Олександр Бойченко: Факт, що Лібанова за час роботи спромоглася перетворити запорошений склад макулатури на справді культове місце жодного враження на облраду не справив
Шведський метод
Кому що, а мені одне в голові: Чернівці й Європа, Європа й Чернівці. І мене можна зрозуміти. Бо щедра буковинська земля регулярно дає такі рясні врожаї відповідних прикладів, що тільки встигай вибирати й узагальнювати. Цього разу я спочатку хотів вибрати два – про книгарню і кав'ярню. Чули розтиражовану цитату європейського походження – "місто, де книгарень було більше, ніж кав'ярень"? То це якраз про Чернівці. Але давні.
Натомість у нинішніх напередодні Нового року відбулося ось що. По-перше, докомплектована посинілими тушками облрадівська більшість, порушивши регламент і застосувавши метод голосування "за себе й за того парня", звільнила з посади директора книгарні "Букініст" Марину Лібанову – і фактично угробила саму книгарню. Факт, що Лібанова за час роботи спромоглася перетворити запорошений склад макулатури на справді культове місце зустрічей читачів не лише з улюбленими книжками, а й з улюбленими українськими та зарубіжними письменниками, жодного враження на облраду не справив. Ну, що як що, а бикувати наша влада вміє – хоч нагорі, хоч на місцях. Причому найактивніше в історії з "Букіністом" бикували вчорашні "патріоти" та інші дуполизи попереднього начальства. Воно й зрозуміло: гопником досить народитися, тим часом перетворення нібито порядної людини на гопницького холуя вимагає чималих випробувальних зусиль.
По-друге, знайшовся в моєму місті депутат, що потрафив засяяти навіть на тлі такої кунсткамери, як Чернівецька облрада. Бо цей депутат – як йому здається – співає. Усі його так і називають: співочий депутат. Музика – ресторанна, жанр, перепрошую, – шансон, а слова приблизно такі: "Да і мнє горєть лучіной в ярком пламєні огня". Тобто іноді й хотілося би знайти в інтернетрях щось убогіше, але наразі не вдається. То цей депутат саме в ті дні, коли його рада нищила один з останніх острівців культури в місті, відкрив на вулиці Кобилянської – колишній славній Герренґассе – так звану кав'ярню "Шансоньє", де на спраглого європейського туриста чекають бублики, самовари і, певна річ, обіцяні вивіскою пісні.
І власне на цій трагікомічній антитезі я збирався вибудувати весь текст. Але раптом натрапив на новину, від якої мені стало вже геть не до комізму. Передісторія така: влітку 2009 року п'яне мурло за кермом Lexus'a збило на чернівецькому пішохідному переході жінку з трьома дітьми. Усіх – насмерть. Прибулий на місце наряд міліції врятував крутелика від людського самосуду. Громадськість, звісно, ще якийсь час обурювалась, але влада "взяла справу під контроль", і суд оголосив-таки водієві 10 років позбавлення волі. По два з половиною за кожне життя. Малувато? Не кваптеся з висновками. Бо днями місцеві журналісти з'ясували, що "лексусний" убивця вже давно на волі. Просто переїхав до іншої області. Живе собі там, приватно підприємствує. Як пояснили "компетентні органи", в колонії він поводився зразково, а вбивство ж було ненавмисне. Ненавмисно всмоктав 3,7 проміле алкоголю, ненавмисно сів п'яний за кермо, ненавмисно витискав повний газ на вулицях міста.
У польському романі Леопольда Тирманда "Злий" є один шведський епізод. На відміну від повоєнної Варшави, охопленої вуличним бандитизмом та всіма можливими проявами суспільного хамства, Стокгольм постає в цьому романі містом, де людина може лягти спати на тротуарі, а вранці виявити, що її валіза, золотий годинник і гаманець неторкано залишилися на своїх місцях. Хоча у ХІХ столітті шведи мали жахливу світову репутацію і внутрішнє життя на межі кривавого хаосу. Але врешті-решт нормальним людям, яких усе одно завжди більше, така ситуація набридла: вони об'єдналися й почали методично вішати своїх "крутих" на придорожніх стовпах. І вішали, доки не перетворили всю Швецію на заможну й спокійну європейську країну
Олександр БОЙЧЕНКО, публіцист
Джерело: Gazeta.ua
КОМЕНТАРІ (4)
Підтримую всі тези, крім останнього абзацу. НІКОЛИ вішання не перемагало. Тільки виконання БІБЛІЙСЬКИХ заповідій приведе до заможної. СПОКІЙНОЇ європейської держави. Правда, іноді, там з'являються Брейвіки.
Viktor Dovganyhc
30 січня 2013 22:11
Бойченко - The best!
Юрій
30 січня 2013 22:19
до Viktor Dovganyhc
наведіть будь-ласка історичні приклади де жителі якої небудь країни, всі як один, почали дотримуватись наведених вами долматів і "в ітогє" все в них "получілось"...
NGS
31 січня 2013 09:37
Браво автору статті!
Георгій Манчуленко
31 січня 2013 17:15