Раціоналізатор і винахідник із Кам’янки на слух міг визначити «хворобу» двигуна трактора
19 вересня — День винахідника і раціоналізатора
На слух міг визначити «хворобу» двигуна трактора
Як раціоналізатор і винахідник Василько Звоздецький із Кам’янки заявив про себе ще у п’ятому класі сільської школи. Тоді самотужки змайстрував із різних похідних матеріалів точильний камінь, що вельми знадобився у його багатодітній сім’ї (11 братів та сестер).
Власне, з того часу і розпочалась його трудова біографія, бо хлопчина потай від відповідальних осіб у колгоспі працював причіплювачем в одного із трактористів. Оскільки був неповнолітнім, то зароблену мізерну зарплату зараховували на матір. Тільки в 1953 році — по закінченні Ставчанського профтехучилища у Хотинському районі Василю Звоздецькому виписали трудову книжку, а загалом же у цій книжці значиться 56 літ стажу: тракториста, комбайнера, словом, механізатора широкого профілю.
Щоправда у долі Василя Денисовича є також суттєвий поворот. Із 1969 по 1989 роки працював він у великому господарстві далеко від рідного села — поблизу Шебелинки (знамените газове родовище) у Харківській області. Тут буковинському механізатору ціни не було. Сумлінно орав, сіяв, збирав дорідні врожаї. Звісно, де потребувалось докладав і свої умілі руки винахідника, на слух визначав «хворобу» двигунів трактора чи комбайна. А ще мав вельми високі заробітки: до 800 радянських карбованців на місяць виходило. Для порівняння скажемо, що «горбатий» «Запорожець» на початку шістдесятих років минулого століття коштував 1 500 крб.
Ось таким знали і знають дотепер цього «чоловіка від заліза», як полюбляє сам про себе казати Василь Денисович. І ще попутній штрих до біографії. Надто був відвертим у своїх висловлюваннях. Матір-правдоньку казав будь-кому у вічі, що багатьом, зрозуміло, не до смаку припадало. Особливо тим, хто у керівних кріслах засиджувався. Той підставляли В.Д. Звоздецькому, де могли підніжки: то різали зарплату, то не виділяли нову техніку.
Та нічого, вижив, переніс. Хоч і пенсію призначили курям на сміх. Аж … 1370 гривень. А так хотілося б інколи піднести комусь із 6 дітей, 24 онуків та 12 правнуків у дні народжень, ювілеїв бодай невеликі подарунки. Не розженешся на ту пенсію, бо й самому на старість жити треба…
Василь Гейніш.
Фото Григорія Безверхнього.
