Помер поет Микола Бучко: прощання відбудеться у Центральному палаці культури (оновлено)
У ніч з 1 на 2 червня, о 24.00, після важкої тривалої хвороби помер поет Микола Бучко. Автор понад десятка поетичних збірок, пісенних шлягерів, організатор мистецьких проектів, неординарний декламатор. Через стан здоров’я останні роки був обмежений простором власної квартири, рідко безпосередньо спілкувався з читачами. Втім, продовжувалися поезія і спілкування за її допомогою.
Прощання з Миколою Івановичем буде у понеділок, у Центральному палаці культури (текстилка). Про час буде повідомлено окремо.
Ми висловлюємо щирі співчуття рідним.
– Ніякі гроші не варті того, щоб дарувати людям творчість, – казав Микола Бучко. – Я публікуюся з десяти років, але таких думок не закрадалося. Я сумнівався лише в одному, чи я буду вартий уваги як автор.
Ліна Костенко казала, що поету не треба нагород, його доля нагородила. Я б додав: тяжким ярмом, від якого не можна відчепитися. В ті моменти, коли я писав Шевченка, – "Як важко дихати! Не тільки тіло, а й душа холоне, моя душа самотняя…" – до мене біль повернувся. Біль, якого вже не було. Відтоді як я лежав пластом у квартирі на вулиці Гагаріна. Сусід побачив мене з веранди, розбив скляні двері, бо я не міг дотягнутися до знеболювального… А народ завжди чекає митців, які висловлять почуття, і молодь відчуває це, саме так вона самореалізовується. Поетів не має бути мільйон, як сказала Ліна Костенко, але без них неможливо.
У світ вийшло 12 збірок віршів Миколи Бучка. 
"Останню книжку "Замість поеми" я присвятив людям, які відіграли певну роль у моєму житті і завдяки яким я ще тримаюся на цій землі, – зізнавався він. – На Великдень дарують писанки, а я дарую свої вірші. Відомим і простим чернівчанам. Письменникам, поетам, художникам, викладачам, журналістам, знайомим, сусідам, дітям… Хочеться сказати про них добре слово. Присвятив їм цикл віршів "Безкінечники". Вже 46 років проживаю в Чернівцях. І найдорожче, що придбав за цей час, – це друзі. Осмислюю прожите та пережите, втілюю у поезію".
"Найприємніше, коли напам’ять читають мої вірші. Нещодавно до мене на виклик приходив лікар. З порога почав декламувати: "Дочекалась таки, дочекалась. На порозі стоїть…".І продовжує: "Миколо Івановичу, я був другокурсником, коли ви приходили до нас у гуртожиток". Оглядаючи мене, ще кілька віршів цитував…".
- Я дуже люблю вірші Миколи Бучка. Він неодноразово бував у нашій бібліотеці, зустрічався з читачами, – розповіла директор Муніципальної бібліотеки Леся Щербанюк. – Микола був дуже щирим, справжнім, нелукавим, глибоко відчував цей світ. Про нікого не сказав жодного поганого слова, що буває вкрай рідко. 
Пісні на вірші Миколи Бучка виконували Софія Ротару, Лілія Сандулеса, Іво Бобул, Назарій Яремчук, Павло Дворський.
"На першій платівці Софії Ротару "На Івана Купала" є пісня з однойменною назвою на мої вірші, – пригадував поет. – Пісня на мої слова у виконанні Лілії Сандулеси стала шлягером року. Назарій Яремчук виконував "Христину" і "Танго матіоли". Остання пісня увійшла до зібрання найкращих шлягерів ХХ століття. Павло Дворський написав музику до приблизно 20 моїх віршів. Є також твори у виконанні камерного хору, романси, балади".
– Вірші Миколи Бучка однаково добрі і для минулого століття, і для теперішнього, – висловився декан філологічного факультету ЧНУ Борис Бунчук. – Вони однаково сильні. Ми звикли до цих виразів: "поет для народу, для людей, для читача"… Микола Бучко більше поет для поетів. Мені здається, що це – вищий пілотаж.
Коли Миколу Бучка запитали, чого він хотів би найбільше, він процитував рядок одного зі своїх віршів: "Хочу, щоби ми не сивіли тяжко, як слова святих могил…".
Поет писав:
Це ми сивієм…Тяжко…Як слова
Святих могил – незраджених, нетлінних.
Це ми сивієм. Мов чебрець-трава
Край болю неземного України.
І – стільки в наших душах свіжих ран!
Серця голосять сиво… Як Причинна…
І – з неба хмара лячно визира
Мутними яничарськими очима.
КАРБ
Галині Тарасюк
Відійдіть від мене хоч на крок,
Відійдіте!..
Сам-один повинен
Не спіткнутись в гомоні думок,
Не скотитись в плетиво зайвинне
Сумнівів,
Лукавих роздоріж,
Засторог непевних і примхливих...
Відійдіте!..
Я не хочу між
Натовпів, немов туманів хтивих,
Бути не собою, а лишень
Тінню випадковою сідою.
Відійдіте!
Я ж бо не мішень
Для чийогось влучного набою,
Для чийогось погляду...
Мені
Хочеться душею порадіти
Неповторності ночей і днів...
Ще – моїх!..
Я прошу, відійдіте!
ДОВІДКОВО:
Народився 19 серпня 1948 р. в селищі Удич Теплицького району Вінницької області. Закінчив філологічний факультет Чернівецького університету.
Автор збірок віршів «Сонячні сходи», «Назустріч літу», «Після десяти заповідей або Вірші для сина».
Лауреат пермії імені Павла Усенка, Літературно-мистецької премії імені Сидора Воробкевича. Номінувався на Національну премію імені Тараса Шевченка.
Фото Ігоря Константинюка
Джерело: molbuk.ua
