Олексій Каспрук: "Тепер у владі визначилися: є вони, а є всі інші"

Олексій Каспрук впевненіше виступає на сесіях, усе частіше заявляє про себе у ЗМІ і соціальних мережах. Під час акції « Вставай, Україно»» усі із цікавістю відзначили, що, можливо, Арсеній Яценюк вже почав промоцію майбутнього кадидата на посаду мера Чернівців (п. Каспрук весь час тримався біля лідера «Фронта змін»). Отже, ми вирішили поговорити із п. Каспруком, саме, як можливим кандидатом на посаду міського голови Чернівців.

- Ваше висування на цю посаду є дуже ймовірним і Ви ніколи цього не заперечували. Тобто, у Вас певно вже є певне бачення того, що ви робитиме у цій ситуації? Скажіть, щоб Ви змінили, якщо б були обрані на цю посаду?

-О, мені вже задавали таке питання, складне.

- Хто?

- Представники міжнародних інституцій. Мені, з цього приводу, подобається такий анекдот. Приходить пацієнт до лікаря і каже: “Ой, лікарю, у мене тут болить, тут болить, ще тут болить”… А лікар відповідає: “О-о-о, шановний, так у вас пальчик поламаний”. У цій ситуації, куди не ткнеш – скрізь болить. І змінювати треба не пальчик, а треба міняти психологію чиновників, які працюють у міській адміністрації, чиновників різних поколінь, тому що тут мають працювати люди, які більше думають про місто, аніж про себе. Це дуже складно. Але такі люди є. Вчора на прес-конференції говорили про ЖЕКИ. Проблема не в тому, що майно належить громаді, чи воно належить акціонерам, чи воно належить приватному власнику. Питання в тому, як ним керувати. Чи відповідально, чи розвивати це підприємство чи бюджетну організацію, чи сидіти, вирішувати свої питання і чекати.

- Яку ви можете запропонувати схему, щоб підвищити таку відповідальність?

- Я переконаний, що відповідально ставитися до своєї роботи заважає, може, якраз наявність схем. Коли з’являється можливість приймати рішення чиновнику на свій розсуд – дозволяти або не дозволяти, виникає спокуса корупції. Це дуже важко змінити в одному місті, коли вся країна хвора. Побудувати, розвинути європейське місто, чисте, вільне, демократичне, без корупції, коли вся країна і державна влада в цьому бульоні. Можна якісь процеси розпаду призупинити, можна щось покращити, є приклади міських голів інших міст, які своєю позицією чи своїм баченням.

- Ви працювали директором комунального підприємства при Федоруку. Ви бачили, що відбувається, які порядки заведені тощо. Мабуть, Вас не все влаштовувало. Що б хотілося змінити?

- Були проблеми, коли якісь певні ідеї чи проекти мали принести користь громаді, вони впиралися в якийсь такий тихий саботаж, підкилимні кулуарні ігри деяких чиновників. І доводилося головою ламати бетонні стіни. Спротив завжди прив’язаний до конкретного чиновника, але усе диктує система. Наприклад, ще коли я був керівником «Містобуду», я був одним із лобістів питання щодо об’єднання функцій єдиного замовника будівельних робіт під одним дахом. Раніше була традиційна система: освіта сама собі замовляє будівельні роботи, ЖКХ – окремо, медицина – окремо і т.д. А бюджетне фінансування було достатньо серйозним. Управління культури чи управління освіти отримували мільйони гривень на ремонт чи будівництво того чи іншого об’єкту, а при цьому не мали фахівців, які могли б контролювати якість виконання цих робіт. І ось було прийнято рішення, що функції єдиного замовника будуть зосереджені в департаменті містобудівного комплексу, який має великий штат фахівців, який мав би бути замовником і відповідно обирати виконавців для виконання масштабних робіт, коли йдеться про сотні тисяч гривень. Відчувався сильний спротив чиновників. Тому що у них забирали можливість розподіляти бюджетні кошти.

Тобто, як я вже казав, все ж чиновники насамперед мають думати про спільну справу, про інтерес громади. Це ключова ідея.

- Скажіть, фракція « Фронту змін» дуже монолітно підтримує « Інвест-альянс»(Добробут) щодо його бізнесових проблем. Чому така монолітність?

- Ми підтримуємо не тільки “Інвест Альянс”, насправді є інші приклади, коли ми вступаємося на захист підприємців, у яких міська влада намагається щось забрати.

- У кого ще, наведіть приклади?

- Наприклад, йдеться і про малі архітектурні форми, коли – одному дають, а другому не дають. А чому?Бо щось не вирішив чи таке інше. Мова про інше. Зараз керівники, очільники, “смотрящі” міста організовують такий інформаційний потік. У них таке формулювання, що ринок “Добробут” треба повернути міській громаді. Хотів би зважити на одну річ: у міської громади ніколи не було ринку “Добробут”.У міської громади була земельна ділянка, заболочена, яку ніяк не використовували, які приватне підприємство викупило у міста за п’ять з лишнім мільйонів гривень — на той час. Тому говорити про те, що місту треба повернути ринок, це некоректно. Це чужий ринок. Якщо піти таким чином, то завтра будь-який чиновник почне лобіювати і тиснути питання про повернення, наприклад, забрати у людини квартиру, яка була приватизована, чи магазин, який колись був приватизований. Міська рада в таких ситуаціях має діяти так, щоб шукати компроміс. Враховуючи, що керує цим ринком депутат від “Фронту змін”, то компроміси ніякі ніхто шукати не збирається. Продовжується тиск, і відповідно ми захищаємо нашого колегу і підприємців, які там працюють, від невизначеності. Найголовніше, не даємо зробити прецедент, що можна в когось щось забрати.

- Мене особисто вразило в цій історії, що підприємці не мають майна на Добробуті, і магазини не їхні. Хоча заплатили вони дуже солідні гроші. У них є угода на право торгувати, яку важко зрозуміти, хто буде гарантувати?

- Чесно кажучи, не знаю юридичних тонкощів щодо цієї угоди, договору. Але я знаю одне, що неодноразово, коли буваю на ринку “Добробут”, я скарг підприємців чи запитань: “Що з нами буде?”, не чув реально. Є укладені договори між адміністрацією, є нотаріально засвідчене право, зобов’язання і таке інше. Тому я не думаю, що в цьому ракурсі можуть бути проблеми. Тим більше ви бачите, яка сила-силенна людей, і досвід показує, що коли підприємців на Калинівському ринку, лише 17 чоловік чи 13, намагалися виселити, був опір. Я не думаю, що проблема в цьому. Проблема зовсім у іншому.

- Після того, як Федорука «пішли», був арештований Іван Ринжук – керівник Калинівського ринку. Ну всі ж знали, що Калинівський – це велике поле зловживань. В незалежності від того, чим закінчиться справа, в цілому люди усвідомлюють, що там відбувалося. Як ви ставитеся до цього. І щоб ви пропонували змінити на Калинівському, як можливий кандидат на посаду мера?

- Калинівський ринок – це було поле для зловживань. І залишається. І нинішній очільник це визнає. Він про це заявив публічно на сесії. Мені важко оцінювати, що там відбувалося раніше, я, чесно кажучи, ніколи не був близьким товаришем Івана Івановича, на відміну від більшості депутатів міської ради, які його звільняли, які зачитували обвинувальні звинувачення і вироки з трибуни. Проблеми були. А хто, що, як наробив – на це є відповідні органи, є суд, нехай він дає свою оцінку.

Мені це часто закидають, що я – людина тієї системи. А для мене тієї системи не існує, я не хочу порівнювати те, що відбувається сьогодні у місті, з тим, що відбувалося у 2010 році, 1991-му чи 1913 році. Це не цікаво.

Мені цікаво як депутатові, який обраний два роки тому, що відбувається у місті сьогодні і що з містом буде завтра – насамперед. Що ж відбувалося тоді, не дуже доброго, на мій погляд, і що відбувається зараз на Калинівському ринку? Згідно з законом України міський голова укладає контракт з керівником будь-якого комунального підприємства. І тоді, і зараз, я переконаний, що основна проблема Калинівського ринку, це відсутність громадського контролю за діяльністю його адміністрації.

Тобто сьогодні пан Сербінчук має контракт з паном Михайлішиним. Тільки йому Сербінчук підзвітний. Реально нема жодної ні спостережної чи наглядової ради, ні якоїсь громадської ради підприємців при адміністрації. І тому, на мій погляд, єдиний правильний шлях – це буде створення саме наглядової чи спостережної ради, яка буде обмежувати директора у якихось певних діях.

Тобто, якісь серйозні рішення, — питання про реконструкцію, виділення коштів, наприклад, понад 100-200 тисяч гривень, керівник ринку має робити винятково за погодженням з цією спостережною радою, в яку мають входити і підприємці, і депутати від різних політичних сил. Тоді це унеможливить будь-які злочини.

-Ви впевнені, що це можна зробити у занодавчому полі України?

- Переконаний, що можна. Якщо не можна юридично закріпити таку наглядову раду чи правління, то можна зробити громадську раду, з якою керівник по положенню буде зобов’язаний це погоджувати чи ставити до відома.

- Призначення директора комунального підприємства безпосередньо очільником міста прописане українським законодавством?

- Так. Закон України зобов’язує, це було не лише при Федоруку, і при Павлюку, і при самому заснуванні Калинівського ринку.

-Що, на Ваш погляд, змінилося у місті із зміною керівництва?

- Місто втратило свій ореол, ауру чи атмосферу толерантності.

- Що ви розумієте під цим?

Пам’ятаєте, що усуненню Федорука передувало призначення виконавчого комітету. В склад виконкому Федорук пропонував представників всіх політичних партій. Після усунення мера, нам («ФЗ») зі Свободою“ дали відворот-поворот. Тобто сказали: « ми самі будемо тут вирішувати, як ми вважаємо за потрібне, ваша думка нас не цікавить». А, між іншим, ми (Фронт змін) із “Свободою”, представляємо більше третини чернівчан. Я, наприклад, більше 10 років займаюся громадською діяльністю, в тому числі питаннями, які стосуються муніципального розвитку. Мене вивели з координаційної ради по стратегічному розвитку м.Чернівці, хоча я керівник великої фракції. Погодьтеся, що це нелогічно. Тепер у владі визначилися: є вони, а є всі інші. І якщо ці «інші» щось не те кажуть, то вони взагалі нічого не будуть робити у місті. А хто мовчить, хай приходять, ми з ними повирішуємо…

Толерантність втрачена. Сподіваюся, на певний час і нашим завданням буде, коли відбудеться зміна влади, щоб міський голова працював на всіх чернівчан, а не на своїх хазяїв, які його поставили на цю посаду.

- Неможливо оминути питання злиття « Батьківщини» і « Фронту змін». Партія «Батьківщина» пережила феноменальний кадровий крах. Коли зраджують 10-20 відсотків, то це якось зрозуміло. Але коли 95 відсотків, то, очевидно, що відбулося щось неймовірне. І тут є глибокі проблеми. У « Фронта змін», навпаки достатньо міцна фракція. Особливо у Чернівцях. Вас не лякає переспективи такого злиття.

- Процес злиття був неминучий. Ті події, які відбуваються в країні його прискорили. Є основні ідеологічні моменти, по яких у нас з “Батьківщиною” не було ніяких розбіжностей. Україна має бути демократичною, в Україні має бути верховенство права, людина має почуватися вільно і має право реалізовувати свої права. Це основне. Все інше – речі вторинні, по них завжди можна буде знайти компроміс, або вдосконалити взаємини.Гадаю, що з тих кадрових помилок були зроблені висновки, і керівництвом “Фронту змін”, і керівництвом “Батьківщини”. І не тільки керівництвом, але й активом. Більшість членів нашої партії, переконаний, і “Батьківщини”, підтримає цей процес об’єднання. Ми були трішечки різні – структурно, але це не суттєво. Переконаний, що під час цього об’єднання буде взяте найкраще, і забуте найгірше.

- Які, на ваш погляд, завдання, стоять перед фракцією « Фрону змін» нині?

Зараз доцільно об’єднувати депутатів навколо ідеї врахування інтересів громади, толерантності. В Чернівцях треба жити депутатам заради чернівчан, прислуховуватися один до одного, виробляти якісь спільні речі, якими ми будемо жити не завтра, а через 10-15-20 років. На сьогоднішній день я бачу, що такий процес тільки зароджується, але бувають ситуації, і це показують результати голосування, коли невигідні для громади рішення не підтримуються депутатами з різних фракцій. Показовим для мене було на минулій сесії по неприйняттю переліку по виділенню земельних ділянок тим, хто недавно стоїть на черзі. Було навіть порушення регламенту. Михайлішин ставив третій раз це питання на голосування, але воно не пройшло. Зрозуміло, що владою проводиться певна робота в міжсесійний період з депутатами, які не проголосували, але щось вже не спрацьовує… Таких питань стає все більше і більше на сесії.

Кому Ви симпатизуєте з міських голів України? Кого вважаєте за приклад?

Мені подобається міський голова Сум – Геннадій Мінаєв, я слідкую за діяльністю. Людина зі своєю позицією. Ще подобається міський голова Вінниці – Володимир Гройсман. Взірцевий приклад дуже молодої людини, яка стала міським головою у 32 чи 33 роки. Вже на другий термін обраний міською громадою. Порівнюючи деякі речі, я можу говорити про масштаб нашого сьогоднішнього керівництва і керівництва Вінницької міської ради.

Розмовляв Сергій Воронцов 

Джерело: «Чернівці Таймс»