Підсипмо синицям пригоршню насіння

Упевнений, що в орнітологічному світі синичка – в числі найулюбленіших пташин.  Бачимо, милуємося, захоплюємося її пташиним життям якщо не щомиті, то дуже часто. Бо де ми – там і синиця. Зі своїми витівками та забаганками. І які ми просто зобов’язані вдовольняти. Бодай з огляду неоціненної користі цієї пташини в захисті садів, усіляких інших насаджень від усілякої напасті. Хтось достеменно підраховує, аналізує цей вклад, хтось при цьому, можливо, й перебільшує. Однак саме синичина, ця тендітна пташина, чи не найбільше і майже упень знищує все те, що завдає шкоди плодовим насадженням. Бачили синичок, коли цвітуть сади? Отож-бо: саме ці тендітні пташини зрання до пізнього вечора обстежують кожну вітку, кожну пелюстинку, аби вберегти плодову зав’язь.

А зараз, коли сніжить та підморожує, вони біля нас, шукаючи прихистку. А ще сякого такого корму, аби бути в силі та перебороти негоду. 

Для комфорту цих пташин на балконі я прилаштував ось таку годівничку, підсипаючи щодня по кілька жмень соняшнику – найулюбленішого корму цих пташин. Лишень зазоріє – а вони тут як тут, вистібуючи насінину за насіниною. Втішаюся і не намилуюся. Бо ця пташина – в радість сердечну. Крихітна, в кілька грамин, а вдоволення від її споглядання – кращого в природі не буває.

На фото: синички прилетіли. І прилетять ще не раз і не два: зима тільки-но вступає в свої права.

Іван АГАТІЙ