ПЕТЕРОВА ЯЛИНКА. Буковина "планово" втратила один з привабливих туристичних об'єктів (+фоторепортаж)
Під самий Новий рік Буковина втратила один з потенційно найпривабливіших туристичних об'єктів гіпотетичного пішохідного маршруту-екскурсії "Чернівці між двома світовими війнами". Гіпотетичного, бо попри перманентні заяви-заклинання чиновників всіх рангів і рівнів про неабиякий туристичний потенціал області та найперспективнішу для розвитку її економіки галузь насправді маршрут цей існує лише для кількох аматорів-ентузіастів. Це у Львові екскурсоводи водять туристів пам'ятними місцями навіть вигаданих літературних персонажів, у Чернівцях же державні й приватні структури воліють про це лише говорити. Тим часом особисто знаю кількох наших краян, які після прочитання не так давно віднайдених мемуарів "Моє перше життя" колишнього чернівчанина Петера Деманта про довоєнні Чернівці мало не з книжкою у руках ходили потім містом, відстежуючи згадані у ній пам'ятки, цікаві місця та об'єкти.
Окрасою кількагодинної подорожі поза сумнівом була стара велетенська ялина перед вікнами помешкання, в якому деякий час проживала його родина. Нині це дім, розташований під 13-м номером на вулиці Йозефа Главки у Чернівцях. Відчуття причетності до таємниці чужого життя посилювалося через те, що ялинку цю семирічний Петер Демант посадив особисто. "Сестра Ерні схитрувала й посадила ялинку в готову яму. Я ж викопав для своєї нову і посадив деревце. Три роки по тому, коли ми залишали квартиру, наші ялинки гарно підросли. Минуло більше півстоліття, перш ніж я знову зміг повернутися у місто мого дитинства і відвідати наше старе помешкання... Вулицю розширили, майданчик перед домом заасфальтували, але посеред асфальту височіла струнка могутня ялина, що набагато переросла двоповерховий будинок – моя ялинка", - засвідчить згодом у мемуарах письменник. Окрім естетичної, остання обставина додавала дереву культурно-історичної цінності. Адже це саме воно дозволило точно ідентифікувати місце проживання родини Демантів у Чернівцях. У особняка була особлива прикмета: старезна ялинка, яку малий Петер посадив перед цим нині єдиним достеменно встановленим місцем проживання сім'ї у далекому 1925 році. Остаточно розвіяти будь-які сумніви допоміг сам... Петер Демант. Завітавши у червні 1980 року до Чернівців, через 40 років після депортації звідси, й ледве вмовивши директора готелю "Інтурист" (нині – "Буковина") здати йому хоч на декілька днів номер, він не лише описав свою хвилюючу зустріч з будинком свого дитинства, але й сфотографував його. Влітку 2009 року вдова письменника Ірина Вєчная передала цю вже історичну фотографію авторові цих рядків. Тож якби колись раптом постало питання про можливе пошанування пам'яті письменника Вернона Кресса (цим псевдонімом Петер Демант підписував свої твори), то кращого місця для встановлення йому меморіальної дошки, ніж на будівлі, розташованій за адресою Йозефа Главки, 13, годі й шукати. На що, власне, «Доба» вже вказувала, коли ще взимку 2010 року пропонувала Чернівецькому обласному центру з питань культурної спадщини взяти під опіку 85-річну меморіальну красуню-ялину, посаджену руками літописця міжвоєнних Чернівців.
Проте не судилося. Дерево зрубали. "Незадовго до Нового року дерева ще стояли, а за кілька днів, коли знову завітав до парку імені Федьковича, їх вже не було. Трапилося це у проміжку між 25 і 29 грудня", - першим повідомив "Добі" прикру новину історик Чернівців Ігор Піддубний. Надія, що трапилася помилка й дерево все-таки вціліло, остаточно розвіялася після відвідин відомої адреси журналістом. Місце, де ще зовсім недавно височіла красуня ялина, зяяло потворним пеньком. Судячи по пеньку, який не мав жодної червоточини, дерево було цілковито здоровим. І з огляду на особливості свого виду могло простояти ще не один рік. У тресті зеленого господарства підтвердили, що 28 грудня 2011 року працювали за цією адресою. Дерева зносили планово, не лише в цьому районі міста, освоюючи виділені Чернівецькою міською радою з Екологічного фонду додаткові кошти. Замовником цих конкретних робіт виступала Шевченківська районна рада у м. Чернівці. Акт обстеження дерев з подальшою видачею ордера на рубку проводили фахівці департаменту житлово-комунального господарства міської ради. На ордері стоїть підпис директора департаменту Дмитра Сірмана.
Формальних порушень у цій скандальній ситуації виявити швидше за все не вдасться. Тому окрім моральної, жодної іншої відповідальності причетні до неї не понесуть. У Чернівецькому обласному центрі з питань культурної спадщин кореспондента "Доби" запевнили, що меморіальні дерева на облік тут не беруть. У відділі біоресурсів, заповідної справи та формування екомережі регіонального Держуправління охорони навколишнього природного середовища "Петерова ялинка" на обліку теж не перебувала. Тож згідно з паперами накоєне виглядає ніби нормально. Але чому ж тоді вся ця історія залишає по собі такий гіркий осад? Можливо, через брутально знищену добру справу чийогось життя: "Посадити деревця ми вирішили після популярної бабусиної лекції про рослини... Як будь-яка хороша людина, за її словами, я просто зобов'язаний був посадити дерево. Так само, як бодай одній людині врятувати життя і написати хоча б одну книгу... Виходить, усі три завдання бабусі Густі я виконав", - тішився свого часу Петер Демант.
Можна лише здогадуватися, які ще неймовірні життєві історії бережуть дерева, насаджені попід вікнами старих чернівецьких кам'яниць. І скільки у нашому буковому краї родинних переказів, пов'язаних із цими німими свідками минулого та відомих лише найближчим членам давно розсіяних по всьому світові чернівецьких сімей. Деякі з них взагалі випадково стають відомими ширшому загалу. Не розказав би колишній чернівчанин Петер Демант у своєму романі "Моє перше життя" про посаджену ним перед домом ще у дитинстві ялинку, хто знав би дивовижну історію, яку ще зовсім донедавна приховувало це струнке дерево, що на вулиці Йозефа Главки, 13?
Юрій ЧОРНЕЙ, "ДОБА"
КОМЕНТАРІ (23)
Пане Юрію, а чому пан Федорук, який офірував Вам поїздку до Москви до вдови П. Деманта (значить, не був байдужим до нього), не пристав на пропозицію своєї ж газети "Доба" з занесення ялинки до охоронних обєктів. Адже, як самі кажете, пропозицію датовано 2010 роком, а тоді вся влада у місті була лише у руках Федорука
До автора
12 січня 2012 12:16
Цікаво, хто в тому будинку живе? Щось підозріло легко вони отримали дозвіл не знесення здорових дерев. Може хтось з нинішніх чиновничків мерії. А що, район хороший, екологічно чистий, поруч парк. Треба поцікавитися у знайомих.
Чернівчанин
12 січня 2012 12:29
Це просто жах.
Ярослав
12 січня 2012 15:54
"О жах!!! Що ж це накоєно?! І чиєї рики ця крамольна справа? О люди!! Горе вам..!!!" - Шекспір плаче :)
Ви би, пане Юрію, так би мовити, "на досуге" провели невеличке соціологічне дослідження, опитавши з сотню перехожих чернівчан про те, чи знають вони, хто такий П.Демант, де він мешкав та чи небайдужа їм доля ялинки, яку той, будучи хлопчаком, посадив. Давайте, Ви ж любите різноманітні соцдослідження, то проведіть своє, культурологічне, так би мовити. І оприлюдніть результати. Вони саміза себе скажуть, потрібна чернівчанам "Петерова ялинка", чи ні, цікавить їх, де колись мешкав один з підданих Австро-Угорщини, чи ні та й взагалі, чи потребує дана проблематика подольшого прискіпливого аналізу.
За одно з"ясуєте для себе, як чернівчани ставляться до використання бюджетних коштів міста для організацій поїздок представників крайових ЗМІ закордон з метою воскресіння подій "давно мінувших дней". Озвучте їм сумму коштів, обсяги виконаних робіт, міру супільної користі та попросіть зіставити та оцінити ефективність. Ну й звісно, оприлюдніть результати опитування на Букньюзі.
Вийде доволі цікаво, гарантую.
залізний лісоруб
12 січня 2012 16:01
Коли нема що заперечити по суті справи зазвичай переходять на особисте. В крайньому випадку можна також приплести сюди з якогось дива Федорука. Фактом же ж залишається те, що дерево, яке при розумному підході могло б привабити до себе чимало відвідувачів, бездумно спилили. І зовсім не має значення, хто його посадив. Чи може ви наївно вважаєте, що ваше життя більш цінне за будь-чиє інше? Для цього власне й творяться усілякі туристичні міфи. І цей випадок надавався для цього якнайкраще. Навіть якщо Демант - на ваш вибагливий смак - недостатньо відома для цього постать. Врешті, це лише свідчить про ваш особистий рівень начитаності й культури, а не про його історичну вагу. До слова, щось я не чув щоб значення того чи іншого творця визначали голосуванням на референдумі. (Взагалі ця пропозиція, як на мене, більше нагадує ініціативу якогось Швондєра). Бо якщо покладатися тільки на смаки наших людей, то вони, переконаний, й від класиків живого місця не залишать. В тому числі й через такі прикрі випадки, в яких ви не вбачаєте нічого надзвичайного. Тому залиште оцінку його постаті фахівцям, зокрема, історикам, яку вони, до слова, вже давно висловили, в тому числі цитуючи його спогади у своїх наукових розвідках. Поцікавтеся при нагоді у Барбари Відеманн - одного з хедлайнерів першого фестивалю MERIDIAN CZERNOWITZ, під час якого вона презентувала книгу ”Пауль Целан і Ґустав Хомед “Мені потрібні Твої листи”, хто консультував її щодо чернівецьких реалій целанової доби. Відкрию вам велику таємницю: це був ніхто інший, як той таки Петер Демант. Демант залишив одні з кращих спогадів про довоєнні, а не австрійські Чернівці (не плутайте періоди) і вже бодай цим заслужив, щоб у цьому місті його поважали. Коли ви спроможетеся бодай на дещицю того, що зробив цей чоловік тоді й поговоримо. А на решту питань, які стосуються мене особисто, радо відповім щойно ви перестанете ховатися за ніком і звернетеся до мене за роз'ясненнями.
Yurij Chornej
12 січня 2012 16:40
Пане Юрію, звісно, длбра половина того, що написав "лісоруб" є іронічним безглуздям, однак ви так і не відповіли по-суті. Давайте облишимо історичну постать П.Деманта як таку, не будемо давати жодних оцінок та повернемося до Вас. Питання два (до речі, суто західного, демократичного, публічного характеру): 1) чому екс-міським головою Чернівців М.Федоруком, як годиться у всіх цивілізованих країнах, не було оголошено конкурс для всіх пердставників крайових ЗМІ на той "демантівський грант", за рахунок коштів якого Ви їздили до вдови письменника (чи не вважаєте Ви це платою за угодовницьку позицію газети "Доба") та 2) чому М.Федорук, витративши кошти громади на Ваше відрядження, попередньо не порадився з громадою щодо доцільності таких витрат, а згодом не дослухався до Вашої ж пропозиції внести дерево до охоронного реєстру? Виходить, кошти було витрачено на марно?
до автора
13 січня 2012 11:21
Питання особистого характеру підписуються власним іменем! Так, я це робите Ви - поступають лише слабаки (слабачки... ). Видається, що саме поняття етики вам невідоме...
Misha Shmorgun
13 січня 2012 12:05
А от тут вже перепрошую: питання ефективності витрачення коштів громади до категорії "особисті" не належать. Ця категорія питань називається "публічні".
до Misha Shmorgun
13 січня 2012 12:11
Перепрошуйте... Я ПІП, запитую Юрія Чорнея - де ти "сволочь-незалежний журналіст", гроші громади подів. Це ізза тебе Чернівецькі бабушки недоїдають, води в крані немає, а дітям ніде гратися... І вообще, я з вами згоден - це не "антикризова команда молодості нашей" довела діла до ручки , а журналісти і інші "козли, які мішают нам жить...".
Не маніпулюйте! (якщо не вмієте) ... Назвіть своє імя і ведіть відкриту дискусію. Не ховайтесь за ніками, за "громадою" - це для розумних людей "нікатіт". А якщо бажаєте "гівном покидатися" то я вам бажаю успіху. Є один гарний сайт де в коментарях можна самоствердитися і до лайна в якому живемо додати трохи свого власного... І ххх з нею, з тою ялинкою, все одно вона нікому крім таких, як Юрій не потрібна. Бо для Вас це просто йолка, а для нього - та сама ялинка Деманта...
Misha Shmorgun
13 січня 2012 12:36
На жаль, можу лише знову підтвердити вже висловлену позицію: жодної інформації щодо тієї поїздки анонімним дописувачам надавати не буду. І зовсім не через те, що мені немає що сказати. Навпаки, досить легко міг би заперечити усі ваші аргументи. Я ж не в чернівецькій Сорбонні ті гроші в карти програв. Проте свідомо цього не робитиму. Бо це якраз той випадок, коли тільки відверта розмова має значення. (Погоджуюся тут з паном Михайлом). І даремно ви сподіваєтеся, що закиди щодо нібито "плати за угодовницьку позицію" зроблять на мене бодай якесь враження. Врешті, ще задовго до того, як ви їх висловили, ми посміялися над ними разом з Федоруком, під час перерви поки чекали в дворі суду на його рішення по справі за позовом екс-мера до Чернівецької міської ради. Для мене це наочний приклад професійної поведінки чиновника. (Якщо хочете, можна сказати європейського підходу). Ми з Федоруком ніколи не належали до одного табору (політично завжди був налаштований більш радикально, ніж він. Принаймні до останніх подій у місті мені так здавалося), але коли було потрібно - переступили через якісь умовності і від цього всі лише виграли. Так мені здається. Нинішні ж правителі, схоже, на таке європейське поводження просто нездатні. Вони хочуть чути тільки себе. А щодо самої поїздки, то я по-людськи щиро вдячний організаторам. Головно через подаровану можливість познайомитися з неймовірною жінкою - Людиною з великої літери - вдовою Петера Деманта Іриною Петрівною Вєчною. Чого і вам щиро бажаю. Бодай через твори її талановитого чоловіка.
Yurij Chornej
13 січня 2012 12:42
Я особисто відношусь до тих, хто з великим задоволенням прочитав книгу Петера Деманта. Коли читала, не раз подумки проходила маршрутом, який описував автор, намагалась догадатись, про який будинок йде мова.Користуючись нагодою, хочу подякувати всім, хто причетний до повернення з небуття ще однієї сторінки з історії Чернівців.
Alina Kruglecka
13 січня 2012 16:00
Ваш коментар - яскраве свідчення загального рівня Вашої культури та вихованості. Зважаючи на використану Вами лексику та копрофільні висловлювання, можна зробити висновок про те, що цивілізована дискусія з Вами вести неможливо, у звязку з відсутністю у Вас такого базового цивілізаційного надбання, як здатність стримано вислухати опонента та надати йому аргументовану виважену відповідь замість того, щоби намагатися образити, вдаючись до недоречних каламбурів. Більше того, він (Ваш коментар) ставить під величезний сумнів Вашу приналежність до категорії "розумних людей", тобто виду homo sapiens. Задумайтесь над цим...
до Misha Shmorgun
13 січня 2012 17:33
Ви так і не відповіли, з яких причин "політик європейського рівня" М.Федорук не взяв до уваги пропозицію щодо внесення зазначеного Вами у статті обєкту до охоронного реєстру відправленого своїм же власним рішенням у відрядження, скажемо, фахівця-демантолога? Чому М.Федорук знехтував цим "експертним висновком" та яка ж тоді була мета закордонної поїздки? Чому одразу же не було вжито заходів зі створення такого перспективного та принадливого туристичного маршруту в місті? На що витрачені кошти громади?
Це питання вже виходить за рамки якихось особистих домовленостей чи стосунків, адже відноситься до тієї самої категорії, що й питання проведення громадських слухань з питання використання коштів міського бюджету. Я не помилюся, якщо припущу, що М.Федорук фінансував Ваше відрядження не з власної кишені, а за рахунок усіх чернівчан без їхнього відому?
і тільки не треба ховатися за іменами й прізвищами, а то виходить, що питати куди і яким чином витратив гроші місьшеп чи водоканал в інтересах громади, а питати куди і як самовільно витрачав гроші мер - ні...
До автора
13 січня 2012 17:45
То что не отвечают на анонимные вопросы совершенно нормально. Какой смысл отвечать кому-то, если этот кто-то не хочет ответить на самый простой вопрос: как его зовут? Но я. как ни странно, могу ответить почему поехал именно Чорней. Потому что он много писал о Деманте, и, мало того, получил за свою статью о Деманте в "Зеркале недели", журналистскую премию Ивана Франка в городе Киев, между прочим, и Федорук, как понимаете тут вообще не при чем. . А кто должен был поехать после этого? Назовите кто: Петро Кобевко, Богдан Загайский, Сергей Зарайский..? Кто? Если единственым кто занимался Демантом среди журналистов был Чорней. Вот и вся тайна.
И если возникает вопрос, зачем журналиста, который занимается темой, посылали в Москву к вдове человека, который подарил свою библиотеку городу, который написал о городе прекрасные мемуары. И журналист между прочим привез три чемодана архивов, которые ныне хранятся в госархиве. То по-моему это не вопрос. Это что-то другое. МНе жаль лишь, что Федорук не слишком часто делал такие жесты. Глядишь и мне бы подфартило. Поехал бы к вдове какого-нибудь Реццори, которым занимаюсь с огромным удовольствием. А, господин Михайлишин, слабо, повторить?
А железного дровосека я кажется угадываю. По темпераменту. Узнаваемый темперамент у дровосека. Ну дровосек, открой личико, как-нибудь. Пусть не здесь.
Sergei Vorontsov
13 січня 2012 20:36
Сори за ошибочки. Вдохновенно спешил. Это не запятые -- это невроз у меня такой. Пальцы ставили, а не я.
Sergei Vorontsov
13 січня 2012 20:42
Обидно до боли. Как мы радовались этих елок, когда узнали что они сохранились! И вот что сделала безразличная рука манкурта . Ведь, на самом деле, это были деревья нашей памяти, нашей совести перед предками. Жаль, конечно, что Федорук не внес их до охраняемых объектов, но он же не срубил их как сегодняшние чиновники (ведь как не крути, это их работа). Он способствовал, как мог, к приобретению культурного наследия Петера Деманта, библиотеки в первую очередь и его архиву. Результат поездки Юрия Чорнея в Москву это несколько тисяч бесценных документов, рукописей, фотографий, рисунков, аудиозаписей, ценность которых "железный лесоруб" и К никогда не поймет.
Здесь, возле дома Демантов, нужно посадить новые елки. Это нужно нам и только нам. Как можно это сделать?
Драгош Олар
13 січня 2012 23:05
Це просто ганьба. У якихось прохвостів ще вистачає совісті спекулювати, коли кожен чесний чернівчанин мав би тільки засудити ідіотизм цієї влади. В шию їх гнати.
Читач
14 січня 2012 00:50
радник нинішнього в.о. мера заздрить журналістам, які спромоглися власним розумом і талантом отримати можливість закордонних відряджень?
Ігор
17 січня 2012 09:53
Демант мешкав у будинку, де зараз ДНЗ №6. І там є його ялинка, під якою ще вого часу любила проводити час Ольга Кобилянська. Про яку іншу ялинку ви пишете????
городянин
17 січня 2012 11:39
Автори документального фільму "З батьківщиною у серці: Петер Демант", який вийшов у рік 600-річчя першої письмової згадки про Чернівці (ТРК "Місто", ТРК "Чернівці"), правильно визначивши вулицю проживання сім'ї, неточно вказали будинок. Закадровий текст (читає Семен Цидельковський) насправді не відповідає пропонованому відеоряду. Глядачів переконують, що обійстя Демантів – це розташована на тій самій вулиці вілла "Лола". Нині тут розташований дошкільний навчальний заклад № 6. Насправді у віллі "Лолі" – четвертому за рахунком будинку, якщо лічити від дому, в якому на цій самій вулиці жила Ольга Кобилянська, жив друг Петера – Евальд, з яким познайомився під час військової служби, але аж ніяк не він сам. Не довіряючи купленому на базарі молоку, господиня вілли Амалія Гаусліг не лише утримувала тут корову, але й власноруч доїла її. Як-не-як, а в родині було восьмеро дітей. Тільки після смерті голови сім'ї, у стіні вілли "Лоли" виявили його таємний щоденник. Страждаючи на невиліковну хворобу, багатий лісоторговець волів за краще звіряти свої думки не родичам, а паперу, що, як відомо, усе стерпить. З Гертою – наймолодшою з дітей колишніх власників вілли "Лоли" – Демант ще зустрінеться при нагоді у кондитерській "Прага", що на Арбаті у Москві. Але трапиться це років 40 по тому. Зовсім в іншому житті. До слова, саме ця, на той час вже 60-річна жінка, стане першим віднайденим за багато років другом чернівецької юності Вернона Кресса. Остаточно розвіяти будь-які сумніви допоміг сам... Петер Демант. Завітавши у червні 1980 року до Чернівців, через 40 років після депортації звідси, він не лише описав свою хвилюючу зустріч з будинком свого дитинства, але й сфотографував його. Влітку 2009 року вдова письменника Ірина Вєчная передала цю вже історичну фотографію авторові цих рядків. ВЛАСНЕ, САМЕ ТОМУ ТАКОЮ ВАЖЛИВОЮ БУЛА ЗРУБАНА ЯЛИНКА, ЯКА ДОПОМОГЛА ТОЧНО ІДЕНТИФІКУВАТИ ДІМ.
Yurij Chornej
17 січня 2012 12:02
юра, я невероятно благодарна тебе за эту статью, потому что , казалось бы , ну спилили ещё одно дерево вместо того,чтобы посадить , и спилили не тополь , от которого летом аллергия и мусор, а старинную ель, и теперь ещё мы узнаем,что это ель с биографией.
но тут такой интересный форум! просто сюжет для небольшого рассказа.вот они какие "железные дровосеки-21",безымянные герои и ярые борцы за народное добро! да уж, совсем не на питера деманта хочет быть похожим "железный дровосек-21", ему надо счеты свести со старой властью, которая его значимость не оценила, а теперь может повезёт больше.
ещё мне было бы интересно поучаствовать в форуме про фестиваль маланок в центральной части города и узнать мнение про то, где кончается город и начинается ,мягко говоря, область (географически).
ещё раз спасибо за историю про равнодушие.
Marina Libanova
18 січня 2012 22:53
Петер Демант жил вовсе не в доме № 13. а в № 16. Ёлка жива. Во время перебывания в Черновцах он заходил и говорил с бабушкой .Рассказывал что здесь жил.
Angela
29 березня 2012 23:28
Було б справді чудово, якби останнє твердження відповідало дійсності. На жаль, ні текст Першого життя, ні отримана від вдови Деманта фотографія, поки що не дають підстав говорити про зміну адреси. Демант пише, що будинок був двоповерховим. А № 16 можна назвати таким тільки з великою натяжкою. Там не два поверхи, а цоколь з одним поверхом. Анфілада кімнат, про які пише Демант, теж не про нього. Поруч з ним будинок, де жила Кобилянська. А Демант вказує, що їхній стояв не поруч, а з протилежного боку. Спростувати це все на користь нової адреси може лише запис в адресній книзі тих часів. Звісно, якщо хтось його розшукає. А поки що, схоже, за Деманта в Чернівцях почали вже боротися, як колись сім грецьких міст за Гомера, кожне з яких претендувало на те, щоб стати його батьківщиною. І це чудово! Значить він і його спадщина комусь потрібні. Дискутуймо, шукаймо докази і тоді знатимемо правду.
Юрій Чорней
29 березня 2012 23:46