"Придністров'я - це "лнр" і "днр": дежав’ю через 25 років"

"Лнр" і "днр" – що воно й до чого? Здається, відповідь на це знає чи не кожен українець. Це – невизнані ніким республіки, які підтримує Російська Федерація. Це окупована нею територія, де вже два роки триває так звана АТО, а по факту – війна. Що таке "лнр" і "днр"? Люди, які ідентифікували себе як окремий етнос? Рускіє? Чи, може, це все таки результат багаторічного промивання мізків?

Нічого не нагадує цей стан невизначеності? А якщо згадати про таке поняття, як Придністровська Молдавська Республіка? Це теж «республіка», що вже 25 років живе нелегально. Жодна країна у світі, окрім РФ, не визнає її. Та й сама РФ могла «призабути», адже референдум про незалежність Придністров'я з планами її подальшого приєднання до Росії відбувся майже 10 років тому. Попри те на адміністративних мапах світу територія східного сусіда не збільшилась і Молдови не зменшилась.

Нині, як і колись Придністров’я, Росія годує донецьких обіцянками. Що ж відбувається насправді? Мабуть, багато хто задавався питанням: «Чи чекає днр/лнр така ж доля, як Придністров’я?». А скільки ж людей, певно, навіть не знають, що там у Молдові коїться.

Тетяна, студентка одного із придністровських вишів, не так давно переїхала до України і почала навчатися у Чернівцях. Вона прожила біля Тирасполя більшу частину свого життя (і шкільні роки, і студентські) та як ніхто знає, як жити у «республіці», якої насправді не існує. Тож ми поспілкувалися з незвичним інсайдерам, щоправда, на умовах анонімності, адже наважитись відкрито говорити після пережитого не легко.

-         Мені дуже шкода тих людей: комунальні більші, ніж у нас, а зарплати менші; хтось у сім’ї просто вимушений працювати за кордоном, бо жити там на ті гроші неймовірно важко. З імпортом/експортом та ж історія: навіщо комусь продукція невизнаного Придністров’я? Але є й плюси: допомагає Україна, звідки у ПМР надходять товари.

 Тетяна ділиться тим, з чим зіткнулася особисто:

-         З в’їздом-виїздом теж існують труднощі. Простий приклад. Ми з чоловіком часто подорожуємо за кордоном і купуємо страховку на машину, яка діє по всій Європі. І от якщо заїжджаєш у Придністров’я, вона там не діє, мусиш купити їхню. А це не просто: гроші обміняти на придністровський рубль ти не можеш, бо на кордоні обмінників немає і в’їхати у країну ти не можеш. Отаке виходить замкнене коло. А все через те, що сепаратисти прийняли закон про свою страховку.

 Ми поцікавилися інформаційною ситуацією і отримали відповідь:

-         Там йде така ж інформаційна війна, як на окупованих територіях України та в анексованому  Криму. Людям розповідають, як все страшно, а по факту правди ніхто не доносить, бо сепаратистам вигідна лиш пропаганда.

-         А що там зі студентами та їх дипломами? – запитуємо. – Чи можуть вони десь, окрім невизнаних територій, працювати за фахом?

     І тут дівчина згадала власну історію – як намагалася легалізувати «диплом» ПМР в Україні:

-         Усі процеси з переводом доводилось робити через Молдову, де треба було складати певні іспити. Я отримала відмову. В університеті мені не хотіли видати навчальні плани за 4 роки, щоб було легше переводитись; казали, щоб я вже довчилась (обов’язкові 5 років – ред.) і тоді вони мені їх нададуть. Академрізниця не покрила дуже багато і мене перевели всього лиш на 2-й курс. Зараз я вже рік провчилася в Чернівцях, тепер на заочній формі. Але й досі мої документи у Києві, де їх розглядають щодо легалізації і законного оформлення всіх процесів.

Цікавий факт: РФ наче й підтримує Придністров’я, але «дипломів» теж не визнає. З посмішкою думаємо, що, очевидно, українським "днр"/"лнр" світить така ж «незалежність». Адже ситуація з їхніми «дипломами» аналогічна. Щоправда, тут студентам допомагає Україна (Президент України підписав закон "Про забезпечення прав і свобод громадян і правовий режим на тимчасово окупованій території", яким регулюється й право на освіту – ред.).  

Звичайно, можна багато разів стверджувати, що Донецьк і Луганськ – не ПМР, але все до того йде. Усе починається з маленького – звичайної новини по телебаченню в підтримку чужої країни. Потім по наростанню: буденні дрібнички, культура, мова, політика і, нарешті, насадження ідеології. Процес далеко не одного тижня чи місяця. Це ретельно робиться впродовж багатьох років.

      Тетяна думає:

-         Навіщо вони потрібні Росії? Ну, на якийсь час задля ресурсів, а потім усе перейде до того, що їх просто покинуть на виживання, як і Придністров’я.

      То що ж таке "днр"/"лнр" і Придністров’я (ПНР)? Тотожні ці поняття? Однозначно. Зі сторони легко порівнювати ці речі. А як живеться тим, хто всередині, у вирі подій? Війна і невизнаність – зовсім не те, чого хоче кожен.  

     Дівчина переконана:

-         Найважливіші цінності – це єдність, суверенність і незалежність своєї держави. Ті, хто провокує людей на необдумані кроки, несуть їм бідність і моральне приниження.

Євгенія Руда