Партія регіонів завжди була проросійською політичною силою, - первинний регіонал Олег Унгурян

Про це екс-голова Кіцманської РДА заявив під ча спрямого ефіру в передачі "Суь речей". 

- Завжди некомфортно себе відчував, тому, що це об’єктивно була проросійська політична сила. Але тоді це ще не був ворог України, це був нібито наш союзник чи брат, старший брат. 

Політик також розповів, за яких обставин опинився у Партії регіонів, а також прокоментував свою позицю під час подій кінця 2013 та початку 2014 років, коли був частиною влади, проти якої повстали громадяни країни. 

Людмила Григорчук: Ваші мотиви піти в партію регіонів, які?

Олег Унгурян: Моя історія, не знаю чи вона взагалі так важлива для слухачів. Це було 2005 року. Я, як і всі громадяни України,  на жаль, опиняємся заручниками тих законів, які приймає ВР. Тоді у 2005 році прийняли закон, що депутатами місцевих рад може бути людина, яка тільки балотується від партії. В 2005 після помаранчевої революції були величезні черги у партійні офіси помаранчевої команди. Мені було все одно, куди йти. Хотів стати депутатом, реалізувати себе як громадський діяч. Не зміг я би потрапити, я це бачив і розумів у Нашій Україні тоді і в інших. Була одна опозиційна партія на той момент. Люди не вірили, що вона взагалі буде на щось спроможна. Я завжди некомфортно себе відчував, тому, що це об’єктивно була проросійська політична сила. Але тоді це ще не був ворог України, це був нібито наш союзник чи брат, старший брат.

Людмила Григорчук: Ви тоді були на антимайдані і захищали іншу сторону, були по іншу сторону барикади. Ви тоді не розуміли, чи не знали, що захищаєте.?

 Олег Унгурян: Якщо розглядати в хронології, то ми зараз говоримо про ту ситуацію, яка відбувалася у листопаді ще, мітинг, на якому я виступав і представляв тодішню владу, це було у грудні, ще до тих кривавих подій, які мали потім місце. Мітинг називався «Об’єднаємо Україну», тоді не було масово так.

 Людмила Григорчук: Але вже було побиття студентів.

 Олег Унгурян: Так, але я, як депутат обласної ради голосував тоді за звернення, щоб притягнути винних за побиття. Я глибоко переконаний, завжди за все, що відбувається, відповідає влада, навіть, якщо вона опинилася в складній ситуації, але називає себе владою, якщо вона не може втримати ситуації і не може забезпечити дотримання Конституції і дотримання прав людей на вільне волевиявлення, то вона повинна скласти повноваження, відповідальність, повинна дати можливість людям обрати собі ту владу, якою би вони були задоволені. Щодо свого рівня, я це робив на своєму районному рівні. Я не перешкоджав у їхньому волевиявленні, нікого не переслідував, нікому не забороняв нікуди виїжджати, приймати участь і сам нікого не спонукав, щоб вони проти когось виступила. Я переконаний, що мали змогу і правоохоронні, і громадські активісти, депутати, представники діючої влади досліджувати це все і досліджували не однією комісією. Але я лише одна людина, один чиновник, який, звісно, не може протистояти тій біді, яка сталася пізніше і не така я важлива персона. Але в цілому, для України це була і залишається велика трагедія.

Людмила Григорчук: Пане Андрію, ви також думаєте, що один чиновник нічого не міг зробити?

 Андрій Гречанюк: З одного боку солідарний, бо один чиновник проти 5-7-х чи 10-х – це справді нуль, але я вважаю, що можна було не так. Я можу говорити зі свого боку, як би я зробив, я взяв би партквиток, поклав би його на стіл і сказали би: «До побачення».

 Людмила Григорчук: Ви не думали так зробити, пане Олеже?

 Олег Унгурян:  Я буду щирим, я думав, як би зробити. Не було людей, які би не були розчарованими, багато мені телефонували, і ті, які активно приймали участь у Майданному русі, просили, щоб я зроби такий крок. На той момент я сприйняв, що це буде неправильно по відношенню до тих людей, яких я тоді представляв. Тоді я був головою районної партійної організації, це були інші люди, з якими я з 2005 року працював у партії і це не було ще такою критичною ситуацією, швидше всього, що це би вплинуло. Якби всі одночасно поставили такий ультиматум.

 Людмила Григорчук: Не шкодуєте, що так не зробили тоді?

 Олег Унгурян: Я шкодую, що загинули люди, я шкодую, що Україна, на жаль, була відкинута у розвитку.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Олег Унгурян: "Мої колишні колеги з партії Регіонів сьогодні вже в "Солідарності", знову обрані депутатами"

Людмила Григорчук: Пане Олеже, тоді ви представляли владу і також понесли покарання за всю владу.

 Олег Унгурян: Так, моє звільнення пов’язували з участю на провладному мітингу і я тоді казав, і тепер кажу, що людина немає пожиттєво претендувати на якусь владу, посаду, це найманий працівник і не за великі гроші. Я тоді був членом тієї провладної команди, я реалізовував свої амбіції, я хотів змін, я сподіваюся, що мені таки вдалося щось зробити, але дуже спокійно треба відноситися чиновникам, коли їх звільняють. І вони повинні сприйняти так, що це навіть краще. Щодо себе скажу, я не хочу самовихвалянням займатися, але можу сказати, що я завжди приходив раніше на роботу і йшов пізніше, і намагався в силу і свого виховання, і освіти, і повноважень, допомагати людям. Чи вдалося це чи ні, це людям треба оцінювати.

 Людмила Григорчук: Але тоді ваша посада вимагала до себе поваги, а в один момент ви напевне почали відчувати до себе ненависть?

 Олег Унгурян: В мене не було відкритих конфліктів. Я тоді, як представник партії Регіонів, відчував ненависть людей, і через те, що загинули люди і це пов’язували з партією, що ж до моїх кроків, то наша районна організація єдина, що саморозпустилася і я ліквідував організацію, у всіх інших районах, вона залишилася зареєстрованою, просто люди розбіглися. Я тоді спілкувався, ми проводили зустрічі і з представниками Народної ради, і ми зрозуміли, що найголовніше, щоб ніхто не постраждав. Треба було розібратися, хто винен, але не можна було допустити, щоб було переслідування, щоб хтось постраждав і мені здавалося, що на той момент, я доклав зусиль, щоб ніхто не постраждав.

Інформаційний партнер програми Суть Речей www.buknews.com.ua