Олексій Каспрук: «Не хочеться вірити, що саме Коломієць і Олексюк можуть посприяти реваншу»

Кандидат на посаду Чернівецького міського голови  Олексій Каспрук є безсумнівним лідером електоральних симпатій чернівчан.  Він має найвищий рейтинг довіри з-поміж інших кандидатів.  До того ж, як стверджують фахівці, є найбільш підготовленим до роботи Чернівецьким міським головою. Говоримо з керівник депутатської фракції "За Батьківщину"  в міській раді про «привабливі» обличчя реваншу і про те, як йому запобігти.

- Три роки особисто Ви гідно несли прапор опозиції до режиму Януковича в Чернівцях. В умовах матеріальних спокус, шаленого тиску з боку системи не стали  «тушкою» і зберегли від розвалу депутатську фракцію, яку очолювали. У той же час окремі ваші нинішні критики й опоненти співпрацювали з режимом. Часто всупереч волі виборців. Складно було вистояти?

У злочинному світі прийнято забруднити людину. А останні три роки як в Києві, так і в Чернівцях ми малу владу, що діяла за принципами злочинного світу. Коли ти забруднив людину співучастю в злочині, вона вже залежить від тебе. Зрозуміло, що забруднившись один раз, далі довелося б грати за цими правилами. Спочатку членів фракції намагалися купити - спокушали пільгами, пропонували великі суми. Наприклад,  за голос проти міського голови Федорука – за його зняття з посади –  пропонували  100 тисяч доларів і вище. Але, слава Богу, більшість депутатів очолюваної мною фракції втримались від спокуси. А якщо хтось і відійшов, як Марина Гаєвська, то це не була критична маса депутатів. Кілька зрадників-тушок не ставили під загрозу існування фракції і не давали підстав говорити про ревізію волевиявлення громадян. Навпаки, до фракції приєдналося ще два депутата.

Вам особисто важко було протистояти тиску?

 Коли ти отримуєш інформацію, що у тебе вдома планують провести обшук, а там дружина і маленька дитина, то по-людськи це складно. Але  якщо ти пережив це і вистояв, то стаєш іншою людиною.

Правду кажуть, що практика опозиційної діяльності – хороша школа?

Важаю, хто вистояв в опозиції, не зрадив однодумців, навчився в жорстких умовах відстоювати інтереси своїх виборців, таки отримав добре загартування, яке дозволить витримати й випробування владою. Наша команда працювала в опозиції системно, фахово аналізувала ситуацію в ЖКГ, освіті, медицині. Ми не робили голослівних заяв, не займалися популізмом, а вносили обгрнутовані фахові пропозиції, тобто діяли відповідально. І так планую працювати й надалі. Не обіцяю того, чого не зможу виконати. Фахівець, який глибоко розуміє проблематику, не може робити безвідповідальних заяв. Це тільки для невігласів усе просто, бо вони не розуміють, як функціонує самоврядування. Багато з тих, хто зараз балотується в мери, не готові усвідомити, що до моменту пере різання стрічки на новому об’єкті, може пройти не один рік.  За останні три роки ми мали можливість побачити, до чого призводить невігластво та популізм.  Добре, що багаторічний мер Микола Федорук залишив значний запас міцності, заробок добрих справ, і місто зуміло вистояти, попри непрофесіоналізм і нахабний дерибан. Для того, щоб перерізати стрічку на Прутському водозаборі, треба, можливо, не одну каденцію відпрацювати, докласти чимало зусиль, часу та здоров’я, можливо, й посивіти. Багато проектів, які я готовий започаткувати, можуть принести результати через 7-8 років. Тому навіть в опозиції ми ніколи не заперечували якихось речей лише тому, що вони виходять від влади. Ми були конструктивною опозицією. Я аргументував свою позицію, пропонував альтернативні, кращі, прозоріші шляхи вирішення тих чи інших проблем життєдіяльності міста. Громада має пам’ятати, як перед кожною черговою сесією міської ради я особисто публічно доповідав про питання, які планувались до розгляду, застерігав від помилок і від відкритого дерибану міського майна, що неодноразово вчиняла зтушкована більшість на чолі з Михайлішиним.

Критика була аргументованою?

Звісно, коли я бачив що готується дерибан комунального майна, банальне розпилювання коштів міської громади, я не мовчав. Якщо йшлося про непрозорий розподіл земельної власності я вказував назву такого рішення, ініціаторів, замовників, місце розташування земельної ділянки чи об’єкта дерибану. Якщо тодішня влада переплатила чималі кошти за тролейбуси, чим завдала матеріальної шкоди громаді, то це було документально підтверджено. Зрештою мою правоту згодом визнала і прокуратура. Хоча частіше правоохоронна, судова  системи мовчки клали наші заяви під сукно. З нашого боку проблем з конструктивом  не було. Інша річ, що тодішній керівник міста Віталій Михайлішин довів  ситуацію в міській раді до абсурду. Депутатська більшість, яка поставила Михайлішина, провалювала  кожну мою пропозицію, навіть якщо та була ефективною, позитивною й корисною для громади. І робила це тільки тому, що вона надходила від мене. Нас не чули, нам відмовляли в скликанні позачергових сесій для розгляду важливих питань… Усі мої аргументи - про необхідність кращої підготовки міста до зими, закупівлю піщано-сольової суміші заздалегідь, а не в розпал морозів, потребу краще ремонтувати дороги  розбивалися об глуху стіну.

Врешті  саме ця глухота влади до нагальних потреб людей – по всій її вертикалі від Києва до Чернівців – спричинила нову революцію…

Я кілька разів їздив на Майдан. Пережив нічний штурм 11 грудня. Це в ту ніч народилося гасло: «Київ, вставай!». Тисячі киян поспішили нам на допомогу…  Я вам чесно скажу: зранку, коли нарешті прийшов світанок і ми вистояли, а  силовики почали відходити, з’явилося відчуття  перемоги. Здавалося, що тепер почнеться суспільний діалог, що влада нарешті усвідомила: люди не розійдуться. Ніхто тоді, безперечно, не знав, що попереду ще страшніші події. Повернувшись в Чернівці, з’ясував, що поки громада переживає  стрес, влада готує реванш.  Одна з причин, завдяки якій так швидко підняли голови ті, хто до останнього працював на Януковича, хто грабував місто – це зовнішня агресія Росії. Люди перемкнули увагу  на допомогу Збройним силам України, оборону Батьківщини. А винуватці цієї ситуації, кримінальні справи яких за браком часу почали пробуксовувавти, залишилися непокараними. І тепер вони  використовують це на свою користь.

Перечекавши, з подвоєними силами кинулися відвойовувати частково втрачені позиції? Інколи навіть здається, що ці люди ладні каменя на камені не залишити від України, тільки щоб повернутися в свої крісла…  

Люди, які опосередковано спричинили вибух народного невдоволення та яких тримався режим, винний у загибелі сотень людей, абсолютно не змінилися. І я можу пояснити для чого їм цей реванш. Уся діяльність Чернівецької міської ради часів Віталія Михайлішина і його компанії була підпорядкована єдиній меті –  особистому збагаченню. Дерибан земельних ділянок, тендера, відкоти, хабарі…  Раз на місяць, коли відбувалася сесія, вони «пиляли» чотири–п’ять земельних ділянок, продаючи їх по 50 – 100 тисяч доларів.  Тому у них немає високих прагень. І зрозумілою  є мета  повернення у владу. Вони рвуться назад задля особистої наживи. Ті, що купують владу за гроші, звикають витягувати з неї прибуток. Це знали ще стародавні. А хіба не те саме відбулося у Чернівцях? Хіба вони виграли владу? Вони її купили! Смотрящі нахабно ревізували волевиявлення громади і переформатували склад ради під власні інтереси. У них все чітко сплановано. Вони роблять це для того, щоб не тільки повернути собі гроші, які заплатили за владу, але й примножити їх. П’ять років мерства для них – це мінімум двісті тисяч доларів щосесії, які проходять щомісяця, - отримуємо суму, за яку вони б’ються. І це тільки земельні питання. Ми знаємо команду Михалішина, з якою він нібито йде служити громаді. І на що здатні  Чесанов, Чинуш, Бешлей, Кедь і смотрящий за ними Продан. Не має значення, якими партійними квитками, громадськими ініціативами чи гарними гаслами вони прикриваються. Їхня суть залишається незмінною – особиста нажива.

Невже чернівчани знову піддадуться обману і поведуться на солодку брехню кандидатів колишньої влади?  

В цьому буде і наша вина. Замість того, щоб об’єднатися, як гуртується колишня влада, демократичні сили знову поборюють одна одну. Тому мені інколи все важче переконувати самого себе, що поведінка окремих демократичних кандидатів продиктована тільки ідейними, а не іншими, більш земними  мотивами.  Буває, говориш з таким кандидатом, пояснюєш, кому вигідна наша роз’єднаність, взаємне поборювання, він навіть погоджується. Але дозволяє й далі використовувати себе.  Добре, якщо тільки «в темну». Тобто якщо тут немає політичної корупції, участі демократичного кандидата у виборчій кампанії, як технічного дублера кандидата від колишньої злочинної влади. Ще хтось, напевно,  просто не бажає поступитися амбіціями, нереалістично оцінюючи власні шанси на перемогу. На цьому вміло грає корисливе оточення, про що кандидат може навіть не здогадуватися. І все це на користь реваншистам.  Коли технічним кандидатом Віталія Михайлішина виступав Василь Забродський, то я цьому не дивуюся. Але коли таку роль, по суті,  виконують Олексій Коломієць чи Петро Олексюк, то мені щиро прикро. Не хочеться вірити, що саме ці кандидати  мимоволі можуть посприяти реваншу. 

Виходить обличчя реваншу може бути молодим, новим і привабливим?

Вибори міського голови проводяться в один тур. Тобто розкачуватися з вибором, як на президентських перегонах, категорично не можна. Якщо ви підтримуєте демократію й зміни, але не визначилися кого підтримати – це  помилка. Електорат реваншистів стабільний, у нього немає альтернативних кандидатів для вибору. Тому ці люди цілеспрямовано будуть голосувати за одного кандидата. Ми ж знову пропонуємо на вибір кілька альтернатив. Ніяких виправдань, що в другому турі я, як виборець, проголосую так, як потрібно, тут бути не може.  Ризик змарнувати свій голос, віддавши його нібито за демократичного кандидата, яких є кілька, тут надто високий. Голосувати так – значить сприяти реваншу. Я раджу одразу підтримати найбільш рейтингового з-поміж демократичних кандидатів. Бо тільки у нього є реальний, а не примарний шанс виграти і зламати стару систему.  А все інше – добрі наміри, якими відомо куди вимощена дорога…

То ви сумніваєтесь у своїй перемозі?

Якраз навпаки. В перемозі  я не сумніваюся. Я не розумію іншого. Участі у виборах деяких самовисуванців. Того таки Володимира Дороша, якого знаю десятки років. Для чого йому  чергова спроба набрати декілька відсотків? У тебе, як кандидата, є ідеї – приходь, будемо обговорювати, спільно їх втілювати після перемоги. Тому ж  Петрові Олексюку запропонував  ділянку  роботи в моїй команді, де його професійний досвід може бути корисним для громади. А я б у цей час займався каналізацією, дорогами. На жаль, розуміння поки не знайшов. Хоча і він сам, і громадяни чудово усвідомлюють:  участь Олексюка в виборах – це відтягування голосів у Каспрука - найрейтинговішого демократичного кандидата. І це при тому, що сам Олексюк публічно заявив, що в разі загрози реваншу прийме виважене рішення щодо власної участі у виборах. От тільки чи дозволить йому це зробити оточення? Адже деякі люди з так званої команди Петра Олексюка - це люди, які відкрито співпрацювали і співпрацюють з командою Михайлішина.  Тому  кожен з учасників виборів, який записує себе до демократичного табору, має зрозуміти єдине: він особисто понесе персональну відповідальність перед громадою, якщо перемога демократичного кандидата буде непереконливою, з незначним відривом від ставленика реваншистів.  Бо за  цих умов реваншисти й далі колотитимуть містом, розкачуватимуть політичну ситуацію, дестабілізуючи роботу міської ради, зриваючи сесії, маніпулюючи нашими щирими бабусями. Нинішні вибори – це легітимізація результатів народної перемоги. Тому дуже важливо не тільки те, хто переможе, але й з яким результатом.

Розмовляв Юрій КРИВОНІС

Опубліковано в газеті "Час"

Фото Маріанни АНТОНЮК