Чернівецькі депутати проголосували, щоб Україна сама відмовилася від Криму, Східної Галичини, частини Волині і вийшла з ООН?

Чернівецька міська рада схвалила своє звернення до Верховної Ради України щодо необхідності ухвалення Закону України «Про правонаступництво України щодо Української Народної Республіки». За це рішення проголосувало 26 депутатів.

Пікантність ситуації полягала у тому, що 12 вересня 1991 року Верховна Рада України прийняла закон № 1543-XII “Про правонаступництво України”. Цей документ досі зберігає чинність і проголошує Україну наступницею не УНР, а УРСР. Зокрема, незалежна Україна успадкувала кордони Радянської України; підтвердила свої зобов’язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України; стала правонаступником прав і обов’язків за міжнародними договорами СРСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки; дала згоду на обслуговування зовнішнього боргу СРСР станом на 16 липня 1990 року (день прийняття Декларації про державний суверенітет України).

Питання кордонів завжди було одними з найскладніших у міжнародних відносинах. Якщо сучасна Україна визнаватиме себе тільки правонаступницею УНР, опоненти одразу зможуть заявити, наприклад, що до території УНР ніколи офіційно не належав Крим (хоча спроби приєднати його були, згадаймо хоча б похід Петра Болбочана у квітні 1918 року); що за Варшавською угодою у квітні 1920 року УНР відмовилася на користь Польщі від Східної Галичини і частини Волині; що до складу УНР, натомість, входили деякі території сучасних Молдови, Білорусі, Росії; що УНР ніколи не була членом Організації Об’єднаних Націй тощо. Одним словом, відкривається безмежне поле для тривалих і безплідних суперечок.

Постає і таке питання: якщо сучасна Україна є правонаступницею УНР, то чому кожного 24 серпня ми святкуємо річницю проголошення, а не відновлення незалежності? Адже самостійна УНР була проголошена IV Універсалом від 22 січня 1918 року. Через рік уряд УНР прийняв закон про встановлення щорічного святкування 22 січня дня самостійності України. Ми ж 22 січня святкуємо тільки День Соборності України (на честь Акта Злуки 1919 року).

Маємо констатувати, що хоча формально Україна є правонаступницею і УРСР, і УНР, та правонаступництво від Української Народної Республіки є радше символічним, адже не має правових наслідків. У цьому контексті доречніше говорити про спадкоємність традицій українського державотворення, національно-визвольної боротьби, використання досвіду минулих поколінь, і зокрема – діячів УНР. Адже, безперечно, без Української Народної Республіки, Української Держави Гетьмана Павла Скоропадського, Західно-Української Народної Республіки не існувало б і сучасної України – принаймні, у теперішньому вигляді. Існувала б якась інша реальність, але яка – ми того знати не можемо, бо історія не терпить умовного способу. (За матеріалом Владлен Мараєв. Україна, УНР, УРСР: питання правонаступництва. https://uain.press/history/vladlen-marayev-ukrayina-unr-ursr-pytannya-pravonastupnytstva-334234) 

У зверненні Чернівецької міської ради йдеться:

“У 2018 році Україна відзначає століття проголошення незалежності Української Народної Республіки (УНР). Саме в цей час українська державність була відновлена після понад двох століть перебування українських земель під імперською окупацією. 22 січня 1918 року Українською Центральною Радою було прийнято IV Універсал, яким проголошено незалежність УНР. Універсал проголосив Українську Народну Республіку «самостійною, ні від кого незалежною, вільною суверенною державою українського народу».

УНР мала всі ознаки незалежної держави: власні державні кордони, військо, органи влади, законодавство, грошові одиниці, державні символи, здійснювала самостійну зовнішню політику. УНР була повноцінним суб’єктом міжнародного права. Унаслідок бойових дій Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки (РСФРР) упродовж 1917–1921 років проти Української Народної Республіки територія нашої держави була окупованою аж до 23 серпня 1991 року.

Слід сказати, що дії РСФРР щодо УНР підпадають під всі ознаки окупації, встановлені Гаазькою конвенцією 1907 року. Так, зайнявши територію УНР, РСФРР встановила на ній свої органи управління, законний український уряд було позбавлено можливості здійснення своєї влади на рідній землі.

Окупація території УНР не означає, що українська нація втратила право на державний суверенітет. Виразником цього права залишилися державні інституції УНР, які продовжували діяти за межами України.

Водночас боротьба за визволення українських земель та возз’єднання їх в Українській Самостійній Соборній Державі продовжилась у 1920-1940 роках на теренах Західної України, де активно діяли Українська Військова Організація й Організація Українських Націоналістів, а згодом – Українська Повстанська Армія. Фактично збройний опір української нації було придушено окупаційним комуністичним режимом лише наприкінці 50-х років XX століття.

Варто наголосити на тому, що після окупації території України більшовицькою Росією, за кордоном був утворений Уряд УНР в екзилі – Державний центр УНР, який виконував свої функції в еміграції аж до відновлення в 1991 році незалежності Української Держави та формування легітимних органів влади. Знаково, що 22 серпня 1992 року Державним центром УНР було здійснено акт передачі повноважень УНР і атрибутів державної влади УНР (прапор, державна печатка й президентські клейноди) новообраному легітимному Президентові України.

Отже, беззаперечним є факт правонаступництва України від Української Народної Республіки.

На жаль, на законодавчому рівні дотепер не визнано ні правонаступництва України щодо Української Народної Республіки, ні самого факту окупації України в період 1921–1991 років.

З огляду на викладене, звертаємося до Верховної Ради України та вимагаємо невідкладно ухвалити Закон України «Про правонаступництво України щодо Української Народної Республіки», у якому:

– проголосити, що Україна є правонаступницею Української Народної Республіки;

– визнати, що в період з 18 березня 1921 року до 23 серпня 1991 року Україна мала правовий статус окупованої країни;

– задекларувати, що Україна не є відповідальною за злочини, скоєні тоталітарним комуністичним режимом у період окупації її території з 18 березня 1921 року до 23 серпня 1991 року;

– встановити, що Російська Федерація – як правонаступниця колишнього СРСР – є винною в злочинах, скоєних проти українців тоталітарним комуністичним режимом у період окупації території України з 18 березня 1921 року до 23 серпня 1991 року”.

http://chernivtsy.eu/portal/ 

ДОВІДКОВО: 

22 січня 2018 року групою депутатів (Ю.Іллєнко, Ю.Левченко, М.Головко, О.Осуховський, О.Марченко, А.Білецький, О.Петренко) до Верховної Рвади України було подано проект закону №7521 «Про правонаступництво України щодо Української Народної Республіки». Суть цього документу зводиться до того, що сучасна українська держава повинна проголосити себе правонаступницею УНР, а не УРСР, як це є формально зараз, з усіма похідними від цього наслідками.