Кушнірик вийшов з партії, бо Чечетов захотів йолку, а тиснути на підлеглих не має права навіть професіонал

Друкопис програми „Суть речей” на радіо Станція 103.2 ФМ від 27 березня. Запрошений гість: секретар Чернівецької міської ради Ярослав Кушнірик.

Ведуча: Оксана Денисюк.

Ведуча: Ведуча: сьогодні перед сесією був пікет щодо складання повноважень 23 депутатів і це питання не розглядалось сьогодні. Ваша особиста думка щодо цього.

Ярослав Кушнірик: мені важко пояснити логіку, коли підписувалось, тому що мені теж пропонували, але я сказав, що підписуватись під цим не можна, тому що не можна. Але дехто підписався і аргументи в них такі: ми підписувались не проти студентів, ми підписувались проти тих, хто організував тоді блокаду сесійної зали, тобто проти організаторів, а не проти виконавців. Але закінчилось тим, що викликали на допити студентів, які були зафіксовані і, відповідно, вийшла не дуже приємна ситуація. Я думаю, чим би вона не закінчилась, ця ситуація буде хорошим уроком для всіх – і для тих, хто спровокував прихід студентів, тому що сьогодні згадували, що причиною їх приходу в сесійну залу стало рішення про заборону встановлювати малі архітектурні форми (намети) на Центральній площі біля пам’ятника Шевченка. І саме це спровокувало тоді студентів. Відповідно, я думаю, що всі зроблять належні висновки на все життя.

Ведуча: Ярославе Денисовичу, ви першими залишили лави Партії регіонів, з чим це було пов’язано? Чому ви тоді прийняли таке рішення?

Ярослав Кушнірик: я керувався тоді тим, що я побачив 30 листопада в ефірі телепрограм, коли я побачив, як «Беркут» бив студентів. Я коли це все побачив, я передзвонив заступнику керівника обласної партійної організації і сказав, що якщо не буде спростування, що це провокація, що це монтаж – я прийму рішення про вихід. Відповідно, замість спростування, комісії чи вибачення ми побачили на особистій сторінці в Фейсбуці прем’єр-міністра Азарова запис – не офіційна заява, рішення як прем’єр-міністра чи Кабінету міністрів – а те, що він шкодує з тієї ситуації, а ввечері в суботі Чечетов на фоні партійного прапору сказав: что же вы хотіли, они мешали елку ставить и каток. Тоді я прийняв рішення і проінформував про нього своїх однопартійців.

Ведуча: є багато професіоналів в місті та області, але, вочевидь, вони не будуть допущені до роботи чи займати певні керівні посади як раз через те, що були колись членами Партії регіонів. Мене цікавить ваша думка до такого підходу – правильний він чи ні?

Ярослав Кушнірик: треба виходити з ситуації та конкретно розглядати кожну людину – як він себе поводив в той чи інший період, чи вів себе достойно і, незалежно від того в якій він був партії, якщо він приносить користь суспільству, то він не має бути обмеженим у своїх діях, у своїх можливостях десь працювати. А якщо вів себе негідно, якщо тиснув на підлеглих, то зрозуміло, що тут вже професіоналізм професіоналізмом, але людський фактор є дуже важливим, тому що навчити людину можна, а якщо він морально не дотягує до певних вимог, непорядний, то зрозуміло, що тут вже нічого не поробиш.

Ведуча: яким би ви хотіли бачити мера Чернівців?

Ярослав Кушнірик: якщо коротко. Не добре робити компліменти нині сущим, але я хотів би, щоб наш мер був таким, як мер Львова Садовий. Тобто, коли почались ці перші дні, 30 листопада я пам’ятаю його виступ, де він чітко звернувся до львів’ян та центральної влади, щоб не думали туди присилати «Беркут» чи інші силові структури, бо городяни цього не потерплять. І він одразу підняв все місто і показав, що він є мером міста, справжнім у такий важкий час. Тому я ж не буду хвалити тих, хто у нас в Чернівцях є, тому що це може б виглядало недоречно, а чужого мера можна хвалити, тому б хотів, щоб це був такий мер, як Садовий у Львові.

 Інформаційний партнер програми „Суть речей” на радіо Станція 103.2 ФМ www.buknews.com.ua