"Нічим не краща за примарію Атак": у Чернівцях міська влада тільки вдає, що вирішує проблему "панельок"

Атака на проблему Атак (роздуми про минулорічний інцидент у Молдові та реконструкцію житла у Чернівцях) 

Влітку минулого року у молдовському місті Атаки, на правому березі Дністра, обвалився «типовий» радянський панельний дев’ятиповерховий будинок. Падіння не надто міцного перекриття (а будинки такого типу складаються із типово крихких панелей, сполучених типово крихкими охватами – майже як в конструкторі Lego) було зняте на відеокамеру, і світ звернув увагу на легкість, з якою нетривка тимчасова конструкція звалилася додолу… Майна! 

  На щастя, обійшлося без жертв, оскільки рятувальники завчасно вивели жителів із будинку, перевівши їх у прихистки. До них ніяких претензій немає…

Однак, це типова боротьба із наслідками типових проблем, яким типово можна було запобігти. Але це компетенція вже не рятувальників – вони-то свою справу зробили – а самої примарії Атак – вона здійснила типову помилку, не реконструювавши типовим чином типові будинки. Вона-то знала, що термін їх експлуатації типово обмежений тридцятьма - тридцятьма п’ятьма роками, однак, типово, пальцем об палець не вдарила, щоб підготуватися до їх реконструкції. Тому відсутність уваги до проблеми далося взнаки. Трагічний фінал наближався, і падіння конструкції стало лишень наслідком типової бездіяльності примарії у цій «царині». 

Мудрі люди казали – «Вчіться на чужих помилках, бо стане пізно, і доведеться вчитися на своїх». Так от. Обвалився не унікальний, а один із багатьох існуючих не лишень в самій Молдові, але і в усьому колишньому СРСР і Соцтаборі (включаючи Кубу) подібних будинків. У Чернівцях таких десятки, якщо не сотні… З них зведені цілі спальні мікрорайони. Уся Руська від Фастівської до Гравітону буквально всіяна такими будинками-конструкторами. 

Тому наші муніципальні депутати мають ретельно засвоїти атакський урок і, для початку, акцент ставити не стільки на модернізацію типових будинків, які рано чи пізно типово впадуть (так, вона потрібна, але не як основна дія, а як допоміжна), а на якнайшвидшу розбудову житла для маневрового фонду. Для цього можна мобілізувати додаткову робочу силу, а розбудову маневрового житла проводити в різних районах міста – для зручності жителів спальних районів.  Коли його стане достатньо, приступити до основного – поетапної реконструкції радянських багатоповерхівок з поступовою модернізацією житлових площ. Цим шляхом вже пройшли не тільки колишні країни «соцтабору» - члени ЄС, але й такі країни як Білорусь або Китай. В останньому жителів типових панельних будинків, термін давності яких добігає кінця, виселяють до оновлених квартир маневрового фонду за декілька років до цього терміну. Після цього така багатоповерхівка падає, але планомірно – з допомогою керованого вибуху. Після вибуху відбувається побудова нового житлового корпусу з нуля. Віра! 

Ось тоді, коли наша муніципальна влада врешті-решт візьметься за реконструкцію «типового» житла не підтримучи життєдіяльність будинків ніби молодих, але хворих на прогерію, а планомірно оновлюючи житловий фонд сучаснішими та довговічнішими будинками, її можна буде привітати з успішним вирішенням житлового питання у маленькому Парижі. Адже банально «омолоджуючи» старий за духом житловий фонд косметичною «модернізацією» вона буде нічим не кращою за примарію Атак. 

Влад Горенюк