Перше вересня

В садочку я мріяв, коли ж нарешті піду до школи, де немає «денного сну».

Якось, стоячи у дворі школи біля купи металобрухту, що ми поназбирали по навколишніх будовах і дворах, я зітхнув: «Коли ж я закінчу нарешті школу і почнеться життя без домашніх завдань?».

В університеті я виходив з бібліотеки й ішов у скверик дивитися, як старші чоловіки грають у шахи. Так я відпочивав під час підготовки до екзаменів. Над шаховими дошками я думав про життя без сесій.

Життя без сесій доправило нову мрію: «От після захисту дисертації я заживу».

Після захисту я опинився знову в просторі домашніх завдань, екзаменів і сесій, лише вже по інший бік кафедри. Але, бажання залишилися тими ж. Навіть на морі, на хвилі найвищого захоплення, мене часом нівечила думка: «Треба ж буде підготувати новий спецкурс».

Та новий «спецкурс» приготувало нам всім життя.

Зараз у мене ні уроків, ні екзаменів, ні сесій.

Чому ж, після «денного сну», я згадую саме про них?

         Валентин Ткач

                   01.09.15