Без Гончара, або Бібліотека "якоїсь" української літератури для аборигенів колонії (спогад)

08.02.2022, 17:36

Давно знав, що у легендарній "Бібліотеці української літератури" планувався двотомник Гончара. Але документальне наочне підтвердження, що він таки побачив світ отримав лише вчора.

Книжки цієї цікавої серії почали виходити незадовго до розвалу СРСР, тому на деяких ще лежить печатка того часу. Видання творів одіозних авторів, на кшталт Корнійчука чи Ярослава Галана, передмови і коментарі з цитатами Леніна, класовою боротьбою, ідеалами соціалізму. Але ця бібліотека все одно, чомусь, має для мене особливе значення. Можливо, тому що була першою рідною для мене.

За часів "совка" на більшість багатотомних видань, яких зараз повно скидають за безцінь на книжкових барахолках, можна було підписатися переважно "по блату". Бібліотека якоїсь української літератури для аборигенів колонії, вочевидь, до надто престижних не належала. Тому чергові її томи, на які не було ажіотажного попиту, продавали і звичайним смертним.

Саме в такому велетенському магазині Передплатних видань на проспекті 50-річчя Жовтня у Чернівцях, швидше за все, я ще підлітком і купив перші томи БУЛ. Пишу швидше за все там, бо деякі розрізнені томи, яких загалом налічується 61, купував у придорожніх сільських магазинах, під час автомобільних вилазок з батьками. Таких магазинів тоді скрізь було чимало по нашій області. І не тільки у райцентрах, але й у звичайних селах. І асортимент там зазвичай був багатший, ніж у Чернівцях. Майже впевнений, що твори Степана Руданського з цієї серії придбав у книгарні, що була у Мамаївцях (тоді ще Новосілці) чи Лужанах.

Ех, розумію, що часи книгарень минають, але чомусь сумно. З іншого боку, вони таки протрималися кілька століть, а яким буде вік нинішніх їхніх замінників, хто знає. До речі, свій журналістький шлях уже на професійній основі, тобто з 2002 року, я розпочав якраз з матеріалів про книгарні. І там були навіть спогади очевидця про занепад старих чернівецьких книгарень на початку 90-х і відродження нових. (Під очевидцем я маю на увазі себе

) На жаль, теж тимчасове. До речі зверніть увагу на ілюстрацію до матеріала. Хто там тепер великий захисник "Української книги"? Щось я їх 20 років тому не спостерігав

Припинили видавати Бібліотеку української літератури вже за часів незалежності. Саме припинили, а не завершили. З'явилися нові видавництва, відповідно нові серії вітчизняної класи. А цю стару покинули, так і не довівши до якогось логічного кінця. Наприклад, з анонсованого тритомника Івана Франка світ побачив тільки перший том. Чимало заборонених авторів, за дуже незначними винятками, сюди теж так і не пробилися. Наприклад, Винниченко, Багряний, Улас Самчук... Щодо видань заборонених раніше авторів, то вони в Україні все таки є, тільки не в цій академічній серії. Водночас, тут є деякі автори, чиї кращі твори або порізані цензурою, або не представлені у їхньому томі. Як, наприклад, у томі творів Юрія Яновського немає його кращого роману "Майстер корабля".

А згадане на початку видання Гончара мені за весь час так і не трапилося. Навіть не бачив його ніколи. Аж до вчорашнього вечора. Залишу тут його фото нагадували про бажання придбати, якщо трапиться така нагода.

І так, забув написати, з виданих 61 тома Бібліотеки української літератури, маю 59. Зрозуміло, без двотомника Олеся Гончара.

Юрій ЧОРНЕЙ