У Банилові урочисто відкрили пам'ятні дошки загиблим у зоні АТО землякам Івану Діяконюку та Олександру Колотило (ОНОВЛЕНО+ФОТОРЕПОРТАЖ)

Сьогодні, 12 липня, у Банилові вшанували загиблих на Сході держави земляків – Івана Діяконюка та Олександра Колотило. 

Військові, які  одними з перших стали на захист Батьківщини,  загинули влітку 2014 року на Луганщині, під час виконання бойового завдання. 

 13 липня виповнюється рівно два роки, як їх не стало.  Героїв поховали у рідному Банилові на сільському кладовищі.

На їх честь на фасаді місцевої школи, де навчалися Герої встановили меморіальну дошку.

Про це BukNews повідомили у відділі внутрішньої політики та доступу до публічної інформації апарату Вижницької райдержадміністрації.

 На мітинг з нагоди відкриття пам’ятної дошки, на подвір’ї сільської школи, зібралися учні та вчителі, жителі Банилова та навколишніх сіл, родини загиблих вояків та бойові побратими.

Віддати шану героям прийшли представники крайової, районної та місцевої влади.

Родини загиблих героїв спільно з бойовими побратимами поклали квіти до меморіальної дошки та вшанували загиблих хвилиною мовчання. А митрофорний протиієрей Ілля відслужив поминальну панахиду та освятив пам’ятну дошку.

Зі спогадами про Олександра та Івана ділилися вчителі місцевої школи, військовослужбовці, які разом з ними захищали нашу країну на Сході, волонтери. Ніхто не стримував сліз, адже всі згадують про них як про світлих, добрих та вихованих людей, справжніх українців – патріотів своєї держави, які не замислюючись одні з перших стали на захист своїх родин, свого краю, своєї держави від зовнішнього агресора.

Про Івана Діяконюка його колеги згадують як про прекрасного музиканта та педагога, до якого завжди тягнулися діти. «Ця світла людина пропрацювала в нашому колективі 15 років. Він співав про рідне село, навчав учнів грі на народних інструментах, багато подорожував з ними, любив життя. Усе в його долі було так, як у всіх – сім’я, робота, друзі, покликання. Дуже любив свої донечок – Ольгу та Тетяну, дружину Наталю, батьків», - згадує директор школи Любов Никифоряк.

Про Олександра Колотило директор школи згадує як про скромного та старанного учня. «Він був завжди щирим та добрим, відповідальним, за що його любили учні та поважали вчителі. Після закінчення школи навчався, служив у Збройних Силах України. Потім створив сім’ю, з дружиною Олесею народили двох донечок – Анжеліку та Олександру, дуже поважав своїх батьків. Заради родини, заради країни – пішов у жорстокий бій з ворогом».

Зі словами скорботи та вдячності родинам загиблих виступили керівники крайової та районної влади.

«Символічно, що пам’ятну дошку встановлено на фасаді школи, де навчалися загиблі вояки, які повернулися нині до рідного закладу у граніті. Заслуга загиблих героїв неоціненна. Ми повинні завжди шанувати пам'ять загиблих бійців, на їхньому прикладі повинні навчатися підростаюче покоління», - наголосив Руслан Сенчук.

В свою чергу Михайло Андрюк висловив щирі слова вдячності батькам за те, що виховали справжніх патріотів своє держави, які не хвилини не сумніваючись стали на її захист.

Василь Соломко, сільський голова Банилова: Вони погодились, пішли, вели бойові дії біля Луганська. І коли Луганський аеропорт був оточений, туди проривались наші солдати, щоб провезти допомогу. І коли черговий раз гумконвой проривався туди, наші хлопці потрапили під артилерійський обстріл, і там таки їх розірвало. Їх там на місці поховали жителі. Потім вже проводили ексгумацію і по ДНК визначили, що це наші хлопці. Іваня Дяконюка – раніша, Олександра – пізніше. Ховали усім селом, усе село стояло на колінах.

Наталя, дружина Івана Діяконюка: У цій школі була його друга домівка, він любив музику, дітей, він проводив різні заходи, він був організатором у школі. Всі його любили, для мене він був хорошим люблячим, надійним, інтелігентним.

 До присутніх звернулася мама Івана Діяконюка – Ольга Миколаївна. Висловила подяку Банилівському сільському голові Василю Соломко, директору школи, підприємцям за ініціативу та сприяння у встановленні пам’ятної дошки.

«Дякую всім, хто допоміг у важку годину, хто доклав чимало зусиль для встановлення пам’ятної дошки. Кажуть, що Герої живуть до того часу, поки про них згадують. Переконана, що ця дошка нагадуватиме всім нашим жителям, що тут навчалися такі герої, як наші сини – Іван та Олександр», - сказала вона.

Нагадаємо, що рішенням сесії районної ради школі, де навчався, а відтак працював Іван Васильович Діяконюк присвоєно його ім’я. Обох Героїв посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Завершився мітинг спільним виконанням Гімну України та під вигуки «Слава Україні! Героям слава!». 

Частково використано матеріали http://acc.cv.ua/