Суть Речей: Єдиний боїнг, який ми прийняли - не пасажирський, на якому прилітав Кирило, - Морський
Запрошений гість: директор міжнародного аеропорту «Чернівці» Борис Морський
Ведуча: Людмила Григорчук.
Людмила Григорчук: 5,3 мільйони гривень, які виділили аеропорту на останній сесії міської ради. Як їх розподілять, чи всі борги покриють?
Борис Морський: Щодо цих грошей, які виділили, ці кошти необхідні на самі мінімальні витрати, щоб аеропорт міг стартувати, почати хоч якусь діяльність. Коли я звертався за дорученням колективу до депутатів, то це було рішення, яке було прийнято на загальних зборах, ми проводили загальні збори колективу і на цих зборах була присутня комісія міської ради і вони мала вирішити перспективи розвитку аеропорту. Ми мали серйозну бесіду і люди доручили мені виступити на сесії міської ради, щоб я довів рішення, яке було прийнято трудовим колективом. А рішення було прийнято яке, що ми розділили необхідні речі, це соціальні і технічний розвиток. 5,3 мільйони – це та частина, яка складає соціально необхідна частина. Це погашення заборгованості в першу чергу, по зарплаті, це погашення боргів по штрафах і по тій нарахованій пені, по штрафних санкціях, це деяка частина на комунальні послуги, на захищені статті і це частина, яка передбачена на заробітну плату, на перший час, не знаю, чи це до липня, чи на пару поточних місяців. Справа в тому, що ці кошти ніби є, вони виділені, але я знаю лише загальні напрямки, на що їх буде направлено. Конкретної цифри, складової я ще не бачив.
Людмила Григорчук: Гроші матимуть цільове призначення?
Борис Морський: Це, звичайно, буде розписано на ті частини, про які ми просили, борги і штрафні санкції, плюс підтримка наша, поки ми не можемо самі себе прогодувати, те, що є заборгованості по заробітній платі, то вони автоматично за собою тягнуть штрафні санкції з бюджету, по-любому громада платить двічі. Перше за невчасне нарахування, а потім ще на штрафні санкції. Ми запропонували, що якщо буде прийняте рішення взяти нас хоча б частково на утримання, то воно логічно, щоб не платити двічі за штрафні санкції.
Людмила Григорчук: Скільки часу люди не отримували зарплату?
Борис Морський: Справа в тому, що коли була можливість, то ми заробляли, минулого року ми заробили 2 мільйони і 400 тисяч виплатили на зарплату.
Людмила Григорчук: Люди говорили, що вони 5 місяців не отримували зарплату.
Борис Морський: Практично з нового року ми не могли виплачувати зарплату і була часткова заборгованість по місяцях ще минулого року ще з вересня. Отримали поворотну позику від Калинівського ринку, отримали допомогу від міста в кінці року.
Людмила Григорчук: Наступили вам на п’яти ще й Обленерго. Вони з усіма комунальними підприємствами не ворогують, але вимагають до себе більшої уваги
Борис Морський: Що вам сказати, це їх можна зрозуміти. Вони хочуть отримати те, що їм належить. Зимові місяці загнали нас у більші затрати, і ціни збільшилися, по-друге, зимові місці це не літні, затрата електроенергії іде набагато більша. А ще в кінці року накопичилася пеня, індексація, накопичилася на значну суму за цілий рік якісь виплати, які потрібно було разово компенсувати. На жаль, наша базова авіакомпанія, на яку ми розраховували і яка нам в місяць десь приблизно до 200 тисяч приносила за наше обслуговування компенсацію, вони стояли на приколі два місяці, вплинула економічна ситуація в світі, а вони здійснюють вантажні перевезення по всьому світу і нові вимоги європейських організацій по безпеці, їм потрібно було приводити своє авіаційне обладнання до тих стандартів, які зараз в цьому році особливо жорстоко виставляються для авіакомпаній, а це також затрати. По крайній мірі, до кінця квітня, у нас не було жодного рейсу не буде від нашої базової авіакомпанії. Два літаки стоять на приколі. Сплачують вони лише за базування, а заробітку нема. Це нас також вибило з колії. І ми за ці 3 місяці, які ми працюємо з нового року, ми обслужили лише 40 рейсів. В основному це чартери, вони багато не приносять.
Людмила Григорчук: Міська рада виділила гроші, кошти ще не дійшли, але процедура ця звична, хоч сподівання маєте, що зарплату видасте, світло не відключать, але зрозуміло, це все одно аеропорту не допоможе розвиватися, лише дозволить вижити, треба розвиватися і вкладати кошти. Скільки треба зробити роботи і якої саме на перший час, щоб ви вже незабаром мали наявний рух вперед. Які кроки мають бути, щоб аеропорт жив, а не виживав?
Борис Морський: Коли ти береш господарство в управління відразу ж збиткове. На той час, коли ти приймаєш його, бо воно вже маєш борги, то в першу чергу думаєш, як розрахуватися з боргами, так, виходить замкнуте коло. Щоб працювати, треба зробити інфраструктуру, для того, щоб зробити інфраструктуру треба вкласти гроші, а де їх взяти? Десь дійсно треба приходити до нульового моменту, де потрібно обнулити все і розробити план такого разового старту. Як зробили наші сусіди, громада Сучави. Аеропорт «Сучава», він був в набагато в гіршому стані, ніж ми. В нього була смуга набагато менша. 1600 метрів, чи 1800. Такий провінційний невеличкий аеропортик. Але знайшли можливість. Це і кошти громади і інвестиційні. Десь приблизно 40 мільйонів євро вклали, щоб зробити дійсно сучасний, потужний аеропорт. І крім того, поки вони будували цей аеропорт, на форумі , коли ми проводили його в Чернівцях, ми запросили і з Сучави гостей, щоб показати всім, як треба робити і що потрібно робити, щоб був результат. Ми цей форум робили ще й для того, щоб авіакомпанії і туристичні фірми могли разом поговорити ще в січні місяці, разом зустрітися і знайти спільну мову, щоб на літні перевезення були попити. Зараз не намічається ніяких чартерів. Всі питають, чому немає. А питання не до аеропорту. Ми ініціювали, і міська влада підтримала і на цьому форумі були представлені всі авіакомпанії, які займаються чартерними перевезеннями, ми зробили майданчик, щоб вони зустрілися разом. Я не знаю чому, але багато турфірм проігнорували цей форум, хоч всіх запрошували, де ще можна залагодити цей зв’язок і очі в очі вирішити ці проблеми. Не вийшло. Повертаючись до Сучави, то вони показали цікаву презентацію, показали, як вони розвивалися, як вони все робили. І навіть зараз, коли у них готовий шикарний аеропорт, але не було рейсів, і Яси і Бухарест перетягнули всіх їхніх потенційних пасажирів, то міська влада доплачує з свого бюджету, утримує колектив аеропорту, виділяє серйозні кошти, щоб поки аеропорт не запрацює, то не розбіглися люди , збереглося все і ще допомагає в налагодженні рейсів. Я зайду наперед, але поки ми думаємо, що робити, то 31 числа примар Сучавського повіту і директор аеропорту були в Лондоні і домовлялися про відкриття рейсу з Сучави на Лондон. Потім мали їхати на Барселону, домовлятися про той рейс, по який говорив і наш мер, що ми можливо будемо в ньому задіяні, але я дуже сумніваюся, що авіакомпанія нашу смугу захоче експлуатувати. От вам приклад підходу. Я розумію, що нашу економічну і таку політичну ситуацію порівнювати з країною, яка вже в Євросоюзі, не те що некоректно, але це різні вагові категорії, проте сам підхід. Можливо щось зробити, лише коли визначити, що це треба, знайти такі кошти, знову ж таки, це директор аеропорту може лише долучитися, але пошук інвестиційних проектів це не лише робота директора. Це вихід з ситуації, щоб зробити раз і назавжди.
Слухач. Івар. Тут треба міській раді залучати туристів в Чернівці, Людмила Григорчук: Сучаві, значить, більше туристів і платять не гривнею, а Євро. Питання таке, можливо використати досвід ФК «Буковина» де намагаються підтримати команду не лише міський бюджет, але й обласний. Може десь варто скористатися таким досвідом.
Борис Морський: Я знову повернуся до того форуму, який ми організовували, якраз презентація потужна, яка була зроблена нашим партнером з асоціації аеропортів України, вона якраз говорила про те, що є ролі в тому, щоб розвинути аеропорт, кожна сторона має свою роль. Влада, аеропорт, туристичні оператори, громадяни. Мають ролі і авіаперевізники, авіакомпанії. І тільки коли всі разом будуть робити те, що кожен має робити і виконуватимуть цю роботу якісно, то тільки тоді все вийде. Є туризм, тоді є люди, які бажають до нас приїхати. Є аеропорт з готовою інфраструктурою, зараз ми дуже багато своїх сил вкладаємо в те, щоб цю інфраструктуру підтримати, адже вона ледве дихає, старих часів і адаптована під старі літаки, яких зараз уже немає. Тому потрібно її модернізувати, але саме коли буде привабливість туристична нашого краю, це один з напрямків, для чого потрібний аеропорт.
Людмила Григорчук: Тоді легше буде заробляти, хай навіть заробіток буде в гривні, а не в Євро.
Борис Морський: Пасажиропотік ділиться на три напрямки. Перше : це ті, хто хоче мандрувати всередині в Україні. Це десь 5%. При чому, якщо зробите аналіз, ви побачите, що саме таких внутрішніх польотів практично немає. Це щоб дістатися з Києва, а далі по Європі. Друге – це власне ті люди, як з-за кордону, ті самі наші заробітчани, які повертаються додому. Їх за статистичними даними більше 200 тисяч. Це також наші потенційні пасажири. І третє: це туристи, виїзні і в’їзні. Виїзні – це якраз чартери можна організовувати на відпочинок, а в’їзні, це коли ми казали, що коли буде привабливість краю, то вони до нас приїдуть.
Людмила Григорчук: А область може долучатися до допомоги?
Борис Морський: Та звичайно, ми хоч комунальне підприємство, але міський бюджет не може витримати нашого навантаження. Дійсно потрібно не вирішувати питання, давай-ка ми передамо з міста в область, з область в місто, потім якомусь інвестору чи концесіонеру. Це спільне підприємство. Треба робити якісь спільний бюджет.
Людмила Григорчук: Тож на що найперше треба витрачати кошти, щоб авіакомпанії повернули довіру до Чернівців?
Борис Морський: Тут дві програми. Мінімум і максимум. Програма мінімум – це доробити, завершити поточний ремонт. У нас зараз смуга, вона на півтора кілометри зроблена лише не на всю ширину, 42 метри, а на 24 метри. У нас не готова вся смуга до прийому літаків. Потрібен поточний ремонт. Але знову ж таки поточний ремонт недоцільно зараз робити, бо, коли далі наступний етап буде - реконструкція, то щоб не вийшло так, що щоб ті гроші, які ми затратимо на ремонт, вони були викинуті на вітер, бо знову ж таки, можливо, це покриття потрібно буде знімати геть. Ми коли звернулися в інститут «Укравіапроект» з тим, що потрібно проект реконструкції, щоб ми знали куди рухатися далі, нам потрібен проект реконструкції злітної смуги. Тому що ті поточні ремонти і навіть та часткова реконструкція, яка була здійснена в 2008 році на участку 316 метрів, то пройшов час, наскільки там стан того покриття, наскільки він відповідає сучасним вимогам, чи можливо нарощувати на цей стан ті 18 сантиметрів, щоб збільшили ми коефіцієнт навантаження на цю смугу, про це ніхто не скаже, це треба робити дослідження, це може зробити лише інститут «Аеропроект». Крім того, з’явилося багато нових технологій. Коли робилася реконструкція у 2007-2008 року, тоді були одні технології, які себе не виправдали. Зараз, коли ми були в Сучаві, коли ми дивилися, як зроблена їхня смуга, то вони зробили за новими європейськими технологіями. То якщо наша має коефіцієнт несучої спроможності 22, для аеробуса потрібно 45-50 і це передбачалося реконструкцією, нічого не сталося, у нас залишилося 22. То у тій самій Сучаві коефіцієнт несучої спроможності – 115. І смуга зроблена зовсім за іншими новими технологіями, ніж поки що у нас робляться.
Людмила Григорчук: Смуга в першу чергу.
Борис Морський: В першу чергу, так. Щоб було виробництво, потрібні засоби виробництва. У нас смуга – засіб виробництва. Ніхто не дивується, чому по Пруту не плавають океанські лайнери і по наших дорогах не їздять машини Формули 1. Але всі дивуються, чому на нашу непридатну смугу не сідають важкі літаки,
Людмила Григорчук: Я скажу чому, тому що у свій час провели серйозну рекламну кампанію про ремонт смуги, що вкладають великі кошти, що тут вже сідають літаки, боїнги.
Борис Морський: Чисто теоретично, наша смуга, вона придатна для посадки Боїнга, навіть візьмемо Житомир, аеропорт, який щойно відкрився. Він також прийняв аеробус на свою смугу 1500 метрів, але технічний рейс, без навантаження, без пасажирів. Єдиний боїнг, який ми прийняли, це непасажирський, це коли прилітав Кирило. Це не був пасажирський боїнг і авіакомпанія приймає сама рішення, чи може вона дозволити своєму літаку сідати на цю смугу. Всі авіакомпанії сказали, що вони боїнги свої на нашу смугу не дають. Є спеціальні формули розрахунку, що десь можливо сісти один раз чи два рази в тиждень літаку на таку смугу, враховуючи цей мінімальний коефіцієнт, але це не може бути повна загрузка, може бути там 20 чоловік. Але хто буде ганяти порожній боїнг.
Людмила Григорчук: Тоді виходить, що це кримінальна справа, якщо ремонтували смугу, вкладали кошти, говорили голосно про ремонт, а посадили лише один боїнг. Чому цим не розбирається прокуратура?
Борис Морський: Це ви гарячкуєте, що кримінальна справа. Гроші вкладалися, робота робилася. Кажуть, що з 2006 року вклали 7 мільйонів доларів. Я працюю тут 8 місяців, але я піднімав документи, і говорив з людьми, то гроші вкладалися і в реконструкцію, і в світлосистему, в покупку техніки, але реконструкція яка була, реконструкція аеровокзалу, це зроблено. Техніку купили свого часу. Саму необхідну. Зробили частину смуги, потім вона завершилася чомусь. Там і підрядник, організація ця збанкротувала. Шукали іншу, були такі речі. Був поточний ремонт. Не треба плутати реконструкцію з поточним ремонтом. Тому що коли була експертна оцінка, і сказали, що якщо не зробите поточного ремонту, це коли спочатку 12 метрів, потім міська рада виділяла гроші, то всі ці гроші були вкладені в смугу. Це зробили, щоб нас взагалі не закрили. Свого часу, коли літали літаки типу ДС, не такі як боїнги, з низько розташованими двигунами під крилами, а з двигунами в хвості, кажу так просто, то вони просто зривали шматки нашої смуги.
Іон. Слухач. Може варто брати до уваги, що з приїздом Vip-персон ситуація покращується. Наприклад запросити Папу Римського, або влаштувати зустріч президентів різних країн. Тоді може ситуація б змінилася. І ще одне питання, чи спілкувалися ми з колишнім міністром інфраструктури Максимом Бурбаком. Чи він допомагав у свій час аеропорту і чи знайомі ви з нинішнім міністром чи будете звертатися до нього за допомогою.
Борис Морський: Перше питання, я дійсно згоден, що практика показує, коли треба зустріти відому людину, то зразу знаходять кошти і на ремонт, і на реконструкцію, навіть на фарбування трави… Це хороший рушій. Що стосується чи звертався я до Бурбака Максима, то я працюю тут лише 8-й місяць, тому в мене не було фізичної можливості кудись звертатися. Тим більше, ми комунальне підприємство, у нас є власник. Це буде неправильно, коли ми будемо звертатися в Спорт лото навіть. Ми зі всіма пропозиціями, проблемами спочатку звертаємося до власника, до міста, я показую свої проблеми власнику. І власник визначає, куди звертатися. Звернеться міська рада чи до міністра, чи до президента, чи в ООН, я не знаю куди, але це вони вирішують.
Людмила Григорчук: Але чи були спільні бесіди, обговорення з людьми, які могли б вплинути на долю аеропорту?
Борис Морський: В мене такої можливості ще не було. Але ми організували форум, запросили асоціацію аеропортів України, де ми є членами, і ми якраз організували форум, на якому ми зустрілися з іноземними гостями, ми ділилися досвідом, ми говорили з авіакомпаніями про перспективи, ми пробували вирішити спочатку наші проблеми, вирішити їх. Результат був. За результатами цього форуму зробили висновок, що у нас є серйозний туристичний потенціал і привабливість для авіакомпаній, але авіакомпанії всі в один голос сказали, що нам треба зробити інфраструктуру, багажний термінал, смугу, техніку.
Людмила Григорчук: А чи будете по допомогу звертати до нового міністра?
Борис Морський: Я слідкую за діяльністю міністерства, я бачу, що це людина професійна, розважлива, дуже системні підходи у нього. Маю надаю на те, що буде взаєморозуміння і буде звернена увага на аеропорти. Я дивився його виступ про майбутнє аеропортів і є надія. Я так думаю, що коли новий міністр розкаже про свою позицію, як він бачить всіх видів транспорту, то буде зустріч організована і буде можливість поспілкуватися.
Людмила Григорчук: А щодо Vip-персон. Прилітають чартери?
Борис Морський: Так. Коли відкривався фітнес-центр, то прилетіли іноземні гості, ми зустрічали їх чартером, і перекладач був, все на рівні. Майже всі чартери, десь 30 чартерів, які ми обслужили, то це все закордонні. Прилітають такими рейсами не бідні люди, і, можливо, це наші потенційні інвестори.
Людмила Григорчук: Інвестиції, співпраця, робота в який напрямок має іти? Чи це приватний підприємець мав би допомогти аеропорту, чи інвестиції мають бути закордонні, чи ми самі маємо впоратися з цими проблемами. Депутати вже наголошували, що бюджет не резиновий.
Борис Морський: При тому, що ми розраховували на одне, а нам виділили інше, то депутатів можна зрозуміти. Люди думають. Я, як директор аеропорту, дивлюся на свої проблеми, а вони вирішують проблеми ті, які мають. Нам може би й вистачило з тих грошей чогось на розвиток, але людей обирали, щоб вони ті гроші розподіляли ті гроші правильно. Тим більше, 190 мільйонів нам би не віддали всі і ясно, шо ми їх не скоро знайдемо. Потрібно інвестиції шукати, однозначно. Людей, які би були зацікавлені ті інвестиції вкладати потрібно шукати і приваблювати, але з другого боку, нормальна людина не буде вкладати гроші, якщо вона не буде бачити перспективу. В Івано-Франківську аеропорт в концесії і це викликає питання, чому ми так, а вони розвиваються. Там ще за радянських часів була злітно-посадкова смуга була для винищувачів і вони бетонна смуга, довжиною 2500. Те, що ми хотіли зробити і саме бетонне покриття. Воно також не дуже добре для цивільних літаків, тому вони також не дуже задоволені, турки цією смугою. Але коли концесіонер брав аеропорт, то там була інфраструктура, там і аеровокзал на 400 пасажирів, а у нас 120. І готова смуга, в яку не потрібно вкладати, крім того, один загальний організм. Це і Буковель і фірма, яка взяла в концесію аеропорт, це ті ж авіакомпанії, які там базуються, я не можу стверджувати, але якщо ви звернетеся до нашої мережі, то це все пов’язують з однією людиною. Це позитивно. Якщо дивитися бізнес-план інвестиційного проекту розвитку Чернівців і ще німецька компанія вивчала стан аеропортів, в тому числі і Чернівців, місяць вони були у нас. От у мене є цей звіт, він 2009 року, але він актуальний до цього часу, його робили до 2020 року на проект розвитку аеропортів, тоді сказано, що якщо брати Чернівці і Франківськ, то Франківськ виграє інфраструктурою, вони були ще за радянських часів запасним аеродромом для військових, і ще якщо у них буде власний авіаперевізник, то для Чернівців це буде складний конкурент, але при тому всьому, конкуренція може бути, бо кожен ринок має свою нішу. І її потрібно заповнювати і розширяти. Тому я не бачу нічого поганого, що Франківськ розвивається, це нас стимулює, змушує шукати альтернативні шляхи і відкривається друге дихання там, де ти його не чекаєш. Ще два тижні назад було складно думати про те, що є зараз реальністю. Коли мер звертався, директор аеропорту, щоб нам дозволили приймати участь у експерименті Відкрите небо, як Львову і Одесі, нам відмовили, сказали, чекайте наступного разу. То буквально два тижні назад, Італія відкрила небо з Україною, потім Польща це зробила, два дні назад це зробила Іспанія. Що це означає, що ми можемо зараз шукати такі авіакомпанії, які мають такі літаки, які ми могли би приймати. Для нас несподівано відкрився ринок, який ми можемо зараз освоювати. Наш пасажиропотік в основному, з того самого Івано-Франківська наші люди літають. Ми можемо і робимо це, ми вже звернулися до ряду компаній. Під такі літаки у нас достатньо смуги. Ми вже шукаємо і на польському ринку, і в іспанському ринку і з Румунією працюємо. Потрібно і приватних підприємців, інвестор потрібен. Але інвестор зацікавлений тоді у щось вкласти, навіть і інвестор, і концисіонер, є й така форма, як у Франківську, але якщо там концесіонер був зацікавлений, бо не треба було що вкладати, то у нас треба показати, що у нас є перспектива. Що у нас є потенційний пасажир. Знаю, що у міської ради є наміри, що якщо буде концесіонер, то і область, і місто ввійдуть у долю, щоб підняти інфраструктуру.
Людмила Григорчук: Скільки треба вкласти, є кошторис?
Борис Морський: Так. Десь приблизно технічна складова – 25 мільйонів. Це тільки для того, щоб ми зробили поточний ремонт, визначилися, куди йти далі, завершити світлосигнальне обладнання, щоб 12-13 мільйонів, які вклали, не пропало. Це також частина реконструкції, це ж не тільки смуга. Тоді зробили світло систему на 80%, але мені трохи не зрозуміло, люди не завжди передбачають наслідки, про які не думають. Коли було прийнято рішення, щоб не фінансувати аеропорт навіть по тих статтях, які були закладені ще взимку. В першу чергу на технічну стоянку нашої базової авіакомпанії, щоб ми могли облаштувати стоянку. Ще для системи світлосигнальної треба систему програмну. Треба запуск цієї програми, справа в програмному забезпеченні. І я давав гарантію авіакомпаніями, що в березні я вже подам документи на сертифікацію. Це не так просто. Ця світлоситема зараз на балансі департаменту ЖКГ і гроші потрібні департаменту, щоб вони могли завершити, придбати програмне забезпечення, встановити робочі місця. Перевірити цю смугу ще раз з програмним забезпеченням і тоді передати всі документи необхідні, щоб я їх передав для сертифікації. При чому стара світло система, яку ми сертифікували через не можу, от коли наша служба отримувала сертифікат, то нас сказали, що ми в цьому році стару систему вже не сертифікуємо. Тому якщо ми не отримаємо до серпня місяця ці документи, то ми взагалі лишимося без сертифікації. Тепер працює комісія, поки вона діє, є таке рішення, щоб не фінансувати аеропорт навіть по тих статтях, які вже були обговорені. Програмне забезпечення ще не придбано, уже березень закінчився. Немає часу вже. А потім, чого немає директора аеропорту? Чого він довів аеропорт до такого стану, що світла вже нема? От коли приймаються рішення, ніхто тебе не питає, а коли ти починаєш стукати і питаєш, чого ви так робите, то кажуть, це не твоя справа, ти нас шантажуєш тою сертифікацією, а це серйозна справа. Якщо хтось думає, що це легка справа, то так здається тільки, що там лиш смуга, асфальт, літак, рейс та й все. А це дуже складний організм, тонка інфраструктура, в якій треба враховувати все.
Людмила Григорчук: І відповідальна. Бо це життя людські.
Борис Морський: Мені найбільше гірко, що у нас всі розбираються в політиці і спорті, то це вже всім відомо, я для себе зрозумів, що тепер всі розбираються в авіації. Маю сказати, що я в авіації з 78 року і скільки працюю, скільки вчуся. Бо авіація – це багатогранна галузь і дуже відповідальна. Це безпека. Всі документи – це не просто слова, це слова писані кров’ю, на чийомусь гіркому досвіді. І коли говориш про безпеку і це ніби просте щоб, що таке відсутність паркану, а це безпека. Ми бачили, що сталося в Європі, при тому, що безпека там на рівні. Набагато вищому рівні, чим у нас. За ці речі мусиш брати на себе, як керівник, про це не знають, але коли ти ризикуєш, але ти береш цю відповідальність – забезпечуєш мінімальний стан цієї безпеки. Щоб тобі ніхто не дорікнув, що ти свідомо підставив людей. Ми беремо, викручуємося з останніх сил, забезпечуємо її, але коли каже, що треба ще зробити, а тобі не довіряють як фахівцеві, то це образливо, руки опускаються. Потім аналізуєш ситуацію, думаєш, чекай, твою роботу якщо б оцінювала людина, яка мала б твій досвід, твою освіту і розуміння, те, що ти пережив, тоді це можна сприймати серйозно. Але поки що ні у кого не виникає якихось бажань прокоментувати як має робити операцію лікар, чи як має бути організована робота в лікарні, чи операційній.
Людмила Григорчук: Таке у нас вже також є.
Борис Морський: Ну от. Коли це робиться в авіації, коли їй довіряють роботу, а потім не довіряють, то це трошки неприємно.
Людмила Григорчук: Ми багато говоримо про проблеми. А що ми можемо запропонувати доброго підприємцю чи інвестору?
Борис Морський: У нас сертифіковані всі служби. Це дуже важливо. Якщо взяти 2009 рік, коли проводився цей аналіз німецькою фірмою, то тоді у Чернівців було 3 конкурента: Франківськ, Хмельницький і Тернопіль. Хмельницький вже десь 6 років не працює, якщо не більше. Там нема ні обладнання, нічого, це законсервована територія, пустка, навіть була необхідність прийняти рейс важливий, то не прийняли, бо там дерева на смузі ростуть, але зараз я моніторю ситуацію, що робиться на авіаційному ринку, то в лютому цього року сесія Хмельницької міської ради подумала, що треба було б відновити цей аеропорт. Зробили обстеженням і прийняли рішення, таки працювати над цим. А це практично з нуля. В Тернополі трохи краща ситуація, але у них немає сертифікату необхідності. Вони працюють на прийом разовий рейсів. Там немає диспетчерської служби, а ми збереглися. До нас зайшла компанія для здійснення заправки повітряних суден, ми отримали свій сертифікат, але у нас немає обладнання, немає грошей для приведення до порядку резервуарів, немає грошей для закупки пального, то поки ми заключили угоду на рік з компанією, яка працює 5 років на території України. Вони зайшли з своїм паливом, зі своєю технікою, вони залучають нашу сертифіковану лабораторію, вони платять нам за обслуговування їхньої техніки і машини. Робимо аналіз пального. Ми знайшли вихід отакий, щоб залучити своїх людей. То вони кажуть, що вже 6 аеропортів вони бачили таких, як наш, але у нас все налагоджено, всі люди – фахівці, з якими приємно працювати. Є потенціал, маємо людей, маємо роботу. Ми шукаємо шляхи виходу з кризи. Один з перших таких напрямів, де ми будемо працювати, ми підписали протокол про наміри з президентом асоціації приватних пілотів України і ми хочемо сформувати тут Західний центр для малої авіації ми зараз плануємо зробити для них пільгові тарифи. Для членів асоціації, а вони мають систему, як у байкерів. Якщо будуть знати, що отут добре, то вони всі будуть запрошувати своїх друзів до нас. При чому маленькі літачки у Європі вже доступні, вже не розкіш. Там від 16 до 30 тисяч в сусідніх країнах, люди користуються цією авіацією. Це також потенційний турист. Якщо зробити нормальні умови, то чим в Чернівцях добре, бо ті, хто прилітає з-за кордону, мусять пройти митний і прикордонний контроль, а потім можуть летіти чи в той самий Кам’янець-Подільський, чи Коломию, куди хочуть у нас майданчиків таких є десь 25 в Україні. В західному регіоні – це дуже приваблива тема, розвиток приватної авіації. До речі, частину грошей, які я просив розглянути на сесії, нам надати, це якраз на закупку обладнання для тих самих модулів для заправки малої авіації, на обладнання те, яке потрібне для розвитку малої авіації. Бо й нас крім декларації нема ніякої матеріально-технічної бази.
Людмила Григорчук: А люди витримали цей удар долі?
Борис Морський: Скажу більше, фахівці повертаються. Мені дуже було приємно, що повернувся головний штурман. Бо це великий пробіл. Бухгалтерія слава Богу, є. А вони витримують величезне навантаження, кучу перевірок.
Інформаційний партнер програми "Суть речей" на Радіо Станція www.buknews.com.ua
