«Поводир" Олеся Саніна надірвав серце чернівецьким глядачам (+ 2 відео)

Після закінчення демонстрації стрічки "Поводир" глядачі влаштували овацію режисеру картини Олесю Саніну. Оплески тривали кілька хвилин, картину вітали в тому числі стоячи. Цей проект - національне потрясіння, грім, який цілить в душу, але не вбиває її, а відроджує.

"Фільм, який розриває серце на біль, віру та ще більшу любов до рідної країни"... Ці слова зі сльозами на очах промовив старенький чернівчанин після допрем'єрного показу номінованого на "Оскар" українського фільму "Поводир" режисера Олеся Саніна. Глядачі, котрі були присутні у залі, залишилися глибоко враженими від побаченого...

В кінопалаці «Чернівці» 4 листопада відбувся допрем’єрний показ українського фільму «Поводир». Відомий український режисер Олесь Санін привіз до столиці Буковини нову стрічку про кобзарів. Показ приємно вразив високим рівнем організації. Останнє, очевидно, заслуга керівника комунального кінопалацу пана Руслана Зваруна і, звісно, професіоналізму колективу, який він очолює.  

Ще за півгодини до прем'єри і біля кінотеатру, і у залі було дуже людно. Щоби вмістити усіх бажаючих, розмістили додаткові стільці... Зал був переповнений. "Заплющ очі, дивися серцем", - це девіз фільму і саме цією фразою режисер Олесь Санін розпочав показ стрічки у Чернівцях. Справді, уже за декілька хвилин розумієш, що цей фільм можна дивитися тільки душею. Кожен кадр, який був показаний на екрані, видавався не просто художньою картиною, але і містив у собі глибину української трагічної історії.

Олесь Санін, режисер: «Ми вже бачили,що живемо в країні, яку ніхто не любить і ніхто не хоче жити і не хоче, щоб їх діти тут залишалися і ми не могли із цим змиритися. Ми спробували розповісти історію про тих людей, які опиралися про кобзарів, які вірили в пісню, славу, силу. Ми ніколи не очікували, що це стане надзвичайно актуальним».

«Поводир» розрахований на масового глядача, зазначив режисер. Сьогодні в Україні знімають переважно фільми специфічні, які не кожен зможе зрозуміти, та й не кожен захоче подивитися. Однак «Поводир» створювався передусім для людей, для ознайомлення з історією нашої Батьківщини.

«Мені не цікаві зовсім ні історія радянської влади, ні те, що вони робили. Мені цікава історія людей спротиву, людей, яких ламали і не зламали, людей, які були позбавлені можливості навіть бачити сонце. Людей, в яких забрали музичні інструменти, яким заборонили пересування. А вони всеодно не відмовилися від власних переконань», - розповів Санін.

Сюжет фільму побудований на трагічній історії українських кобзарів у 30-х роках минулого століття. Спроби знищити радянською владою все українське дісталися найсокровеннішого, що є в українського народу, – пісні. Спершу заборона співати кобзарських пісень, потім заборона грати на кобзах, зрештою заборона взагалі пересуватися рідними землями.

В основу сюжету покладено мандри Радянською Україною американського хлопчика та українського сліпого музики. Американський інженер Майкл Шемрок разом із сином приїжджає до Харкова допомагати будувати соціалізм. Тут він закохується в актрису Ольгу Левицьку (роль грає Джамала), на яку давно має плани червоний комісар. За трагічних обставин американець гине, а його сина рятує від переслідувачів сліпий кобзар. Не маючи інших шансів вижити на чужині, хлопець стає поводирем. Їхня подорож, сповнена небезпечних пригод, відбувається на тлі найдраматичніших сторінок української історії та руйнування людських доль. Адже події фільму відбуваються на початку 1930-х років у часи індустріалізації, колективізації, голодомору та знищення інтелігенції.

Кожна сцена у фільмі знята надзвичайно натуралістично. Тут немає сучасних комп'ютерних спецефектів, лишень зйомки з реально вибудованої картини. Для прикладу, у фільмі були зняті незрячі співці, збудована справжня старовинна українська хатина... А кожне із болем промовлене слово головних героїв доносило до нас відгомін страхітливої історії.

- Епічно виписаний сценарій, чудова операторська робота, підбір акторів, перший і загальний план є настільки виразними, що часто земля йшла з-під ніг під час кульмінаційних сцен. Але цей фільм не тільки про 30-і роки минулого століття. Він межує з ідеєю „Залізної сотні”, сотні з майдану, сотень вояків, які нині гинуть за Україну, - ділиться враженнями начальник управління культури ОДА Віра Китайгородська. - А ще ті, хто нищив цей народ та його божих обранців не зникли з екрану „Поводира” після завершення фільму. Вони не залишились там, в історії. Вони і сьогодні, недолюстровані працюють і служать своєму князеві у прокуратурах і райвідділах міліції, у спецслужбах над землею і під землею, вони дуже часто шастають на мітингах, творчих тусовках і навіть ходять на церковні служби. Тому – тема Кобзарів, поводирів і убійників національного пласту, о, ще й яка актуальна.

- Ми чули раніше про кобзарів, але вперше дізнаюся, якими ж вони були насправді. Чому їх переслідували? Про що вони співали? Чому є символом української нації та провідниками нашої історії? Я відкрила для себе ту сторінку історії нашої країни, яку потрібно знати кожному, - розповідає після сеансу Марина ЛІБАНОВА. - Вражена. Схвильована. Важко підібрати слова...

Коли створювався «Поводир», ніхто з авторів фільму не вірив, що він стане настільки актуальним сьогодні, наголосив Олесь Санін. Зараз стрічка отримала певну пропагандистську місію для українців.

З 12 листопада «Поводир» виходить на широкі екрани по всій Україні в 150 кінотеатрах. Головний режисер фільму стверджує, що це безпрецедентний випадок в історії українського кіно.

В шістьох найбільших містах України фільм буде показуватися з дифкоментарем для незрячих. Це спеціальна звукова доріжка, яка передається по радіоканалу через навушник. Таким чином голос з навушника описуватиме те, чого незрячі не зможуть побачити на екрані.

- Чи отримає „Поводир” премію „Оскара”? Це вже не має особливого значення, - каже режисер Олесь Санін. - Головне, що нам вдалося розбудити суспільну сплячку. «Ми це зробили по тій причині, що нас надзвичайно зворушили ті люди, про яких ми знімали кіно», - додав Олесь Санін.

- Я дуже сподіваюся, що ми не розчаруємо глядача. Дуже надіємося, що все-таки повернеться глядач у кінотеатри, І ми відвоюємо у кінотеатрів, які показують чужоземну продукцію, маленький шматочок і для української. Він буде розростатися, ставати більшим, але це може бути тільки через довіру, тільки через виправдання надій, - зазначив режисер.

Від успіху "Поводиря" залежить дуже багато. І не лише тому, що номінується він на здобуття "Оскара". Він має показати українській кіноіндустрії, що нішу, яку займав російський продукт у кінотеатрах і на телебаченні, можна і потрібно заповнювати українським. Україна дозріла.

 За матеріалами Максим КОЗМЕНКО, БукІнфо, прес-служби ЧОДА, ТВА та molbuk.ua