"Не може лайно бути вічним": свинство, хамство, базарність, зверхність, брехня і крутійство групи політичних пройдисвітів і бариг з міської ради, які вміють лише торгувати, обурюють все більше людей, - думка

Прихід тепла, а з ним і дачно-шашличного сезону та сповільнення через сонячну активність і так не надто ефективної розумової діяльності, несподівано призвело до позитивних наслідків у клінічно-політичному житті Чернівців – квітнева сесія міськради закінчилася лише за два засідання. Втім, в усьому іншому було, як завжди.

У Чернівецькій мерії сталося диво дивне, яке десь навіть засвідчило, що революція не минула даремно і вона ще далеко не завершена. То що ж сталося? Якщо говорити мовою зіц-засідателів у сесійній залі, то вперше за каденцію "найрозумнішого і найгарнішого на всі віки" цього складу міськради прямо посеред сесії чиновницька гідра підняла голову і вчинила бунт (якщо не брати до уваги такі винятки як Карімова, Обшанський, Мартинюк і Хілько, які давно і абсолютно нахабно дивляться крізь депутатів). Якщо ж говорити мовою нормальних людей, які поважають себе та інших, то свинство, хамство, базарність, зверхність, брехня і крутійство групи політичних пройдисвітів дістала частину тих, хто терпів це півтора року, хто вислуховував на свою адресу безперервні голослівні звинувачення, хто вистоював черги цілими днями на "прийомах" до безкінечних комісій і робочих груп і, так і не дочекавшись, йшов назад, зриваючи прийоми людей та свою основну роботу. 

Так от, на минулій сесії, коли "Василь Сафронович Той, хто Вхопив Бога за Бороду" почав свою чергову безперервну пісню про корупціонерів скрізь, до нього несподівано підійшов начальник юридичного управління Олександр Шиба зі словами "Василь Сафронович, в очі мені дивися. Де, коли і в кого я що брав? Дивися мені в очі!" Від такої несподіванки біленьке, пухкеньке, ніжне і кругленьке як радянська емальована мисочка личко "Того, хто Вхопив Бога за Бороду" почало видовжуватися, сіріти і вкриватися рожевими плямками. У відповідь почулося якесь плямкання. Поруч на стільчику закрутився героїчний депутат Володя Бешлей, готовий будь-якої миті кинутися на порятунок ситуації і з криками "Аааа,наших мочать!!" вибігти за ріг ратуші на парковку на вулиці Франка. 

Втім, ситуація не дійшла до герцю. Шиба – не вуличний хуліган, а боєць ідеологічного фронту. Здобувши морально-вольову перемогу над "Самим", він повернувся на місце, чим спонукав навіть чиновника-комунальника Бурака вчинити хамам опір (це ви може прийшли сюди щось собі вирішувати, а я тут 20 років працюю, сказав той депутатам). Тепер черга за іншими відчути себе людьми. А щодо інциденту Шиба-Продан, то тут таке. Хто на що вчився. Когось вчили торгувати і він, куди би не потрапив, буде торгувати, хоч голосами у міськраді, а хоч соняшниковим насінням у картинній галереї. А когось, зокрема Шибу. вчили думати та сприймати ідеї. В тому числі і ті, які вивели якобінців проти бариг на третьому етапі Великої Французької революції. Так що наступного разу, коли хтось прийде дати комусь із депутатів в око, або розквасити носа, щоби навернути на служіння громаді (а до того поступово дійде, бо не може лайно бути вічним), то Олександр Шиба обґрунтує це як акт високого гуманізму і соціальної та політичної справедливості, бо знає, що 200 років тому таких просто відправляли на гільйотинуі ніхто з їх носами та щелепами не грався.

Олександр МОСТІПАКА

Джерело: molbuk.ua