбасу без жодних умов» достатньо встановити правдиві причини ситуації та позбутися їх. Що ж, судячи зі слів поплічника Януковича, причиною війни стала Революція, себто прагнення українців до гідності та свободи. І саме цих двох проблем намагаються позбутися такі люди, як Кузьмін.

Інше сміття

Крім масштабних промов, Революції гідності дісталося також кілька менших уколів.

Володимир Петров, шоумен, екскандидат у президенти України, та, судячи з його політичної програми, несмішний клоун. На NewsOne Петров розповідав про те, що в часи Януковича люди хотіли жити «не лучше, а еще лучше». І стверджував, що «в бедных странах, когда человек думает о том, как ему заработать кусок хлеба, я не думаю, что можно собраться и приехать устраивать революцию. Поэтому, подобное возможно было только в стране, ну, если не успешной, то стабильной». Правду кажучи, не важливо, що думає Петров: 28 % українців вважають передумовою Майдану погіршення економічної ситуації. Але, з іншого боку, все ж не можемо не відзначити, яким експертом треба бути, щоби розказувати, що соціальна незахищеність сприяє зниженню протестних настроїв.

«Журналіст» Дмитро Василець називав Революцію гідності «державним переворотом». Про це часто забувають, тож нагадаємо, що за усуненення Януковича від влади (після його втечі із країни) проголосувала конституційна більшість Верховної Ради, у тому числі 36 депутатів від Партії регіонів. А потім відбулися вільні президентські та парламентські вибори, під час яких до влади прийшли, зокрема, постійні гості каналів Медведчука.

Юрій Павленко, народний депутат від «ОПЗЖ», розповідав, що «не відбулося жодної революції, не відбулося жодної зміни [...] не відбулося ніякої гідності». Ось список позитивних наслідків Революції, про які згадують експерти: «Відновлення західного вектору розвитку, активізацію співпраці із західними партнерами, підписання Угоди про асоціацію з ЄС, отримання безвізового режиму; зміну влади та часткове оновлення політичних еліт; початок реформ — децентралізації, антикорупційної, енергетичного сектору, інших економічних реформ; посилення української ідентичності, позитивні зрушення у культурній політиці; активізацію громадянського суспільства, посилення його впливу на владу; появу волонтерського руху». А якщо Павленко за останні шість років не помітив у воюючій Україні жодної гідності, то, можливо, йому варто перестати дивитися лише на власну партію.

***

Кожну річницю Революції гідності постійні гості каналів Медведчука розповідають одне й те саме: яка вона неоднозначна, шкідлива та даремна. За цією пропагандою колишні поплічники Януковича намагаються приховати очевидну істину — вони самі найкращий приклад успіху Революції. Колись регіонали були домінатною політичною силою в Україні, нині ж вони маргінальна проросійська опозиція, змушена ховатися за перейменуваннями. Колись Медведчук міг розсилати темники на більшість українських телеканалів, тепер же в його розпорядженні всього три ЗМІ, з яких справжні журналісти звільняються, як тільки почують про нового власника. Колись більшість цих «політиків» могла спробувати подавити волю українців, висловлену під час Революції гідності. Сьогодні вони можуть лише балакати.

Автор 

 
 Джерело: detector.media/informatsiini-kanali/article/172760/2019-11-27-revolyutsiya-gidnosti-ta-kanali-medvedchuka/

КОМЕНТАР ДО СТАТТІ Отар Довженко:

Саме по собі заперечення Революції гідності та тлумачення її як заколоту, перевороту і американських інтриг — це лише сентименти старих кучмістів, які разом із Януковичем у цей день втратили владу чи відчуття причетності до неї.

Але коли пропаганда стає ногами на цю сходинку, їй легко дотягнутись до виправдання російської інтервенції та окупації Криму і частини Донбасу. Як законного протистояння заколотникам або порятунку російськомовних регіонів від свавілля хижих правосеків.

Тому те, що поширюють канали Медведчука, — це не думка і не мнєніє, а проросійська пропаганда, спрямована на руйнування українсьского дискурсу та утвердження кремлівського. Інакше кажучи, руйнування держави. Ніякого права руйнувати державу ні в медіа, ні в громадян нема, і свобода слова тут ні до чого.

1