Писанкарство у Михайлівці
Розпис курячого яйця — це один із древніх видів мистецтва, який найяскраво зберігся в нашого народу. Українська писанка і сьогодні зачаровує світ.
Як і повсюдно в Україні, писанкарство було поширене і в селі Михайлівка Глибоцького району. Ще у середині минулого століття у селі були відомими писанкарки Домніка Рожок (Сандичка), її дочка Савина Вакарюк, Павлина Балавсяк, Домніка Балавсяк (Чайчішина). За оповідями старожилів, цей вид мистецтва переважно передавався родинно з покоління в покоління.
Місцеві майстрині зазначають, що писанкарства треба було вчитися і починати писати ще із-за дівчини, бо якщо цим зайнятися після одруження, то залишишся вдовою. Хто почав писати писанки, повинен писати їх завжди.
У давні часи для розпису писанкарці давали “кланю” яєць. Кланя складалася з 30 штук. З них 28 варених для розпису і два сирих, які віддавали писанкарці за її труд - “на очі”.
Кожна господиня замовляла собі писанки. Вони мали різні розписи, назви і призначення. Відомі такі: “Великдень”, “Хрест”, “Ружа”, “Огірочки”, “Грабельки”, “Пташка”, “Кучері”, “Ягода”, “Кавун” (називали ще “Гарбузик”), “Пшеничний колосок”, “Конвалія”, “Сонечко”, “Галунка”. Перші дві готувалися на великодній кошик. Обов'язковою також на коші була Галунка. Остання мала різновиди: “Галунка з Хрестом”, “Галунка з місяцем”, “Галунка з кружечками” і чиста “Галунка”. Вранці на Великдень чисту Галунку клали у тарілку з водою, кидали туди також жовтих монет, і умивалися в тій воді, щоб бути гарним як Галунка та багатим. Під час умивання годилося приказувати: “Щоб я був такий гарний як галунка, щоб був здоровий та багатий”. Цілком ймовірно, що слово “Галунка” - походить з старослов'янської мови і означає “як Луна”, тобто Місяць, на це вказує і її розпис. “Огірочки”, “Кучері” дівчата давали хлопцям у Великодній понеділок за вливання - дві писанки кожному. Писанки на Великдень давали за поману. Були також ігри з використанням писанок - “Вербова дощечка”, “Цокатись”. У вербову дощечку грались так: під нахилом встановлювали дощечку і почергово пускали котитись по ній писанки, вони цокалися одна в іншу, котра чию розіб'є, той і виграв, за що забирав собі писанку іншого гравця. “Цокались” тримаючи в руках кожен свою писанку, вважалося, що чия розбилася, той швидше помре. Як і в попередній грі переможець забирав собі писанку переможеного. Писанки відносили на могили предків, закопували на городі від граду, зберігали в хатах біля образів від нечистих сил.
За роботу окрім яєць писанкарці давали кусочок сиру, масла, сала. Пізніше платили й гроші. Хто не мав чим заплатити, то домовлявся на відробіток — літом допомагав сапати чи що-небудь інше по господарству.
Писанки починали писати за тиждень до Великодня. За оповідями старожилів, писанкарки писали і по 20-30 клань, тому стає цілком зрозумілим, чому два яйця, які залишалися з клані їм у вигляді плати за роботу, звалися “на очі”, тобто “за очі”, адже в короткий термін розписати 600, а те й біля тисячі яєць, вимагало неабиякого зорового навантаження. Для фарб, зазвичай, використовували природні барвники: лушпиння цибулі, сік червоного буряка, брали й чорнильний порошок, тощо.
Писанки розпочинали писати вранці після сходу сонця. Сучасна писанкарка Гутуряк (Білоус) Вероня Василівна розповідає: “Моя мати, Білоус Марія Іванівна, починала писати писанки після сходу сонця. Коли сонце сходило вона відчиняла вікно, говорила “Отче наш” і тоді приступала до роботи. Навчилася писанкарства вона від своєї матері а моєї бабусі, Прокіпчук Фрозіни, а я від неї”. До хати до писанкарки ніхто не мав заходити, щоб не зурочити роботу. В печі постійно повинен був горіти вогонь, щоб плавити віск.
Після роботи писанкарка розривала ганчірку якою витирала писанки і віддавала по шматочку кожній жінці, яка приносила їй для писання яйця. Цей клапоть ганчірки господині клали на дно кошика і освячували разом з писанками. Нею підкурювали худобу від відьм.
Приємно, що цей древній вид мистецтва зберігся до наших днів і живе й нині у Михайлівці. Здоров'я Вам писанкарки та всі краяни!
З Великодніми святами!
Микола Рубанець
етнограф
На фото: Великоднє вмивання в галунці
