Перспективи "Української книги" обговорили у "Вернісажі" (ОНОВЛЕНО)
Суб'єктивні враження від громадського обговорення перспектив "Української книги" у Чернівцях.
Є невідомий інвестор, який через громадську організацію, яка орендує у міста приміщення, хоче інвестувати у нього гроші. (Умови переоформлення ГО і те, хто за цим стоїть, залишилися на рівні пліток і чуток. Єдине, що вдалося з'ясувати - Олександр Пуршага не є членом цього ГО).
Оренда закінчується в 2020 році, відповідно, той хто вкладає гроші у справу має бути впевнений, що її продовжать, а вкладені кошти можна буде відбити. Запитання, хто це все йому гарантував, перетворилося на риторичне. Попри присутність на обговоренні представника департаменту економіки (чи розвитку, як воно тепер називається). Хоча він один міг внести ясність у це важливе, якщо не головне питання, адже без такої упевненості, що оренду точно буде продовжено, ніхто не розпочинав би ні оборудки з переоформленням ГО, ані ремонту. Відповідно, відпали би всі наступні теми для обговорення. (Щоправда поспішний ремонт з руйнуванням попередньої обстановки міг мати ще одну мету. Не допустити до комерційної площі у центрі Чернівців потенційних конкурентів. Щось на кшталт того, що трапилося з "Технічною книгою" на вулиці Ольги Кобилянської. На облаштоване приміщення з поганим ремонтом легше знайти кількох претендентів, ніж на вже з понівеченими стінами).
Якби влада у Чернівцях була владою (у найширшому сенсі, а не тільки міська), то об'єкт можна було би запропонувати іншому інвестору. Наприклад, про наміри відкрити книгарню у Чернівцях повідомляв власник Фоліо Олександр Красовицький. Можливо, його пропозиція після завершення попереднього строку оренди більше би задовольнила громаду? Фактично щойно відкрита у центрі Львова нова Книгарня #1 - п'ятий кут Площі Ринок найкраще тому підтвердження. Цікаво, кому там належить приміщення і на яких умовах передане інвестору?
Водночас гарантії, які отримала ГО (читай невідомий інвестор) настільки вагомі, що це не місто диктує їм умови продовження оренди, а його адвокат поблажливо погоджується на компроміс з громадою. Так наче питання вже остаточно вирішене раз і назавжди. Адвокат громадської організації на словах запевняє, що попередній профіль використання приміщення буде збережено. Щодо оформлення інтер'єру, за словами адвоката, інвестор готовий до компромісу і відкритий для пропозицій.
Думки щодо історичності інтер'єру старої книгарні розділилися. Частина фахівців запевняють, що старий інтер'єр був автентичним або принаймні узгодженим з державними органами. Були і такі, які запевняли, що достовірної історичної довідки про те, що там було наразі немає. Попри озвучену Оленою Пушковою позицію, яка назвала події в приміщенні - радикальним вандалізмом, говорити про знищення старовини наразі передчасно. Вже навіть існує висновок уповноваженого державою експерта, що ніякої шкоди самому приміщенню не завдано.
Те саме щодо правомірності будь-яких запланованих змін. Тут позиції теж прямо протилежні: без дозволу міністерства культури міняти нічого не можна, бо приміщення - пам'ятка архітектури національного значення. І друга: реконструкція не тільки можлива, але відбувається за вже узгодженим попереднім орендарем проектом.
Підсумок: Громада хоче гарантій збереження книгарні і культурного простору.
Проблема: як юридично гарантувати збереження профілю, змусити інвестора за власні кошти не тільки провести міжнародний конкурс на краще облаштування книгарні і реконструкцію відповідно до усіх нормативів, а в перспективі ще й займатися потенційно збитковим книжковим бізнесом.
P.S. Влада безпорадна, непрофесійна і частково заангажована, тому розраховувати на її допомогу для вирішення сформульованої проблеми не варто. Громада дезорієнтована і неорганізована.
Юрій ЧОРНЕЙ
Фото: Шпальта
