Петерова ялинка нічому не навчила: на вулиці Йозефа Главки у Чернівцях знову рубають дерева

Вже кілька днів на вулиці Й. Главки у Чернівцях рубають дерева.

За словами мешканця вулиці Любомира Францовича, рубають нормальні дерева.

- Може хтось хоче щось будувати. Трест зеленого господарства рубає. Але їм сказали, от вони й виконують, - розповідає чоловік.

Фото Ігоря КІРОНДИ

Джерело: vidido.ua

Як повідомили у прес-центрі мерії, за рахунок коштів виділених з фонду охорони навколишнього природного середовища проводиться розчистка від аварійних дерев природоохоронного об’єкта заповідного фонду парку імені Ю. Федьковича та оглядового майданчика на вул. Й. Главки. Знесенню підлягає 48 дерев.

Роботи проводяться згідно акту обстеження від 23.10.2014 року та ордеру на видалення зелених насаджень №370 від 02.12.2014 року.

Аварійні та самосійні дерева, які підлягають знесенню, позначено зеленою фарбою.

Раніше ми повідомляли: 

ПЕТЕРОВА ЯЛИНКА. Буковина "планово" втратила один з привабливих туристичних об'єктів 

12.01.2012, 11:59

Під самий Новий 2012 рік Буковина втратила один з привабливих туристичних об'єктів гіпотетичного пішохідного маршруту-екскурсії «Чернівці між двома світовими війнами». Адже водять туристів, приміром, у Львові пам'ятними місцями навіть вигаданих літературних персонажів. То чому в Чернівцях не могло бути такого маршруту? Знаю особисто  кількох городян, які після прочитання мемуарів Петера Деманта про довоєнні Чернівці мало не з книжкою у руках ходили містом, відстежуючи згадані у «Першому житті»  пам'ятки, цікаві місця та об'єкти.

Стара велетенська ялина, поза сумнівом, стала б окрасою подорожі по місту минулого. Усвідомлення, що цю ялину семирічний Петер посадив особисто, посилило  б відчуття причетності до таємниці чужого життя. «Сестра Ерні схитрувала й посадила ялинку в готову яму. Я ж викопав для своєї нову і посадив деревце. Три роки по тому, коли ми залишали квартиру, наші ялинки гарно підросли», - засвідчить у мемуарах письменник. Окрім естетичної, остання обставина додавала дереву культурно-історичної цінності. Адже саме воно  дозволило точно ідентифікувати місце проживання родини Демантів у Чернівцях.

Проте не судилося. Дерево зрубали. «Незадовго до Нового року дерева ще стояли, а за кілька днів, коли знову завітав до парку імені Федьковича, їх вже не було. Трапилося це у проміжку між 25 і 29 грудня», - засвідчив історик Ігор Піддубний. Надія, що трапилася помилка й дерево все-таки вціліло, остаточно розвіялася після відвідин відомої адреси. Місце, де ще недавно височіла красуня ялина, зяяло  потворним пеньком.  Судячи по пеньку, який не мав жодної червоточини, дерево було цілковито здоровим.  А з огляду на особливості свого виду могло простояти ще не один рік. У тресті зеленого господарства підтвердили: 28 грудня 2011 року працювали за цією адресою. Дерева зносили планово і не лише в цьому районі міста. Під кінець року потрібно було терміново освоїти додаткові кошти з Екологічного фонду, виділені Чернівецькою міською радою. Замовником робіт виступала Шевченківська районна рада у м. Чернівці. Акт обстеження дерев з подальшою видачею ордера на рубку проводили фахівці департаменту житлово-комунального господарства міської ради.

Формальних порушень у цій скандальній ситуації виявити не вдалося. Тому окрім моральної, жодної іншої відповідальності причетні до неї не понесуть. У Чернівецькому обласному центрі з питань культурної спадщин запевнили, що меморіальні дерева на облік не беруть. У відділі біоресурсів, заповідної справи та формування екомережі регіонального Держуправління охорони навколишнього природного середовища  «Петерова ялинка» на обліку теж не перебувала. Тож згідно з паперами накоєне виглядає нормально. Але чому ж тоді вся ця історія залишає по собі такий гіркий осад? Можливо, через брутально знищену добру справу чийогось життя: «Посадити деревця ми вирішили після популярної бабусиної лекції про рослини... Як будь-яка хороша людина, за її словами,  я просто зобов'язаний був посадити дерево. Так само, як бодай одній людині врятувати життя і написати хоча б одну книгу... Виходить, усі три завдання бабусі Густі я виконав», - тішився свого часу Петер Демант.

Насамкінець варто згадати твердження краєзнавця Лариси Канюки, яка озвучила його після історії зі зрубаною ялиною. Дослідниця припускає, що Деманти жили на цій таки вулиці, але в будинку № 16, а не № 13.  На жаль, ні текст «Першого життя», ні отримана від вдови Деманта  фотографія дому, поки що не дають підстав ставити під сумнів попередню адресу.

Демант чітко вказує: його будинок був двоповерховим, а будівлю під № 16 такою можна назвати тільки з натяжкою. У ній не два поверхи, а цоколь і поверх. Анфілада кімнат, про які пише Демант, теж не зовсім про неї.  Поруч з домом № 16 справді розташований «будинок на схилі», де жила Кобилянська. Але колишній малий сусід письменниці вказує, що їхній «стояв навпроти». Вхід до квартири на першому поверсі  вів прямо з вулиці через малий палісадник. Сидячи в палісаднику зручно було рахувати візочки, у яких немовлят везли на прогулянку в парк. Очевидно, для цього він мав виходити на вулицю, а не в двір за будинком. Піднімалися в оселю лише по двох сходинках. А в домі № 16 таких значно більше.  Напроти ж палісадника – досить лише перейти ґрунтову дорогу – кущі й дерева. Вікна дому № 16 впираються в глуху стіну університетського парку.  Натомість потрапити у його парк, згадує Демант, можна було або з палісадника, перетнувши дорогу і перестрибнувши через живу загорожу, або через один з трьох входів. До улюбленого місця для ігор й читання - штучної скелі - «вела пряма дорога від другого входу напроти нашого будинку». Ця дорога збереглася донині. І починається вона перед вікнами дому № 13. 

Демант пише, що у 1980 році його ялинка ще була неушкодженою. «Минуло півстоліття, я повернувся у місто свого дитинства і відвідав старе житло. Палісадника вже не знайшов: вулицю розширили, площадку перед домом залили асфальтом, але посеред асфальту стояла струнка  могутня ялина, що набагато переросла двоповерховий будинок – моя ялина». Перед будинком № 16 в цей час такого дерева не було. Листяні дерева перед ним достатньо старі. Не схоже, щоб між ними взагалі колись було місце для великої  ялини.  

Натомість перед домом № 13 ялина – і навіть не одна, а цілих дві –  в 1980 році росла. Правда те, що їх було дві це дослідження тільки заплутує. Демант чітко вказує, що застав тільки свою  ялинку, а посаджена Ерні – зникла. Тоді і це не його рідний дім? Але як тоді фотографія, решта прикмет, які вказують саме на нього. Спогади про перебування в місті дитинства Вернон Кресс записав через півтора десятка років після приїзду у Чернівці, тому наплутав з ялинами? Чи  їх від самого початку було більше. Вціліли посаджена ним і кимось іще, але не сестрою? Ще більше проблем з міцними вхідними дверима. З фасаду двоповерхового дому № 13 вони зникли. Можливо, їх замінили вікном, коли розширяли дорогу і заливали палісадник асфальтом. Кому, справді,  охота заходити в дім прямо з вулиці? А може письменник просто вибрав перший ліпший будинок, який йому приглянувся і вигадав всю цю історію?

Вирішити адресну суперечку зможе лише запис в адресній книзі тих часів. Звісно, якщо вдасться його розшукати. А до того залишається тішитись: за Деманта в Чернівцях вже змагаються. Так, як колись за Гомера сперечалися сім грецьких міст. Кожне претендувало на те, щоб вважатися його батьківщиною. А значить і Демант та його спадщина комусь потрібні.

Які ще неймовірні життєві історії бережуть чернівецькі дерева, насаджені попід вікнами старих кам'яниць? Скільки існує родинних переказів,  пов'язаних з цими німими свідками минулого? На жаль, відомі вони переважно членам чернівецьких сімей, давно розсіяних по всьому світу.  Широкий загал довідується про них випадково. Хто б знав дивовижну історію, яку ще донедавна приховувало струнке дерево на вулиці Главки, якби колишній чернівчанин Петер Демант не розповів її у «Першому житті»? А почалася вона з посадженого у дитинстві деревця: Петерової ялинки. 

 Юрій ЧОРНЕЙ, "ДОБА"