Од свар буковинських старообрядців втомилися... суди
Не хочеться вірити, що таке сталося-трапилося, але життя в стані буковинських старообрядців, усупереч Святому Писанію, нагадує сьогодні осине гніздо. Замість злагоди, покаяння, молитов до Бога в ім'я добра, линуть взаємні звинувачення, надумані претензії громад одна до одної і навіть... доноси. І ось чергова оказія, яка просто шокує цинізмом: одна сторона в особі аж дуже "глибоковіруючих" персон претендує на майно Чернівецької старообрядницької громади. Тобто зопалу замахнулися на приміщення церкви Різдва Христового на вулиці Олега Кошового, де править священоієрей Леонтій. Та так замахнулися, що справу розглядає суд, який не в обиду буде мовлено, уже втомився її розглядати. Нарешті, в справі начебто поставлено крапку на користь відповідачів в особі Чернівецької громади та Чернівецької обласної держадміністрації, яка представляла в суді її законні інтереси з державницької точки зору.
На жаль, пристрасті досі вирують, наче повенева вода в розбурханому потоці. Чого, як стверджують самі старообрядницькі віряни, не було відколи на Буковині осіли їх знані вихідці з глухих сибірських скитів. Було, зрештою, по-всякому. Але то були дрібниці з тим, що сталося 2016 року, коли з древніх храмів Білої Криниці, зокрема з знаменитого Успенського Собору були викрадені священні ікони XIV-XVI століття та інші старожитності. Шуму кримінальна справа, яка не закрита і понині, наробила на весь старообрядницький світ, уключаючи близьке та далеке зарубіжжя. Одначе вона так само і досі тупцює на місці, хоча в процесі розгляду когось запідозрили, а когось на час розслідування відлучили, тобто заборонили здійснювати церковні обряди. Як-от такому собі Бобкову, колишньому настоятелю Біло-Криницького старообрядницького приходу та ще й відданому Російській федерації. А начхати йому на якісь приписи. Заручившись підтримкою новоявленого предстоятеля Української старообрядницької православної церкви архієпископа Никодима, він продовжує, причому крадькома, служити то на Хмельниччині, то в Одеській області, де ще на жаль не розібралися, що то за птиця. Постійно проживаючи в Білій Криниці, де Бобков не забуває зводити рахунку з своїми "особистими" кривдниками. Наприклад, із згаданим священоієреєм Леонтієм, котрий, бачте, наважився відспівувати вдома у Білій Криниці упокоєну близьку родичку. І пішов донос за доносом. У Московській митрополії блискавично зреагували і прийняли на Раді митрополії позбавити отця Леонтія церковного сану та ще й відлучили його від церкви, хоча не мали цього робити, бо подібне рішення може прийняти тільки Собор усієї старообрядницької церкви.
З усією люттю на Леонтія, який за волею Чернівецької громади править у церкві Різдва Христового і яка живе за своїм уставом, напастився і сам предстоятель Української старообрядницької православної церкви. Все йому не подобається у діяннях свого колишнього підлеглого: і те, що отець Леонтій одділився з громадою, і те, що особисто "копається" у справі викрадення безцінних ікон і багато чого іншого. Ні, отець Леонтій –не святий. Вірянин, він, як людина також помиляється, бо це ж життя. Але, помиляючись у чомусь, каже правду, яку просто гріх не озвучити, бодай про те, що за час свого архієрейського правління Нікодим ні разу не відслужив у церкві Різдва Христового в Чернівцях, а ні в старообрядницькому селі Грубне на Сокирянщині, хоча за церковними канонами мусив це зробити. Але йому не дозволили амбіції. Як і під час першого приїзду в Білу Криницю, коли на моє запитання, як діятиме аби Українська старообрядницька православна церква максимально була незалежною від Московської митрополії. Тільки затявся від люті.
Суд першої інстанції у справі про передачу майна (тобто церкви Різдва Христового у Чернівцях) однією стороною іншій, суд рішуче і аргументовано поставив крапку. Але попереду ще апеляція. Не будемо загадувати результат та віриться, що восторжествує правда. В ім'я добра і злагоди, що сповідує з любов'ю до Бога старообрядницька православна церква. Як її, цю любов до Господа, сповідували засновники Біло-Криницької митрополії іноки Павел та Алімпій, спільна могилка яких на першому цвинтарі села пропадає в темінні забуття.
Іван Агатій, заслужений журналіст України
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чернівецька старообрядницька громада прагне бути максимально незалежною від московської митрополії
