«НЬЮ-ЙОРК ТАЙМС» І ЧЕРНІВЕЦЬКА ПЕРЕДБАЧЛИВІСТЬ (ЧТИВО ДЛЯ УІКЕНДУ)

  Науково-технічний розвиток надає небачені нові можливості. І ось вже й у глухому селі можна відкрити архівну підшивку знаменитої «Нью-Йорк Таймс». Звісно, в електронному вигляді.  Хочеш – за дев’ятнадцяте, хочеш – за двадцяте століття. А там, як не дивно, є  про місто Czernowitz.

Отже, у столітті дев’ятнадцятому Америка згадувала про Буковину тільки з нагоди якихось дивних придибенцій. Зараз подібні проходять у рубриці « Чудасії». То забудькуватий професор біофаку університету Франца-Йосифа  необережно  розбив пробірку з бактеріями чи то сапу, чи то тифу і перелякав половину Європи можливими наслідками, то чернівецька відьма зачарувала м’ясника та його жінку так, що довелося відповідати у суді. Однак були і навколокультурні сюжети.  Виявляється, буковинський письменник Карл-Еміль Францоз був свого роду знаменитістю. Настільки, що його ім’я щось значило навіть для американської публіки. І, як не дивно, вже тоді  Францоз визначив головну чернівецьку родзинку, наш майбутній “фішак” – полікультурність та толерантність.  На чому побудував кар’єру не один чернівецький науковець, політик тощо.

Але Францоз розкрив тему настільки оригінально, що його помітила навіть географічно далека «Нью-Йорк Таймс».

 Отже, раритетна стаття з американської газети:

ДИВНИЙ ХАРАКТЕР

СМЕРТЬ КОЛЕКЦІОНЕРА РЕЛІГІЇ

У  популярному додатку до «Дейлі телеграф» «На землі та на морі» буковинець Карл-Еміль Францоз друкує короткий біографічний нарис про дивного старого, який помер другого дня у Чернівцях. Цей оригінал, якого Францоз титулує «Колекціонер релігій», народився в поважній іудейській родині, його батько, багатий купець з Галичини, дав йому прекрасну освіту і помер, коли син ще був юнаком, але залишив йому значну спадщину. Молодий Розенгейм, який був старанним відвідувачем синагоги, після смерті батька почав піддаватися вільнодумству і невдовзі став вважатися атеїстом. Раптом пішли чутки, що він став протестантом, багато хто бачив, як він регулярно відвідував Євангелічну церкву у Чернівцях. Кількома місяцями пізніше, після того, як він мав розважальну подорож до  Швейцарії, він повернувся суворим безкомпромісним кальвіністом. Протягом трьох років він двічі на рік подорожував до Клаусенбурга, де знаходилася конгрегація кальвіністів, з метою брати участь в необхідних обрядах цієї церкви. Але потім він офіційно перейшов до римо-католицької церкви і став її палким прихильником, відвідуючи меси та збори  двічі на тиждень. Ця фаза тривала довше, аніж усі попередні, однак врешті-решт закінчилася прийняттям Грецької ортодоксальної віри (православної), якої він дотримувався рік чи два. Потім він здійснив подорож до європейської Туреччини і у Варні прийняв Іслам. Звідки він негайно вирушив до Мекки вже як набожний мусульманин. Після повернення зі Святого міста він залишався у Чернівцях лише кілька тижнів, після цього раптово зник, навіть нічого не повідомивши друзям. Наступного разу він повернувся вже з Солт-Лейк-сіті – як цілком свідомий мормон. Там він став, як  охарактеризував би містер Семюель Веллер, «жертвою шлюбу». Однак все ж повернувся до рідного міста, де ще встиг пройти періоди Культу сонця та буддизму, і після цього помер, досягши дуже поважного віку. Вже старим він неодноразово наголошував, що часто змінював релігії, тому що ним володіло дуже серйозне бажання познайомитися з різними течіями релігійної думки на землі, і він відчуває задоволення, зрозумівши, що кожна релігія краща за іншу.

 Зваживши на те, що  я неодноразово  бачив, як чернівчани йшли на седер (обід до єврейського песаха) із свяченою вербою, можна сказати, що  в Чернівцях ще щось залишилося від Czernowitz. Мешканці нашого міста у релігії, як і у політиці, кладуть яйця у різні кошики. А відтак вони гарантовано безсмертні та блаженні, оскільки хоч одна ставка спрацює.

Сергій ВОРОНЦОВ