Про ложку, що стала компасом і про компас в телефоні

Для тих, хто йде у подорож

Марія ГЛИВКА, студентка 3-го курсу кафедри журналістики ЧНУ ім. Ю. Федьковича підготувала замітку про це диво техніки.

 Людям важко уявити своє життя без подорожей. Їх завжди манять широкі незвідані простори, таємниці океанських глибин, безлюдні манівці та піднебесні вершини. Давні племена кочували з однієї території на іншу у пошуках кращих умов для виживання. Можливо, вони навіть не підозрювали, що саме так і мандрують світом.

 Розвиваючись, люди почали подорожувати не лише по суші, але й приборкувати інші стихії: пересуватися морем та повітрям. Разом із цим постало питання орієнтації в просторі. Спочатку це відбувалося по зірках і по сонцю, але ж часто погода буває похмурою, і тоді природа аж ніяк не стає на бік мандрівника. Зараз будь-який мандрівник знає, як визначити правильний напрямок. Звісно, адже тепер у них є компас. А ось, хто його винайшов, і врятував цим не одну сотню життів, відомо не всім.

Імовірно, перший прототип сучасного компаса з'явився у стародавньому Китаї. Більшість сучасних дослідників стверджують, що компас був винайдений ще у I ст. до н. е. Про достовірність цих фактів стверджувати не може ніхто. Це робота науковців, які нерідко присвячують все своє життя доведенню якоїсь істини. Одні з них свідчать, що цей прилад існував ще в 2-му тис. до н.е. Інші впевнені в протилежному. В XI столітті н.е. компас мав вигляд ложки, зробленої з магнетиту. Опуклою частиною ложка встановлювалася на ретельно відполіровану мідну або дерев’яну пластину, так, що держак не торкався пластини. Він вільно висів над нею, а сама ложка могла вільно обертатися. На пластині були нанесені позначення країн світу у вигляді зодіакальних знаків. Якщо штовхнути ложку, вона починала обертатися, а її держак, після того, як вона заспокоїлася, показував точно на південь. Форма компаса у вигляді ковшика або ложки була вибрана не випадково. На думку стародавніх китайців, вона нагадувала сузір’я Великої Ведмедиці, яке вони називали Небесним ковшем.

Проте, усім нам добре відомо, що у цьому світі немає нічого ідеального. Тому і перший компас мав ряд своїх недоліків: він не був досить точним, тому що між ложкою і поверхнею пластини все ж було сильне тертя. Та й магнетит, з якого виготовлявся прилад, погано оброблявся і був ламким. Пізніше китайці почали використовувати звичайну намагнічену голку, чим значно вдосконалили перший навігаційний пристрій. Такий винахід дуже сподобалося арабам, які стали використовувати компас на своїх торгових кораблях, а пізніше розповсюдили його в Італії, Португалії та Іспанії.

Вже з XVIII століття компас стає досить складним приладом, що вказує не тільки напрямок, але і час. Їх принцип роботи базується вже не на магнітній стрілці, а на складних електронних схемах, за допомогою яких визначається магнітне поле Землі. Зараз навіть у простих моделях телефонів присутні GPS-приймачі, які через супутник визначають точне місцезнаходження людини з точністю до градуса. Такі навігатори визначають місце розташування об'єкта, вимірюючи відстань до нього від точок з відомими координатами від супутників, що знаходяться на навколоземній орбіті.

Ідея створення супутникової навігації виникла ще в 50-ті роки минулого століття відразу ж після запуску перших штучних супутників. Але реалізувати на практиці цю думку вдалося тільки в 1973 році. Спочатку система супутникової навігації GPS розроблялася виключно для військових. Але поступово вона прийшла і в громадське життя. Сучасні системи навігації в мореплаванні і авіації немислимі без систем супутникового зв'язку та орієнтації. Такі системи застосовують і в інших областях. Наприклад, в геодезії і картографії.

 Сучасні  ж гаджети переповнені функціями та додатками визначення місцеположення. Хто б міг подумати кілька століть тому, що у недалекому майбутньому майже кожна дитина знатиме як орієнтуватися в просторі та визначати сторони світу одним дотиком пальця до екрану телефону! Та й взагалі, хто б міг подумати, що пристрій, який колись сколихнув світ науки та мадрів, допоміг відкрити Америку та рятував життя моряків, буде настільки доступним! І навіть не викликатиме подиву, коли хтось із рюкзаком за плечима дістане його із кишені і з впевненістю скаже: «Північ тут. Я знаю, у якому напрямку мені йти!».

 Марія ГЛИВКА