Редька - усунути, Урсуляна - повернути: кадрова чехарда в міській раді все більше нагадує распутінщину в переддень революціїї 1917 року

Комісія Чернівецької міської ради з питань земельних відносин, будівництва та архітектури проголосувала за усунення з посади голови комісії депутата Олексія Редька. Про це molbuk.ua стало відомо з власних джерел. Засідання комісії відбулося 25 жовтня.

За усунення Олексія Редька з посади голови комісії проголосували 9 членів комісії. Загалом комісія нараховує 16 членів. За усунення О. Редька голосували як представники провладних фракцій так і опозиційні депутати. Самого Олексія Редька на засіданні комісії не було.

Рішення комісії має затвердити міська рада на своєму засіданні простою більшістю голосів (31 голос).

Олексій Редько обраний депутатом Чернівецької міськради в одному із мажоритарних округів на виборах 2010 року. Висувався від ВО "Батьківщина". Взимку 2011 року виключений з ВО "Батьківщина" разом із групою депутатів Чернівецької міської та обласної ради за співпрацю з Партією регіонів.

Склад комісії Чернівецької міської ради з питань земельних відносин, будівництва та архітектури:

Редько Олексій, голова комісії
Сірман Дмитро, заступник голови комісії
Ткач Василь, заступник голови комісії

Сорохан Любов, секретар комісії

Члени комісії:

Баскевич Ігор
Ватаманюк Юрій
Вікнянський Олег
Жаровський Володимир
Кишлярук В’ячеслав
Крохмаль Віктор
Ніконов Володимир
Прозоровський Михайло
Романюк Ілля
Штефуряк Володимир
Козлова Наталія
Клим Роман

Водночас депутата Урсуляна поновили у фракції ПР у міськраді 

Депутата-мажоротирника Чернівецької міської ради Ігоря Урсуляна поновлено у фракції Партії регіонів у міськраді.

Про це molbuk.ua стало відомо з власних джерел.

Засідання фракції ПР у Чернівецькій міськраді відбулося 24 жовтня.

У засіданні взяв участь голова ОДА, голова обласної організації Партії регіонів Михайло Папієв.
Питання по Ігорю Урсуляну розглядалося одним із перших.
Було заявлено, що виключення Урсуляна з фракції ПР було гарячковим і необдуманим.

Як повідомляв molbuk.ua, у серпні 2013 року Ігоря Урсуляна було виключено з фракції ПР у міськраді. Мотитвація - ніби то за співпрацю з опозиційним "Фронтом змін". Водночас, сам депутат у коментарі для molbuk.ua повідомив, що його виключили неправомірно із порушенням статуту партії та положення про фракції у міськраді, на засіданні фракції не було кворуму, а протокол було написано з численними порушеннями, до того ж його підписав секретар міськради Віталій Михайлішин, а не голова та заступники голови фракції.
Своє виключення із фракції Ігор Урсулян мотивував тим, що виступав проти дерибану землі у Чернівцях та ще деяких рішень, що не відповідали інтересам територіальної громади. Депутат залишав за собою право звернутися до центральних органів партії, чим і скористався.

Ігор Урсулян обраний депутатом Чернівецької міськради по мажоритарному округу. Член Партії регіонів з 2006 року.

Джерело: Молодий буковинець

Распутинщина
принятое в литературе название придворной камарильи в государственном аппарате, одно из ярких проявлений кризиса правящей верхушки Российской империи накануне Февральской революции. В последние годы царского режима неограниченный влиянием на Николая II и императорскую семью пользовался авантюрист Г. Е. Распутин (1864 или 1865, по другим данным, 1872—1916), который, странствуя по монастырям, обрёл репутацию «святого старца» и «прорицателя». В 1907 был введён в императорский дворец, где к этому времени уже побывал целый ряд «святых», шарлатанов и юродивых (Н. Филипп, Папюс, Митя Козельский и др.). Николаю II и императрице Распутин сумел внушить, что только он своими молитвами может спасти неизлечимо больного гемофилией наследника Алексея и обеспечить «божественную» поддержку царствованию Николая II. Гороховая улица, дом 64, квартира 20 — последнее место жительства Распутина в Петербурге (с мая 1914), — ставшее центром притяжения аферистов различных рангов. Влияние Распутина на императора использовали представители биржи и банков (И. П. Манус, А. И. Путилов, Д. Л. Рубинштейн), высокопоставленные авантюристы (И. Ф. Манусевич-Мануйлов, князь М. М. Андроников), черносотенные и реакционные круги (князь В. П. Мещерский, А. Н. Хвостов, П. Г. Курлов, А. Д. Протопопов) и др., которые пользовались им как посредником в своих отношениях с Николаем II и императрицей, добиваясь подчинения их своему влиянию. Этим целям служили проведённые через Распутина назначения премьер-министров Н. А. Маклакова, Б. В. Штюрмера, министров П. Л. Барка, Д. И. Шаховского, Протопопова, а также «министерская чехарда» — с сентября 1916 по февраль 1917 сменилось 3 председателя Совета министров, 2 министра земледелия, из 167 губернаторов смещены 88. Распутин и его окружение были прямо причастны к созданию беспорядка в сферах влияния ведомств, углубившего экономический кризис в стране, склонили Николая II принять пост главнокомандующего (август 1915). В 1916 монархисты (великий князь Дмитрий Павлович, родственник императора князь Ф. Ф. Юсупов, лидер монархистов В. М. Пуришкевич) составили заговор с целью убийства Распутина. В ночь на 17 декабря 1916 Распутин был убит в Юсуповском дворце (набережная р. Мойки, 94), труп спущен под лёд Малой Невки у Елагина моста. 21 декабря 1916 Распутин похоронен в присутствии императорской семьи в Царскосельском парке. В февральские дни 1917 его прах был извлечён из могилы и сожжён в топке парового котла в Политехническом институте. Ослабив силы монархии, «Р.» ускорила развитие революционных событий.

Санкт-Петербург. Петроград. Ленинград: Энциклопедический справочник. — М.: Большая Российская Энциклопедия. Ред. коллегия: Белова Л. Н., Булдаков Г. Н., Дегтярев А. Я. и др. 1992.