У нинішнього керівництва Чернівців немає політичної волі і бажання рятувати середмістя від руйнування

Таким особисто для мене є висновок «енного» на моїй професійній пам’яті "круглого столу", де обговорювалося це питання. Бо коли справді щось хочуть зробити, то шукають шляхи вирішення проблеми, а не відмовки, чому цього не можна і навіть не потрібно робити. Так, дійшло вже навіть до цього!

Виявляється співфінансування ремонтних робіт з місцевого бюджету, яке з огляду на масштаб руйнування міста, насправді є суто символічним, на думку міського голови, це добра воля і милість пана по відношенню до городян. За логікою мера, приваблювати туристів старою архітектурою, приносити цим заробіток місту і бізнесу – це клопіт самих городян, а муніципалітет має лише дерибанити гроші. Дрімучість такої позиції настільки вражає, що ошелешує і відбирає мову.

До того ж співфінансування насправді майже немає. Це раз. Так що немає за чим особливо плакати. По-друге, місто має мати чіткі пріоритети свого розвитку. І вирішувати, як йому краще використовувати зібрані податки. Допомогти відновити і зберегти архітектуру, щоб дати роботу мешканцям, які будуть це ремонтувати, розвивати сферу послуг - від книгарень, перукарень і кав'ярень - для приваблення туристів у гарне місто, які в результаті повернуть ці гроші назад до казни. Так, як це є у Кракові, або Львові. Чи постійно списувати ці мільйони на дотації перманентно збитковим комунальним годівницям для неефективних господарів. Я обираю порятунок міста, а ви віддавайте свої податки монополістам, катайте безкоштовно пенсіонерів. І тоді поговоримо про комунізм.

На фасади у влади грошей нема, зате викидати з року в рік мільйони на дотування водоканалу і теплокомуненерго гроші є. Так, чернівчанам потрібні вода і тепло, але місту так само потрібні фасади. Повторюю всоте, що це питання стратегії і пріоритетів. На все грошей не вистачає, але чому одних мешканців ставлять у становище, коли вони все мають оплачувати самі, і іншим весь час покривають борги? Запроваджуйте тоді співфінансування ремонту дірявих труб. Хтось хоче, щоб його податки тратили на діряві труби, але не тратили на фасади? Чудово! А я хочу, щоб ці мільйони йшли на фасади. Це питання смаку.

Тим більше, що я особисто був на тій пресконференції, де представник німецького банку пан Младеновський презентував наміри розробити план модернізації водоканалу. Це було УВАГА! ДЕСЯТЬ років тому. Потім ми чули фанфари, як держава дала гарантію німцям на реалізацію цього проекту, а тепер нам щороку кажуть, що водоканалу потрібні чергові мільйони. Скільки це може тривати? А Чернівці тим часом зникають.

Теоретизування про ринок, який нібито усе відрегулює, звичайна абстракція. Ми живемо не в абстракції, а тут і сьогодні. Так само як теза про згоду на використання чи не використання своїх податків. По-перше, існуючий, а не якийсь уявний, механізм розподілу комунальних коштів не такий: хочу не хочу. Бажаєте теоретизувати про те, як має бути - на здоров'я. Я кажу про існуючі реалії і проблеми. І кошти ділять так, як їх ділять. По-друге, не факт, що решта мешканців міста підтримають позицію "не ремонтувати"! Хтось це досліджував, вивчав? Може адепти мовчазного спостереження за руйнуванням опинятся у меншості?

Звісно, що в ідеалі все може бути так, як вони хочуть. Із залученням дешевих кредитів на ремонт, продажем квартир власниками, які не знайдуть коштів, скинутися на ремонт фасаду і т.д. Але поки це буде, то Чернівців не залишиться. Заколисуйте далі мера, що нічого не треба робити, бо мешканці самі дурні. Адепти влади вже майже прямо це  пишуть. Тільки дивіться самі не пошийтеся у дурні. Хоча,  може, владі цього і треба? Вивільнити центр міста від людей і їхньої нерухомості?  Бо те, що руйнівники пишуть про людей, дуже схоже на відоме про козлів, які заважають нам (владі) жити, бо щось весь час від нас хочуть. 

Для мене очевидна цілковита байдужість чинної влади до архітектури міста, яке насправді є чужим для неї. Принаймні єдине, що робить Чернівці унікальним місцем на карті - архітектура міста, точно не значиться серед її пріоритетів. Бо як інакше зрозуміти, оце вперте небажання зрозуміти різницю між хатою мого прадіда на Роші і середмістям, збереження якого є спільною справою. Якщо влада так зневажливо ставить на одну дошку вуличну вбиральню і старовинну архітектуру, звідки у простих мешканців центру міста з'явиться повага до тих стін і бажання їх утримувати? Вперте нерозуміння різниці між старим австрійським середмістям з унікальними архітектурними деталями – єдине, що по-справжньому цікаве для іноземних туристів, і, при всій повазі, одноповерховою забудовую передмістя шокує.

Міська влада рада старатися, що законодавець недавно переклав цей клопіт на плечі самих мешканців, кинувши їх наодинці з проблемою. Те, як законодавці ухвалюють подібні рішення, не враховуючи ні місцевої специфіки, ні економічних наслідків для громадян власного недолугого урядування, взагалі тема окремої розмови. Так само як і методи стимулювання появи подібних рішень. Запроваджуючи формально європейські правила утримання житлового фонду для громадян, чиновники аж ніяк не демонструють так само європейський рівень менеджерських послуг управління і вирішення проблемних питань.

Мера заколисують, ніби він все робить правильно і нічого змінювати не потрібно. Без волі змінити щось і журналісти нічого не зроблять. Правильно висвітлюємо цю тему вже понад 15 років. На круглому столі згадував такі самі столи, які проходили десять і більше років тому. Нічого не міняється, а Чернівці зникають. До речі, тоді ще й цієї норми, що мешканці мають самі ремонтувати історичні фасади не існувало. Проте кращими вони від цього не стали. Бо не такими були пріоритети влади.

Про це ми теж говорили під час круглого столу. Це та нерухомість, яка при створенні ОСББ мала працювати, в тому числі, на ремонт фасадів. Бо власниками цих підвалів мали бути мешканці, об'єднані в ОСББ, і здавати їх в оренду.  Тоді б з нас не робили тепер козлів, розказуючи байки, як ми повинні швиденько все поремонутвати самі. Але нас позбавили цієї нерухомості. А тепер вони навіть не хочуть взяти на себе всю технічну роботу, а з нас тільки гроші.

Я розумію, коли державна влада свідомо утискає громадян для користі загальної справи. Врешті це її функція. Але муніципалітет - це інша за суттю влада і тому має бути на боці мешканців, а не підігрувати державним органам. Хто, як не війт представляв громаду перед державою? І якщо держава не створила умов для нормального життя громадян - ефективної банківської системи, де можна взяти дешеві кредити на ремонт, ефективної і професійної бюрократії, ефективної правоохоронної системи, яка пильнує, аби бюрократи не крали громадські гроші, тобто того всього, що має забезпечити за умовами суспільного договору, про яку відповідальність громадян за ремонт фасадів ми взагалі говоримо? У влади одні права, а у громадян одні обов'язки? Натомість маємо багато людей, які часто не мають коштів на дорогий ремонт, і будівельників, які розвивають будівельний ринок країн Європи. Напевно, муніципалет мав би звертати увагу на помилки, які допустила держава у ставленні до своїх громадян, а не користатися цим як приводом, щоб нічого не робити самим.

  З так званої формальної логіки опонентів, яка насправді є нічим іншим ніж словоблуддям, що не має нічого спільного з реаліями нашого життя, випливає один дуже важливий для міської влади висновок. У формально вибудуваній схемі збереження архітектурнох спадщини нічого змінювати не потрбіно. Усе і так добре. А якщо недобре, то мешканці-козли самі винні. Відверта підміна змісту того, про що йшлося під час круглого столу, змушує припускати, що цей словесний флуд звичайна маніпуляція, щоб заговорити тему і відбілити бездіяльну владу.

Наслідок такого флуду один: замість пошуку точок дотику між відповідальними власниками і владою для вирішення не теоретичної проблеми - максимального спрощення процедури ремонту - Чернівці продовжуватимуть валитися. І тоді вже не матиме жодного значення, чия вина була більшою. Але для таких горе-теретиків головне аби їхнє его було задоволене, а суть проблеми загублена у горах флуду.

 Головним посилом круглого столу, яке я кілька разів формулював під час обговорення, це максимальне організаційно-технічне спрощення для мешканців процедури ремонту, щоб людям було бодай трохи легше витрати свої гроші. Ті ж з городян, які таке бажання мають, стикаючись зі стіною неповаги і бюрократичних перешкод на цьому шляху просто умивають руки. 

Очевидно, що ідея цього міста, як і воно саме, завелике для розуміння її чинною владою. Скажу більше, можливо це навіть не її вина. Хіба не так було зі старими римськими містами, які раптом виявилися завеликими для варварів?

Ніколи не розумів посадовців, які добровільно пнуться до влади, аби потім на високих посадах розводити руками, констатувати неможливість вирішення того чи іншого питання. Точнісінько так, як якісь пересічні громадяни. Для чого тоді вони взагалі потрібні, якщо не збираються робити неможливе?

Розумію тепер, чому у деяких розвинутих країнах городяни обирають мерами котів, собак або козлів. Користі від такого мера, як від цапа молока, але і його безпорадність коштує громаді значно дешевше. Навіть користь може бути: до міста, де мером був кіт, потягнулися тисячі туристів. Це позитивно вплинуло на бюджет. А там, дивись, і на ремонт фасадів назбирається...

Юрій Чорней