Нинішні депутати Чернівецької міської ради – це театр та некерований оркестр

 Друкопис програми „Суть речей” на радіо Станція 103.2 ФМ від 27 серпня 2015 року.

Тема: робота депутатів в міській раді

Запрошені гості: депутати міської ради Василь Дутчак та Андрій Шалєєв

Ведуча: Людмила Григорчук

Людмила Григорчук: Пане Василю, ви досвідчений депутат. Розкажіть, ось ця каденція чим відзначилася для вас особисто.

Василь Дутчак: Ви правильно відмітили. Я б хотів сказати, що депутатом міської ради я вперше став у 1998 році. Це дійсно термін. Це майже 17 років, але якщо згадати останню каденцію, тому що залишилося нам ще буквально дві сесії, то хотів би сказати, що ця каденція нашого депутатського корпусу була надто цікавою, надто складною і надто важливою у багатьох питаннях для наших чернівчан. По-перше, розумієте, за три каденції керівником міста був тільки один керівником, а за останню, мою четверту каденцію, це вже четвертий керівник міста.

Людмила Григорчук: Не було скучно

Василь Дутчак: Не було скучно, це видно по тому, як проводяться останні сесії, які на превеликий жаль проводяться по два, три рази. Напевно це залежить як від керівника міста, так і від депутатів. Що було цікаво? Було багато цікавих речей, багато питань, які виносилися, які мали би автоматом вирішуватися у депутатському корпусі, вони обговорювалися по декілька разів, проводилися навіть позачергові сесії. Я навіть би нагадав для наших чернівчан, питання нашого депутатського фонду. Питання виносилося двічі. Це для мене було незрозуміло, чому було накладено вето і другий раз так само питання було невирішено. Якщо згадати ті каденції, то депутати були тільки за, щоб був депутатський фонд, це не особистий депутатський фонд, а це загальний фонд. За останні періоди, я розумію, що є економічна ситуація у нашій державі складна і ця ситуація десь відображається на нашому місті, особливо на тих питаннях, які потрібно вирішувати негайно, питання дороги. Це вічне питання. Питання роботи комунальних підприємств. Питання ті, які пов’язані з тарифами. Це ті питання, які були з 98 року, так і залишилися і напевно ще будуть. Але як вони вирішувалися раніше, і як вони вирішуються зараз, то я хочу сказати, то трохи десь для мене були такі моменти, що я не міг зрозуміти. Адже це питання, які дійсно життєдіяльності міста. Питання наших мешканців, але на превеликий жаль є і серед депутатів, які наприклад, не те що не розуміють, а їхня поведінка порою дивує мене, адже прийшовши у міську раду в першу чергу, я згадую слова очільника міста моєї першої каденції 90-го року, який говорив, що ви прийшли сюда, щоб працювати на громаду міста Чернівці.

Людмила Григорчук: Тобто зараз не хочуть працювати, чи хочуть працювати інакше.

Василь Дутчак: Зараз є різні бачення, є різна вікова участь депутатів, які думають, що сьогодні висловивши деякі моменти, вони не те що піаритися, а повинні вирішуватися тут же, а не так, як їх бачать інші депутати. І я в цьому бачу – не має спільної думки проведення останніх сесії чернівецької міської ради.

Людмила Григорчук: Останніх це скільки?

Василь Дутчак: Це на протязі року. Я хочу нагадати чернівчанам, що перед тим, як нині діючий очільник міста, переміг на виборах, то колишній мер чи то Сум, чи то Черкас, дав таку заміточку, що якщо буде порозуміння нашого керівника міста з депутатськими корпусом, з більшістю, то буде позитив. На превеликий жаль, є намагання і з боку керівника міста і з боку депутатів міської ради, але в результаті не повністю позитив.  Такий, як був раніше.

Людмила Григорчук: Пане Андрію, ви не бачите цієї різниці, бо прийшли у міську раду лише рік тому.

Андрій Шалєєв: Навіть менше. Я виграв вибори в жовтні минулого року. я виграв вибори на 17 округу. Що побачив, що отримав.. я на першій сесії зрозумів, що я попав у великий театр, де всі грають свою гру. Не звично було те, що є люди, які просто займаються піаром.

Людмила Григорчук: Це ж політика…

Андрій Шалєєв: Яка політика. Ми прийшли працювати сюди для міста, щоб працювати на користь громади, щоб у місті були дороги, щоб сюди їхали туристи. А не просто сидіти, а поки є камери, то ми кричимо, а потім, камер нема, то вже не роблять нічого.

Людмила Григорчук: Хто робить цей піар?

Андрій Шалєєв: Я не можу відповідати за всіх. Я думаю, що всі це бачать у прямих ефірах.

Людмила Григорчук: Ви ж кажете, що ви себе відчуваєте, як в театрі. Хто головні актори?

Андрій Шалєєв: Всі депутати. Я не хочу образити своїх колег, але дивлячись як проходять ці сесії. Наприклад, сьогодні. Спочатку у нас було зареєстровано 31 депутат, потім прийшло ще декілька. Тобто, хто як хоче приходять, коли хоче – йде. Але ж люди це бачать, люди не розуміють, чому так. Адже вони довірили свої голоси, довірили вирішувати життя міста цим людям.

Людмила Григорчук: Тобто, ви розчаровані в роботі депутат.

Андрій Шалєєв: Ні, я не розчарований, просто депутати мають робити свою роботу, бо їм довірили люди. Це ідейна робота, щоб місто було кращим, чистим і на користь громади.

Василь Дутчак: Я погоджуюся, що є дуже багато питань до нині діючих депутатів, але злагоджено грає ансамбль тоді, коли є нормальний диригент. Коли він налаштує колектив хорошо, то він і добре грає. Тому є питання сьогодні не тільки до депутатів, але й є до того керівництва міста, яке на сьогоднішній день повинно плідно працювати з депутатами, не тільки на сесії, але й в комісіях, але й має бути погоджувальна рада, яку я вже не пам’ятаю 5-6 сесій, щоб погоджувальна рада зібралася. Бо є різні політичні напрямки, політичні сили в міській раді, але якщо є проблемне питання у місті, то я хочу сказати, що лозунг не діє ні на які політичні сили, він має діяти спільними зусиллями для громади. Тому багато залежить від диригента. Навіть сьогодні депутати вже замучуються, в прямому смислі, але можна було же в принципі з депутатами порадитися, коли проводити сесію, чи в понеділок, чи в середу, чи в четвер. Комусь не сподобалося, що питання аеропорту, надання йому виділення поворотної фінансової допомоги. Я з Ткачем Василем сказали, що ми не будемо підтримувати це питання, єж наша думка, але має бути дискусія, але не різко припинити сесію, і перенести її на понеділок.  Не знаю, чи буде кворум.

Андрій Шалєєв: Думка звучала, коли кворуму не було. Після перерви вже кворуму не було. Депутати просто не прийшли, щоб розглядати це питання. Сьогодні за всю сесію, за весь час, було розглянуто тільки одне питання, досить скандальне – «Гіпербуду», питання, яке вже тягнеться 6 чи 7 сесію. Сьогодні, я думаю, що поставили одну з крапок на це питання.

Василь Дутчак: Допомогу в сесійній залі в кавичках надавали громадяни, щоб вирішити дане питання. Це представники даної структури, інвестори, які прийшли допомогли в кавичках.

Андрій Шалєєв: Але погодьтесь, що питання було прийняте одноголосно, за останній час такого не було.

Василь Дутчак: Всі 39 проголосували, в 2015 році, це напевно по пам’яті друге питання, яке було одноголосне.

Людмила Григорчук: З цієї критики самих себе, то жодному депутату нинішньому не місце в сесійній залі на наступну каденцію.

Василь Дутчак: Я б не був такий критичний. 25 жовтня нинішнього року мешканці міста Чернівці дадуть оцінку всім. Всім депутатам. Знаємо, що депутатів буде 42 в міській раді. Виборчі округа будуть затверджені найближчим часом, але мешканці дадуть оцінку і тому, хто буде очільником міста Чернівці. Можливо, десь уже й почалася гонка.

Андрій Шалєєв: Вона почалася і це відчутно. Відчутно по вулицям, по ЗМІ, і у Інтернеті. Стільки новин, які певні сили викидають, щоб видавати бажане за дійсне. Але ще ніяких заяв і підтверджень немає. Виборча кампанія офіційно не почалася, але вже йде.

Василь Дутчак: Це на рівні розмов усе, об побачити, яка буде реакція. Але навіть сьогодні в сесійній залі звинувачували мене, що я вже почав передвиборчу кампанію, хоч дане питання, яке я підняв, то воно піднімається з 2010 року, а щодо депутатів, то є більшість в сесійній залі, яка готова, яка працює на місто, але всіма треба управляти, керувати і спілкуватися, треба находити точку дотику. Ми побачили, яка точка дотику, що кворуму нема, і сесію переносять. Я не впевнен6ий, що у понеділок буде та сесія, чи буде кворум. Щоб проводити сесії, треба знати, чи депутати вільні,чи не виїжджають.

Андрій Шалєєв: Це відповідальність депутатів, прийти і зробити роботу, для якої його обрали на виборах. Може не бути кворуму, бо депутати працюють на роботах заробляють гроші для своїх сімей, бо треба працювати, але я теж не впевнений, що буде кворум.

Людмила Григорчук: Але ви погоджуєтеся з тим, що через ці нервові незлагоджені сесії, депутати не мали б знову йти на вибори.

Андрій Шалєєв: Я процитую фразу Президента: Люстрацію роблять люди на виборах. От коли людина підходять до виборчого ящика, то вона робить люстрацію. 25 жовтня покаже, хто є хто.

Людмила Григорчук: Знову перекладаємо відповідальність на людей. А самі депутати не відчувають, що їм вже досить?

Андрій Шалєєв: Ну, будемо відверті, хто не відчуває – той йде далі. Не всі депутати однакові. Є люди, які працюють, які живуть фактично кожного дня працюють в округах, де вони обрані. Є дуже велика різниця між депутатами мажоритарниками, які обиралися на своїх округах  і між депутатами-списочниками. Бо якщо мажоритарник несе відповідальність перед людьми, то він на окрузі буде працювати, буде цим жити, то спис очник дозволяє собі легше до цього ставитися.

Василь Дутчак: Я підтримую колегу. Місто Чернівці не настільки велике, працюючи на округу, ти мусиш виконати обіцянки, бо як людям в очі дивитися. Тут є велика різниця між депутатами. Я, до речі, тричі вигравав мажоритарку. Це правильний підхід у тому, що сьогодні мають бути мажортарні вибори.

Людмила Григорчук: Але важко вам було цієї каденції, бо ви втратили свою партію. Важко було працювати після того, як ваша партія, партія Регіонів, стала нелюбимою.

Василь Дутчак: По-перше, я хотів сказати, що членом партії Регіонів я став тоді, коли об’єдналися декілька партій, одна з них, яку очолював нині діючий Президент України, партія регіонального розвитку, це був 1999-2001 рік. Тоді вступив у партію. Я після тих подій, які сталися, я хочу сказати, що депутат, який бере зобов’язання, він починає працювати з виборцями, на другий день, коли він виграв вбори. Тільки у цього депутата може бути майбутнє. Таким напрямком я почав діяти на округу №2, це був новий округ для мене, центр міста, стара частина. І ви знаєте, якось зустрічаючись з людьми, звітуючи, два рази в місяць, до мене люди як зверталися до подій, які були в нашій державі, так і звертаються досі. Я людям казав, що любов має бути взаємна. Я їм допомагав і прийде час і тоді побачимо, чи любов дійсно є взаємною.

Людмила Григорчук: Пане Андрію, ви називали сесії базаром. Чому це були базари?

Андрій Шалєєв: По-перше, в кожного депутата є гідність, треба мати повагу до своїх колег, до депутатів. Навіть якщо є якісь непорозуміння, то потрібно поважати колегу, слухати і потім казати свою думку, згідно цих питань. А не просто вискакувати, перебивати.

Людмила Григорчук: Звичайне виховання ви маєте на увазі.

Андрій Шалєєв: Так. Але коли один щось каже, другий позаду кричить щось інше, я розумію, що у вас немає точок дотику, різні думки, навіть особиста неприязнь, але ви прийшли сюди працювати на громаду, відповідно на місто, якщо ми не будемо працювати, як написано, спільними зусиллями, тому має бути певна єдність, певна думка, щодо того, чого ви сюди прийшли. Досить важлива робота в округах. Коли приходиш на округ і люди тебе знають, люби тебе бачать, то дуже важко від того відійти, ти маєш там працювати.

Василь Дутчак: Одним словом, у міській раді потрібно дотримуватися регламенту, як і депутатам, так і ведучому.

Людмила Григорчук: Я розумію, суперечки виникають саме на особистій неприязні. Які питання найважче проходять на сесіях?

Андрій Шалєєв: Для мене було дико зайти в жовтні місяці, отримати мандат і дивитися, як вирішуються важливі питання для міста, а одна сторона пробує доказати, що це дійсно важливо, а інша сторона принципово не підтримує це питання із-за того, що його висунула інша сторона.

Людмила Григорчук: Сторони це хто?

Андрій Шалєєв: Ми чудово розуміємо, що є певні депутатські групи, фракції, промерські групи і непромерські групи і знову ж таки повторюся, що має бути єдність у певних питаннях до міста. Цього у міській раді не має.

Василь Дутчак: Є групи різні, вони мають інтереси різні по рішенню порядку денному. Є спільна думка, є спільні бачення. Що стосується нашої групи, групи «Відродження», яка зареєстрована півтора року тому в Чернівцях. У нас є фахівці, які дуже дотошно, як кажуть на Буковині, дивляться на ті чи інші питання. Це питання основні – це питання землі. При моїй пам’яті, перші питання дискусійні – це нерухомість, потім пішли автозаправочні станції, потім аптеки

Людмила Григорчук: Поки не розібрали всі

Василь Дутчак: Так. Тепер питання землі, бо її залишилося не так багато. Але питання є зараз про приєднання територіальних громад, це Заставнівський район, то місто буде розширюватися. А про ті питання. Які не вирішуються, то це шкурняки. Вони були все життя, але десь депутатів, я б сказав, збурює те, що видно, що це питання не повинно виноситися на сесію, а воно чомусь виноситься, воно проходить комісії без зауважень. Тому одна група бачить, що це шкурняк, а інша – підтримує цей шкурняк. Тому тут виникають дискусії.

Людмила Григорчук: Як ви називаєте ці групи: промерські і протимерські, як Пан Андрій?

Василь Дутчак: Я хочу сказати про групу з 8 чоловік. Це група Відродження, яка робить все, щоб шкурняки не проходили.

Людмила Григорчук: Але 8 чоловік це мало.

Василь Дутчак: Я згідний, але візьміть аналіз, яка присутність депутатів останній період часу, тоді виходить, що достатньо стільки депутатів.

Андрій Шалєєв: Я вам скажу, що за рік депутатської каденції, я не бачив більше ніж 40 депутатів в залі, з 60-ти, які мали би бути в залі.

Людмила Григорчук: Є такі депутати, що взагалі не приходять, але ви майже завжди є на сесіях. Окрім шкурняків, є питання, які працюють на імідж?

Василь Дутчак: Останній період часу мене також збурює, що у нас в місті золотий клондайк, це Калинівський ринок. Він сьогодні має покрити збитки усіх потужних підприємств міста Чернівці. Я розумію, що сьогодні є проблем і по Аеропорту, і по Водоканалу, але постійно бути спонсором, в принципі, в бізнесі такого немає, бо все життя вкладати, а коли буде віддача. Рано чи пізно, наш МТК Калинівський ринок він у виступі деяких депутатів видно, що він уже не той, який був раніше. Бо є фінансова і економічна ситуація. Такими темпам ми дуже і дуже можемо наш клондайк Калинівський ринок не зможемо брати у них фінансову допомогу. Про нього згадують, коли треба когось рятувати, дати рятувальний круг. Але цей круг не дає можливість доплисти до берега. А цей круг дає можливість тільки утримуватися на плаву.

Андрій Шалєєв: Я абсолютно погоджуюся, що Чернівці останніми роками було як місто при Калинівському ринку. У нас не розвиваються інші галузі. Ми постійно тягнемо гроші з Калинки, але треба інші галузі розвивати, і туризм... але який туризм, якщо у нас інфраструктури немає. Автобусом важко доїхати, бо немає доріг. Літаки не літають, поїзд – один. Як доїхати до Чернівців? При тому я скажу більше, що на початку моєї каденції, мене більше всього обурила думка, забрати у нас вагонне ДЕПО. Добре, що люди стали на захист свого підприємства. Чому ми мали це ДЕПО, маючи міністра інфраструктури чернівецького, віддати в іншу область. Ми навпаки, маємо везти все в Чернівці, робити Чернівці золотим містом. А у нас не складається.

Василь Дутчак: Колега нагадав про літаки. Сьогодні озвучили, що у наш аеропорт вклали 56 мільйонів гривень. А сьогодні знову треба 2,6 мільйона. Майже 9 місяців не йде оплата праці, я думаю, що всі б підтримали, але треба, щоб літаки дійсно почали літати, щоб вони знову заробляли на себе. А це знову вкладати гроші і не мати елементарної віддачі, то тут треба приймати рішення, чи потрібен нам такий аеропорт. Потрібен, але чи такою ціною? Давайте не лише вкладати гроші, а порахувати, яка перспектива? Така сама перспектива як і у Водоканалу, я там у наглядовій раді. Там така сама ситуація. Сьогодні треба боротися з тим, хоч сьогодні у нас керівник дійсно професіонал на водоканалі. За весь період часу, це дійсно фахівець, якому я віддаю належне. 56% сьогодні витоків. Хто за це повинен платити? Поки ми не зменшимо витоки, то у нас не буде ніякого толку. Треба боротися з зменшенням витоків, а не зменшенням кількості води. Якщо порахувати 5-10 років працювала вся Садгора, всі переробні підприємства, яке було потужне водопостачання, тепер води треба менше. То якщо ми зменшуємо воду, то ми зменшуємо кількість електроенергії? Ні.

Людмила Григорчук: Василю Степановичу, проблеми ми бачимо. А в чому ж прогрес?

Василь Дутчак: Прогрес завжди є. Ми постійно в цій каші варимося, то може й ми не так і бачимо це, але я хочу сказати, особисто я приємно здивований, що у вихідні останній рік у місті все ж таки, як би мине говорили, що є проблеми з туризмом, але кількість відвідувачів значно збільшилася. Люди тут залишають гроші, а не тільки вивозять з нашого міста. Також ми бачимо, що можливо, хоча було 50 мільйонів не використано, але в цьому році, навіть якщо це передвиборча кампанія, але кошти почали інтенсивно використовувати на ремонт тротуарів, доріг. Чи доведеться це до логічного завершення, я не знаю, але робота ведеться. Стосовно питання позитиву, то я б сказав, що у минулі періоди часу, створення якихось конфліктних комісій, то це йшло в’яло, сьогодні я віддаю належність керівництву міста, на оперативне створення таких комісій, які вирішують конфліктні ситуації. Але далі справа не йде. Тормозять департаменти. А чому? Тому що я не скриваю, що кваліфікація працівників деяких департаментів і керівників на низькому рівні.

Людмила Григорчук: Професіоналізм ви маєте на увазі?

Василь Дутчак: Так, я кажу, що професіоналізм не піддається навіть критиці. Сьогодні треба вирішувати питання такі, які вирішувати треба було ще вчора. Хотілося б щоб у майбутньому на ці питання звертали більше уваги. Є питання, які наболіли і які вже з року в рік перекладаються. А мій колега говорив, що ті депутати, які працюють на виборчих округах, їм треба працювати, бо вони обіцяли. А вони не можуть виконати, бо департаменти не виконують. Я в жаху від працівників департаменту ЖКГ. У Верховній Раді був прийнятий закон про реорганізацію житлово-комунального господарства. То депутати виступили і назвали цей закон – смерть ЖРЕПам. Це правильно. Бо цю систему треба поміняти з ніг на голову. Люди платять, а за що? Не так йде процес організації праці. Я був здивований, що така складна вулиці вулиця Богдана Хмельницького, вона технічно дуже складна і там був відсутній технічний нагляд. І після того, коли засипали гравієм, коли піднялася громадськість, коли запросили ЗМІ, депутатську групу, комісію по контролю проведення якісно ремонтних робіт. Потім почали все переробляти. За чиї кошти? За кошти наших мешканців. Це непрофесіоналізм і неправильна організація праці. Тут треба приймати рішення і рішення конкретні.

Людмила Григорчук: Ви також погоджуєтеся, пане Андрію, що в професіоналізмі справа?

Андрій Шалєєв: Тут не лише у професіоналізмі справа, це треба роками набувати. А у нас відсутній кадровий резерв, у нас немає кваліфікованих фахівців, які хочуть іти працювати у ці сфери. Навіть хочу згадати керівника відділу туризму, скільки шукали, керівника аеропорту не було який час.

Людмила Григорчук: Так може у нас є фахівці, але вони не хочуть працювати у нас?

Андрій Шалєєв: Так. Треба владі робити умови відповідні

Людмила Григорчук: Так депутати це теж влада.

Андрій Шалєєв: Я погоджуюсь. Ми приймаємо рішення і ми прагнемо створити в крайньому разі за цей час, за 10 місяців я дуже багато цікавих ідей запропонував, які можуть полегшити роботу. Наприклад, ідея з електронним підрахунком пасажиропотоку, щоб визначити тарифікацію і в майбутньому завести електронний квиток і дуже багато інновацій потрібно робити в місті, але, на жаль, ті сили, які працюють, ті люди, вони не готові до змін. Вони не готові впроваджувати електронні системи.

Людмила Григорчук: Так у нас нові люди працюють, молодь. Змінилися ж керівники департаментів.

Андрій Шалєєв: Не настільки, як вважаєте. На цій сесії є одне питання, яке покаже готовність нашої міської ради іти вперед. Я вніс рішення, яким пропонується ввести повністю електронний реєстр малих архітектурних форм: кіосків, літніх майданчиків. Це дасть відкритість, нові технології. Щоб на кожен майданчик був код, щоб любий мешканець, підійшовши до нього, просканувавши, отримав доступ на відкритий реєстр на сайті міської ради, щоб побачити, яка архітектурна форма, чи є на неї дозвіл, яка форма, повністю всю інформацію. І знову ж таки це є додаткові кошти в бюджет, тому що ми завжди побачимо, скільки у нас у місті є самовільних архітектурних форм і це доступність наших громадян. А про покращення я скажу, що громада приймає участь у роботі міської ради. Дуже. Було створено багато громадських наглядових рад. І водоканалу, і Калинівського ринку і парку Жотневий. Наші чернівчани вже хочуть приймати участь, вони бачать, що це треба робити самим.

Людмила Григорчук: Але ми з вами говорили, що громада мусить брати участь, бо інакше депутати не будуть працювати, тому що немає єдності, немає спільного шляху. Один відриває шматок від іншого.

Андрій Шалєєв: Треба міняти принципи, погляди. І депутати, чиновники дискредитували себе. І треба доказати людям. От як вводиться нова поліція і міліція. Одна і та сама робота, але різні підходи. Так і нам, треба міняти принцип, треба бажання щось робити і міняти форми, що якщо людина приходить до чиновника, то чиновник має допомогти, підказати, адже він працює за гроші тих людей. А у нас не так. Таке відчуття, що всі зобов’язані.

Людмила Григорчук: Що зробити, щоб так сталося?

Андрій Шалєєв: Мені дуже сподобався досвід Вінниці, де працює відкритий центр, офіс, де люди не бігають по всіх чиновників, домовляються про землі і так далі. Вони приходять в одне місце, роблять заявку і все. Там все отримують в одному місці. Повністю електронна система. Більше я скажу, це відсутність доступу до тих чиновників, які вирішують питання. Подали документи і отримали. Ніхто не знає, до якого чиновника і землевпорядника піде, ніхто не бігає домовлятися. Так треба зробити і в Чернівцях.

Василь Дутчак: У нас дійсно є питання кадрового голоду. Повертаючись до вулиці Богдана Хмельницького, ви знаєте, відсутність технагляду, коли я поцікавився чому, то їхня заробітня плата складала 1300 гривень. Людина, яка брала на себе відповідальність в 10 мільйонів. Чому так? Ніхто не буде брати на себе відповідальність при такій зарплаті. А виявляється, в смєті, яка була заложена, там закладена ця сума коштів, але на це ніхто не звернув увагу. Тому що є генпідрядчик, це наш МіськШЕП. А на субпідряд взяв Хмельницьку організацію, на мою думку це також не правильно, бо у Чернівцях є достойні підприємства. Є фахівці, які відпрацювали в системі по 20-30 років, але чомусь їх керівництво міста через віталися з колишніми членами партії регіонів. Так, може це дико, але колись вони були друзями, але це ж фахівці. То ми будемо дивитися на політичний окрас чи на результативність? Не завжди піде молодь працювати на 2-3 тисячі. А цим не так легко працевлаштуватися. Тепер всі хочуть молоді креативної, тому знову ж таки є упущення в керівництві міста, що у нас є кадровий голод. Якщо у нас призначали керівником ЖРЕПа з освітою тільки училище і не мала ніякого досвіду і півроку не приходила на роботу, то я задаю собі запитання, що це є. Чи це політичний заказ? Це не повинно так бути. А питання, що у нас закон про люстрацію, Андрій правильно сказав, 25 жовтня повна люстрація. Кожному зроблять люстрацію мешканці. Питання все ж таки, що сьогодні треба по-іншому дивитися на кадри. Пам’ятаємо, що кадри вирішують все.

Людмила Григорчук: Ви на собі відчували проблеми політичної забарвленості?

Василь Дутчак: Кожна зміна політичної ситуації в державі приносить мені позитив в кавичках. В кінці 2004 року я працюючи тоді у виборчій кампанії, я звільнився з підприємства. У 2008 році працюючи в екології, я вимушений був звільнитися.

Людмила Григорчук: Вас попросили?

Василь Дутчак: Прямим текстом мене попросили звільнитися. І в 2014 році також я побачив, що ну, нехай працюють, я вимушений був піти. На мене не було давки, але … нехай працюють. Я буду в своєму напрямку працювати. Але я повторюю слова покійного Ватаманюка Василя Ананійовича. Це мій колега, я мав нагоду бути з ним у одній партії. Це дуже порядна, відповідальна людина. Його слова такі: «Ця людина в своєму селі не зробила собачої буди, а хоче мене вчити жити». От я повторюю ці слова.

Людмила Григорчук: А ви не боїтеся зараз неправильно забарвитися, щоб потім не поплатитися.

Андрій Шалєєв: Абсолютно. Я на сьогоднішній день маю певну думку. Я підтримую всі дії нашого чинного Президента. Це є на сьогодні найграмотніший керівник нашої держави, найпрофесійнішим з усіх, які були. Всі реформи в країні, процес децентралізації відстоює пан Гройсман, представник нашої партії. Я визначився і буду працювати у цьому напрямку. Але є принципи і є робота. Ми живемо у цьому місті, ми маємо працювати для нашого міста. Я тут народився, я тут живу, я його люблю, мої\ діти тут навчаються. І не любити, не працювати – неможливо. Треба розвивати, треба самому прикладати певних зусиль, щоб воно розвивалося. Я готовий це робити, буду по максимуму це робити, щоб наше місто було найбагатшим містом нашої країні, найдружнішим, щоб люди з гордістю відчували себе чернівчанами.

Василь Дутчак: Дійсно, Президент говорить сьогодні про децентралізацію, пан Гройсман говорить про це, ви теж за, а от, на мою думку, міський голова не признає децентралізації, а чому? Тому що не приймаючи, не підписуючи рішення, наклавши вето на серйозне вето, перший крок до децентралізації, це депутатський фонд. Бо хто має коштами розпоряджатися.

Людмила Григорчук: Розкажіть про цей фонд.

Василь Дутчак: Перший раз я працював з цим фондом в 99 році. Сума депутатського фонду складала 15 тисяч гривень. Як працювали ці кошти. Депутат не мав до цих коштів абсолютно ніякого відношення. Але були програми, був департамент ЖКГ, і якщо були проблеми на моєму окрузі з дахами, з проїздами, я звертався до фонду, створювалася комісія, дивилися, чи дійсно це потрібно зробити і громада дякувала мені, і дякувала департаменту, що зроблена робота. А тепер дивіться, в минулому році в нас залишок невикористаних коштів склав 52 мільйони. В мене виникає питання, що можна було зробити в 2014 році в тому році, і що можна зробити в 2015.

Андрій Шалєєв: Так, як приклад вулиця Мукачівська. Там велика різниця  у грошах між проведенням ремонту у минулому році і у цьому.

Василь Дутчак: Ми вирішили що знову потрібен фонд. Первоначальна сума складала 150 тисяч. На 60 депутатів – це 9 мільйонів. Враховуючи те, що ми вже знали, що по новому закону про вибори в місті Чернівці буде 42 депутати, то сума буде більшою. Біля 200 з копійками тисяч. Перший раз проголосувавши за це питання, набравши 31 голос. Я розумію чому, тому що подумали, що цим фондом мали користуватися лише мажоритарниками, але це неправильно. Є багато питань, можна домовлятися і разом вирішувати питання. А міський голова наклав вето на це питання. Бо ніби це передвиборча агітація і депутати будуть використовувати кошти на свої питання. Може й так. Тоді ми вносимо пропозицію, що цей фонд починає діяти з 1 січня 2016 року. Нині діючі депутати, вони не матимуть до цього ніякого відношення і це питання знову не проходить і я задаю питання. Президент за децентралізацію, голова Верховної Рада – за, а міський голова наклав вето на це питання. Це як в тому фільмі «В чом сила, брат?»

Андрій Шалєєв: Питання цікаве, ідея гарна, але питання виникло перед виборами і його просто заполітизували. Його просто взяли і знову ж так повернулися до того, що одні хочуть ,а інші не хочуть. І навіть пропозиція використати їх з майбутнього року, воно не пройшло, бо йдуть вибори. Його просто пропіарили, гарно заполітизували, і будемо чесно казати, чия була ідея? Звідти й пішла, хто його зарубав. Перше голосування пройшло це питання. А наступного голосування воно не пройшло. Чому?

Людмила Григорчук: Які групи не проголосували? Фракції?

Андрій Шалєєв: У нас всі голосування відкриті. Це питання просто заполітизували.

Людмила Григорчук: Ви вважаєте, що міський голова не винний?

Андрій Шалєєв: Я вважаю просто не треба було робити це питання перед виборами. Громади також були просто, бо ніби депутатам дають гроші. Неправильно пояснили людям, адже депутати не отримують ці кошти. Всі думають, що депутат бере їх в руки, або відмиває якось використовує їх там, де хоче. Насправді ідея цього депутатського фонду зовсім не така. Цю інформацію нормально не довели і не пояснили і зрештою зробили це питання політичним піаром.

Людмила Григорчук: Насамкінець розкажіть, якою б мала бути наступна каденція депутатів міської ради?

Василь Дутчак: Я хочу бачити депутатський корпус дійсно працював з лозунгом нашого міста Чернівців. «Спільними зусиллями». Щоб він мав результат в сесійній залі.

 Андрій Шалєєв: Я хочу бачити молодих людей, які люблять це місто, відчувають це місто і будуть працювати для нашого міста. 

Інформаційний партнер програми „Суть речей” на радіо Станція 103.2 ФМ www.buknews.com.ua