Первый фестиваль украинской литературы в Европе состоялся в родном городе Вернона Кресса, который писал о Черновцах

Дні Української культури в Австрії.  В Інсбруку в Австрії видавець Андрія Куркова організував Дні української культури. Ця ідея виникла, коли цей видавець приїхав підписувати угоду про переклад "Солодкої Дарусі" з Марією Матіос.

Він взяв на себе організацію Днів української культури - домовився з владою міст, де проходили події програми, підключив також Центральне радіо. Українські організатори підключилися вже після досягнення базових організаційних домовленостей.

Участь у Днях української культури взяли всі ті письменники, у яких бодай одну книжку було видано німецькою мовою. Вибір цілком зрозумілий.

Організація Днів української культури в Австрії була дуже доброю. Люди були добре поінформовані, приходили на всі акції. Успіх був неймовірний, і було прийняте рішення такі Дні робити кожні два роки. Після такої події стане легше говорити і з німецькими видавцями.

В октябре в австрийском Инсбруке состоялся первый Фестиваль украинской литературы, в котором приняли участие переведенные на немецкий язык украинские прозаики. Среди них был и Андрей Курков - один из самых издаваемых русскоязычных авторов в мире. Об успехе современной украинской литературы среди немецкоязычных читателей Курков рассказал в интервью журналисту Павлу Солодько.

pravda.com.ua

Книги кого из современных украинских авторов выходили в немецком переводе?

Любко Дереш, Таня Малярчук, Мария Матиос, Андрей Курков, Юрий Андрухович, Оксана Забужко, Тарас Прохасько, Наталка Сняданко, Тимофей Гаврылив.

На фестивале я спрашивал австрийских читателей, почему они покупают ваши книги. Они говорят, что привлекает ирония на фоне абсурдной реальности. Речь идет о советском абсурде?

В наше постсоветское время абсурда вокруг хватает. Но в СССР он был тотальным, его трудно было избежать.

Кто автор идеи проводить в Иннсбруке фестиваль украинской литературы?

Все началось со знакомства с директором австрийского издательства HaymonVerlagМаркусом Хатцером. Ему я часто и много рассказывал о современной украинской литературе. А в 2011, когда в его издательстве уже вышел первый том моей трилогии «География одиночного выстрела», я посоветовал ему обратить внимание на роман "Солодка Даруся" Марии Матиос.

Он заинтересовался. Тогда я пригласил его в Киев, а когда он приехал я позвал его и ничего не подозревающую Марию Матиос на свою презентацию в книжный магазин «Е» и перед презентацией пригласил их к столу и они на глазах у собравшейся публики подписали контракт на издание «Солодкой Даруси» на немецком языке.

Когда переводчица Клаудиа Дате подготовила часть романа по-немецки, Маркус прочитал и пришел в восторг. И тогда я предложил ему подумать о регулярном фестивале украинской литературы в Австрии.

Дело в том, что в Европе до сих пор не было литературного фестиваля, посвященного именно Украине. В прошлом году Украина стала почетным гостем Фестиваля европейских литератур во Франции в городе Коньяк, но в Коньяке каждый год становится почетным гостем новая страна.

А в Австрии нам, кажется, удалось создать уникальный фестиваль. Фестиваль, который будет знакомить немецкоязычную публику с украинскими авторами, выходящими со своими романами и короткой прозой на все немецкоязычное пространство, на рынок со ста миллионами читателей.

Австрийский фестиваль стал возможен благодаря сотрудничеству нескольких организаций - издательства Haymon, общественной структуры "Книжковий простір", Фонда Ахметова "Развитие Украины", Института славистики, Университета Инсбрука и местных властей региона Южный Тироль и города Иннсбрук.

Фестиваль получил много положительных отзывов в Австрии и Германии. Mаркус Хатцер был потрясен тем, сколько людей пришло на презентацию в Иннсбруке (мест не хватало!) и как после этого выросли продажи переводной украинской литературы.

А поскольку была договоренность о том, что в случае первого успеха фестиваля он станет регулярным, то в 2015 году уже планируется второй фестиваль. Его главным гостем будет Юрий Выннычук, сейчас Haymanприобрел права на издание романа "Танго смерти" и работа над переводом идет вовсю. Переводит роман Александр Кратохвил, переводчик и бывший завкафедрой украинистики в университете Грайфсвальда.

Корреспондент.net

Довідково:

В Інсбруці народився майбутній співець міжвоєнних Чернівців Петер Демант, який підписував свої твори літературним псевдонімом Вернон Кресс. Серед нинішніх чернівчан особливим попитом користується його  "невигадана повість" про Чернівці 20-30-х років ХХ століття "Первая жизнь".

Готуючись до появи дитини, Деманти перетнули Альпи, переїхавши із Штерцинґа до Інсбрука, де майбутній Вернон Кресс й з'явився на світ. Будинок санаторію сестер жалібниць ордена Святого Хреста, в якому тоді жила родина, Петер Демант знову побачить тільки через 87 років. У 2005-му до рідного міста його офіційно запросить мер Інсбрука Хільда Цах. На історичній батьківщині він довго ніколи не жив. Власне, після народження, побував тут лише двічі. 

Хрещеними батьками хлопця стали титулований австрійський альпініст, а згодом ректор університету в Інсбруку Вільгельм фон Фіккер та не менш відома альпіністка Ценці фон Фіккер. Саме їй, підкорювачці гори Ушба, князь Дадішкеліані у 1903 році символічно подарував цей символ Верхньої Сванетії. «Це засвідчував документ, який зберігався в музеї альпінізму у Мюнхені, - уточнив через багато років похресник фрау Фіккер. - Під час війни він згорів, але в інсбрукському музеї я зняв фотокопію».

З 1919 до 1941 року майбутній письменник жив у Чернівцях. А після арешту і депортації - в Сибіру, на Колимі та в Москві.

Вдруге й востаннє навідався до рідного міста у 2005 році вже як гість Інсбрука. Жив у готелі «Гарні» – всі витрати за кошти міста.  За пані мером і гостем з Москви телевізійники ходили цілий день. Помахав їм з середньовічного балкону «Золотого даху» -  головного символу міста. Побачив на площі гарну церкву в «альпійському стилі» зі стрімкою стріхою і високою дзвіницею. Поруч на табличці назва вулиці «Загенгассе».  У цій лютеранській церкві його охрестили 87 років тому. 

Помер Петер Демант у 2006 році. Похований у Москві на Новодевичьем кладовищі.  До Чернівців, за ініціативою Чернівецького міського голови Миколи Федорука, на постійне зберігання прибула тільки його особиста книгозбірня. Також із Москви, від удови Петера Деманта Ірини Вєчної, до Чернівців надійшли чотири великі валізи пов’язаних із ним документів, які зберігаються в Державному архіві  Чернівецької області. У 2013 році видавництво "Книги ХХІ" видало українською мовою головну книгу Вернона Кресса «Зекамерон XX».

На 2014 рік доктор Курт Шарр - близький приятель Петера Деманта, з яким він познайомився у Москві, - готує видання "Зекамерона ХХ" німецькою мовою. Книга також вийде в Інсбруку. 

На фото: сучасна копія свідоцтва про народження Петера Деманта з Інсбрука, яку Курт Шарр подарував йому під час візиту до Москви.