Прокуратура заявила клопотання, щоб змусити Ринжука швидше читати

5 жовтня 2011 року у зв’язку із зволіканням обвинуваченими та їх захисниками з ознайомленням з матеріалами резонансної кримінальної справи щодо колишнього керівника КП МТК «Калинівський ринок» І.Ринжука - тобто умисного затягування цього процесу, прокуратура області на підставі ч.7 ст.218 КПК України звернулася до суду з поданням про визначення строку, протягом якого вони повинні це зробити та заявити клопотання. Найближчим часом суд розгляне вказане подання прокуратури області, про що громадськість буде повідомлено додатково, - повідомили "BukNEWS" у прес-службі прокуратури Чернівецької області.

"Щодо справи колишнього директора Калинівського ринку, приватного підприємства і директора ТОВ "Фінансово-інвестиційна компанія". Досудове слідство у справі завершено, - розповів журналістам на прес-конференції 22 вересня прокурор Чернівецької області Петро Коваль. - Кримінальна справа налічує 12 томів. Додатково легалізовано відеозаписи, 4 відеокасети, DVD-диски і таке інше. На дачий час з матеріалами справи одночасно ознайомлюються як три обвинувачених, так і дев'ятеро їхніх захисніків. Чотири захисника у колишнього директора ринку. І відповідно три адвоката у приватного підприємства і два у директора ТОВ "Фінансово-інвестиційна компанія". Після виконання вимог статей 218, 221, а саме закінчення ознайомлення з матеріалами справи і вирішенням клопотань обвинувачених і їхніх захисників, справа буде направлена до суду. Про що я проінформую вас додатково. Слід зазничити, і я вже говорив про це з слідчим, на мою думку, йде затягування. Повірте, на слідстві я трохи розуміюся. Тому вже на наступному тижні думаю буде вирішене питання щодо нашого звернення до суду, щоб призначити термін, до якого обвинувачені та їх захисники мають завершити ознайомлення з справою. Щоб справу якомога швидше направити до суду для її розгялду по суті".

Коментар Сергія ВОРОНЦОВА (за матеріалами  газети "Версії"):

Іван Іванович, а «на коня»?!

Арешт Ринжука приго-ломшив громадськість. Звісно, не тому, що усе місто думало, що Іван Ринжук – чесний директор ринку, який живе на зарплату, а тут така несподіванка. Думали-то якраз навпаки. І завжди. Просто якось не вірилося, що «ворон ворону» починає викльовувати очі. А це, треба сказати, улюблений атракціон для слов’янського люду. Дивитися на такий процес клювання – на євразійському просторі є старовинною забавою. Тут нам підфартило.

Переважна більшість очевидців пропустила розкішний тридцять сьомий рік і післявоєнні потуги старого Йосипа Віссаріоновича. Але ось у 2005-му нам подали надію, зробили спробу поклювати одне одного, а у 2011-му атракціон запрацював по-справжньому. Мій, може, не надто глибокодумний висновок у тому, що 2005-й з його гаслами про бандитів і тюрми міцно пов’язаний з нашим 2011-м та навколополітичними судами. Це, насправді, друга частина несмішної драми злодіїв, але, боюся, що буде ще й якийсь 2016-й, який буде тісно пов’язаний з нинішнім роком.

Власне, це припущення базується на читанні підручника природознавства у дитинстві. Де перша тема, пам’ятаю – «Круговорот веществ в природе». Але мені заздалегідь відомо, що наші можновладці пропустили цю тему і так і не наздогнали. Вони не знають, що багато чого повертається, і тут нічого не вдієш. Я б на їхньому місці залишив собі територію для відступу і нікого не чіпав. Але це, очевидно, було б неправильно, тому що тоді Іван Іванович відпочивав би на Канарах. І всі б ласо і ласкаво заглядали б йому в очі. І це теж було б несправедливо. Звісно, не варто жартувати над людиною, яка у в’язниці. Чесно кажучи, треба було б відпустити Івана Івановича на усі чотири боки. Його, але не його мільярд (як твердить Харабара). Той самий мільярд, якого не вистачатиме на пенсії буковинцям, на зарплати вчителям… Утім, все буде навпаки. Цей мільярд ніколи не потрапить до вчителів та інших «лохів» (чи як там їх нині називає еліта).

З перших годин справи Ринжука ходили вперті чутки про «підставу». І ніби вже не зовсім на посаді він був, і чи така багата людина могла спокуситися на жалюгідні 250 тисяч доларів? Та ще в таких умовах? Такими ж сумнівами мучився і я. Поки не поговорив з одним видатним знавцем посадових душ (із тих кіл), який відчуває можновладця, як музику, з усіма нюансами. Він із спокійною впевненістю просто сказав: «Та взяв, Ваня, взяв». Я наївно заперечив: «Та навіщо ж йому при такому баблі. Земля ж горіла…». І тут знавець нібито й безглузду, але видатну річ сказав: «А знаєш, як люди «на коня» п’ють? І знають же, що більше не треба. Але «на коня» ну як не випити? Ну, це як випив Ваня…» І стільки в цьому резюме знавця було болю за Івана Ринжука, так він йому співчував, що раптом і я відчув, що Ринжук, не повірите, – людина. І в камері йому кепсько. Але ось це «на коня» – це тонкощі. Хто ж повірить? Я повірив.