На виборах мера Чернівців Каспрук переміг завдяки «фургону з оркестром» - політологи

В Україні відбулися вибори. Українці отримали нового Президента. Чернівчани 25 травня, окрім Глави держави, обирали і нового міського голову.

Як відомо, ним став Олексій Каспрук. За представника «Батьківщини» проголосувала переважна більшість виборців нашого міста. Результат не просто хороший – дуже хороший. Однак фахівці відзначають, що на таку електоральну поведінку є свої об’єктивні причини.

Олексій Колесников – асистент кафедри політології та державного управління ЧНУ:

-    У перемозі Порошенка в Україні та Каспрука у Чернівцях мало хто сумнівався. Однак отриману кількість голосів не показували жодні соціологічні дослідження. У політичній науці таке явище називається «тактичним елективним зсувом» (на мові політтехнологів «ефектом фургону з оркестром»).  Іншими словами, спрацювала технологія переможця з одночасною демонстрацією загрози. По Україні це виглядало так: «Треба обрати президента в першому турі, все одно якого, але в першому турі, бо інакше Росія піде у наступ. Хто має найбільше шансів бути обраним в першому турі? Правильно, Порошенко!» А на чернівецьких виборах трохи по іншому (хоча схема схожа): «Є загроза реваншу Михайлішина і протистояти цьому може тільки Каспрук». До речі, команда Михайлішина з оприлюдненим нею в останні дні кампанії «дутим» рейтингом тільки підлила масла у вогонь. У підсумку, значна частина виборців, у цілому симпатизуючи іншим кандидатам, проголосувала за Каспрука, щоби не переміг Михайлішин. Ось звідки такий великий результат.

Ігор Мельничук – доцент кафедри політології та державного управління ЧНУ:

-    Перш за все треба відзначити позитив того, що вибори відбулися, оскільки це значно посилило легітимізацію влади як в Україні загалом, так і в Чернівцях  зокрема. Щодо виборів Президента України, то одержаний в Чернівецькій області результат не став неочікуваним, оскільки на нього вплинула ситуація, яка зараз склалася в нашій державі. Так, очевидним лідером був  Порошенко і основне питання полягало у тому,  чи зможе він перемогти у першому турі. Тобто перемога Порошенка чітко вписується у так звану теорію раціонального вибору, коли раціоналізм і бажання якомога швидше стабілізувати ситуацію у державі переважили емоції, а можливо і політичні уподобання, коли виборці проголосували за безперечного фаворита. Дещо подібна ситуація була і на виборах міського голови. Хоча тут такий розрив між Каспруком  Михайлішиним  виявився дещо несподіваним. Причина такої переваги Каспрука може бути у тому, що активізація кампанії команди Михайлішина в останній тиждень перегонів, зокрема оприлюднення результатів соцопитування (за яким Михайлішин випереджає свого опонента на 2%),  могла викликати у виборців боязнь реваншу з  боку регіоналів, що і дозволило Каспруку значно покращити свій результат. Чергова розгромна поразка колишнього регіонала має стати ще одним уроком для місцевого політикуму (у першу чергу депутатів-тушок): слід бути дуже обережним при виборі політичної сили, з якою ти бажаєш співпрацювати, а головне НІКОЛИ не зраджувати своїх виборців, оскільки, одержавши тимчасову владу, можна програти значно більше.

Матеріл з сайту chv.tv

…І до ворожки не ходи Перемога технологій і Каспрука

Попри очікування такої формальності, як оголошення остаточного рішення ЦВК щодо результату нинішніх виборів, уже очевидно: вибори відбулися, Україна має Президента, а Чернівці – мера (і це вже офіційно). Обидва перемогли конкурентів із великим відривом. Хоча процес виборів не був безпроблемним для кожного з них.

Що було

Петро Порошенко виринув, як і свого часу Сергій Тігіпко на минулих парламентських, з небуття і зіграв на «ефекті новизни». Попри те, що він практично «завжди був»: на різних посадах за різних президентів та урядів, донедавна він не розглядався обивателями як майбутній президент, бо в цьому ракурсі видався електорату чимось геть незнайомим. Але це не єдина причина його перемоги. Новим для виборців був і, скажімо, Ярош. Але й він, і радикальний Тягнибок, попри війну і всіх залякуючу російську пропаганду, набрали ледве по одному відсоткові, що підтвердило: попиту на радикалізм у суспільстві вже немає. Є попит на мир, і гнучкий (аж подекуди до прогинання) Порошенко з миром асоціюється більше, ніж тендітна і жіночна, але міцна духом і войовнича Тимошенко. На невтримному бажанні миру і зіграла команда Порошенка, переконуючи виборця, що «вибори в один тур» – це прискорення миру. Вміло зіграли політтехнологи і на такій ірраціональній властивості електорату, як «вибіркова пам’ять». Як і чому вона працює – невідомо, але працює. В Україні не люблять Путіна і пам’ятають, що Тимошенко, як глава уряду, час від часу з Путіним зустрічалася і навіть про щось домовлялася. А те, що Порошенко в принципі не заперечував проти підписання з Путіним катастрофічних Харківських угод – народ якось забув. І коли йому нагадують – відмахується. Як і від безлічі інших неприємних відомостей про Петра Олексійовича, які вважає за доцільніше загнати у підсвідомість. Що буває після таких маніпуляцій з власними «ід его – супер его» – знають психологи і особливо психотерапевти, які потім лікують людей від неврозів і психозів. Але то в індивідуальному порядку. А в колективному, українському – приблизно раз на десять років усе витіснене в підсвідомість вихлюпується в Майдан. Але то – згодом…

«Технологією Каспрука», якщо можна так сказати, стала практично відсутність технологій. Обставини складалися для майбутнього мера так сприятливо, що йому залишалося з ними хіба що погоджуватися. Старше покоління асоціювало Олексія Павловича з його батьком – доволі непоганим головою міської ради переломного з радянського на незалежний періоду. Інша частина «старших» орієнтувалася на екс-мера Федорука, усунутого в результаті депутатських інтриг із посади після всегромадського обрання. Федорук відкрито підтримав Каспрука, а позиція Федорука для багатьох є серйозним орієнтиром. Молодшому поколінню імпонував демократичний стиль спілкування Каспрука. Можна казати й про вивищення інтелектуала Каспрука над «качком» Михайлішиним – хоча, розум, як часто показує досвід, для українців, на жаль, не завжди є тією ознакою, за якою обираються «слуги народу».  

Що буде

Якими будуть очільники держави й міста для українців і чернівчан – покаже час, а варіантів розвитку подій – як позитивних, так і не дуже – не бракує.

Оптимістичний варіант. Звісно, було б ідеально, якби новообрані очільники негайно після інавгурації взялися виконувати всі обіцянки, в країні закінчилася війна, а дороги в Чернівцях за місяць вирівнялися. Але так не буде.

Песимістичний варіант.  В умовах війни і порожньої казни – як державної, так і міської – усе певний час ще котитиметься за інерцією, а кінцевою точкою стане прірва. Реальність буде десь посередині. «Заграница нам поможет», але не тільки «заграніца». І в Україні, і в Чернівцях спостерігається сплеск громадської активності. І це проявляється не лише у протестах з будь-якої нагоди, а й у спробах активістів самоорганізуватися, увімкнути колективний розум і видати владі алгоритми рішень на безліч болючих питань. І в нової влади немає іншого виходу, як дослухатися і брати напрацювання активістів на озброєння. Бо якщо доведеться тонути кораблеві «Україна» і шіфі «Чернівці» — порятунку не буде нікому. Тож рятуючи себе, владники змушені рятувати й народ. Принаймні – намагатися.

Чим серце заспокоїться

Гарним чи негарним буде Порошенко президентом – але аж таким поганим, як Янукович, не буде. Хоча неприхована підтримка Фірташа залишає до нього багато питань. Утім, повноваження президентські тепер суттєво-таки обмежені, а влада в Україні є не абсолютною, а лише системою взаємних врівноважень. Найближчим часом він змушений буде рахуватися з людьми, які довели, що мають сили вщент знести несправедливу владу. Тим більше він муситиме рахуватися із опозицією, у якій тепер йому не пощастило мати Юлію Тимошенко. Тож попервах він старатиметься. А там і п’ятирічний термін спливе. Гарним чи негарним буде Каспрук мером – за будь-яких умов кращим, ніж зовсім без мера, як було в Чернівцях упродовж майже трьох років. А його термін узагалі короткий: за півтора роки Чернівці знову обиратимуть міського голову. Тож – усе минуще, мине і це. Для країни і міста лише важливо – ЯК.

Маріанна АНТОНЮК, «Версії»

http://versii.cv.ua/vlada/i-do-vorozhki-ne-hodi-peremoga-tehnologij-i-kaspruka/28925.html#sthash.GPHyfiF7.dpuf