"Найдавнішим з усіх є манускрипт XIII століття святого Ієронима": науковій бібліотеці ЧНУ ім. Ю. Федьковича 165 років!

Сьогодні, 19 вересня, у бібліотеці наукова концеренція.

Ось тут сьогоднішня програма: http://e-cat.scilib.chnu.edu.ua/reslib/news/170915/prg.pdf

ДОВІДКА BUKNEWS:

Частина фонду цінних та рідкісних видань наукової бібліотеки Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича та фонд "Буковінензія" визнані національним надбанням України. Про історію створення бібліотеки, її фонди, розповів колишній директор книгозбірні Ігор Жалоба. 

 Наукова бібілотека майже на 25 років є старшою за самий університет. Зважаючи на той історичний шлях, який вона пройшла за ці 165 років разом із нашим краєм, то за своїми фондами вона справді належить до однієї з найунікальніших бібліотек України. Найближча до нас за структурою фондів, безумовно, наукова бібліотека Львівського  університу. Проте у нас є своя регіональна специфіка. З середини 19 століття Буковина була окремим коронним краєм - герцогством Буковина, - тож тут були свої регіональні видавництва, власна преса тощо. У нас є книжки, які видавалися авторами в астрійський і румунський періоди,  яких немає у жодній іншій бібліотеці України, у тому числі у львівській. Пізніше, вже після приєнання Буковини до СРСР, у 1940 році та особливо після 1945-го року сюди кинули багато російської літератури XIX - початку XX століття, наприклад, частину протоколів засідань дореволюційної Державної думи Росії. Тож не дивно, що минулого року бібліотечний фонд стародруків та рукописних книг відділу цінних та рідкісних видань і фонд "Буковінензія" визнані національним надбанням нашої держави. Під цим приводом ми навіть отримали 20 тисяч грн., які використовуємо для збереження саме цих фондів.

            - А як щодо самих книжок?        

            - Книжкові фонди всієї бібліотеки становлять 2,5 млн. екземплярів, а відділ цінних і рідкісних видань на сьогоднішній день - це приблизно 70 тисяч назв. Кажу на сьогодні, бо робота з формування цього фонду продовжується. У нас є багато рукописних книг, у тому числі українських. Є перші друковані книги - інкунабули, палеотипи... Тут зберігаються раритети 16 - 17 століть. Серед книжкових шедеврів, написаних латиною та німецькою готикою, є книги-велетні, у шкіряній палітурці з позолотою, вишуканими металевими застібками та спеціальними  дерев'яними прокладками всередині. Поруч із книгами, які навіть із місця зрушити важко є й такі, що вміщуються на долоні. Найдавнішим з усіх є манускрипт XIII століття святого Ієронима.

            Так само у відділі цінних і рідкісних книг ми збираємо видання, на яких є автографи або якісь помітки їх авторів. Щоб не руйнувати такі книги ми обмежуємо користування ними, а для читачів робимо ксерокопії.   Окремими фондами у бібліотеці зберігаються книгозбірні відомих науковців. Наприклад, маємо бібліотеку і архів мовознавця Василя Сімовича, архів Райфенкугеля - одного з багатолітніх директорів бібліотеки, бібліотеку Євгена Козака, книгозбірню першого ректора Чернівецького університету - одного з тих, хто сприяв його відкриттю, Костянтина Томащука тощо.  В усіх них чимало літератури пов'язаної з історією Буковини.

            Крім того маємо у своїх фондах так звану бібліотеку Габсбургів - це приблизно 600 - 700 книг найрізноманітнішого напрямку і різних років видання  з особистої бібліотеки Франца-Йосипа ІІ і його дядька Фердинанда. Габсбурги мали величезну особисту бібліотеку, яку зафондував ще Франц І (ІІ), і яка за його заповітом передавалася лише по чоловічій лінії родини Габсбургів. Але оскільки у цій книгозбірні були другі і треті екземпляри деяких рідкісних видань, то Франц-Йосип ІІ і його дядько Фердинанд  започаткували практику передачі їх до тих бібілотек, які на їх думку потребували таких книг.

            Проте тією перлиною, яка чітко відрізняє нас від усіх інших - це фонд "Буковінензія".  Там зібрано більшість із того, що коли-небудь було написано про Буковину. Цей фонд почав формуватися одночасно з створенням бібліотеки, тож по даній тематиці він є найповнішим  серед бібліотек усього світу.  Тому фонд "Буковінензія" також було визнано національним надбанням України.

            - Про цінність бібліотечних фондів можу лише здогадуватися з тієї напівдетективної історії, яка трапилася кілька років тому, коли з відділу цінних і рідкісних видань було викрадено якийсь раритет. Пригадую, викрадачі тоді навіть використали фальшиве посвідчення співробітника КДБ... Та історія мала якесь логічне завершення?

            - То була книга, принаймні так говорили, яка була святою для євреїв. Тож вона становила для них якусь особливу цінність. На сьогоднішній день, на жаль, не можу сказати нічого  конкретного про її долю. Знаю тільки те, що її так і не знайшли...

ГРОШІ НА БІБЛІОТЕКУ У ЧЕРНІВЦЯХ ДАВ УЧЕНЬ ФРЕДЕРІКА ШОПЕНА

            - Цікаво було б довідатися, з чого все починалося?

            - Ще в середині позаминулого століття Крайовий президент Буковини Генігер звернувся до громадськості із закликом зібрати кошти на бібліотеку для Чернівецької гімназії. Однак зібрати вдалося лише якусь дурничку - 22 флорини, чи скільки там... Тоді поміщик із села Вікна нинішнього Заставнівського району Мігай Зотта звернувся до своїх колег з ідеєю: давайте створимо Крайову публічну бібліотеку, яка служитиме не одній гімназії, а всім мешканцям Буковини... Президент Генігер також підтримав цю ідею, щобільше спочатку бібліотека розташовувалася у приміщенні Крайової управи, поки для неї не підшукали інше місце. Ідея настільки сподобалася мешканцям регіону, що двоє поміщиків навіть подарували під майбутню забудову ділянки (парцелі) у самісінькому центрі Чернівців... Щоправда бібліотеку там так і не збудували...  Коли ж про те, що у Чернівцях буде створюватися нова бібліотека почув учень Фредеріка Шопена Карл Мікулі, він одразу заявив, що також дасть гроші на її створення. З цією метою у зимову сесію 1851-1852 років він дав ряд концертів у Чернівцях, з яких всю виручку перерахував у фонд бібліотеки. Таким чином було зібрано необхідні кошти - на заклик Мігая Зотти  всі землевласники Буковини зібрали 1000 флоринів, а Мікулі один також дав ту саму тисячу, щоправда за єдиної умови - закупити на ці гроші  літературу історичного та політекономічного спрямування.

            - Ви розповідаєте прямо таки неймовірні речі. Навіть важко уявити, що хтось із нинішніх нуворишів дає бодай 1000 грн. на бібліотеку, або дарує під неї землі у центрі Чернівців, де вже зараз ділянкка коштує кілька сот тисяч гривень.

            - Як засвідчує історія у тому числі й нашої книгозбірні, матеріальний фактор ніколи не був первинним  у бібліотечній справі. Одним із тих, хто власне створював нашу бібіліотеку був майбутній фундатор статистичної науки в Австрії Адольф Фікер, а у жовтні 1852 року - присланий з Відня чиновник крайової адміністрації, який у вільний від основної роботи час, працюючи абсолютно безкоштовно, розставляв книги за 14-ма напрямками, обслуговував читачів і, врешті, формував засади роботи нової бібліотеки. У березні 1853 року його знову відкликали до Відня, але він не поривав зв'язків із Буковиною, продовжуючи надсилати сюди літературу. Тож не дивно, що вже у 1856 році на засіданні Комітету правління бібліотеки, було вирішено, що портрети таких людей як Карл Мікулі і Адольф Фікер повинні постійно знаходитися у приміщенні бібліотеки, незалежно від того куди б вона не переїздила. І ця традиція зберігалася аж до 1918 року - часу румунської окупації Буковини. Відновлюючи дану традицію вже в умовах незалежності ми так і не відшукали оригіналів портретів цих людей, проте поновили їх, позаяк люди, які вкладали сюди свої душу, час і здоров'я заслужили на те, щоб бути гідно пошанованими.

            - А як трапилося, що ця Крайова публічна бібліотека стала  раптом належати університету?

            - Як це не дивно, але те, що у Чернівцях була велика біблотека стало однією з вагомих причин того, що австрійскьий уряд прийняв рішення створити новий університет саме у нашому місті. Адже у багатонаціональній Австрійській монархії на це претендували не одні Чернівці. Крім кількох інших умов, зокрема, готового приміщення, згоди митрополита Буковини розмістити у власній Резиденції  теологічний факультет та відмови від відкриття медичного факультету, не останню роль відіграло і те, що у Чернівцях вже була готова бібліотека. Тож уряд звернувся до місцевого Крайового виділу сейму з запитом чи готовий той передати для потреб університету крайову публічну бібліотеку, яка за майже 25 років свого існування мала чималі фонди. Крайовий виділ відповів згодою, застерігши єдину умову, що університетська бібліотека не втратить своєї публічності і залишиться доступною для всіх мешканців краю. Таким ось чином у 1875 році Крайова публічна бібліотека Буковини стала університетською, якою залишається понині.