Художник Олег Любківський представив другу картину з унікального проекту «Мистецтво просто неба»

Цього разу виставка однієї картини проекту «Мистецтво просто неба» художника Олега Любківського відбулася у дворику колишнього Німецького народного Дому. 

Автор представив художню інтерпретацію пам'ятника класикові німецької літератури Ф.Шіллеру у Чернівцях. 

Цього разу другу виставку проекту «Мистецтво просто неба» презентував Тарас Івасютин, професор, завідувач кафедри сучасних іноземних мов ЧНУ ім. Ю. Федьковича:

«Чернівці, як писали журналісти у минулому століття, були потаємною столицею Європи. Ми, сучасники, хочемо відтворити атмосферу чудових Чернівців. Поступово, крок за кроком, завдяки таким митцям, як Олег Любківський, Чернівці знову з’являються на культурній мапі Європи. І Олег Любківський, його твори, є дійсно мистецькою візитівкою нашого міста…»

 «Сьогодні на задньому дворі колишнього Німецького дому по вул. Челюскінців стоїть ще постамент з червоного граніту. Але стилізовані під віденський модерн великі латинські літери «SCHILLER», які були вигравіювані на лицевому боці, вже стерлися або ж їх навмисне стесали долотом. Тож гранітний цоколь, що був колись постаментом для статуї великого поета, служить сьогодні хіба що об’єктом для вправлянь у мистецтві графіті. Відомий чернівецький художник Олег Любківський зобразив цю розписану різними фарбами кам’яну брилу на одній зі своїх картин, давши їй іронічну назву «Пам’ятник німецькому поету-романтику Фрідріху Шіллеру»»

Петро Рихло. «Фрідріх Шiллер у духовному просторі Буковини», 2009

 ВЕЛИЧ ТВОРІННЯ

Фантазія

Вляглися бурі, відгриміли громи,
Застигли брили і гірські розломи,
Розсіялася мла;
Всміхнулись небеса у юній вроді
Сестрі-землі, божественній природі,
Що сповнена тепла.
Лежали весело луги й долини,
В промінні сонця бавились хмарини
У звабі мрій:
Блищали ріки, і ліси оспалі
Переливались в росянім кристалі
В красі сяйній.
Відтак між горами заграла, мов слюда,
Веселка молода… 

Фрідріх Шіллер
Переклад з німецької Петра Рихла

«…ці уламки п’єдесталів свідчать про те, що і найвищі ідеали, найсвятіші почуття одних без вагання можуть бути скинуті й потоптані іншими. Вирвані з конкретного місця й часу, позбавлені просторового контексту об’єкти, виконані з такою скрупульозною точністю, що, здається, могли б стати документом агресивної, руйнівної сили невігластва навіть тоді, коли через тисячі років були б виявлені в космосі…

«Погляд художника спрямований в минуле заради майбутнього. Додержання кодексу честі митця, сформованого цілими поколіннями майстрів пензля і пера, вимагає фанатичної відданості обраній справі. А ще віри і любові. Вони присутні у кожній роботі Олега Любківського, вони є тими сходами, по яких ціле життя відбувається сходження до ідеалу… », – Софія Майданська.

Далі буде…
До зустрічі наступної п’ятниці…

Тетяна Спориніна,
фото автора і SergyiS

ДЖЕРЕЛО: https://versiits1.wordpress.com/2016/08/27/%D0%B2%D0%BB%D1%8F%D0%B3%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%8F-%D0%B1%D1%83%D1%80%D1%96-%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B3%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BB%D0%B8-%D0%B3%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B8-%D0%B7%D0%B0%D1%81%D1%82/